Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
17 вересня, 2011   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Грецькі наслідки

У Євросоюзі схиляються до підписання з Україною угод про асоціацію та зону вільної торгівлі, але їх ратифікацію поставлять у залежність від припинення політичних репресій
Матеріал друкованого видання
№ 38 (203)
від 15 вересня, 2011
Грецькі наслідки

Грецька криза та наступні в черзі – португальська, ірландська, італійська й іспанська – надовго вивели з моди розмови про дальше розширення Європейського Союзу. Ідея солідарності бідного з багатим і в кращі часи цікавила переважно ідеалістів. А нині реальна перспектива позичити чергові гроші грекам, іспанцям, португальцям викликає в платника податків зі Старого світу настільки небагато ентузіазму, що політикам континенту стає дедалі важче проводити через парламенти непопулярні рішення. А також утримувати вплив і забезпечувати власне політичне майбутнє.

У цьому неспокійному контексті українська тема виникає десь на другому й третьому тлі. Переважно у зв’язку із загостренням відносин Києва та Москви й у передчутті можливої газової війни. На другому місці, безперечно, політичні процеси проти лідерів вітчизняної опозиції. Банковій так і не вдалося переконати світ у «цілковитій незалежності» наших судів. Не проходять і зворушливі спроби перекласти відповідальність за конфлікти з Кремлем на... західних лідерів, які «занадто критикують Україну». Проголошений європейський курс далі гальмують власні дії офіційного Києва.

Читайте також: Суд пішов порадитися

НА СХІД ВІД СХОДУ

«Простий француз дуже мало знає про Україну, – вважає Даніель Дезескель, ведучий популярної програми «Перехрестя Європи» на Radio France Interna­tionale. – На загальному рівні її сприймають як європейську околицю. Десь за Польщею, на Схід від Сходу. Це держава, яка не продукує багато символів. Якщо Москва – це Красна площа, Рим – Капітолій, Берлін – Бранденбурзька брама, а Лондон – Біґ-Бен, то чим відомий Київ, люди з вулиці геть не знають».

«Може, хтось зі старшого покоління був би пригадав, що Україна раніше виробляла багато вугілля й годувала хлібом цілий СРСР, – зауважує Валері Серер, фахівець у галузі комунікаційних технологій. – Є також символ Чорнобиля. А загалом для очевидної більшості французів, бельгійців, іспанців ваша держава як людина без обличчя. Європейці сьогодні бояться нового розширення на Схід, бо не хочуть витрачати зайві гроші. Всі пам’ятають, скільки коштувало підтягти до західного рівня Східну Німеччину, Польщу, Чехію. Нині на Україну, Молдову чи Грузію просто немає вільних коштів».

Європейський Союз дещо розгублено шукає виходу із власної кризи. Колишній німецький канцлер, а нині працівник російського Газпрому Ґергард Шредер, майже за Лєніним, пропонує організувати Сполучені Штати Європи. «Аби найкраще протистояти в конкуренції з Америкою та Азією», – пояснює він пресі. Анґела Меркель разом із Ніколя Саркозі обговорюють можливість запровадити «дієздатний європейський уряд». У кулуарах Єврокомісії замислюються над створенням підконтрольного Європарламентові спільного міністерства фінансів.

Грецька криза, отже, має не лише фінансові та монетарні наслідки, а й виразно політичні. Ще й такі, що прямо стосуються українських перспектив. Бо якщо кілька років тому західні дипломати пропонували розуміти програму Східного партнерства як розминку перед змаганням за статус кандидата в члени ЄС, то нині у приватних розмовах ті самі політики роблять круглі очі й переконують, що «помилково пов’язувати Східне партнерство та кандидатство».

«Україна не Хорватія. Це не 7 млн жителів, а 47 млн, – ніби виправдовується один із депутатів правлячої партії Союз за народний рух у Національній асамблеї Франції. – Коли 27 учасників ЄС не доходять згоди щодо питань безпеки, зовнішньої або монетарної політики, ніхто не поспішає запрошувати нових членів».

Усе це так, але 2009-го, коли ухвалювали проект Східного партнерства, про українські розміри стільки не говорили. «Я завжди казав, що Захід мусив би давно визнати: Україна у 100 разів більш європейська держава, ніж Туреччина, – переконував тоді публіцист і видавець Бернар Леконт. – Європа без України – це історичне й географічне непорозуміння!» То що змінилося? «Мабуть, наші двері стали вужчими», – мусив визнати французький депутат.

Читайте також: Рятуйте єврозону!

СИМВОЛИ ТА ПРАКТИКА

Більшість європейських експертів сходяться на думці, що угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС Україна, як і передбачали, укладе наприкінці 2011-го, попри обурені заяви західних очільників про те, що доки Юлія Тимошенко за ґратами, договору не буде. Водночас вони звертають увагу на те, що підписання документа як таке ще не розпочинає співробітництва за новими правилами.

«Справжнім випробуванням для Києва стане ратифікація угод в парламентах країн – членів ЄС, – вважає політолог Моріс Дюпре. – Зауважте, французький міністр закордонних справ Ален Жуппе казав про неможливість саме ратифікації, а не підписання угоди, якщо Юлія Тимошенко та інші лідери української опозиції не вийдуть на волю і з них не буде знято необґрунтованих звинувачень».

Брюсселю сьогодні немає великого сенсу голосно грюкати дверима перед носом Києва. Жест, яким стане Угода про асоціацію, не вимагає надзвичайних жертв. А от її імплементація цілком може послужити приводом до серйозної розмови про справжню, а не вдавану відповідність європейським цінностям. І вовки ситі, і вівці цілі.

Є ще один чинник, що очевидно впливає на процес переговорів: це близька зима й передчуття нової газової війни, до якої Москва наполегливо готує західного споживача. «Про всяк випадок, аби зайве не мерзнути, європейські столиці воліють не давати Росії аж усіх карт у руки, – вважає економіст Ґабріель Дюфур. – Хоча спільної енергетичної політики ЄС як не було, так і немає. Поза тим, не лише українці, а й поляки, німці, греки та італійці намагаються хто як може переглядати свої угоди з Газпромом».

Водночас українське керівництво не втомлюється роздавати інтерв’ю західним ЗМІ, в яких відповідальність за сьогоднішні конфлікти з Росією довкола газових контрактів делікатно перекладає на... тих, хто критикував Київ за маніпуляції судовою владою. «Ваша критика дозволяє росіянам думати, що ми в слабкій позиції, і виголошувати нам ультиматуми», – поскаржився Микола Азаров у інтерв’ю газеті Le Figaro.

«Регіонали використовують кожну нагоду, аби підкреслити, що політичні репресії в Україні європейців не обходять, – розповіла Тижню член делегації нашої держави у ПАРЄ, депутат Верховної Ради Ольга Герасим’юк. – Навіть на засідання комітетів Парламентської асамблеї стали вчащати: а раптом там треба дати відсіч? Навіть коли розгляд питання репресій процедурно не передбачений».

Отже, підписати нову угоду з ЄС для Києва важливо. Бодай на рівні символу. Не факт, що влада вмить кинеться наповнювати документ практичним сенсом. Навіщо? Договір чудово стає в пригоді для самореклами перед парламентськими виборами, а далі – побачимо.

Що ж до європейців, то лакмусовим папірцем у ставленні до України, а також до Грузії, Молдови, Азербайджану й Вірменії стане участь у саміті Східного партнерства, який відбудеться 29–30 вересня в Польщі. Якщо Анґела Меркель уже пообіцяла бути, французи натякають, що Саркозі до Варшави, мабуть, не поїде. Але, ймовірно, відрядить свого прем’єра Франсуа Фійона. Також символічно, погодьтеся.

Читайте також: ЄС чекає на прогрес


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Святошинський районний суд продовжує розглядати провадження щодо п’яти колишніх працівників «Беркуту». На черзі – велика балістична експертиза.
    27 вересня, Станіслав Козлюк
  • Перші в історії праймеріз партії Республікаців з великою долею ймовріності визначать майбутнє Франції на найближчі п’ять років.
    27 вересня, Алла Лазарева
  • 26-го вересня ввечері відбувся перший раунд теледебатів між кандидатами у президенти США Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом. Перемогу у них медіа однозначно віддали кандидатці від демократичної партії, однак кандидат від республіканців теж знайшов слабкі сторони своєї суперниці.
    27 вересня,
  • Полтавська область справедливо вважається одним із локомотивів української економіки. Якщо вже й сперечатися про те, хто «годує країну», то Полтавщина серед регіонів завжди буде в перших рядах.
    27 вересня, Денис Казанський
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено