Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
8 серпня, 2011   ▪   Спілкувався: Дмитро Губенко   ▪   Версія для друку

Сама за себе

Ганне Северінсен: «Владу дратує те, що я висловлюю свою думку, коли мене запитують»
Матеріал друкованого видання
№ 32 (197)
від 4 серпня, 2011
Сама за себе

Ганне Северінсен відстежувала внутрішньополітичну ситуацію в Україні як співдоповідач Моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи 13 років – до 2008-го. Вона досі переживає за демократичний розвиток нашої країни, але й недруги, яких вона нажила тут, досі не полишають її у спокої. Тиждень розпитав Северінсен, як вона ставиться до спрямованих проти неї інсинуацій, які з’являлися цього літа в українській пресі, а також попросив поділитися думкою про інші події в Україні та Європі.

ЗАНЕПОКОЄННЯ ЄВРОПИ

У. Т.: Якого рішення українського суду ви очікуєте у справі Тимошенко?

– Безперечно, президент замовив справу проти свого головного опонента і призначив на процес суддю, який має посадити її за ґрати, аби вона не змогла брати участь у наступних парламентських і президентських виборах. Політичні рішення, з якими хтось може не погоджуватися, тепер перетворилися на обвинувачення у кримінальних справах. А це вже серйозно для демократичної країни, в якій серед голов­них цілей мусить бути мирний спосіб переходу влади від одного уряду до іншого.

У. Т.: Якою буде реакція різних європейських країн і організацій, якщо політичні справи в Україні завершаться обвинувальними вироками? Чи розуміє Європа, що відсутність її жорсткої реакції на засудження Тимошенко до ув’язнення зробить можливим встановлення в Україні авторитаризму а-ля Лукашенка. Чи аналізують в ЄС загрози, які несе поява на її кордонах ще однієї Білорусі?

– Відповідь уже є у вашому запитанні. Наскільки я знаю, в багатьох європейських країнах це викликає занепокоєння. Політичні судові справи і спроби принизити членів колишнього уряду бачаться там як шлях до білоруської ситуації. Але зараз більше уваги привертає арабська весна і те, як підтримати слабкі спроби її молодого покоління створити демократію. А ще Європа переймається борговою кризою в ЄС і США. Український приклад сприймається як свідчення того, наскільки вразливою є демократія, коли до влади приходить стара номенклатура. Тепер у Європі бачать, що повернення Януковича було не просто звичайним переходом влади від одної партії до іншої, а захопленням її. І всі шкодують, що лідери Помаранчевої революції не змогли разом боротися за трансформації суспільства. У них не було далекоглядної стратегії.

У. Т.: Як Європа поставиться до можливого тиску уряду на опозиційні партії під час кампанії на парламентських виборах 2012 року?

– Тепер ЗМІ перетворилися на нову, складнішу форму контролю. Місцеві вибори минулого року вважалися недемократичним кроком назад, тому інтерес з боку міжнародної спільноти в уникненні повторення такого сценарію на наступних перегонах буде значним. Однак усі події 2012-го будуть вирішальними. Просто спостерігати за одним днем виборів буде недостатньо. Я дуже песимістично налаштована з приводу того, наскільки нам вдасться допомогти Україні, якщо режим зможе повернути виборчу систему до старої корумпованої змішаної, яка діяла у 2002 році.

У. Т.: Які інструменти впливу на європейську політику має зараз Росія?

– Основний інструмент очевидний – газ. Але на Європу впливає і якась кремлівська параноя. Владімір Путін, коли був президентом, стверджував, що Росія зазнала приниження у 1990-х. Я не думаю, що ми принижували РФ. Але Путін наполягав, що Європа не повинна втручатися у «сферу інтересів Росії», він створив ситуацію, в якій усім довелося розмовляти з ним тільки гарно. Як бачите, Рада Європи дуже мало обговорює ситуацію в Росії, хоча мусить більше критикувати, наприклад, відсутність свободи ЗМІ.

ВТРАЧЕНИЙ ЧАС

У. Т.: Чи має Рада Європи вплив на ситуацію в Україні? Чи будуть (і за яких умов) ці інструменти задіяні?

– Якщо ні, то мене це дуже розчарує. Це очевидне питання для обговорення Радою Європи вже на наступній сесії в жовтні. Зловживання кримінальним правосуддям як одним із інструментів політичної боротьби чітко свідчить про відсутність верховенства права у вашій країні.

У. Т.: Чи погоджуєтеся ви із твердженням, що система взаємодії між демократичними країнами Європи і підтримки демократичних реформ дає все більше збоїв, демонструє застарілість і сама потребує реформ?

– Так, але це не легко. Рецептів у мене немає, на жаль. По-перше, ми всі мусимо пам’ятати, що наша мета після холодної війни полягає в тому, що Європа має об’єднатися задля тривалого миру. Це моя мрія. Але вона не здійснилася повністю – Україна досі за «срібною» завісою. І це дуже погано; нам варто дати Україні перспективу членства у ЄС як орієнтир на майбутнє. Однак це так само непросто, як і шість років тому. Путін створив власну монополію на вплив. Нам треба було робити це раніше.

У. Т.: Упродовж літа в українських інтернет-виданнях, лояльних до влади, з’явилися матеріали, які за змістом і стилем можна назвати чорним піаром проти вас. Зокрема, повідомлялося, що начебто Тимошенко вас «звільнила», натякаючи таким чином, що ви отримуєте гроші від БЮТ. В іншій статті йшлося, що БЮТ купив вам квартиру у Києві. На вашу думку, з чим пов'язані ці спроби вас очорнити? Чи були інші спроби дискредитації вас як незалежного експерта?

– Коли моя кар’єра депутата парламенту Данії завершилася в результаті несподіваних дострокових виборів, я з радістю продовжувала пропагувати пріоритети ПАРЄ: демократію, права людини і верховенство права.

Отже, я почала працювати в Данському Гельсінському комітеті з прав людини і погодилася бути (неоплачуваним) радником уряду Тимошенко (з питань реалізації цінностей ПАРЄ).  Крім того, я стала президентом Європейської Медіа Платформи в Україні, членом Ради Інституту світової політики в Україні, членом Наглядової ради Української школи політичних студій. Останніми роками я допомагала ліберальним і університетським групам, коли ті приїздили до України. Крім того, я брала участь у численних конференціях і зустрічах по всій Україні.

Іноді, здебільшого у 2008 році, мої витрати на поїздки компенсовував колишній уряд, але переважно їх фінансували інші організації або я із власної кишені. Здається, владу дратує те, що я висловлюю свою думку, коли мене запитують. Тому вона намагається пускати чутки, начебто я роблю це за гроші. Їм у головах не вкладається, що можна щось робити просто тому, що переймаєшся ситуацією.

Вигадана Ганною Герман історія про те, що я начебто мала отримати квартиру від Тимошенко, просто смішна, як і про те, що мене звільнили цього літа з «роботи», якої я ніколи не мала. Коли до влади прийшов новий уряд Миколи Азарова, я, звичайно, припинила виконувати обов’язки урядового радника.

Я представляю сама себе. Тривалий час уважно спостерігала за новітньою історією України і намагаюся популяризувати європейські цінності, поки це комусь потрібно. Я з нетерпінням чекаю дня, коли демократія встановиться більш-менш міцно. Але шлях до цього моменту, схоже, ще дуже довгий.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено