Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 жовтня, 2011   ▪   Олександр Крамар   ▪   Версія для друку

Доки Янукович з Мєдвєдєвим відволікали увагу, Путін з Азаровим домовлялися?

У Верховній Раді наполягають на проведенні спеціального засідання за участю президента для обговорення його зустрічі із Дмітрієм Медвєдєвим у Донецьку. Проте складається враження, що вона була лише маневром, покликаним відвернути увагу від того, що відбулося того ж дня у Петербурзі
Доки Янукович з Мєдвєдєвим відволікали увагу, Путін з Азаровим домовлялися?

За інформацією ЗМІ, один із учасників переговорів у Донецьку заявив: "Повідомляти нема чого – ми ні про що не домовилися". Схоже, справжня капітуляція дійсно відбулася у "вотчині" не Януковича, а Путіна, що з огляду на реальний баланс сил у російському істеблішменті, врешті-решт, цілком закономірно.

ЗВТ України та Євразійського союзу?

Підписана 18 жовтня угода про створення ЗВТ СНД, по суті, стала угодою про ЗВТ між Україною та Митним, а в перспективі Євразійським союзом.

Крім України її підписали лише 7 пострадянських держав, і є підстави вважати, що їх коло навряд чи розшириться. Представники Азербайджану, Узбекистану та Туркменістану заявили, що до кінця року будуть лише "вивчати можливість приєднання до угоди", а оскільки левову частку їх експорту складає нафта і газ, на яку ЗВТ не поширюється, а оподаткування імпорту традиційно слугує інструментом стимулювання внутрішнього виробництва, то цілком імовірно, що "вивченням" справа і обмежиться.

З іншого боку, Киргизія та Таджикистан, названі у відомій "інтеграційній статті" Путіна першочерговими кандидатами на членство в ЄЕП, а потім Євразійському союзі, схоже, уже на шляху туди: рішення про приєднання Киргизії до Митного союзу ухвалене 19 жовтня на засіданні глав урядів ЄврАзЕС, а до Таджикистану на 27 жовтня заплановано візит Лукашенка, який, ймовірно, і займеться попередньою підготовкою "клієнта" (не дарма ж "бацька" намагається наслідувати Владіміра Путіна на ниві "євразієінтеграції", про що свідчить його стаття у тих же "Известиях").

Тому угода про ЗСТ є, по суті, угодою країн СНД, що ще не стали членами СОТ (ЄЕП+Таджикистан, не до кінця зрозумілий хіба що казус Киргизії) та тих, що ними уже є (Україна, Молдова та Вірменія). Але з огляду на масштаб економік Молдови та Вірменії, фактично у Петербурзі, у розпал конфронтації Януковича та ЄС, яка поставила під сумнів перспективу створення ЗВТ України з ЄС, було утворено ЗВТ України з ЄЕП, старт якого запланований на початок 2012 року, а у перспективі – Євразійським союзом.

Причому там не приховують задоволення від цього символічного кроку, який до того ж, як ми побачимо нижче супроводжується низкою інших поступок України на користь реставраційного проекту Владіміра Путіна. Зокрема прем’єр-міністр Білорусі Міхаіл Мясніковіч прямо назвав створення ЗВТ – "кроком до реалізації тих завдань, про які Владімір Путін написав у своїй статті". А експерт Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН Олександр Крилов вважає, що "підписання ЗВТ – це реальний успіх Росії… Україна, хоча й з обмовками, але все таки робить крок на Схід, а не на Захід".

Україна наслідуватиме Киргизію?

Спочатку складалося враження, що з вільною торгівлею в СНД вирішили зачекати через неготовність деяких країн підписати документ. За інформацією ЗМІ, планувалося обмежитися рішенням, згідно з яким упродовж приблизного тижня був би підготовлений документ до підписання трьома країнами – учасницями Митного союзу – Росією, Білоруссю і Казахстаном, і лише потім до угоди приєднуватимуться інші країни СНД після вирішення наявних спірних питань. Такий формат мав би чітко підкреслити, що ЗВТ створюється довкола ядра, яким виступає Митний союз та ЄЕП, як осердя інтеграційних процесів на пострадянському просторі.

Своєю чергою Микола Азаров не приховував, що прагне підписання Угоди про впровадження всеосяжної зони вільної торгівлі між усіма країнами-учасницями СНД, мовляв, туди прямує щонайменше 40% українського експорту. Проте в цій позиції не було нічого нового: Україна традиційно є головним прихильником всеосяжної ЗВТ на теренах СНД, але Росія так само традиційно блокувала її створення, розраховуючи нав’язати Україні більш жорсткі формати взаємодії у вигляді ЄЕП чи Митного союзу.

Тож сам факт підписання угоди про ЗВТ ставить питання: якою ціною? Владімір Путін своїм коментарем поставив більше запитань, аніж дав відповідей, мовляв "несподівано для себе в результаті довгих, досить гострих, але конструктивних переговорів ми… домовилися, дещо підправили і погодили цей документ". На можливі мотиви зміни позиції Москви вказує керівник Центру пострадянських досліджень Інституту економіки РАН Леонід Вардомський, який відзначає, що "затримки були переважно через сумніви Москви у тому, чи не підуть через Україну товари із ЄС, якщо ця країна таки увійде до асоціації з Європейським союзом… Коли стало зрозуміло, що сватання з ЄС в України відкладається, вирішили не чекати".

Через ЗВТ в Євразійський, а не Європейський?

Офіційна реакція ЄС на створення ЗВТ СНД поки-що досить стримана Представник Єврокомісії Джон Кленсі дипломатично заявив, що "країни СНД, включаючи Україну, вільні в укладенні торгових угод відповідно до своїх економічних пріоритетів, включаючи інші угоди про ЗВТ… Ця угода про зону вільної торгівлі не має прямого впливу на наші торгові стосунки". Проте це результат того, що у Брюсселі, схоже, ще не усвідомлюють: Путін почав розглядати ЗВТ СНД як пролог до повноцінного членства України в Митному союзі, ЄЕП і нарешті Євразійському союзі.

Не секрет, що створення ЗВТ з ЄС розглядалося як перший, але необхідний крок на шляху до повноцінної інтеграції. При цьому в ЄС досить спокійно ставилися до можливості створення ЗВТ України із третіми сторонами, виступаючи категорично лише проти більш глибоких форм інтеграції – альтернативних єдиному економічному простору ЄС – як таких, що могли б унеможливити подальшу інтеграцію з Євросоюзом. Натомість Москва тому й ігнорувала ініціативи щодо створення ЗВТ на теренах СНД, що побоювалася, що Київ задовольнившись цим, відмовиться від подальшої реінтеграції пострадянського простору навколо РФ.

У цьому контексті неочікувану зміну позиції Владіміра Путіна можна пояснити хіба що впевненістю у тому, що тепер усе буде з точністю до навпаки – євразійська та європейська інтеграція у зовнішньополітичних пріоритетах нинішньої української влади поміняються місцями, і стратегічним курсом стане інтеграція України в Євразійський союз. Такий формат, до речі, цілком вписується і у ідею "широкої євразійської інтеграції", викладеної у статті Путіна у виданні "Известия", тобто ЗВТ Євразійського та Європейського союзу (відтак України матиме працювати над ЗВТ з ЄС, уже враховуючи реалії своєї залученості до Євразії).

І сигнали, послані Азаровим, дійсно дають для цього підстави. Наприклад, відповідаючи на запитання журналістів про те, який наступний крок України після підписання ЗВТ з СНД, договір про ЗВТ із ЄС чи рух у бік Митного союзу, Азаров досить багатозначно відзначив: "А чому ви весь час протиставляєте?" та більш чітко поставив ЗВТ з ЄС у ранг посереднього кроку: "Ми ведемо переговори не лише з Європейським Союзом про створення ЗВТ, але й з цілим рядом інших країн. Це наша політика – полегшити доступ товарів на зовнішні ринки". От і все. ЗВТ з ЄС відверто поставлена у ряд угод з іншими регіонами, інтеграція з якими, звісно ж, не планується.

Супровідний пакет

Згода Путіна на створення ЗВТ супроводжувалася широким пакетом супровідних домовленостей, які, очевидно, стали її неодмінною складовою. По-перше, Микола Янович на засіданні міждержавної ради ЄврАзЕС задовольнив раніше висловлюване побажання Путіна, повідомивши, що дав доручення Мінекономіки розглянути можливість приєднання України до технічних регламентів Митного союзу. Владімір Владімірович відразу дав зрозуміти, що це частина "доволеностей", мовляв це "дуже важливий крок" у напрямку інтеграції з Митним союзом.

Прес-секретар прем'єра РФ Дмітрій Пєсков повідомив, що прем'єри Путін з Азаровим домовилися опрацювати можливість здійснення взаєморозрахунків у рублях при проведенні торговельних операцій, мовляв "наступного тижня глави Мінфінів і Центробанків двох країн проведуть відповідні переговори". Причому Азаров не просто визнав наявність таких домовленостей, а ще й зовсім безпідставно інтерпретував їх як такі, що відповідають українським інтересам: "чим швидше – тим краще. Тому що кожен місяць завдяки відомій газовій угоді, – мільярд з валютних рахунків України знімається і перераховується до Росії". Що зміниться після введення розрахунків у рублях, "головний професіонал" владної команди, щоправда, не пояснив, адже Україна з РФ має колосальне негативне торгівельне сальдо, тож рублі все одно доведеться купувати за долари… Або залазити у дуже небезпечні борги.

На додаток до реверансів у бік Митного союзу та валютних амбіцій Путіна, що перетворення РФ на фінансовий центр, за словами Пєскова, були "обговорені" й інші цікаві для поглинання російським капіталом стратегічні галузі в Україні: енергетика, ракетно-космічна, авіація. З приводу газових питань Азаров взагалі насторожив. Оскільки фактично визнав, що інформацію про хід переговорів отримав від глави уряду протилежної сторони, мовляв: "прем`єр-міністр Путін підтвердив, що вони наближаються до завершення, вже залишилися, скажімо, лічені дні". Яким і у чиїх інтересах у такому випадку буде це "завершення", можна лише здогадуватися.

Капкан?

Азаров радіє з приводу підписання Угоди про створення ЗВТ, попри наявні у ній вилучення по дуже чутливих для України позиціях (зберігаються імпортні мита на український цукор і експортні мита на нафту та газ із країн МС) на тій підставі, що там "прописані чіткі терміни їх скасування". Позитивом від укладення угоди безперечно є й адаптація режиму торгівлі до норм СОТ (яким відпер має відповідати застосування антидемпінгових і компенсаторних заходів, а також технічних бар'єрів, санітарних і фітосанітарних норм), а також більш-менш зрозумілий опис процедури вирішення конфліктів (сторони звертатимуться або до Економічного суду СНД, або до спеціальної експертної комісії).

Проте ця угода не буде вартою паперу, на якому вона написана, якщо Микола Янович чи його наступники не виправдають сподівання Путіна на угоду про ЗВТ як перший крок до повноцінної інтеграції України до Митного і Євразійського союзів. У Москви досить "гарантій": ще буде тривалий процес ратифікації угоди у окремих країнах, і Росія може зробити це останньою, і лише у тому випадку, якщо інтеграції з ЄС дійсно не відбудеться.

Якщо ж Київ спробує вийти із "домовленого" у Санкт-Петербурзі річища, то цілком ймовірно знову спрацює головний принцип російської зовнішньої політики "сам слово дав, сам його й забрав". Доля підписаної у 1994 році, але так і нератифікованої РФ, попередньої угоди про ЗВТ СНД – яскраве тому підтвердження. До речі, Путін уже фактично спростував слова Азарова про те, що в угоді зафіксовані чіткі терміни скасування вилучень, а кількості останніх, як випливає з його слів значно більша, аніж озвучені Азаровим цукор, нафта й газ.

У свою чергу сигнал про те, у якому річищі має рухатися Україна, аби Москва виконувала взяті на себе зобов’язання був посланий відразу ж після укладення угоди про ЗВТ, коли 19 жовтня на засіданні Міждержавної ради ЄврАзЕС, на якій у якості спостерігача був присутній і Микола Янович, було вирішено підписати декларацію про формування анонсованого у відомій "інтеграційній статті" Владіміра Путіна Євразійського союзу в грудні поточного року.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено