Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
29 листопада, 2010   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Прапор України як недобросовісна реклама

Історія про те, як донецький хлопець український прапор з МЗСу знімав
Прапор України як недобросовісна реклама

Тиждень тому з будинку МЗС зникли прапори України і Євросоюзу. Великі стяги, що кілька років висіли на фасаді - безслідно розчинились. Трапилась ця «знаменна подія» якраз напередодні саміту Україна-ЄС в Брюсселі, за участю президента Віктора Януковича.

Аби вияснити, що ж насправді відбулося, і чи зникнення прапора Євросоюзу з будинку МЗС не зашкодить Україні в стосунках із європейцями, «Тиждень» звернувся в прес-службу міністерства. Там повідомили, що прапори нікуди не зникали. Виявляється, це суто технічне питання. Зняли через зношеність. І жодного стосунку до зміни існуючого зовнішньополітичного вектору ця подія не має.

Коли з’являться на фасаді нові прапори у прес-службі не змогли пояснити. Питання, мовляв, вирішується. Чи вирішиться воно на користь їх розміщення, чи навпаки, наразі невідомо.

На цьому можна би було ставити крапку. Прапори зносились - їх зняли. Будуть гроші і бажання, повісять нові. Не буде - не повісять. Врешті-решт, на подвір’ї МЗС є ще один прапор Євросоюзу. Він, щоправда, набагато скромніших розмірів, зате майорить поряд з прапорами України, ОБСЄ та ООН.

Утім усе виявилось не таким однозначним. Видається, що реальною причиною зняття прапорів став не їхній стан, а судове рішення. З глибин Донецької області.

6 лютого 2010 року МЗС отримав постанову Департаменту виконавчої служби, яким Донецький апеляційний адміністративний суд зобов'язав відомство зняти зі своєї будівлі банер, «який містить у собі кольори Державного прапора України».

Рішення було ухвалене ще 20 січня 2009 року, за позовом донецького адвоката Володимира Оленцевича, відомого, зокрема, судовими позовами з вимогою заборонити екс-президенту Віктору Ющенку вживати алкоголь та лайливі слова.

Чому департамент виконавчої служби більше року зволікав з виконанням судового рішення зрозуміти нескладно. За президентства Ющенка подібне рішення донецького суду навряд чи хтось би виконував. Зате в передчутті перемоги Віктора Януковича всі перепони до втілення фантазій позивача та суддів були зняті, і справу вирішили довести до логічного кінця.

Аби зрозуміти всю пікантність ситуації, слід відкрутити історію на кілька років назад, коли адвокат Володимир Оленцевич подав свій перший позов ще у Донецький окружний адміністративний суд. Позов Оленцевича стосувався Міністра закордонних справ України Володимира Огризка. Оленцевич закидав Огризку, що той порушив його громадянські права через неналежне використання символу держави - Державного Прапору України, шанування якого є обов'язком громадян України. Відповідно до частини першої статті 65 Конституції України. Прапор на колонах Міністерства закордонних справ України розміщено, мовляв, з метою прикриття дефектів будівлі і до того ж в неправильних пропорціях. Не в співвідношенні 2 : 3, а 2 : 5.

Зрозуміло, що суд тільки покрутив пальцем на такі вагомі претензії і відмовив 14 жовтня 2008 року у задоволенні позову. Але адвокат Оленцевич виявився міцним горішком, подавши апеляцію до Донецького апеляційного адмінсуду.

І от, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу та вислухавши позивача, бо відповідач ( тобто - МЗС) не з’явився, судді: Ханова Р.Ф., Бадахова Т.П. та Василенко Л.А. вирішили, що він має рацію. Суд першої інстанції неправильно, мовляв, встановив обставини справи.  Відтак колегія суддів іменем України скасувала попередню судову постанову, перенаправила претензії з Огризка на МЗС і визнала використання  МЗС України барв Державного прапору України, для виготовлення та розміщення банера на колонах Міністерства протиправним і зобов'язала його зняти. Про те, що насправді прапор не зовсім прапор, а лише банер заявляли відповідачі з МЗС ще на попередньому судовому процесі.

Якими ж міркуваннями користувався Донецький апеляційний адмінсуд приймаючи таке рішення? На думку суддів зображення  символу державної символіки на банері, є порушенням статей 20 та 65 Конституції України. Аби дійти до такого висновку учасники судового процесу заглянули в Вікіпедію і вияснили, що банер (анг. Banner) – означає прапор, чи транспарант який розміщують для притягнення потенційних клієнтів або для формування іміджу. А оскільки міністерство є центральним органом виконавчої влади,  і згідно з Законом України «Про рекламу» від 3 липня 1996 року не має права займатися рекламною діяльністю, то й прапор у вигляді банера вивішено незаконно. Крім того, порушено  ще один пункт того ж закону про рекламу, згідно з яким заборонено використовувати або імітувати зображення Державного Прапора України.

Отримавши рішення суду у переддень другого туру президентських виборів, МЗС не бажаючи, очевидно, за непевних політичних обставин, нагнітати конфлікт, чемно скерував у Донецький адмінсуд заяву з проханням відстрочити виконання рішення. Оскільки цьому, мовляв, перешкоджають погодні умови: металеві кріплення і конструкції, на яких змонтований банер, покрилися льодом. Суд зважив на аргументи відомства і люб’язно відстрочив міністерству виконання судового рішення до 25 травня 2010 року.

Втім, ані 25 травня, ані 25 червня банер ніхто не знімав. І лише з наближенням нових холодів, коли металеві кріплення і конструкції, на яких змонтований банер, знову мали покрилися льодом його вирішили виконати. А що поруч із вертикальним банером кольорів українського прапора на будівлі МЗС якраз і був вивішений банер із символікою Європейського Союзу то й він за компанію потрапив під роздачу. Не висіти ж йому самому.

У даній історії окрім власне рішення суду дивним виглядає позиція українського МЗС. Чому міністерство ні на суд не прибуло, ні оскаржити рішення не спробувало? Не всі ж чиновники в цей час перебували у Брюсселі. З розмовами про високе.

А якщо вже й сталася така халепа, то, чого не розповісти журналістам правду, а не творити легенди про «обшарпався-зняли-потім вирішимо».

Сказали би прямо: тут хлопець з Донецька почав знімати українську символіку. Бо, знаєте – відтепер прапор України – це недобросовісна реклама. Ми б зрозуміли. Ми тепер багато, що можемо зрозуміти.




Матеріали за темою:

Теги
Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.