Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 лютого, 2012   ▪   Аліна Пастухова   ▪   Версія для друку

Голова об’єдання «афганців» Олександр Ковальов: «Ми повернулися спиною не до Януковича, а до всієї української влади»

Голова громадської організації «Ніхто крім нас» Олександр Ковальов в інтерв'ю Тижню розповів про сьогоднішній інцидент біля пам’ятника «афганцям», процес спілкування з владою та подальші плани організації
Голова об’єдання «афганців» Олександр Ковальов: «Ми повернулися спиною не до Януковича, а до всієї української влади»

УТ: Сьогодні під час покладання квітів до пам`ятника воїнам-інтернаціоналістам представниками влади ветерани Афганістану вишикувалися в кілька шеренг та повернулись до урядовців спиною. Це була спонтанна реакція чи акція планувалась заздалегідь?

“Афганці” почали приходити на своє свято і побачили паркани, міліцію, яка стояла і охороняла нас від свого ж пам’ятника. Хочу сказати, що мені не подобається, коли говорять, ніби “афганці” повернулись спиною до Президента. Не до Віктора Федоровича ми повертались спиною! Це був символічний жест, який означав, що ми повернулись спиною до влади взагалі, тому що влада давно повернулась спиною до нас. Протягом останнього року було прийнято низку законопроектів, що обмежили соціальні гарантії учасників бойових дій, ветеранів війни. Пізніше Конституційний суд розтлумачив, що нам не потрібно давати гроші. Те, що відбулось сьогодні – відповідь на ці дії. Ця відповідь була спонтанною.

УТ: На якому етапі зараз знаходиться переговорний процес з владою щодо збереження соціальних гарантій?

Сьогодні голова Українського союзу ветеранів Афганістану Сергій Червонописький підписав з прем’єр-міністром Миколою Азаровим меморандум від імені всіх “афганців”. У цьому меморандумі сказано, що у нас все буде так само «дуже добре», як і минулого року. Як «було добре» минулого року, може розповісти будь-який “афганець”, який недоотримав належну йому соціальну допомогу. Минулого року нас позбавили прав, які ми мали.

Є закон “Про соціальні гарантії учасникам бойових дій”. Держава ніколи у повному обсязі не виплачувала соціальної допомоги, але відповідно до закону ми мали на це право. Тепер нас цих прав позбавили. А Конституційний суд 26 січня сказав, що ми навіть не маємо права оскаржити у суді рішення, які щодо нас у ручному режимі буде приймати Кабмін. Тобто влада сказала: ми вам все дамо, але не відповідно до закону, а якщо будуть гроші в бюджеті. Конституційний суд це підтвердив своїм вердиктом. А Червонописький підписався під меморандумом, що він бере на себе забов’язання роз’яснювати, що влада чинить правильно.

УТ: Якими є подальші політичні плани Вашої організації?

Ми не пішли на підписання меморандуму з урядом. Ми на початковому етапі вийшли з переговорного процесу з владою, оскільки там почали обговорювати лише питання “афганців” і “чорнобильців”, і зовсім не планували обговорювати проблеми матерів-одиначок, шахтарів, вчителів, працівників правоохоронних органів, інтереси яких теж зачіпав законопроект (про скорочення пільг –Ред.). Ми не беремо участі у переговорному процесі з урядом, бо ми намагаємось відстояти не тільки афганців, але й інші категорії людей. Наша організація – це не тільки колишні воїни, хоча вони є її основою. Серед членів організації є учасники інших бойових дій, є просто студенти тощо. І ми будемо у цьому році продовжувати захищати права ущемлених. Влада штовхає нас в спину. Якби вона виконувала те, що декларує, не було б протестних настроїв, а так вони будуть.

Є кілька шляхів, як діяти. Ми мирна організація і намагаємось відстояти наші права, показуючи владі, що ми є. Ми вказуємо на помилки, які робить влада. Виходимо на демонстрації. Інший шлях – створювати партію та йти в політику. Ми розглядаємо обидва варіанти. Але рішення ще не прийняли. Зараз діємо як громадська організація.

Хочу окремо наголосити: зараз політики заявляють, буцімто ми у когось на підтанцьовці, але ми ні на кого не працюємо. Ми абсолютно самодостатня організація. Ми запрошуємо всіх, хто поділяє наші погляди, вони можуть стояти в наших рядах, висловлювати свою позицію. Але ніколи ні для кого на замовлення танцювати не будемо.

УТ: Які вимоги Ви будете висувати на протестних акціях?

Ми вимагатимемо, щоб держава відповідала за свої забов’язання перед суспільством. У нас є закон про соціальні гарантії ветеранів війни, учасників бойових дій. І ми хочемо, щоб його виконували. А уряд говорить, що у нього не вистачає бюджетних коштів. Держава ж не пробачає нам борги за комунальні платежі. Чому тоді ми маємо пробачати державі те, що вона винна нам. Кінець кінцем, є якась система векселів, цінних паперів. Ці гроші могли б отримувати наші діти.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Між заголовками у ЗМІ на кшталт «10 міфів про Шенгенську зону та перспективу безвізового режиму між Україною і ЄС» та «Україна дістане безвізовий режим з ЄС до літа — Юнкер», вісім років. Хоча насправді епопея візової лібералізації між Україною та Євросоюзом триває довше. Чому процес так затягнувся? Що відбулося за цей час? І чи стане надання Києву безвізу кінцевою точкою?
    23 березня, Анна Корбут
  • У березні 2017 року Україні вдалося забрати з окупованого Криму 12 своїх громадян, які відбували покарання в тюрмах півострова і в момент анексії опинилися в правовому вакуумі. Це лише мала частина заручників ситуації, адже таких в’язнів, за приблизними даними, може бути понад 3 тис.
    23 березня, Ганна Чабарай
  • Які протиріччя дестабілізують Північноатлантичний Альянс
    23 березня, Юрій Лапаєв
  • Багато людей не захоплюється чарами Києва лише тому, що мало їх знає. Щодня вони проходять повз будинки та церкви й зовсім їх не помічають, бо біжать у справах, про щось собі міркують, щось собі планують... Але якби ці звичайні перехожі почали думати про місто як таке, все миттю змінилося б. Дивлячись на будинок, можна уявляти, як у ньому жилося людям колись, задовго до твого народження. Ти не просто зачарований вигином вулиці — ти одразу відчуваєш її ритм. Ти розглядаєш місто, а воно розглядає тебе.
    23 березня, Софія Грабовецька
  • Чи цю війну, як і інші криваві сторінки, краще якнайшвидше забути — навіщо пам’ятати всі жахіття обстрілів, зраду близьких та втрату найрідніших?
    23 березня, Єлизавета Гончарова
  • З чого і як починалася історія української електроакустичної музики
    23 березня, Алла Загайкевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено