Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 вересня, 2011   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Пишемо «Київ», думаємо «Москва»

Наступним послом Франції в Україні, ймовірно, стане Ален Ремі. Саме його кандидатуру радше за все пропонуватиме Париж у межах планової ротації Жака Фора
Матеріал друкованого видання
№ 36 (201)
від 1 вересня, 2011
Пишемо «Київ», думаємо «Москва»

Трирічна каденція нинішнього французького посла добігла кінця, тож Париж нині визначається з кандидатурою його наступника. Оскільки про агреман та вірчі грамоти ще не йдеться, можна оцінювати події лише в умовному способі. Поза тим, вибір кандидатури та критерії до неї не позбавлені повчального сенсу.

«Якщо МЗС зупиниться са­­ме на Алені Ремі, можна припустити з великою часткою вірогідності, що звич­­ка дивитися на Київ крізь призму Москви повертається до вжитку, – вважає один з адміністраторів французького дипломатичного відомства, який не побажав бути названим. – Пан Ремі двічі працював у Росії. Першого разу – ще за СРСР, вдруге – вже за Путіна. Це зовсім не означає, ніби сам дипломат перебуває під російським шармом. Може бути й навпаки. Та правомірно було б зауважити: нинішні очільники французької дипломатії вважають, що для того, аби зрозуміти Київ, досить добре знати політичну практику Москви».

Читайте також: Легенда про агреман

Непрямим аргументом на користь такого припущення може слугувати очевидне посилення російського вектора в зарубіжній політиці Франції. Чи, точніше, в зовнішньоекономічному напрямі. «Саркозі не бачить у росіянах перспективного політичного партнера, – пояснює економічний журналіст Рено Ребарді. – У політичній площині вони цікаві лише відносним впливом на Іран та повітряним коридором до Афганістану. Інша справа – економіка. Тут великі французькі підприємства праг­­нуть будь-що обіграти німців у боротьбі за російські ринки».

Renault та EDF, Gaz de France та Vinci, Alstom та EADS активно домагаються співпраці з росіянами. «Не шукай у цьому глибокої політичної стратегії, – радить французький банкір, який майже 10 років відпрацював у Москві. – Її нема. Є бажання в умовах світової кризи за рахунок платоспроможної держави створити робочі місця для французьких фахівців. Ми воліємо, аби російські нафтодолари вкладали у вигідні для нас проекти».

Навесні Ніколя Саркозі, який обіцяв під час своєї президентської кампанії «вимогливо ставитися до Росії», призначив до Москви свого спеціаль­­ного представника Жан-П’єра Тома. Так, ніби не досить офіційного посольства та численних приватних лобістів. «Жодна країна, навіть Сполучені Штати, ніяких президентських уповноважених не мають», – зазначив знайомий адміністратор МЗС.

Завдання пана Тома – зовсім не нагляд за правами людини. Його функція – просування французького бізнесу. Ніби нічого надзвичайного. Але додаткові потужності в ексклюзивному режимі – промовиста деталь до характеристики нинішнього стану відносин Парижа й Москви.

Цими днями Жан-П’єр Тома заявив у одному з інтерв’ю пресі РФ, що «Росія може найближчим часом не лише пристати до спільного економічного простору з Євросоюзом, а й вступити в ЄС, і зробити це раніше за Україну й Туреччину». У цьому самому тексті спеціальний представник французького президента закликав росіян «об’єднатися в економічному й геополітичному протистоянні США, Китаєві та Індії». Нібито нічого такого стосовно Штатів Саркозі офіційно не проголошував...

Саме формат майбутніх відносин України з ЄС стане першим великим головним болем нового посла. Незалежно від того, буде то Ален Ремі чи хтось інший. Не лише Париж, а й Брюссель, Лондон, Берлін, інші європейські столиці нині вагаються стосовно тактики переговорів із Києвом у перспективі грудневого саміту «Україна–ЄС».

Читайте також: Як не спинити, то очолити

Частина політиків схиляється до того, щоб таки підписати угоду про асоціацію, і вже потім, у межах нового договору, вимагати від вітчизняної сторони дотримання демократичних стандартів.

Інша позиція полягає в тому, щоб відтермінувати підписання документа, доки Юлію Тимошенко та Юрія Луценка буде випущено на волю під підписку про невиїзд. «Якою є реальна пропорція прибічників радикального та поміркованого підходу, вказати важко, – пояснює чиновник МЗС. – Одне є певним: рішення ще не узгоджене, тривають дискусії».

Також рано робити висновки, наскільки тези, виголошені спеціальним представником французького президента в Росії, відповідають політичній лінії Парижа. «Ці заяви можуть бути проявом стандартної дипломатичної улесливості, – вважає знайомий банкір. – Чого не зробиш, аби отримати замовлення! Прозорих тендерів у Росії не буде ще довго».

Врешті, навіть перспектива ймовірного повернення московської призми в погляді на Київ, – не більше, ніж сумна закономірність. Українці самі собі обрали президента, який слухняно підписав Харківські угоди. Самі дозволили йому проголосити позаблоковість і фактично відмовитись від курсу на кандидатство в НАТО. Отож сьогодні мирно спостерігаємо, як перспектива побудови правової держави у нас віддаляється за хмарні обрії. То чого ж дивуватися реакції іноземних політиків?

Якщо Франція підшукує на посаду посла в Україні людину, яка добре знає насамперед Росію, а не Польщу або Угорщину, це означає одне: Київ нікого не надурив своїми заявами про «європейські пріоритети». Західні політики-прагматики роблять висновки з того, що бачать на власні очі.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено