Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
15 березня, 2012   ▪   Спілкувалася: Марина Гнатенко   ▪   Версія для друку

Євген Захаров: «Омбудсменом стане той, кого визначить Банкова»

Кандидат в омбудсмени від опозиції Євген Захаров про свої шанси на посаду та про загрози для прав людини, які закладені в проекті нового Кримінально-процесуального кодексу
Матеріал друкованого видання
№ 9 (226)
від 1 березня, 2012
Євген Захаров: «Омбудсменом стане той, кого визначить Банкова»

15 березня, за словами голови Верховної Ради Володимира Литвина, парламент голосуватиме за уповноваженого з прав людини. Термін перебування на цій посаді чинного омбудсмена регіоналки Ніни Карпачової сплив 8 лютого (на цей пост вона обиралася тричі: у 1998, 2003 і 2007 роках). З джерел було відомо, що Партія регіонів має намір посадити в це крісло лояльнішу фігуру. Зокрема, очікувалося, що кандидатом в омбудсмени біло-блакитні висунуть колишнього генпрокурора Геннадія Васильєва. Однак днями з’явилася інформація про те, що ПР підтримає претендента з незаплямованою репутацією, що вкрай важливо для омбудсмена, а саме Валерію Лутковську, яка нині є урядовим уповноваженим Європейського суду з прав людини. Натомість трохи раніше незалежні правозахисники та опозиція висунули на зазначену посаду Євгена Захарова, голову правління Української Гельсінської спілки з прав людини. Це друга спроба Захарова, у 2007 році його підтримала недостатня кількість депутатів. Пра­возахисник розповів Тижню, на що сподівається тепер та про ситуацію з правами людини в Україні.

Читайте також: В Україні не лише вибіркове правосуддя, але й вибіркове реагування на нього

У. Т.: Коли вирішили йти в уповноважені?

– Коли дізнався, що головним кандидатом може бути провладний політик, екс-генпрокурор Геннадій Васильєв. На мене колеги стали тиснути, щоб висувався, як п’ять років тому. Я погодився. Правоохоронцям, які є головними порушниками прав людини, не можна давати таку посаду. Це нонсенс! Уся Європа сміятиметься. Не розумію, навіщо це мільйонерові Васильєву.

У. Т.: Вас називають кандидатом від опозиції, чи це справді так?

– Ми захищаємо людей і робимо це поза політикою. Так, опозиція зібрала за мене підписи швидко, бо я працюю, щоб припинити політичні переслідування, зокрема й опозиціонерів. Але у 2005-му від Колеснікова було звернення, хоч потім не перетелефонували. Ми допомагали комуністам, соціалістам, правим, лівим. У парламентах цивілізованих країн омбудсмена обирають більшістю у дві третини. Це фігура, яка має влаштувати і більшість, і опозицію. В Україні – проста більшість, але й це питання політизують.

У. Т.: Як оцінюєте свої шанси?

Невисоко. Уповноваженим стане той, кого визначить Банкова. Закон висуває шість вимог. Якщо чотири з них – питання довідок, то дві оціночні. Це високі моральні якості та досвід правозахисної роботи. Оцінює їх Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. П’ять років тому голоси розділилися. Регіонали не підтримали мене. Потім один вибачався. Тодішній голова комітету комуніст Леонід Грач виступав «за», як і Карпачова, котра, мабуть, була впевнена в перемозі. Хоча голосування в парламенті кілька разыв переносили. Було вагання.

Читайте також: Українська влада виконує рекомендації ПАРЄ «з точністю до навпаки»

У. Т.: Ніна Карпачова – ефективний омбудсмен?

– Карпачова стала депутатом від ПР навесні 2006 року і залишилася уповноваженим. Від зарплати депутата відмовилася, але голосувала. Це незаконно. Вона пробивна і фанат своєї справи. Якось Кучмі зателефонувала: «Пане президенте, у нас є президент в Україні чи немає?» І це її стиль. Має успіх там, де інші не мали б. За це можна багато пробачити. Але того мало. Бракує чіткої позиції із системних проблем. Є дискримінаційна пенсійна реформа: хтось матиме менше, бо пізніше вийшов на пенсію. Є порушення права чорнобильців на соціальний захист – незаконне зменшення виплат. Є суди, які позбавлені незалежності. Права людини ширші, ніж ми звикли розуміти, це коло свобод суспільства. Голос уповноваженого, який захищає їх від експансії держави, повинен лунати гучніше.

Уповноважений мусить звертати особливу увагу на політичні справи. І це не тільки Тимошенко й Луценко. Коли тривають суди, омбудсмен не має права втручатися. Але може давати оцінку в щорічному звіті. Ще одна сфера, про яку не говорять, – «шпигунські» справи СБУ. Остання щодо академіка Володимира Стрєлка. Його звинувачують у передачі американцям «конфіденційної інформації, яка є власністю держави». Цього поняття вже немає в законі! Таких справ дедалі більше, і вони показують нерозуміння того, що рухає прогрес у науці й технологіях. Свобода інформації є критичною для розвитку країни. В Україні один омбудсмен. Потрібно більше: з питань захисту прав позбавлених волі, етнічних меншин, яких у нас понад 130. Треба створити посади спеціалізованих та регіональних омбудсменів і передати їм частину повноважень, працювати з правозахисниками. Країні потрібен уповноважений з питань захисту персональних даних і свободи інформації. В Угорщині є людина, яка поєднує захист цих двох цінностей, що перебувають у колізії. У Німеччині в кожній землі є комісари з питань захисту персональних даних, етнічних меншин, омбудсмен з прав військовослужбовців. Також потрібне активне інформування про права людини, про компетенцію уповноваженого. Люди мають знати, як, куди, у яких випадках звертатися.

Читайте також: Країною керують за правилами «зони»

У. Т.: Зараз багато говорять про порушення прав людини, закладені в проект Кримінально-процесуального кодексу. Яка ваша оцінка цього документа?

– Добре, що його ухвалили в першому читанні. Там багато хорошого, а погане можна змінити перед другим. Є шанси отримати прогресивний закон. Це переписаний на 85% проект Нацкомісії зі зміцнення демократії 2009 року, щоправда, гірший за оригінал. У проекті конкурують два підходи. Перший – змагальний, європейський, де є рівність сторін, а докази оцінюють лише в суді. Другий, що діє нині, – концепт інквізиційного процесу, де захист має значно менше прав. Тому зараз у нас 0,2% виправдувальних вироків, частину з яких ще скасовує апеляційна інстанція. Результат – роздутий статус підозрюваного, з яким роблять, що хочуть. Конкурують підходи – конкурують норми. Якщо це не усунути, кодекс не працюватиме. Прокурори і слідчі перехопили багато повноважень суду. Потрібно їх забрати. А суд присяжних? Це карикатура. Суд, у якому двоє суддів і троє присяжних, а не 6–12 осіб, – підміна понять.

Натомість є і позитивні зміни в згаданому законопроекті. З’явився домашній арешт як запобіжний захід замість СІЗО. Зменшили до року термін попереднього слідства. Рішення про затримання має схвалити слідчий суддя. Проект оперує поняттям кримінального проступку. Це незначні злочини, які не передбачають таких запобіжних заходів, як домашній арешт, застава та утримання під вартою. Введення цього поняття – еволюційний крок уперед. Наступний – виділення близько сотні злочинів, які є кримінальними проступками. До них логічно додати адмінправопорушення з позбавленням волі до 15 діб. Згодом виокремити Кодекс про кримінальні проступки, зробити спрощене слідство і розгляд у суді. До 30% нинішнього тюремного населення – ті, хто вперше скоїв неважкий злочин, – не потрапить за ґрати.

У. Т.: Ви, як правозахисник, бачите суспільство зсередини. Наскільки воно змінилося за останній час?

– Зараз воно більш розкуте і зріле, ніж 5–10 років тому. Але ситуація гірша. Хіба було таке, щоб посадили дев’ятьох членів уряду ні за що? Або щоб ув’язнили за те, що відрізав голову бюсту Сталіна? Поки що опір розділений, кожен за свої інтереси. Але, якщо так буде і далі, ці групи  об’єднувати­муться.

БІОГРАФІЧНА НОТА

Євген Захаров,

голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголова Харківської правозахисної групи. Брав участь у дисидентському русі 1970–1980-х. Автор 11 наукових робіт із прикладної математики та проектування електричних машин (1976–1985), понад 150 праць на правозахисні та супутні теми в Україні, Росії, Литві, Німеччині, Франції, США, Данії, Польщі (1987–2004).

1952 – народився в Харкові.

1975 – закінчив механіко-математичний факультет Харківського університету, диплом із відзнакою.

1988–1992 – кореспондент газети «Експрес-хронiка».

1990 – заступник голови Харківської міської комісії з питань поновлення прав реабілітованих.

1989–1992 – співголова Харківського «Меморіалу».

1989 – член Московської Гельсінської групи.

1992 – співголова Харківської правозахисної групи.

1995 – член Української секції Міжнародного товариства прав людини

Читайте також: 5 причин безуспішності «реформ» Януковича


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це може тривати безкінечно. Врадіївка-1, -2, -3, -4, -100, -1000. Назву топоніма можна змінювати, так і робиться. Криве Озеро, Лощинівка, щось буде далі, але ж суть справи не міняється. Самосуд помалу стає чи не єдино можливим способом здобуття справедливості для маленьких українців. Ну або хоча б способом привернення уваги до проблеми й отримання хоч якоїсь сатисфакції після того, як та проблема вже перелилася за вінця кривавим місивом.
    31 серпня, Роман Малко
  • Це було друге з побачених мною невидимих міст. Перше було -- Королевець-Кеніґсберг (і все ще "Калининград"). Я відкрила для себе Королевець десь тоді ж, коли й Дніпрдзержинськ(нині Кам’янське), -- влітку 2009 року. Але зараз ітиметься про моє Мамаємісто.
    31 серпня, Маріанна Кіяновська
  • Тиждень.ua поговорив із двома узбецькими правозахисницями Надєждою Атаєвою та Умідою Ніязовою про можливість зміни еліт в Узбекистані, наступників Іслама Карімова та роль Кремля у цьому виборі
    31 серпня, Ольга Ворожбит
  • Хронічні екологічні проблеми Маріуполя вийшли на гора якраз напередодні візиту президента до міста
    31 серпня, Дарина Феденко
  • В ухвалених парламентом Республіки Польща постановах (Постанова Сенату від 7 липня 2016 р. та Постанова Сейму від 22 липня 2016 р.) польські парламентарі продовжили односторонній перегляд спільної політичної оцінки польсько-українського конфлікту під час Другої Світової війни, яку було раніше погоджено в низці важливих українсько-польських документів, зокрема таких як:
    30 серпня,
  • Завдяки чому модернізують Збройні сили. На що здатні вітчизняні виробники
    30 серпня, Анатолій Шара
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено