Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 липня, 2011   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Сторонні жертви війни з Тимошенко

Нові скандали довкола “процесу сторіччя” показали, що в Україні стає традицією фальсифікація роботи ЗМІ та незалежних громадських структур
Сторонні жертви війни з Тимошенко

Про будь-які провокативні дії слід повідомляти не до ЗМІ, а до правоохоронних органів. Таку заяву зробила ввечері 21 липня прес-служба Партії регіонів. Перед тим “регіоналів” звинуватили в підготовці провокацій під час чергового засідання суду над Юлією Тимошенко, призначеного на 22 липня.

Щоденна тисяча за “воровку Юлю”?

Звинувачення пролунали з вуст громадянина Павла Целовальникова, нібито залученого раніше до виконання “громадських” акцій проти Тимошенко під вивіскою ініціативи “Тимошенко до відповідальності”.

Ті, хто стежить за процесом, знають, що під Печерським судом, де розглядається справа екс-прем'єрки, ніколи не бракувало як прибічників, так і опонентів підсудної. Ті ж, хто сам ходить на судові засідання, так само знають, що й перші, й другі — це спеціально організована “масовка”, і аж ніяк не громадяни, котрі вийшли на Хрещатик “за покликом душі”.

Звісно, це не означає, що учасники масових акцій не поділяють політичних поглядів своїх кумирів. Просто політичні погляди тут — справа третьорядна.

Як заявив пресі громадянин Целовальников, виступи проти Тимошенко були влаштовані Партією регіонів. Контроль нібито здійснювали колишній учасник організації “Пора” Дмитро Мірошниченко та — на найвищому рівні — віце-прем'єр Андрій Клюєв.

“Була дано команду знайти людину, яка одержала каліцтво буквально за день до цього заходу, або буде влаштована колотнеча з депутатами, виведено депутатів БЮТ на колотнечу. Організовано все це буде нашими провокаторами ”, - розповів Целовальников.

За його словами, бютівців хотіли виставити організаторами бійки з завданням тілесних ушкоджень, щоб остаточно закрити судовий процес від участі політиків та преси.

Целовальников стверджує, що учасники акцій проти Тимошенко отримували від офісу ПР 500 — 1000 гривень на добу. Він також надав список цих учасників з приблизно 30-ти осіб.

Як уже було зазначено, те, що “громадські” акції під Печерським судом координуються політиками, не є секретом ні для кого. Не є таємницею і поблажливе ставлення правоохоронців лише до однієї зі сторін. Усім відомо про роль осіб у чорних футболках з наочною агітацією проти Тимошенко, яких впускали до приміщення суду задовго до початку слухань, завдяки чому представники ЗМІ й навіть захисту потім просто не могли знайти собі місця в залі.

Жодні вимоги журналістів та народних депутатів з'ясувати, хто були ці невідомі, і на якій підставі потрапили на слухання, результату не мали. Ні суд, ні міліція цих вимог просто “не помітили ”.

Повертаючись до нинішнього скандалу, треба зазначити, що екс-учасник “Пори” Мірошниченко заперечив пресі будь-яку своюпричетність до провокацій. За його словами, він сьогодні займається бізнесом і в основному перебуває в Івано-Франківську.

За словами Мірошниченка, раніше його вже намагався звинуватити в організації провокацій народний депутат від БЮТ Віктор Уколов, який розмістив у блозі фотографію невідомого з підписом “Дмитро Мірошниченко”. Але потім цю фотографію видалив.

Зв'язатисяз депутатом Уколовим  кореспонденту Тижнятак і не вдалося.

Викликає певну недовіру також аргументація Павла Целовальникова, котрий пояснив  свій демарш тим, що погодився на участь в антитимошенківських акціях через відсутність роботи — але раптом зрозумів, що виконує “деструктивну роль”. Людина з вищою освітою мала б розуміти деструктивність участі в проплачених політичних акціях від самісінького початку.

Правопорушення без покарання

Тижнюне вдалося зв'язатися не лише з депутатом Уколовим, але й з деякими іншими “героями” події. Зокрема, з одним із лідерів “Податкового Майдану” Павлом Нуссом та його дружиною Катериною Смирновою, чиї імена фігурують у “списку Целовальникова” на вищих місцях.

Формально пан Нусс виступає на боці прихильників Тимошенко. А от його дружина координує акцію “Тимошенко до відповідальності”. Ця анекдотична інформація нещодавно потрапила в ЗМІ завдяки блогу   одного з тележурналістів.

На жаль, 21 липня мобільні обох персонажів переключались на автовідповідач. Прохання кореспондента Тижняперетелефонувати ні пан Нусс, ні пані Смирнова не почули — чи  проігнорували.

Цікаво, що двома тижнями раніше автор цих рядків отримав дзвінок від одного з лідерів “Податкового Майдану”, котрий став запевняти, що історія про побиття однієї з учасниць акції “Тимошенко до відповідальності” депутатами від БЮТ є провокацією, влаштованою такою собі Катериною Смирновою.

У розвиток же теми провокацій слід зазначити, що мимовільними жертвами політичного протистояння навколо Печерського суду стали ЗМІ, серед яких є й “Український тиждень”.

Зокрема, Павло Целовальников повідомив, що учасники “антитимошенківських” виступів потрапляли на судовий процес за фальшивими посвідченнями журналістів. Серед них - “посвідчення” видань, чиї назви копіюють назви та логотипи УТ, а також “Дзеркала Тижня. Україна” та інших відомих ЗМІ.

Найсмішніше, що ці посвідчення не можна навіть назвати фальшивками. Адже вони не відповідають стандартним формам редакційних посвідчень, не містять підпису редактора та печатки видання — словом, являють собою звичайнісінькі кольорові папірці.

З точки зору закону, тут навіть немає приводу для звернення до міліції. Особливо, якщо міліція й сама не схоче здійснювати жодних слідчих дій.

Тенденція, одначе

Практика, котра останнім часом набула в Україні статусу традиції, не дає підстав для надмірного оптимізму щодо розслідування скандалу.

Так, ще 25 червня вибухнув скандал довкола розповсюдження в Києві фальшивих “випусків” тижневика “Дзеркало Тижня. Україна”. Невідомі особи безкоштовно роздавали біля станцій метро примірники газети, котракопіювала дизайн та логотип “ДТ”, але не містила, всупереч законові, жодних вихідних даних.

Присвячувався цей “випуск” головній редакторці газети Юлії Мостовій та її чоловікові,народному депутатові й екс-міністрові оборони Анатолію Гриценку. В текстах ішлося про те, що подружжя володіє мільйонним статком (офіційно задекларованим), котрий нібито набуто за рахунок “грабунку” редакційного колективу.

Сама пані Мостова пов'язала цю історію з комерційною суперечкою, котра розгорнулась довкола газети цієї зими. Тоді претензії до тижневика висунули спадкоємці померлого 2007 року співзасновника газети, громадянина США Юрія Орлікова.

У січні газету “Дзеркало тижня” було перереєстровано на видання “Дзеркало тижня. Україна”. Офіційними власниками газети стали Юлія Мостова та її батько, колишній головред “Дзеркала” Володимир Мостовий.

Колектив “Дзеркала тижня. Україна” виступив з відкритими листами проти провокацій. На організаторів останніх це, однак, не вплинуло: наприкінці червня закордонні посольства в Києві стали отримувати сфальшовані “листи” за підписами тих самих журналістів з критикою нового керівництва видання.

При цьому правоохоронні органи, наскільки відомо Тижню, досі не розпочали за цими фактами жодних слідчих дій.

Фальсифікаціям піддаються не тільки нелояльні до влади ЗМІ. 11 липня розголосу набув випадок з “Творчою організацією ТОРО” — контактною групою відомої міжнародної антикорупційної організації TransparencyInternationalв Україні.

Як заявив президент групи, що базується в Кіровограді, Олексій Хмара, невідомі намагалися, всупереч закону “Про захист персональних даних”, зібрати інформацію щодо фізичної особи, сфальсифікувавши бланк і печатку ТОРО та підпис самого Хмари.

Текст заяви, скерованої від імені ТОРО до голови Держагентства з інвестицій Владислава Каськіва, директора представництва Програми розвитку ООН в Україні Рікарді Рідігера та ще чотирьох впливових осіб, рясніє фактичними та стилістичними помилками — зокрема, адреси, за якою нібито зареєстрована ТОРО, в Кіровограді просто не існує.

Найцікавіше, однак, у тому, що “інформаційний запит” присвячено одній-єдиній громадянці, котра нібито незаконно суміщає роботу в міжнародних структурах та в одному з державних органів Вінниччини. Це попри те, що співробітники ТОРО, як представники  TransparencyInternational, ніколи не займаються конкретними випадками корупції, а лише узагальнюють статистику та тенденції у цій сфері.

“Ми маємо уявлення про конкретну особу, котра це зробила ”, - сказав Тижнютелефоном  Олексій Хмара. Набагато цікавіше, втім, його повідомлення про те, що хоча правоохоронні органи прийняли заяву ТОРО щодо підробки документів, за останні десять днів жодних слідчих дій проведено так і не було.

У випадку із “Дзеркалом тижня. Україна” фальсифікація стала проявом суто комерційного конфлікту. У ситуації з ТОРО, наскільки можна зрозуміти, йдеться взагалі про особистий конфлікт автора (чи авторів) фальшивки зі згаданою в ній особою.

Проте навіть у таких дрібних випадках правоохоронні органи й не думають докладати зусиль до відновлення справедливості. Тим більше дивно було б чекати, що вони відреагують на скандал у політичному процесі, котрий є надзвичайно важливим не лише для екс-глави уряду, а й для нинішніх очільників держави.

В цьому ключі “порада” прес-служби ПР повідомляти про провокації не до ЗМІ, а до прокуратури та міліції, виглядає класичним проявом чорного гумору. Не кажучи вже про те, що насправді ніхто і нікому не може заборонити заявити про правопорушення саме в ЗМІ — адже публікації преси, за законом, можуть бути достатньою підставою для початку слідчих дій.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено