Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 вересня, 2011   ▪   Світлана Шушкова   ▪   Версія для друку

Європосиденьки

Традиційне європейське «так» змінилося на майже категоричне «ні». Решта – за звичним для Ялтинського форуму сценарієм. Вдень балакали й аналізували, ввечері їли, випивали і вправлялися в танцях
Матеріал друкованого видання
№ 39 (204)
від 22 вересня, 2011
Європосиденьки

На 8-му конференцію Ялтинської європейської стратегії (YES) і справді з’їхалося чи не найбільше VIPів за всю історію цього заходу. Але так само рекордна кількість запрошених до Лівадійського палацу не доїхала. Росіяни, які зазвичай полюбляють тактовним європейцям розповідати про свій погляд на демократію, проігнорували зустріч. Заявленого в програмі конференції віце-спікера Держдуми Алєксандра Бабакова так і не дочекалися. Політик із Білокам’яної мав розділити майданчик для дискусій з українським і молдовським прем’єр-міністрами Миколою Азаровим та Владіміром Філатом, єврокомісаром із питань розширення Штефаном Фюле, а також з ініціатором перевірки газових контрактів 2009-го міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським. Демонстративне ігнорування Росією конференції нагадало присутнім про черговий газовий конфлікт між Києвом і Москвою. Підтримав такий бойкот і Ґергард Шредер, екс-канцлер Німеччини, а заодно керівник «Північного потоку». Не докликалися організатори YES і турецького прем’єра Реджепа Таїпа Ердогана.

Читайте також: Вихід із безвиході

Президентський список також зазнав втрат. Не скуштував українських канапе з оселедцем і салом (без цих закусок не обходиться жодна вечеря Ялтинської стратегії) бразильський екс-очільник Луїс Інасіу Лула да Сілва. Впродовж року організатори працювали над тим, щоб привезти його до Лівадії, але  безрезультатно. Тож дует екс-президентів Александра Кваснєвського і Леоніда Кучми, постійних учасників YES, цьогоріч доповнили перші особи України та Ізраїлю Віктор Янукович і Шимон Перес. Обидва вже раніше відвідували заходи українського бізнесмена. Розділивши на двох майданчик для промов, вони створили разючий контраст. 88-річний президент Ізраїлю по-філософськи виклав свій погляд на сучасні проблеми, порадивши взяти найкраще в романтичних героїв Шекспіра та реалістичних героїв Чехова.

Щоб почути й зрозуміти Переса, навіть делегація індійців скористалася електронним перекладачем. Зазвичай ці гості в яскравому вбранні блукають двориком Лівадії, смакуючи європейські солодощі та бутерброди. А ось під час короткої доповіді українського президента дочекатися перерви на каву багатьом допомагали кишенькові електронні девайси і безплатний Wi-Fi.

Утім, Віктора Януковича здебільшого все ж слухали. Представники Банкової – з демонстративним захопленням, українські опозиціонери – з відвертою саркастичною посмішкою, а європейські чиновники – з недовірою. Спілкуючись із президентом України, дипломати з Євросоюзу використали елемент шантажу: або Юлія Тимошенко вийде на волю, або Угода про асоціацію з ЄС цього року підписана не буде. Якщо раніше цю умову нашому гарантові адресували письмово чи по телефону, то на конференції європарламентарії не втратили можливості сказати це у вічі. Хоча очікуваного результату не отримали. Янукович відбувся традиційною фразою, що він не причетний до кримінальної справи Юлії Тимошенко і жодним чином не впливає на суди. Відтак євродемократи нічого нового в цій темі не почули.

Президент і далі ознайомлював іноземців із російською народною мудрістю й крилатими висловами. Торік, відповідаючи на запитання, куди рухається Україна – в бік Європи чи Росії, Віктор Федорович відповів, що «сапоги дорогу знают». Тепер, коментуючи нинішні газові проблеми з Москвою, він сказав: «Снаряды рвутся все ближе и ближе». Щоправда, як минулого року, так і цього президентську спробу пожартувати й розрядити атмосферу оцінили не всі. Іноземці, які слухали Януковича за допомогою електронного перекладача, сміялися неохоче. Натомість за годинне повчання нобелівському лауреатові Шимону Пересу зал дякував стоячи. «Лідер не той, що нагорі, а той, що йде вперед. Якщо лідер буде нагорі, низи його не зрозуміють», – ці філософські роздуми ізраїльського президента викликали в присутніх оплески. Такої реакції залу більше не удостоївся жоден зі спікерів.

Колишній прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер звернувся до багатих і впливових із промовою, дуже схожою на ту, яку він читає студентам в університетах. Засновник і патрон Фонду Віри швидше нагадував пастора, ніж політика з десятирічним прем’єрським стажем. Разом із комп’ютерними технологіями розвивається і релігія, наголошував британський гість, а завдяки соціальним мережам віруючих стає з кожним днем більше. Саме релігія, а не політика чи економіка, вважає Тоні Блер, відіграє основну роль у вирішенні нинішніх конфліктів. Іноді складається враження, що промовці світового рівня, до яких належить і згаданий посадовець, сприймають події на кшталт ялтинської лише як обов’язок відпрацювати за контрактом. Ані організація дискусій, ані формат самого форуму, здається, не надихає їх уповні розкривати свій потенціал і віддавати дискусії більше, ніж зазначено в умовах участі. У цьому сенсі YES так і не став місцем творення нових смислів, надихаючих дискусій про те, як бути Україні в сучасному світі.

Щоправда, і українські можновладці зробили все можливе, щоб укотре подивувати гостей і розписатися в тому, що нові ідеї та вартісні ідеї – це не завжди синоніми. Так, прем’єр-міністр Микола Азаров вирішив запустити в дискусію нову страшилку, ніби й без того мало їх витворили його партнери. Він ні багато ні мало озвучив представникам Європи умови від України як газового транзитера – запропонував європейським сусідам вирішувати, що ж робити з українською трубою. Глава уряду хоче гарантій з боку іноземних споживачів блакитного палива, що в наступні роки вони купуватимуть його стільки, аби наша ГТС використовувалася на повну потужність. Не буде достатньо замовлень на російський газ, пояснював високопосадовець, частину системи Україні доведеться законсервувати. Однак такі новели нічого, окрім знизувань плечима, викликати і не могли. Адже якщо вже й прем’єр не знає, що робити зі стратегічними об’єктами у власності держави, то, як кажуть, хто ж такому уряду лікар.

А ось лівадійським хоромам, де свого часу Сталін, Рузвельт і Черчилль ділили вплив у Європі, консервація не загрожує. Не встигли європейські чиновники, які переважно їздять на автівках бюджетного бізнес-класу, виїхати за ворота, як біля історичної будівлі припаркувався кортеж із Porsche Cayenne. З незрозумілою для європейських, але традиційною для українських товстосумів розкішшю в Лівадійському палаці вже гуляли весілля.

Читайте також: Ратифікація угоди з ЄС залежатиме від припинення політичних репресій в Україні




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
  • Запекла боротьба точиться навколо Укрзалізниці з моменту перетворення її на ПАТ у жовтні 2015-го. За цей час там п’ять разів міняли керівників, вона виводилася з підпорядкування Мінінфраструктури й повернулася назад. Усе це відбувається на тлі корупційних скандалів, реформаторських невдач і зростання збитковості. Проблеми УЗ виходять далеко за межі владних кабінетів і корпоративної бухгалтерії, оскільки вона забезпечує 50% усіх пасажирських і понад 80% вантажних перевезень країни. І якщо найближчим часом там не почнуться ґрунтовні реформи, вона може стати серйозною перешкодою для розвитку країни.
    17 листопада, Максим Віхров
  • Тривала епопея з призначенням очільника Державного бюро розслідувань добігає свого кінця. Конкурсна комісія, яка понад рік проводила відбір кандидатів на посади голови Держбюро і його заступників, нарешті визначилася із прізвищами.
    17 листопада, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.