Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
11 серпня, 2011   ▪   Алла Лазарева   ▪   Версія для друку

Як не спинити, то очолити

Ситуація, що склалася довкола близького від’їзду французького посла Жака Фора, нагадує старий радянський фільм, у якому досвідчений чекіст повчає молодого: «Коли пиятику не можна зупинити, її будь-що треба очолити». Так і вітчизняна дипломатія. Якщо не виходить хоч десь знайти зарубіжних урядовців, які б захоплено вітали українське правосуддя зі зразковою роботою під час процесу Тимошенко, варто бодай вдати, що такі політики є. Хоч і шифруються
Як не спинити, то очолити

Стандарти дипломатії

«Надзвичайний та Повноважний посол Франції в Україні Жак Фор продовжує свою місію, його ніхто не відкликав, – пояснила в середу під час прес-конференції в Парижі заступник речника Міністерства закордонних справ Крістін Фаж. – Стосовно арешту Юлії Тимошенко нагадаю зміст заяви, яку було зроблено в п’ятницю, 5 серпня: «Ми замислюємося над справжніми причинами судових переслідувань проти екс-прем’єрки. Схоже, що їй не було надано повною мірою право на захист. Як ми постійно наголошуємо, дотримання стандартів правової держави є ключовим елементом побудови партнерства між Францією, Європейським Союзом та Україною».

Отже, сенсації не буде? Всупереч повідомленням українського агентства «Інтерфакс», планова ротація Жака Фора якщо й готується, згідно із завершенням дипломатичного терміну, то вона не стосується суду над колишньою українською прем’єркою. Хоча б тому, що зауваження «у Франції склалося таке враження, що, на жаль, процес над Юлією Тимошенко дуже далекий від права, але дуже близький до політики», висловлене під час круглого столу в Києві, цілком відповідає духу й букві офіційних декларацій Європейського Союзу та французького дипломатичного відомства.

Тим більше зовсім не посол, а особисто речник МЗС Франції Бернар Волеро першим прокоментував судові справи проти Юлії Тимошенко та Юрія Луценка. Сталося це 27 грудня, відразу після арешту останнього. Вже тоді французька дипломатія чітко пов’язала дотримання Україною правового стандарту з майбутнім підписанням угоди про асоціацію між Києвом та Брюсселем.

Французька преса, яка досить активно відстежує процес Тимошенко, пропонує аналогічне бачення. «Справжнім спектаклем» назвав засідання Печерського суду тижневик Le Nouvel Observateur. Щоденний часопис Le Figaro охарактеризував процес як «зведення політичних рахунків». «Доля угоди, яку Київ сподівається ухвалити 2011 року, залежить від результатів процесу проти опозиціонерки», – написала газета Libération. 

Нічого нового, нічого революційного. У Франції справді склалося враження, що в справі Тимошенко більше політики, ніж судочинства. А пана Жака Фора просто не було за що карати: він ані на крок не відступився від офіційної позиції Парижа.

«З-поміж високих французьких чиновників можна віднайти відвертих русофілів, таких, хто ставиться поблажливо до Путіна і вважає, що економічна вигода від партнерства з Москвою важливіша за невідповідність правовим стандартам у РФ, – пояснив Тижню на умовах анонімності один із радників міністра закордонних справ Франції. – Поза тим ви зі свічкою не знайдете закоханих у режим Януковича. До України, відверто кажучи, часто не доходять руки. Але ніхто не тішиться ілюзіями про зразкову демократію в Києві».

Усе це так, але комусь в Україні дуже хочеться, щоб було інакше. Щоб у громадян чи, може, в президента виникла ілюзія: скепсис щодо практики Печерського суду – виняткове дивацтво Жака Фора. А Париж горою за Януковича. Звичайна собі радянська технологія з мінімальним ризиком. Так чи так, а трирічна каденція посла минула у квітні. Отже, він невдовзі їде. То чому б не скористатися нагодою і не повитягати чужими руками каштани з вогню?

Французька специфіка

Постійний представник України при ООН, колишній посол у Франції Юрій Сергеєв зазначив, що не став би, будучи на чолі посольства, коментувати судовий процес над екс-прем’єром Домініком де Вільпеном або звинувачення в корупції, висунуті екс-президентові Жаку Шираку.

Що ж, делікатність – добра риса. Проте спостереження за дотриманням правового стандарту – правомірна складова світової політики. Інакше міністр закордонних справ Швеції Карл Більт ніколи не назвав би процес Тимошенко «поганим спектаклем, не гідним великої держави». Та й Верховний представник Євросоюзу в іноземних справах Кетрін Ештон не порушила б дипломатичного етикету і не заявила б, що цей судовий процес «ставить під сумнів існування правової держави в Україні».

Врешті, пан Сергеєв правильно зробив би, якби відмовився критикувати судове провадження проти Ширака. Слідчі поводяться цілком коректно, ніхто колишнього президента арештовувати до вироку суду не збирається. І стосовного правового стандарту можна, мабуть, зауважити лише те, що свого часу слідчий Альпен, який вів справу фіктивних службовців у паризькій мерії часів керівництва Жака Ширака, скаржився на спроби тиску та стеження за собою.

Але в справі екс-президента Франції йдеться про фінансові оборудки, що дали змогу його партії мати комфортну «чорну касу». Тимошенко ж судять за те, що вона «перевищила повноваження», знехтувавши думкою частини свого уряду. Про жодне особисте збагачення за рахунок газового контракту слідство не висловлюється.

Годі про Ширака, його кар’єра закінчилася. Він сьогодні нікому не складає політичної конкуренції. Проте інший цитований паном Сергеєвим політик, колишній прем’єр Домінік де Вільпен, має виразні президентські амбіції. З Ніколя Саркозі вони так само люблять один одного, як Ющенко і Тимошенко. Але пан де Вільпен на сьогодні зумів захистити себе від звинувачень у наявності прихованих рахунків за кордоном.

Якби слідство у справі де Вільпена відбувалося в такому самому форматі, як судові слухання в Києві, можна не сумніватися: ціла Європа волала б про порушення правових стандартів. На щастя, французька політична система поки що не дозволяє таких грубих впливів на судову практику.

«Жаком Фором не просто задоволені в Парижі, – зазначив кадровий французький дипломат у розмові з Тижнем, – він має репутацію одного з найкращих аналітиків по Східноєвропейському регіону. Критерій ефективності посла – захист французьких інтересів, зокрема інвестицій за кордоном. Цей пріоритет він обстоює чітко. А що умови для зарубіжного бізнесу в Україні сьогодні далекі від ідеалу, то йому, як і іншим іноземним дипломатам, часто доводиться про це казати вголос. Звідси, мабуть, і роздратованість Києва, і бажання позбутися пана Фора».

«Насправді не Париж, а Київ незадоволений позицією, висловленою французьким послом, – вважає політолог Віталій Реус. – Агентство «Інтерфакс», свідомо чи ні, дозволило себе використати та поширило дезінформацію. Запит на вірчі грамоти для нового посла якщо й зроблено, то це пов’язано з плановою ротацією. Пан Фор прибув до України у квітні 2008 року».

Ілюзія міжнародної підтримки, ілюзія впливу на іноземну дипломатію... Якщо влада так ревно видає бажане за дійсне, це може означати лише одне: ані справжнього авторитету, ані реальної підтримки за кордоном вона не має.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Якщо люди-музеї — це здебільшого старше покоління, то в цій підбірці етнографічно-туристичних історій здебільшого свіжа кров. Проекти, що надихають, що з’являються зав­­дяки активній молодій енергії. Може, з роками й вони перетворяться на пам’ятки, але поки що це живі страшенно цікаві організми, котрі навіть диктують свої умови в деяких нішах нашого бідного туристичного ринку.
    24 липня, Богдан Логвиненко
  • Що передбачає й кого зачіпає якісна психореабілітація людей, які повертаються з війни
    24 липня, Ганна Трегуб
  • Найбільші бренди світу потерпають від дрібніших конкурентів
    24 липня, The Economist
  • Ось відчиняються двері залу, і входить одна людина, радісна та усміхнена. Сотні вітають її такими самими радісними вигуками. Овації і захват. Далі?
    24 липня, Станіслав Васін
  • Як одинаки-аматори створюють варті уваги колекції. Без меценатів і державної підтримки
    23 липня, Богдан Логвиненко
  • От що цього разу? Питаю я себе. Давай уже писати про першу «Червону руту». Давай! Про «Гадів», Чубая, Бурмаку... Про Миколайчука, врешті-решт, лисого, босого, у лєопардовій пов’язці... Про Чернівці 1989 року... Не цього разу. Може, наступного... Так само, у принципі, я думав, коли минулого разу сідав за комп. Тоді мене «відволікли» ВІА. Ансамблі. Вокально-інструментальні... Добре... А зараз шо?
    23 липня, Сергій Харинович
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено