Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 вересня, 2011   ▪   Максим Побокін   ▪   Версія для друку

Путін покличе агентів до звіту

Путіну необхідно, щоб на посаді глави держави в Україні перебувала людина, особисто від нього залежна, український аналог Рамзана Кадирова. Відсторонивши Януковича від влади, російська еліта потребуватиме «спадкоємця» для Віктора Федоровича, щоб продовжити місію, не виконану останнім. І наразі такого спадкоємця в Україні не видно
Путін покличе агентів до звіту

На з’їзді «Единой России», що відбувся минулої суботи в Москві, президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв повідомив, що очолить список партії на парламентських виборах. Щодо президентських виборів глава держави сказав, що бачить кращу за себе альтернативу і назвав кандидатуру нинішнього прем’єра Владіміра Путіна. Сам же Мєдвєдєв планує помінятися з ним місцями після президентських перегонів, очоливши уряд.

Ця заява дала зрозуміти, що конкуренції на виборах керманича держави між двома владними кандидатами, як намагалися прогнозувати ЗМІ та експерти, не буде. Мєдвєдєв у конфігурації влади, яка склалася в Росії за останні п’ять років, був радше «місцедержцем», ніж повноцінним президентом. Звичайно, певні ідеологічні кроки робилися, але не більше. За словами російського політолога Андрєя Окари, президент у дуумвіратній структурі російської влади уособлював «м’яку владу» (термінологія Джозефа Ная), тоді як прем’єр був «жорсткою», що нагадує іранський варіант, однак в Ірані «ідеологічний» аятола має реально більший вплив, ніж «адміністративний» президент.

На цьому ще не край, на виборах не буде навіть інтриги – електоральні резерви влади сягають щонайменше 25–35% (за підрахунками російського політолога Лілії Шевцової). І це лише «чиста» цифра тих, хто довіряє Путіну. Якщо застосувати адміністративний ресурс, цей показник може зрости щонайменше у півтора раза. Опозиційні партії маргіналізуються не в останню чергу штучно, що підтверджує випадок «Правого дела» Міхаіла Прохорова. Коли взагалі-то санкціонований Кремлем проект, який не міг становити відчутної загрози режиму, був торпедований самим Кремлем чи то з мотивів самозбереження, чи то через підкилимові війни між оточеннями Путіна та Мєдвєдєва, перспективи навіть поміркованої опозиційної діяльності, навіть у відведеній владою для опозиції невеликій ділянці політичного поля, доволі сумнівні.

Отже, перемога ВВП на президентських виборах майже в кишені . Що це означає для України?

Варто пояснити, за якою логікою діятиме Путін і вся російська еліта. Якщо це логіка дій офіцера ФСБ, який діє з позицій забезпечення безпеки для Росії, а Януковича сприймають як агента впливу Росії в Україні, то тут розмова може бути жорсткою і короткою. Янукович, на їхню думку, виконує свою роботу недобросовісно: торгується на переговорах замість того, щоб безсуперечно виконувати умови, пробує лавірувати між ЄС та Росією, намагається захищати інтереси своїх спонсорів, хоча й трохи незграбно.

 Це дратує та викликає бажання покарати такого несумлінного агента. Разом з тим, позиції Януковича на переговорах залишатимуться доволі слабкими з огляду на помилки у внутрішній політиці, брак довіри населення тощо. Тому він шукатиме опори у Москві, однак відносини вже є натягнутими через намагання піддати сумніву газові контракти 2009 року, підписані особисто Путіним.

З Євросоюзом Янукович також відносини зіпсував своїми спробами втримати владу будь-якою ціною, створенням поліцейської держави та репресіями щодо опозиції. І це якщо не зважати на те, що Росія також впливає на позиції Євросоюзу стосовно України за допомогою газового питання. І Віктору Федоровичу можуть у Москві запропонувати таку угоду: ми кажемо Євросоюзу, щоб він заплющив очі на те, що коїться в Україні, а ти нам поступишся газотранспортною системою, дозволиш увійти на ринок енергетики…

Якщо ж ні, то ЄС і так Україну не візьме з такою владою (хіба що вимагатиме значних поступок в економіці, які неприйнятні для бізнесу оточення Януковича), а за дружбу з Росією треба буде платити щораз більше. В будь-якому разі, якщо Янукович цілком вийде з-під контролю Кремля, одразу ж увімкнеться механізм медіа-пресингу та торговельних війн. Якщо помаранчеві ще мали якесь моральне право претендувати на захист із боку Європи, принаймні ідейний, то нинішня влада, з огляду на внутрішню політику, яка багато в чому не відповідає демократичним стандартам, буде вимушена миритися з тим, що вона може опинитися сам на сам із Росією.

Якщо Путін і Ко діятимуть за логікою бізнесменів, то їм буде потрібно витиснути з України максимальну кількість поступок, вигідних контрактів тощо. І тут теж застосовуватимуть всі методи тиску – від «вигідних» пропозицій, скажімо, по газу, до торговельних війн та приписування боргів за той самий газ. Ба більше, якщо повернутися до газового питання, то Росія зацікавлена у двох речах: максимізації прибутків від продажу газу (навіть якщо у Європі його купуватимуть менше, то обсяги споживання газу українською промисловістю це частково компенсують) та мінімізації витрат на транзит (контроль над українською ГТС і газосховищами).

Крім того, Росія претендує на контроль над промисловістю України, лобіюючи інтереси свого бізнесу в металургії, хімічній промисловості, аграрному бізнесі, транспорті, банківській сфері. Тобто там, де отримують прибутки спонсори Януковича. Тим більше, що намагання «донецьких» не допустити росіян в економіку російська еліта розцінює щонайменше як невдячність. Мовляв, ми на вас ставку зробили, допомогли перемогти на виборах, а ви...

Якщо казати про третю логіку дії – імперську, то навіть експансія бізнесу цілком вписується в цю модель. Адже російський великий бізнес залежний від держави і є економічною основою для конструювання нової імперії. Принаймні його лобіювання перебуває в площині інтересів державної політики, й історія Газпрому як засобу впливу на внутрішню та зовнішню політику України в цьому переконує.

Одним із перших завдань для Путіна на геополітичній арені буде домогтися того, щоб Україна принаймні не увійшла не лише до НАТО, а й до ЄС. І це перший крок зі «збирання земель» – лобіювання нейтралітету для України, навіть через міжнародну ізоляцію. Наступним кроком може бути економічна інтеграція України до цілісної міжнародної економічної структури, утвореної навколо Росії (формат може бути різний – ЄЕП, Митний союз тощо).

Паралельно відбувається процес підготовки до формування єдиної ідентичності, наразі через концепцію «русского міра», яку пропагує РПЦ. На черзі «реанімація» та посилення інтеграції СНД, оновлення Ташкентського договору. І це при тому, що Москві не потрібно, та й не вигідно з дипломатичного боку якось обмежувати формальний суверенітет молодших партнерів. Якщо нинішня влада України загалом готова на нейтралітет, СНД та «русскій мір», то економічними вигодами жертвувати не збирається. І це вже є основною причиною непорозумінь між Путіним та Януковичем. 

Можливо, російська еліта, особливо та її частина, яку уособлює Путін, і рада була б скинути Януковича з посади президента України (як? – питання для окремої публікації, а може, навіть і кількох). Однак для того, щоб інтегрувати Україну в російський геополітичний та економічний простір, Путіну необхідно, щоб на посаді глави держави в Україні перебувала людина, особисто від нього залежна, український аналог Рамзана Кадирова. Відсторонивши Януковича від влади, російська еліта потребуватиме «спадкоємця» для Віктора Федоровича, щоб продовжити місію, не виконану останнім. І наразі такого спадкоємця в Україні не видно.

Тимошенко – малоймовірно, адже Юлія Володимирівна, навіть (гіпотетично) вийшовши з ув’язнення та надолуживши падіння рейтингу, не обов’язково схилятиметься в бік Росії (інакше, чому після укладання вкрай вигідного для Росії газового контракту, за який зараз формально судять екс-прем’єрку, її фракція у парламенті підтримала законопроект про заборону акціонування української частини ГТС для іноземних інвесторів, маючи на увазі в основному російський Газпром?).

Арсеній Яценюк – теж малоймовірно, навіть, якщо Росії і вдасться вибити з України якісь поступки для свого бізнесу, все одно зовнішньополітичний вектор буде західної спрямованості. Про лівий сектор українського політикуму, досить-таки проросійський, всерйоз годі й мову вести, адже їхні електоральні перспективи не дозволяють їм претендувати на роль провідника російських інтересів.

Як і у проросійських націоналістичних партій на кшталт «Родіни» Ігоря Маркова, їхні успіхи є лише локальними і не впливають на загальну картину в Україні. Розколоти ПР на проросійську та економічно незалежну частини? Це під силу російським агентам впливу. Однак проросійську частину у самій ПР давно вже не сприймають всерйоз, адже  вона надто маловпливова, хоча й може попсувати нерви (особливо на парламентських та місцевих виборах, відкушуючи шматки електорату). Та й немає там фігури, яку можна впевнено поставити на посаду маріонеткового президента України, як не крути, але виражено проросійські сили не проходили навіть до Верховної Ради.

Якщо ж брати когось із оточення Януковича, то найперспективнішим є нинішній голова СБУ Валерій Хорошковський, за часів якого лінія поведінки цієї структури набула явно проросійського спрямування (навіть незважаючи на останні депортації очільників проросійських радикальних кіл у Криму). Однак тут варто зауважити, що Хорошковський спирається здебільшого на Дмитра Фірташа, який був би вкрай незадоволений перемогою того, хто погодився прибрати посередника RosUkrEnergo з газових договорів між Україною та Росією.

Якщо перший прийме російську допомогу і остаточно стане головним провідником російського впливу, то опиниться у внутрішній ізоляції ще до того, як гіпотетично зможе очолити державу. Ба більше, посварившись із політичним покровителем, він може легко втратити посаду та стати жертвою внутрішніх сутичок у середовищі регіоналів. Більшість інших впливових ПРівців (за виключенням, мабуть, іншого члена фірташівського пулу Юрія Бойка) на цю роль не підходять – їхні бізнес-інтереси не настільки збігаються з позиціями російської еліти.

Отже, наразі питання гідного «спадкоємця» для провадження проросійської політики в Україні відкрите, Януковича не будуть активно усувати від влади, хоча тиск час від часу посилюватиметься. Українського Кадирова поки що на політичному горизонті немає, а це означає, що Путіну доведеться співіснувати у російсько-українському просторі саме з Януковичем. Принаймні до кінця першого терміну останнього.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Польща утверджує за собою репутацію проблемної дитини Європи
    24 березня, The Economist
  • Як ставляться до спрощеного перетину кордону з ЄС мешканці звільнених територій Донеччини
    24 березня, Єлизавета Гончарова
  • Як ведення власної справи допомагає ветеранам АТО подолати наслідки війни
    24 березня, Юрій Лапаєв
  • Після того як бойовики «ЛДНР» оголосили про введення своїх «тимчасових адміністрацій» на українські підприємства, що містяться на території ОРДіЛО, минуло вже понад 20 днів. І, незважаючи на бадьорі заяви лідерів незаконних формувань, які пообіцяли, що тепер «віджаті» заводи запрацюють краще, ситуація наразі далека від оптимістичної.
    24 березня, Денис Казанський
  • Це майже біблійний сюжет. Спочатку ви саджаєте в землю малесеньке гірчичне зерно, яке в невтаємничених людей викликає лише скепсис. А потім із нього виростає така велика рослина, що птаство може кублитися в її тіні. Це стається ніби само собою, і тоді скепсис перетворюється на глибокий подив. Чи знайдуться серед нас такі, хто не опинявся в такій ситуації?
    24 березня, Любомир Шавалюк
  • Як проросійські металургійні олігархи вели економічну війну проти України у відповідь на блокаду ОРДіЛО
    24 березня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено