Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 грудня, 2011   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Віктор Янукович розповів пресі різдвяні казки

У Нас все гаразд. І буде краще. Головне – не заздрити… Таким є основний лейтмотив останньої прес-конференції президента Януковича цього року... Правду кажучи, традиційне спілкування президента з журналістами можна було й не проводити. Жодної конкретної відповіді на свої запитання за дві години преса так і не отримала. Спровокувати на відвертість Віктора Федоровича не вдалося
Віктор Янукович розповів пресі різдвяні казки

Він виявився міцним горішком. Хоча насправді ніхто цього й не прагнув. Відповіді були відомі заздалегідь тому і на сенсації ніхто не сподівався. Сварок, як раніше, за те, хто ставитиме запитання, не було. Позаяк, за що, власне, сваритися і що запитувати в людини, в котрої все добре…

Цю прес-конференцію треба було просто пережити. І президенту, і журналістам. Зрештою, вони це зробили. Віктор Федорович почувався господарем становища, поводився впевнено і трохи зухвало, як справжній володар життя. Журналісти – масовкою в державної ваги шоу. Він довго вихвалявся досягненнями, говорив про позитив, якого вдалося досягти, іноді заглиблювався в цифри, щиро зізнавався, що є недоопрацювання, сам собі ставив філософські запитання і сам на них відверто відповідав, помітно насолоджуючись власною персоною. Вони ж: приязно посміхались, конспектували, трохи нудьгували, нишком коментували, хіхікали, але поводились дуже чемно та виховано. Як і належить четвертій владі в країніз «гібридним» рівнем демократії

Спілкування з пресою для керманичів держави зазвичай є розвагою вимушеною. З народом куди легше. Йому завжди можна навішати на вуха локшини і дешево відбутися. В крайньому разу в того народу спрацює комплекс «начальник завжди правий» і годі. Інша річ – журналісти. Їм ніколи не можна довіряти, а тому розслаблятись не варто. Втім, Віктор Федорович винайшов свій оригінальний спосіб, як спілкуватись із пресою і виходити сухим із води. Він не напружується і не нервує, не бере до серця жодних закидів та звинувачень, а тому зрештою з поєдинку виходить не лише без серйозних душевних травм, а й почувається переможцем. Схоже, що таке вимушене спілкування з представниками ЗМІ для створення ілюзії демократії та свободи слова в країні, йому навіть подобається.

Єдине, що може вивести його з рівноваги, та й лишень на кілька секунд, – це питання, пов’язані з його приватними справами. Тоді він помітно нервує, м’язи на обличчі напружуються і він може ляпнути щось на кшталт того, як видав у відповідь на запитання Мустафи Найєма про те, що в країні проблеми з економікою, а його життя поліпшується, щодо «Межигір'я», оренди дорогого вертольоту за мільйон доларів у фірми, яку контролює його син тощо…  «…про яке солодке життя ви говорите, я не знаю, і обговорюєте тему моєї родини. Я вам хочу сказати, що я вам не заздрю, – сказав президент, а відтак, зрозумівши, що ляпнув зайве, виправився. – Ми з вами один одного добре знаємо і розуміємо... Інше додумаєте самі».

Власне, такий експромт був єдиним на останній цьогорічній прес-конференції президента. Решта відбулася, як-то кажуть, в дружній робочій атмосфері. Жодної тобі цензури, жодної неповаги до працівників ЗМІ з боку організаторів. Прес-служба адміністрації спрацювала майже бездоганно і шоу вдалося. Втім, попри таке показове «свято демократії», невідомо звідки взялося відчуття, що журналістів кинули. Майстерно і вправно, так, що навіть образитись нема на що.

Невже нова технологія з дебілізації? Уникнення незручних запитань, а з ними й тягаря відповідальності, шляхом доведення ситуації до абсурду. Публіка втрачає інтерес до спілкування, все переходить у площину формальності – і проблема знята.

Такі схеми застосовують зазвичай в недемократичних країнах, прагнучи створити ілюзію демократії і з метою бодай для проформи зберегти лице. Так поводяться ті, хто прагне бути диктатором, але боїться чи уникає цього визначення.

Втілення схеми в цьому випадку просте. Основним інструментом є регіональні журналісти, залежні від місцевої влади, яка організовує їхній приїзд на важливий захід до Києва. Вони ставлять до болю прості і «дуже важливі» запитання, на які керманич із задоволенням відповідає. Позаяк, що може бути важливішим за проблему питної води на Хмельниччині, добудова пренатального центру на Волині, або чистота «річок, узбереж і морів»? Ну хіба ціна на газ. На їхньому тлі навіть кілька незручних запитань про суд над Тимошенко і ставлення до цього демократичного світу багато не важать. На них вже є давно завчена відповідь на кшталт: один із головних принципів демократії – це верховенство права і навіть президенту втручатися в судові справи не личить. Закон один для всіх…

Висновки, які напрошуються за підсумками спілкування з главою держави, неоднозначні. Керманич або не володіє інформацією, що коїться в країні, або не хоче нею володіти. Він або не орієнтується в ситуації та ізольований від справжнього життя, або не хоче орієнтуватися. Або не чує, що до нього намагаються докричатися прості смертні, або не хоче чути. У будь-якому разі зрозуміло, що президент і народ говорять різними мовами.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 14 серпня після тримісячного безвладдя в прифронтовому Торецьку нарешті з’явився керівник військово-цивільної адміністрації, яку було створено за наказом президента в травні 2017 року. Переселенець із Донецька, 30-річний Ярослав Руденко в перші дні при владі розповів, де шукатиме воду для міста, що потерпає від спраги, та чому залишає в команді кадри попереднього мера.
    18 серпня, Єлизавета Гончарова
  • Чому НАТО тривожать найбільші з часів холодної війни навчання Росії в Європі
    18 серпня, The Economist
  • В опублікованих Тижнем у першій половині 2017 року нарисах про Російську революцію та її наслідки для України головною постаттю був Владімір Лєнін. Доцільно присвятити йому окрему статтю
    18 серпня, Станіслав Кульчицький
  • Цього тижня Оболонський районний суд таки зрушив з мертвої точки у справі про державну зраду колишнього президента Віктора Януковича. Втім, розгін взяти не вдалося – після виступу першого свідка адвокат підсудного вирішив взяти відвід.
    17 серпня, Станіслав Козлюк
  • У передвиборчій кампанії країни серйозніші виклики залишаються без уваги
    17 серпня, The Economist
  • Нового омбудсмена не змогли призначити у встановлений термін. Чому так відбулося та чи варто чекати швидкого вирішення цього питання восени
    17 серпня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено