Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
20 лютого, 2012   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Активіст Податкового майдану Сергій Мельниченко: «У владі бояться, що прості громадяни візьмуть зброю»

Довго казка мовиться, та довше справа робиться. А надто, якщо вона кримінальна. 17 лютого в Києві відбулося перше судове засідання в рамках кримінальної справи про пошкодження тротуарної плитки та перекриття руху транспорту під час Майдану підприємців, або ж Податкового майдану, що було ще в листопаді – грудні 2010 року. Тоді десятки тисяч малих та середніх бізнесменів з усієї України вимагали на Майдані Незалежності, щоби президент Янукович ветував новий Податковий кодекс
Активіст Податкового майдану Сергій Мельниченко: «У владі бояться, що прості громадяни візьмуть зброю»

Протести спалахнули 22 листопада. На третій день дехто з маніфестантів рушив пікетувати Адміністрацію президента, дорогою частково перекривши вул. Інститутську. За кілька днів, 27 листопада, Майдан відвідали Віктор Янукович та прем’єр-міністр Микола Азаров. Перший заявив, що ймовірність ветування кодексу «дуже висока», і пообіцяв відставки його розробників (інформації про такі відставки немає досі).

Азаров же запевнив, що влада в жодному разі не переслідуватиме активістів. Незабаром Янукович частково ветував Податковий кодекс, попри те, що «часткове ветування» законом не передбачено. Верховна Рада врахувала всі зауваження глави держави. Водночас проти ночі на 3 грудня працівники дорожньо-експлуатаційного управління під наглядом сотень спецназівців МВС ліквідували наметове містечко. А вже незабаром столична влада звернулася до міліції з проханням покарати тих, хто перекривав Інститутську та пошкодив плитку на Майдані. За даними комунальників, маніфестанти забили в плитку 132 кілки для тримання наметів, що завдало понад 212 тис. грн збитків.

Кількох активістів арештували відразу. Когось випустили вже за три доби, а комусь довелося відсидіти в СІЗО понад півроку.

Читайте також: Учасник Податкового майдану Сергій Костаков: «Я повинен сидіти, бо комусь так хочеться» 

17 лютого суд розглядав обвинувачення сімох осіб. Шістьох із них звинувачують за ст. 194 Кримінального кодексу «Умисне пошкодження або знищення майна». Один із «командирів» акції, лідер так званої Коаліції учасників Помаранчевої революції (КУПР) Сергій Мельниченко, звинувачується також за ст. 293 «Групове порушення громадського порядку». Ця стаття стосується, зокрема, «групових дій, що призвели до грубого порушення громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту». Максимальна санкція за нею – три роки.

Окрім відомого протестувальника Мельниченка, котрий сказав Тижню, що має через свою діяльність близько 20 приводів до міліції лише за останні півроку, серед підсудних є найрізноманітніша публіка. Зокрема, 38-річний Ігор Гаркавенко, колишній активіст маргінального руху, що виступав за «возз’єднання малоросів із Росією», уже відсидів дев’ять років за те, що 1996-го в Харкові кидав пляшки з коктейлем Молотова у вікна єврейських та українських просвітніх установ (зокрема, джерела повідомляють про харківські офіси «Просвіти» та УНСО). 

 Сам Мельниченко в інтерв’ю Тижню наполягав, що декого з підсудних уперше побачив лише в суді. Далі – з перших вуст.

 У. Т.: Як відбувалося сьогоднішнє засідання суду?

– Заслуховували свідків. Викликали 11 осіб, з них четверо чи п’ятеро є працівниками ГУ МВС у Києві. Не з’явилася представник ШЕУ Надія Адаменко, котра підписувала акт про нібито пошкодження нами плитки. В будь-якому разі допитати суддя встиг лише одного свідка: водія автобуса, маршрут якого пролягає від Парку Слави через Європейську площу до площі Льва Толстого. Він свідчив, що ми перекрили Інститутську вулицю так, що унеможливили дотримання ним графіку. 

 Щоправда, на моє додаткове запитання, чи можна було оминути затор, він відповів ствердно. Тобто ми не чинили якихось нездоланних перешкод. Але це не заважає висувати нам, крім «пошкодження плитки», звинувачення на кілька десятків тисяч гривень від транспортного управління Київадміністрації. …і є ще позови від водіїв приватних авто: комусь у пробці обдерли фарбу, комусь зламали дзеркало…

 У. Т.: Ви готові визнати провину?

– Я особисто добре знаю, що не винен за жодним пунктом. Зі свого боку, слідство таки чимало наплутало у своїх матеріалах. Наприклад, судова експертиза щодо «пошкодження» плитки проведена так і не була.

У. Т.: Звідки тоді взялися цифри завданого збитку?

– Дуже просто. Нас розігнали о четвертій ранку (насправді ліквідація наметового містечка розпочалась о п’ятій ранку. – Авт.). І, як згодом виявилось, тоді ж порушили кримінальну справу про пошкодження плитки. Однак лише після початку робочого дня сама ж міліція викликала працівників ШЕУ, котрі склали «дефектний акт» про пошкодження тротуарної плитки. Інститут судової експертизи цю плитку так і не досліджував. Вони ґрунтувались на висновках ШЕУ.

Я подавав клопотання про те, щоб накласти арешт на нібито пошкоджену плитку, щоб провести її експертизу. Слідчий це відхилив.

У. Т.: Але ж комунальники заявляли, що вже відремонтували пошкодження.

– Нічого вони не ремонтували! Відбувався ремонт плитки ближче до входу в торговий центр «Глобус». І я в кожному такому випадку викликав туди пресу, навіть міліцію. Все це фіксували. Але тепер є інша проблема. Десь із тиждень тому туди зігнали снігоочисну техніку, і грейдери пошкодили чимало плитки. Тепер не знаю, як довести, що ми в цьому не винні.

У. Т.: Якою є кількість обвинувачуваних за цією справою? Скільки свідків від обвинувачення та захисту?

– Обвинувачуваних – семеро. Крім мене, це Ігор Гаркавенко, Олег Ахтирський, Олександр Мандич, Роман Федчук, Олександр Заплаткін і Віталій Грузинов. Міліція нас звинуватила в попередній змові з метою пошкодження плитки, хоча насправді я з трьома із цих людей – Гаркавенком, Заплаткіним і Грузиновим – познайомився лише в суді.

Що ж до свідків, то їх близько 230. Вони всі визначені слідством. Я клопотав, щоб як свідків залучили інших людей, зокрема, народних депутатів, котрі брали участь у тих подіях. Скажімо, депутат Гримчак може посвідчити, що під час руху колони вулицею Інститутською я спілкувався з ним, тому і не міг керувати колоною. Але ж їх ніхто не викликає!

Слідчі стверджували, що депутати не хочуть давати свідчення. А насправді їм не надсилають повісток. Ось, сьогодні депутат Одарченко сам прийшов до суду – хіба він не прийшов би за повісткою? А без неї він не задіяний у процесі. Тепер ми клопотатимемо про залучення цих свідків у суді.

У. Т.: Чи допомагають вам політики та інші впливові особи, яких ви бачили на Податковому майдані? Крім названих, там же були й Наталія Королевська, і захисник прав підприємців Оксана Продан, яку теж пов’язують із Королевською.

– А як вони можуть допомогти? Продан телефонує, цікавиться, як відбувається процес. Королевська дзвонила теж. Але ж ми принципово з самого початку намагались абстрагуватися від політизації цієї акції, і я сам на цьому дуже наполягав. Я впевнений, якби до акції долучились політики, президент сказав би щось на кшталт: бачте, це не люди протестують, це – політичні ігрища. Тоді ми не отримали б і того результату, якого досягли.

У. Т.: Ви вважаєте суд над вами вдалим результатом?

– Могло бути ще гірше. А стосовно мене, я ж не Юлія Тимошенко чи Юрій Луценко, мене міжнародна спільнота не вступатиметься. Але насправді у нас в країні чимало проблем і без ув’язнення цих політиків. Свобода слова, свобода зборів… От ми й намагаємося вказати на це.

Річ у тім, що влада не боїться, скажімо так, політичної опозиції. Тих самих прихильників Тимошенко, не кажучи вже про Яценюка. Що вони можуть? Зібрати студентів за гроші, помахати прапорами? Влада боїться опозиції вулиці, того, що вулиця піде на якісь радикальні кроки чи принаймні помірковано радикальні, словом, що прості громадяни, врешті-решт, візьмуть зброю в руки, щоб захистити себе. Причому ми до зброї не закликаємо, але страх у влади є. Мабуть, їм видніше.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.