Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 вересня, 2011   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Пишемо «Київ», думаємо «Москва»

Наступним послом Франції в Україні, ймовірно, стане Ален Ремі. Саме його кандидатуру радше за все пропонуватиме Париж у межах планової ротації Жака Фора
Матеріал друкованого видання
№ 36 (201)
від 1 вересня, 2011
Пишемо «Київ», думаємо «Москва»

Трирічна каденція нинішнього французького посла добігла кінця, тож Париж нині визначається з кандидатурою його наступника. Оскільки про агреман та вірчі грамоти ще не йдеться, можна оцінювати події лише в умовному способі. Поза тим, вибір кандидатури та критерії до неї не позбавлені повчального сенсу.

«Якщо МЗС зупиниться са­­ме на Алені Ремі, можна припустити з великою часткою вірогідності, що звич­­ка дивитися на Київ крізь призму Москви повертається до вжитку, – вважає один з адміністраторів французького дипломатичного відомства, який не побажав бути названим. – Пан Ремі двічі працював у Росії. Першого разу – ще за СРСР, вдруге – вже за Путіна. Це зовсім не означає, ніби сам дипломат перебуває під російським шармом. Може бути й навпаки. Та правомірно було б зауважити: нинішні очільники французької дипломатії вважають, що для того, аби зрозуміти Київ, досить добре знати політичну практику Москви».

Читайте також: Легенда про агреман

Непрямим аргументом на користь такого припущення може слугувати очевидне посилення російського вектора в зарубіжній політиці Франції. Чи, точніше, в зовнішньоекономічному напрямі. «Саркозі не бачить у росіянах перспективного політичного партнера, – пояснює економічний журналіст Рено Ребарді. – У політичній площині вони цікаві лише відносним впливом на Іран та повітряним коридором до Афганістану. Інша справа – економіка. Тут великі французькі підприємства праг­­нуть будь-що обіграти німців у боротьбі за російські ринки».

Renault та EDF, Gaz de France та Vinci, Alstom та EADS активно домагаються співпраці з росіянами. «Не шукай у цьому глибокої політичної стратегії, – радить французький банкір, який майже 10 років відпрацював у Москві. – Її нема. Є бажання в умовах світової кризи за рахунок платоспроможної держави створити робочі місця для французьких фахівців. Ми воліємо, аби російські нафтодолари вкладали у вигідні для нас проекти».

Навесні Ніколя Саркозі, який обіцяв під час своєї президентської кампанії «вимогливо ставитися до Росії», призначив до Москви свого спеціаль­­ного представника Жан-П’єра Тома. Так, ніби не досить офіційного посольства та численних приватних лобістів. «Жодна країна, навіть Сполучені Штати, ніяких президентських уповноважених не мають», – зазначив знайомий адміністратор МЗС.

Завдання пана Тома – зовсім не нагляд за правами людини. Його функція – просування французького бізнесу. Ніби нічого надзвичайного. Але додаткові потужності в ексклюзивному режимі – промовиста деталь до характеристики нинішнього стану відносин Парижа й Москви.

Цими днями Жан-П’єр Тома заявив у одному з інтерв’ю пресі РФ, що «Росія може найближчим часом не лише пристати до спільного економічного простору з Євросоюзом, а й вступити в ЄС, і зробити це раніше за Україну й Туреччину». У цьому самому тексті спеціальний представник французького президента закликав росіян «об’єднатися в економічному й геополітичному протистоянні США, Китаєві та Індії». Нібито нічого такого стосовно Штатів Саркозі офіційно не проголошував...

Саме формат майбутніх відносин України з ЄС стане першим великим головним болем нового посла. Незалежно від того, буде то Ален Ремі чи хтось інший. Не лише Париж, а й Брюссель, Лондон, Берлін, інші європейські столиці нині вагаються стосовно тактики переговорів із Києвом у перспективі грудневого саміту «Україна–ЄС».

Читайте також: Як не спинити, то очолити

Частина політиків схиляється до того, щоб таки підписати угоду про асоціацію, і вже потім, у межах нового договору, вимагати від вітчизняної сторони дотримання демократичних стандартів.

Інша позиція полягає в тому, щоб відтермінувати підписання документа, доки Юлію Тимошенко та Юрія Луценка буде випущено на волю під підписку про невиїзд. «Якою є реальна пропорція прибічників радикального та поміркованого підходу, вказати важко, – пояснює чиновник МЗС. – Одне є певним: рішення ще не узгоджене, тривають дискусії».

Також рано робити висновки, наскільки тези, виголошені спеціальним представником французького президента в Росії, відповідають політичній лінії Парижа. «Ці заяви можуть бути проявом стандартної дипломатичної улесливості, – вважає знайомий банкір. – Чого не зробиш, аби отримати замовлення! Прозорих тендерів у Росії не буде ще довго».

Врешті, навіть перспектива ймовірного повернення московської призми в погляді на Київ, – не більше, ніж сумна закономірність. Українці самі собі обрали президента, який слухняно підписав Харківські угоди. Самі дозволили йому проголосити позаблоковість і фактично відмовитись від курсу на кандидатство в НАТО. Отож сьогодні мирно спостерігаємо, як перспектива побудови правової держави у нас віддаляється за хмарні обрії. То чого ж дивуватися реакції іноземних політиків?

Якщо Франція підшукує на посаду посла в Україні людину, яка добре знає насамперед Росію, а не Польщу або Угорщину, це означає одне: Київ нікого не надурив своїми заявами про «європейські пріоритети». Західні політики-прагматики роблять висновки з того, що бачать на власні очі.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено