Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика

Гра в піжмурки: надання нашій країні «прихованої перспективи членства» в ЄС побачила лише українська влада

Україна вкотре одержала сигнали, від представників Євросоюзу, що у Європі не йтимуть на поступки в питанні українського правосуддя, зокрема в тому, що стосується кримінальних справ проти Тимошенко та інших опозиціонерів
Матеріал друкованого видання
№ 52 (217)
від 22 грудня, 2011
Гра в піжмурки: надання нашій країні «прихованої перспективи членства» в ЄС побачила лише українська влада

Чи можуть для України в її нинішній кондиції стати реальністю підписання і згодом ратифікація угоди про асоціацію з ЄС та перспектива членства? Для цього треба стрибнути вище голови. Але можна назвати формулювання про «європейську ідентичність», закріплене в спільній заяві за підсумками саміту та узгоджене в тексті преамбули до згаданого документа, «прихованою перспективою членства». Що й зробило українське МЗС. І рапортувало про успіх.

Читайте також: Проект резолюції ПАРЄ щодо України (повний текст)

ОДНОСТОРОННІЙ ОПТИМІЗМ

Хоч як намагалися демонструвати оптимізм представники українського МЗС та Віктор Янукович 19 грудня, процес переговорів із делегацією ЄС і заяви, зроблені президентом Європейської ради Германом ван Ромпеєм та президентом Європейської комісії Жозе Мануелем Баррозу, свідчили про протилежне. Як і очікувалося, угоду про асоціацію України з ЄС на саміті не парафували. Було оголошено лише про завершення переговорів. У спільній заяві за підсумками зустрічі йшлося про взаєморозуміння: «Головні переговірники досягли спільного розуміння щодо повного тексту угоди про асоціацію... Наразі відкритий шлях для технічної підготовки її остаточної консолідованої версії, зокрема в частині глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, з метою її якнайшвидшого парафування».

«Я думаю, що сьогодні ми можемо поставити перед собою спільні довготермінові цілі й наблизити Україну до Європи вже з конкретними напрямами з погляду і громадян, і економік, і бізнесу, а також міжурядових відносин», – сказав Баррозу журналістам. Але на цьому обмін люб’язностями скінчився.

«Ми завершили політичну частину переговорів щодо угоди про асоціацію. Коли всі технічні деталі готові, можемо парафувати. Наступний крок – підписання і ратифікація», – зазначив ван Ромпей. Проте «реалізація угоди залежить від поваги України до верховенства права та всіх інших фундаментальних цінностей», – наголосив він. Європейські лідери знову згадали справу Юлії Тимошенко, яку назвали політично вмотивованою. Не забули і про парламентські вибори-2012, які, за словами ван Ромпея, також розглядатимуть у контексті поваги до принципів демократії.

Регламент запланованої зустрічі було порушено, переговори українського гаранта з єврочиновниками затягнулися майже на дві години. Коли ж представники ЄС та Віктор Янукович вийшли до журналістів, щоб розповісти про досягнуті домовленості, президент видавався знервованим. Він так і не зміг приборкати емоції до кінця зустрічі з медіа. 

Український очільник давав зрозуміти європейським колегам, що не збирається змінювати позицію з питань внутрішньої політики держави, які турбують ЄС. «Заяви та коментарі європейців щодо деяких проблем із демократією не залишаться поза увагою, – підкреслив президент. – Але все має вирішуватися з дотриманням верховенства права і збереженням незалежної судової гілки влади».

Отже, наша країна вкотре одержала сигнали, від яких у представників Євросоюзу вже оскома: у Європі не йтимуть на поступки в питанні українського правосуддя, зокрема в тому, що стосується кримінальних справ проти Тимошенко та інших опозиціонерів. Замість довгоочікуваного безвізового режиму з членами ЄС, домовленості про який Янукович обіцяв досягти до кінця 2011-го, отримали візовий спрощений, який у Євросоюзі назвали перехідним етапом для досягнення остаточної мети. Його планують поширити на студентів, представників неурядових організацій і власників службових паспортів. Віктор Федорович очікує завершення переговорів щодо запровадження безвізового режиму в 2014-му.

Випромінювати оптимізм і впевненість вдавалося лише главі Адміністрації президента Сергію Льовочкіну. Він вирішив поспілкуватися в кулуарах із журналістами, щоб переконати останніх, що саміт був вдалим. І поспішив назвати його успішним для української сторони й зауважив, що справа екс-прем’єрки не стане перешкодою для поглиблення співпраці з ЄС. Керівник АП запевняв, що процес євроінтеграції України вже незворотній і зупинити його неможливо. Як стверджує Льовочкін, не виключено, що угоду підпишуть уже в найближчі кілька місяців: «Це може статись і в лютому, і в січні, і в грудні, усе залежить від бюрократичної машини, як вона підготує текст». «Вони кажуть, що ми працюємо успішно, запитайте в них самі», – зазначив глава АП.

Та, схоже, в Європі оптимізму Льовочкіна не поділяють, хоча й говорять про пріоритетність поглиблення зв’язків з нашою державою. «Ми в ЄС сподіваємося, що зможемо значно поліпшити відносини з Україною. У 2011-му була двадцята річниця її незалежності. Сподіваємося, наступні двадцять років покажуть, що ваша країна зможе цілковито увібрати в себе ті цінності, на яких базується угода. Це також є ключем для прогресу наших відносин», – заявив Баррозу.

Із самим главою держави поспілкуватися виявилося складніше. Схоже, передчуваючи результати переговорів, прес-служба президента заздалегідь потурбувалася, щоб ЗМІ не надто надокучали знервованому Вікторові Федоровичу. Її працівниця одразу повідомила, що гарантові можна буде поставити чотири запитання: два від українських і два від іноземних медіа. Причому, за її словами, запитання від українських були узгодженні ще з початку зустрічі. А ось представників іноземних просили терміново це зробити.

Читайте також: Потреба у внутрішньому чиннику

ТРЕТІЙ СЕКТОР

У той час як в Адміністрації президента на саміті журналісти мусили пройти три кордони безпеки, у державній резиденції на вул. Грушевського, 22, де відбулася зустріч Баррозу та Ромпея з представниками громадянського суспільства, не було жодного кордону безпеки. Якщо не рахувати міліціонерів, які чомусь стояли на підході до будівлі та розганяли всіх перехожих із тротуару навіть тоді, коли окрім українських експертів та організаторів усередині нікого не було. «Переходьте на інший бік, на інший бік», – скеровували вони владними жестами пішоходів.

Захід за участю представників громадянського суспільства мав назву «Саміт Україна – ЄС 2011: громадський вимір». Його ініціювала Українська національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Принагідно хочеться зауважити всім скептикам, які говорили про перетворення партнерства на «політичний труп»: неживі програми не збирають під одним дахом і за одним столом без металевих кордонів безпеки українських громадських лобістів євроінтеграції та двох перших осіб ЄС: президента Європейської ради та президента Єврокомісії.

Цю зустріч від української влади обіцяв відвідати міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Але до громадськості він так і не доїхав. Які справи не пустили чиновника до людей, ніхто не пояснив. «Він не приїде сьогодні чи ніколи?» – вигукнув риторичне запитання хтось із залу. Інші запрошені гості – Герман ван Ромпей та Жозе Мануель Баррозу – прибули навіть попри те, що затримувався їхній виліт із Києва. Вони були готові перенести рейс на пізніший час.

Настрій у залі можна описати словами народної пісні «Сумно мені, сумно». Але українське експертне середовище в очікуванні приїзду очільників Європейської ради та Європейської комісії намагалося раціоналізувати все, що відбувається в Україні, шукало конструктив. «Якби дуже хотіли, то текст угоди був би парафований на саміті. Могло б відбутися символічне парафування, станом на вересень 2011-го Україна на це виходила. Проте сьогодні то вже втрачений шанс. Кому стало важливіше мати когось у в’язниці замість цього документа на столі? Кожен має відповісти собі на це запитання, – розмірковував Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва. – Домінуюча позиція в Євросоюзі така, що угода про політичну асоціацію може бути підписана лише з країною, яка стоїть на правильному шляху». «Зараз ведеться гра на поразку ЄС, щоб європейські правила не прийшли в Україну», – вів далі Михайло Гончар, експерт з енергетичних питань.

Єдиним представником уряду на цій зустрічі був перший заступник міністра закордонних справ Павло Клімкін. І ось саме він став хітмейкером й автором найдивнішої заяви 19 грудня: «Ми в спільній заяві саміту говоримо про європейську ідентичність України. Особисто я дуже довго обговорював у Брюсселі з країнами-членами можливість застосувати цю формулу до нашої країни. Повірте, це не банальна формула, вона дуже непроста й означає для наших колег із ЄС приховану перспективу». «А для декого й відкриту європейську перспективу», – ще більше осмілівши, додав заступник міністра. На його думку, угода буде цілковито готова до парафування вже за кілька тижнів. «Прихована перспектива членства» – цього формулювання не чули не лише українські експерти, а й, схоже, і самі Ромпей та Баррозу. Принаймні в їхніх виступах ні про що таке не йшлося.

Тим часом на Грушевського, 22 приїхали лідери ЄС. І там їм довелося слухати щось діаметрально протилежне за почуте в стінах Адміністрації президента. «Низький рівень суспільного діалогу щодо модернізації та європеїзації, брак належної політичної конкуренції, вибіркове застосування кримінального законодавства, переслідування представників громадянського суспільства, концентрація влади навколо одного політичного центру, непрозорість у здійсненні влади, зокрема державних закупівель, згортання реформ в освіті, відмова від автономії університетів, непрозорість правил гри на енергетичному ринку», – перераховував Ігор Когут, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зачитуючи документ під назвою «Позиція форуму громадянського суспільства: спільні цінності й спільне майбутнє» в присутності очільників Євросоюзу. Баррозу слухав і гортав англомовну версію «Позиції», схвально усміхаючись при цьому. А ван Ромпей залишався серйозним. Після цього він з-поміж усього зазначив, що громадянське суспільство є «ключовим партнером ЄС» в Україні. Президент Єврокомісії наголосив, що Євросоюз із країнами-сусідами розвиватиме «інклюзивне» партнерство, тобто вестиме діалог не лише з офіційною владою, а й з громадянським суспільством. І уважно вслухатиметься в те, що воно каже.

Читайте також: Україна на роздоріжжі

ДВА СЦЕНАРІЇ

Отже, саміт пройшов на вищому рівні. Символічне парафування, яке могло мати місце на саміті, зовні нагадувало б підписання угоди: у фокусі телекамер президенти сиділи б за столом і ставили синхронно свої автографи. Але ЄС такої нагоди для незаслуженого піару Вікторові Януковичу не подарував. Технічне парафування відбуватиметься скромно.  

За підсумками заходу вималювалися щонайменше два генеральні сценарії. Згідно з оптимістичним угоду про асоціацію буде підписано після парламентських перегонів 2012-го. Але є умова – вільні вибори. За сценарієм найпесимістичнішим Україні дають 20 років на те, щоб розібратися із собою та своїми євроінтеграційними прагненнями. Решта варіантів стоять на шкалі між цими двома. Українська влада тим часом привітала себе з парафуванням, якого ще не відбулося, і з перспективою членства, яка буцімто є «прихованою».

Натомість ЄС робитиме ставку на підтримку громадянського сектору в Україні. Таким чином він резервуватиме альтернативний майданчик для діалогу з нашою країною на випадок остаточної політичної деградації офіційного Києва й огульного згортання демократії. Однак суспільство має спромогтися на активнішу роль, ніж ця. Адже якщо Україна втратить європейську перспективу і перетвориться на диктатуру, яка дедалі міцніше застрягатиме в обіймах Кремля, це буде поразкою і для неї самої, і для Європи, нашого спільного дому.

Читайте також: Парафування домовленості про асоціацію – це не подарунок Януековичу


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено