Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
30 грудня, 2011   ▪   Дмитро Калинчук   ▪   Версія для друку

Регіонали перетворять Севастополь на вугільний склад?

Напередодні Нового року та Різдва непомітною залишилася новина про те, що Севастопольська міська рада вже зараз готова відвести ділянку землі компанії з перевалки морських вантажів «Авліта» Ріната Ахметова, а на другу ділянку – продовжила договір оренди.
Регіонали перетворять Севастополь на вугільний склад?

«Авліта» – це та сама фірма, яка два роки тому опинилася в центрі гучного скандалу через намір побудувати у центрі міста термінал для перевалки кам’яного вугілля. Тоді проти цього виступили екологи та громада міста. Нинішні дії міської ради можуть свідчити лише про те, що від намірів перетворити «місто російської слави» на вантажний вугільний порт, в «Авліті» наразі ще не відмовилися.

Море вугілля

Обговорення ідеї створення Універсального перевантажного терміналу (УПК) для забезпечення  перевезення вугілля морем активно розгорнулося 2006 року, в часи другого прем’єрства Віктора Януковича. Саме тоді власником севастопольської стівідорської(така, що спеціалізується портовому ровантаженні) компанії «Авліта» став холдинг «Метінвест» – бізнес-група, що керує металургійними активами компанії «Систем кепітал менеджмент» бізнесмена Ріната Ахметова. Логіка Метінвесту була простою та зрозумілою – українських металургів не задовольняє донецьке вугілля. Компанія ДТЕК, що так само, як і Метінвест входить до бізнес-імперії пана Ахметова нині володіє 27 шахтами, які переважно видобувають енергетичне, а не коксівне вугілля. Енергетичним вугіллям можна добре опалювати котельні й ТЕЦ. Проте для вироблення коксу (збагаченого палива для виплавки чавуну) металургам потрібне саме вугілля коксівне. А донецьке коксівне вугілля добряче засмічене сіркою (до 1,5–3%), що, звісно, погіршує якість виробленого металу.

З метою забезпечити свої підприємства якісним коксівним вугіллям, холдинг  у травні 2009-го придбав американську компанію United Coal Company і почав завозити вугілля зі США (до того 4–5 млрд т вугілля холдинг мусив щорічно закуповувати у Росії). Одразу ж постала потреба у терміналі, де можна було б розвантажувати морські вугільні балкари, щоби доправляти вугілля до заводів залізницею.

З місцем для терміналу довго не мудрували. Порт Севастополя цілком влаштовував Метінвест. Наявні вантажні порти переважно були вже завалені роботою, тож розгорнути там додаткові потужності було би вкрай складно. Найближчий до Донбасу Маріупольський порт ще й замерзає взимку. На території Криму майже все узбережжя – курортні зони, крім бухти Севастополя – колишньої головної бази Чорноморського військового флоту РФ.

Проте не все сталося як гадалося. Проти будівництва вугільного терміналу виступила громада міста.

Балкер проти есмінця

За часів президентства Віктора Ющенка не без впливу Партії регіонів Севастополь перетворився на епіцентр мітингової активності. Севастопольці регулярно влаштовували акції протесту то проти «агресивної експансії НАТО», то проти «бандерівської загрози». Влітку 2008 року ПР у міськраді Севастополя мала найбільшу фракцію (45 депутатів) і вважала, що місто перебуває під її цілковитим контролем. Водночас громадські організації міста вже посмакували першими перемогами, стикнулися з млявістю української влади і вирішили, що регіонали їм – не указ. Інакше кажучи, регіональський чорт наскочив на севастопольського біса.

20 серпня 2008-го керівництво СК «Авліта» проводило громадські слухання з приводу будівництва УПК. Наприкінці заходу на територію бази увірвалися розбурені активісти севастопольських екологічних організацій і заявили, що відбувається фальсифікація слухань. Мовляв, у слуханнях участь брали виключно працівники «Авліти», значна частина яких були робочими з Донбасу, котрі працювали у Севастополі вахтовим методом.

Тим не менш, 18 березня 2009 року депутати Севастопольської міськради 38 голосами (більшість, звісно, ПР) ухвалили рішення про виділення СК «Авліта» 5 га землі для створення інфраструктури найпотужнішого в Україні вугільного терміналу. За кілька днів, 20 травня 2009-го адміністрація міста видала дозвіл на проведення будівельних робіт. У відповідь Севастополь замайорів пікетами та мітингами.

Доводи екологів були очікувані – вугільний термінал планували будувати практично в центрі міста на відстані 0,8 км від шпиталю МВС, 1,2 км від Графської пристані та 150 м від житлової забудови. Сусідами терміналу мали стати пам’ятники Кримської війни редут Ісакова і Паризька батарея, а також Свято-Нікольський храм та Братське кладовище. Зазначалося, зокрема, що зерновий термінал (також належить СК «Авліта»), який був у тому-таки районі, вже псує життя севастопольцям. Пил від зерна спричинює хронічні захворювання, а вібраційне та шумове навантаження перевищує встановлені норми.

Прибічники будівництва терміналу у відповідь заявляли що, по-перше, термінал створить додаткові 300 робочих місць, по-друге, будувати його мають на колишньому промисловому майданчику Севморзаводу у промисловій зоні міста. Самих екологів прихильники терміналу неодноразово звинувачували в упередженості. Тих самих екологів, мовляв, чомусь взагалі не цікавили факти зливу у воду паливно-мастильних речовин кораблями Чорноморського флоту Росії, що були у тій самій бухті.

Зрештою, у справі з’явилася ще й політична складова. Екологи постійно проводили свої акції спільно з організаціями відверто проросійського напряму – «Русской общиной Сєвастополя», комуністами, партією Наталії Вітренко, «кремлівськими» козачками тощо. До боротьби проти вугільного терміналу долучилися також політики (російські комуністи) та медіа сусідньої Росії. Останні видали в ефір взагалі сенсаційну новину – нібито вугільний термінал у Севастополі будують для того, щоби в разі конфлікту з Росією, перегородити російським кораблям вихід із бухти Севастополя суховантажними суднами. Прибічники будівництва пояснювали активність проросійських партій бажанням шантажувати Партію регіонів (мовляв, не дасте нам місць у місцевих радах – заблокуємо будівництво терміналу), а російську зацікавленість – тим, що в самій Росії саме заходилися заощаджувати на майні, яким користується ЧФ РФ. Проти цього вже через свої інтереси обурилося командування ЧФ.

Нарешті восени 2010-го, напередодні виборів у місцеві ради, голова Севастопольської міської державної адміністрації Валерій Сатаров заявив, що вугільний термінал у місті не зводитимуть. Мовляв, власники СК «Авліта» вирішили збудувати свій об’єкт у морському порту «Южний» неподалік Одеси.

Все буде КРИМбас

У вересні 2010 року компанія СМК об’єднала свої портові активи у холдинг «Портінвест», наголосивши, що головним проектом Портінвесту найближчим часом стане будівництво терміналу з перевалки вугілля, руди та інших насипних вантажів у порту «Южний». Ба більше. У травні 2011-го Антимонопольний комітет дозволив компанії Portinvest Limited (г. Нікосія, Кіпр), афільованій із холдингом «Портінвест» придбати частку в уставчому капіталі ТОВ «Морський термінал «Южний», що забезпечить перевищення у 50% голосів у вищому органі управляння товариством. Інакше кажучи, інвестиції в будівництво терміналу в «Южному» вже розпочалися.

Проте і від планів будівництва вугільного терміналу в Севастополі СК «Авліта» не відмовлялася, адже жодних офіційних заяв щодо цього вона не робила. «Керівництво «Авліти» не відповідає ані «так», ані «ні», посилаючись на те, що вся інформація розміщена на офіційному сайті. Але там я не бачила нічого з цього приводу. Одеські екологи теж наразі не чули про «сюрприз», що для них готують», – каже голова ради громадських екологічних організацій Севастополя Маргарита Литвиненко.

Водночас у зв’язку з черговим відведенням землі компанії «Авліта» виникають певні думки. Земля, відведена під зведення вугільного терміналу, ще й зараз перебуває в оренді компанії, однак не використовується. Холдинг «Портінвест» володіє лише двома активами, СК «Авліта» і ПАТ «Морський індустріальний комплекс» мають севастопольську прописку. А тут ще й чинний керівник адміністрації Севастополя Володимир Яцуба у листопаді 2011-го почав всіляко вихваляти ідею будівництва вугільного терміналу. «Якби вугільний термінал був побудований у Севастополі, на 100 років місто було б забезпечене теплом і найдешевшим вугіллям», – заявив севастопольський голова.

Севастопольські екологи наразі мовчать. Якою буде їхня реакція, якщо в місті таки заходяться будувати вугільний термінал, нині сказати важко. Після останніх виборів до Севастопольської міської ради абсолютну більшість там здобула Партія регіонів – 46 місць. За два роки хазяйнування в країні ПР Крим дедалі більше нагадує КРИМбас. Колишня самостійність місцевих організацій ПР нині придушена. Піти проти волі Києва вони навряд чи зважаться. Тож, якщо міська рада Севастополя раптом зажадає перетворення «порту російської слави» на місто українських вуглярів, голосу екологів, найімовірніше, ніхто не почує.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено