Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 листопада, 2011   ▪   Андрій Скумін   ▪   Версія для друку

Система V.I.P.: Україна потребує суспільних лідерів, не заражених совковими звичками

Зростання кількості протестних виступів, стрімке падіння рейтингів підтримки влади, погіршення рівня життя й демонстрація громадянами намірів узяти участь в акціях непокори можуть свідчити про готовність суспільства до раптових і кардинальних змін
Матеріал друкованого видання
№ 46 (211)
від 10 листопада, 2011
Система V.I.P.: Україна потребує суспільних лідерів, не заражених совковими звичками
Фотогалерея: Система V.I.P лідерів (зображень: 13)
ДЕМОНСТРАЦІЯ СТАТУСУ. Олегові Ляшку самого Range Rover Carbon Windsor вартістю близько 100 тис. замало. Нардеп установив на машину спецсигнали проблискові маячки. В Україні їх дозволено прикріплювати лише на авто ДАІ та Державної охорони. ПОНТИ І В ОПОЗИЦІЇ ПОНТИ. Депутат від БЮТ Микола Ковзель роз'їжджає на Rolls-Royce вартістю $700 тис. Запальна на словах опозиціонерка-нардеп Леся Оробець їздить на Mercedes S500 Long. Коштує він близько $200 тис. ДОХІДНИЙ ЗВ'ЯЗОК. Іще один любитель дорогих машин і статусних номерних знаків голова Державної служби зв'язку України Сергій Краснокутський їздить на авто вартістю $300 тис.

Зростання кількості протестних виступів, стрімке падіння рейтингів підтримки влади, погіршення рівня життя й демонстрація громадянами намірів узяти участь в акціях непокори можуть свідчити про готовність суспільства до раптових і кардинальних змін

Такі ознаки накопичувалися в країнах, які мають схожі з Україною особливості відносин у політиці й соціумі, і це закінчувалося перезавантаженням. На початку ХХІ століття внаслідок політичного й економічного банкрутства керівництва змінився політичний клас в Аргентині та Бразилії, згодом – у Туреччині. Однак критично важливо, щоб ті, хто прийде на місце сьогоднішніх можновладців, не виявились носіями совкових «цінностей» і моделей поведінки, притаманних нинішньому істеблішменту.

Читайте також: Нова антифеодальна боротьба

ВІДЧУТТЯ НЕПРАВИЛЬНОСТІ

Найстабільнішим відчуттям українців є те, що в країні все не так. Від половини до двох третин українців заявляють в опитуваннях: ситуація в країні розвивається в неправильному напрямку. Рейтинги довіри до політиків – за рідкісним і тимчасовим винятком – поступаються індексам недовіри до них. У цих тенденціях громадської думки – ілюстрація ставлення людей до своїх керманичів. Адже досвід 20 років показує: політики всіх кольорів ідуть до влади для того, щоб потрапити в «систему V.I.P.». Остання є втіленням радянської феодально-блатної моделі управління, за якої доступ до керма є запорукою збагачення за рахунок країни, а статус дає змогу потрапити до кола обраних. У цьому колі гарним тоном вважається демонструвати здобуті матеріальні ознаки статусу.

Система робить усе можливе, щоб відгородитися від тих, хто не належить до «еліти».

Громадяни не здатні притягти політиків до відповідальності; політики, відтак, не мають зовнішнього стимулу ані для проведення змін у країні, ані для відмови від примітивного, по суті, ставлення до посад, за які змагаються: «дістатися до води, аби напитись».

Читайте також: Угруповання, яке перебуває нині при владі, демонструє особливу зажерливість

ХРОНІЧНА ХВОРОБА

Про схильність нинішніх керівників України до безпардонної монополізації владних повноважень і джерел прибутків сказано чимало. Гірше не це: сьогоднішня опозиція великою мірою заражена тими самими вірусами. Як показали 2005–2009 роки, засвоєння правильної («європейської») риторики чи навіть готовності до «конкурентної» політики – замало для проведення в країні перетворень. Про них думали, що вони прийшли змінювати країну. А з’ясувалося – перерозподіляти на свою користь. На всіх рівнях. Поведінка третьякових, жваній, губських, яценків, порошенків, портнових, ульянченків, буряків і багатьох інших дуже швидко показала: «питання вирішуватимуть». Свідчень тому чимало: кожен із нових господарів життя, змагаючись із собі подібними, повідав ЗМІ чимало подробиць із владної кухні. Наприклад, про те, скільки міг коштувати вхід до кабінету топ-чиновників. Чи якою була «норма відкату» за повернення ПДВ. Діячі меншого масштабу (ставнійчуки, шевченки, кириленки, васюники, зваричі, ляшки) також придбавали маєтки, машини, годинники, що їх вартість не зіставна з доходами депутатів чи посадових осіб виконавчої влади, які ніколи не мали за собою бізнесу. Зрештою, і в професійних патріотів (мовчанів, яворівських, танюків) палкі промови могли вправно збігатися з використанням посад для власного піару, а то й допомоги «своїм хлопцям».

Читайте також: Футбол дав донецьким компаніям фантастичні можливості для «пиляння» держбюджету

Варто наголосити: йдеться не про те, наскільки погані чи добрі помаранчеві, біло-сині чи білосердечні. Головна проблема в тому, що система владних відносин, переходячи з рук у руки, не змінилася. Хабарництво, кумівство, пристосуванство, гонитва за особистим збагаченням і безвідповідальність – огидні риси совка – залишалися системотворчими для української влади впродовж усіх років її існування безвідносно до прізвищ політиків. Успадкована від СРСР, ця модель видозмінювалась у формах і деталях, але лишалася закостенілою за своєю суттю.

Читайте також: Неоптимальна рівновага

До помаранчевих більше претензій. По-перше, тому що на них покладали надії. І ці надії не були виправдані. Головна претензія до попередньої влади в тому, що все зосталось «як завжди». Зрештою, нині провідні опозиціонери пожинають плоди: їх нікому захищати від сваволі. А після інформації про те, як бютівські генерали (Кожем’якін чи Власенко) в розпал процесу над їхнім лідером відвідують гламурні тусовки, взагалі виникає відчуття сюрреалізму. Аби відродити в суспільстві сподівання на можливість змін, політики мають докладати надзусилля. Зокрема, показувати зміни на власному прикладі. Натомість вони посилають інший сигнал: «усе – як завжди».

По-друге, більшість нинішніх політсил, які декларують опозиційність, родом із влади 2005–2009-го. І, схоже, жодних уроків не винесли. Розмови, обіцянки, декларації про об’єднання. Відсутність контакту з людьми, роботи на місцях. Тотальна невідомість того, хто наповнить їхні списки і хто нині сидить за цими списками в парламенті чи місцевих радах. Не визначено ані цілей, ані програм, ані команд. Тож закрадається підозра: якщо повернуться до керма – знову спіткає розчарування.

Що влада, що опозиція залишаються «системою V.I.P.», далекою від своїх виборців. Тому їм і не вірять, і тому, хоча деякі партії претендують на подолання виборчого бар’єра, опозиція ризикує програти парламентські перегони. З огляду як на фальсифікації, так і – більшою мірою – на те, що не зможе їм нічого протиставити. Найголовніше – довіру й волю людей.

Зараз усяк охочий змін у країні має спиратися на здорові сили суспільства. На тих, хто здатен діяти, створювати свою справу, захищати права – свої та інших. А надто – хто здатен «бути біля води й не напитися». Хто відчуває огиду до хабарництва, торгівлі совістю і жлобства та совка в усіх проявах. Такі люди можуть показати себе тільки в конкретній роботі над змінами в країні. Однак поки що її ніхто не розпочав.   

Читайте також: Європейський вальцер єті


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • В Україні можна відшукати чимало цікавих туристичних місць, які зазвичай оминають традиційні довідники для мандрівників
    30 липня, Роман Малко
  • Що впливає на формування зовнішньої політики Грузії та її сприйняття вдома
    30 липня, Анна Корбут
  • Включення органів місцевого самоврядування у змагання з тарифного популізму дорого коштуватиме і жителям окремих міст, і країні загалом
    30 липня, Олександр Крамар
  • Нова британська прем’єрка активніше береться за бізнес
    30 липня, The Economist
  • Не знаю, наскільки це правильно з погляду психології, але вже деякий час прагну сприймати своє життя в Луганську як життя десь на екзотичних островах. Оскільки чимало читаю про Шрі-Ланку, прикладів у багатій уяві не бракує. Але хоч як притягуй за вуха реальність, вона ну аж ніяк не схожа на мій вибір та життя на диковинних островах.
    30 липня, Яна Вікторова
  • Дивовижна історія сина українських куркулів і грузинських «ворогів народу»
    29 липня, Роман Малко
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено