Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 вересня, 2011   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Суд пішов порадитися

Неочікувана пауза в процесі Юлії Тимошенко стала ще одним свідченням пастки, у якій опинилася влада.
Матеріал друкованого видання
№ 38 (203)
від 15 вересня, 2011
Суд пішов порадитися

12 вересня суддя Родіон Кірєєв, котрий зазвичай давав захисту на підготовку до різних стадій процесу не більше ніж два дні, раптом оголосив про перенесення завершальної частини суду аж на два тижні. Що стало сенсацією не лише для журналістів та адвокатів, а й для державного обвинувачення.

У тому, що насправді рішення приймалося не в суді, а на Банковій, не сумніваються не тільки в Україні. Напередодні саме до президента Януковича з вимогами дотримуватися законності в процесі Тимошенко звернулася ціла низка західних політиків – від польського президента Броніслава Коморовського до держсекретаря США Гілларі Клінтон. Чимало європейських високопосадовців ставлять у пряму залежність від припинення політичних переслідувань перспективу підписання угод про вільну торгівлю та політичну асоціацію. Складно засумніватися, що саме вплив з-за кордону і привів до взятої в Печерському суді паузи.

Водночас сама по собі ця пауза нічого не вирішує. Навіть після офіційного підписання угод із ЄС їх мають ратифікувати окремі європейські держави. Про те, що така ратифікація може не відбутись у разі невиправдано суворого вироку Тимошенко, вже заявили представники цілої низки західноєвропейських країн, включаючи впливову Францію. Понад те, у деяких випадках відверто говориться, що виявом репресій європейці вважатимуть не просто засудження екс-прем’єрки, а передусім усунення її від участі в наступних парламентських виборах.

Таким чином, у найближчі тижні українська влада шукатиме вихід із ситуації, що склалася. В ідеалі офіційний Київ хотів би і Тимошенко посадити, і угоди з ЄС зберегти. Але тональність Заходу вселяє великі сумніви щодо того, що вітчизняним дипломатам вдасться переконати європейців змінити свій погляд на судову справу. Отже, доведеться щось змінювати в самому процесі.

Задовольнити Захід Київ може кількома способами. Найпростіший із них очевидний: Печерський суд виправдає Тимошенко – нехай не за відсутністю складу злочину, то хоча б за браком доказів. Водночас цей шлях видається і найнеймовірнішим. Виправдання екс-прем’єрки боляче вдарить по провладному електорату. Виборці Януковича такої «слабкості» не подарують.

Ще один простий шлях – помилування екс-прем’єрки президентом – теж є малоймовірним. Адже для цього потрібно, щоб підсудна письмово покаялась у своїх «злочинах» у тексті клопотання про помилування, написаному на ім’я Януковича. Уявити таке складно.

Третій шлях – законодавчий. У Верховній Раді вже зареєстровано законопрект депутата Геннадія Москаля про амністію «політично репресованих» Тимошенко та Луценка. У стані опозиції є консенсус щодо його підтримки, але без голосів більшості прийняття документа неможливе. Ці голоси, своєю чергою, залежать від відмашки Банкової. Як і можливе ухвалення іншого закону – про декриміналізацію статті Кримінального кодексу щодо зловживання службовим становищем. Якщо така поправка буде внесена, злочини, які інкримінують Тимошенко, Луценкові та низці інших колишніх чиновників, із кримінальних перетворяться на адміністративні, відповідно в’язниця їм не загрожуватиме.

Нарешті, є й четвертий шлях – судовий. Тимошенко з Луценком не єдині звинувачувані в перевищенні службових повноважень чи зловживанні владою. При цьому нерідко значно нижчі чиновники, щодо яких до того ж були значно переконливіші докази, уникали тюрми завдяки дивовижній добродушності суддів, котрі знаходили в діях підсудних пом’якшувальні обставини, за якими призначали їм лише умовне покарання.

Від декотрих депутатів ПР доводилося чути, що такий шлях міг би бути для влади найприйнятнішим. Особливо якби Тимошенко погодилася визнати, що підписала газові угоди 2009 року «під тиском», що для суду стало б «пом’якшувальною обставиною», а для уряду – додатковим аргументом у нинішньому протистоянні з Росією. Хоча знову-таки важко уявити, що може змусити Тимошенко до таких зізнань. До того ж «умовний» вирок усе одно позбавляє її права балотуватися на парламентських виборах.

Який шлях обере Банкова, поки що не знає ніхто. У будь-якому разі президентському оточенню доведеться докласти величезних зусиль, щоб, як казав Черчилль, героїчно здолати власноруч створені труднощі.  

Читайте також: Олександр Турчинов до в’язниці не готується


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
  • Як голосування за недоторканність викрило неформальні зв’язки в Раді, які можуть виявитися міцнішими за будь-яку партійну дисципліну
    21 липня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено