Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
13 червня, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

Уроки незалежності

Понад 20 років тому країни колишнього соцтабору і СРСР заявили про бажання йти до демократії та вільного ринку
Матеріал друкованого видання
№ 22 (187)
від 2 червня, 2011
Уроки незалежності
Фотогалерея: Як розвалився СРСР (зображень: 15)

20 років – чималий період спресованих подіями кінця ХХ – початку ХХІ століть. Понад 20 років тому країни колишнього соцтабору і СРСР заявили про бажання йти до демократії та вільного ринку. З легкої руки Семюеля Гантінґтона у світовій літературі з тим часом пов’язують початок третьої хвилі демократизації, а Йошихіро Френсіс Фукуяма заявив навіть про «кінець історії» – остаточну перемогу в світі ліберальної демократії.

Однак країни регіону, що так вразили світ наприкінці 1980-х, демонструють дуже різні результати на обраному ними (бодай на словах) шляху. Одні, що починали перетворення з чітким баченням кінцевої мети та уявленням про необхідні кроки, увійшли до ключових інститутів Об’єднаної Європи, завершивши таким чином своє повернення додому. В інших на уламках старого режиму утвердилися деспотії. Треті, включно з Україною, перебувають десь у дорозі, запитуючи себе й оточення, куди йти.

Відтак 20 років достатньо, щоб озирнутися й оцінити пройдений шлях. Дати відповідь на те, де звернули в небажаному напрямку і чому. Адже на початку 1990-х посадовці Євросоюзу висловлювали практично той самий скепсис щодо членства західних сусідів України, з яким донині стикається Київ. Проте за кілька років уряди і народи центральноєвропейських країн продемонстрували такі результати в переході від диктатури до демократії, що нині Європа націлена на співпрацю щодо інтеграції цих держав.

Чому це не вдалося Україні? Коротка відповідь може здаватися надто категоричною, але, на жаль, повсякчас натрапляємо на докази її правильності. Пояснення полягає в тому, що розвиток країни, реалізацію її потенціалу стримує совок. Точніше, стереотипи мислення і поведінки, притаманні homo soveticus, хоч би на якому со­ціальному щаблі вони перебували.

Безвідповідальність, байдужість до країни, нездатність мислити наперед, стратегічно, користолюбство, безініціативність і схильність обирати легший (а часто підліший) шлях є хворобою як еліти (чи радше «еліти»-істеблішменту), так і контреліти (не пов’язаних із владою груп, які прагнуть її здобути).

Однак ця констатація – не вирок. Такі суспільні особливості корегуються: повільно – з розвитком економіки та формуванням середнього класу, який покладається на власні сили і здатний вимагати поваги й адекватних дій від держави. Проте в агресивному геополітичному і геоекономічному середовищі часу на розкачку, повільну еволюцію суспільства може не бути. Відтак цю еволюцію потрібно пришвидшувати свідомими рішеннями: коректною побудовою інститутів держави, які сприяли б відповідальності можновладців, а також законодавчими змінами, які вивільняли б (а не пригнічували) енергію і творчий потенціал громадян.

А вже щоб відповісти, що і в якій послідовності має бути зроблено, потрібен уважний погляд на те, яким чином ми опинилися в нинішньому становищі. Пошуку конкретних відповідей на ці запитання присвячений спеціальний проект Тижня «Україна-20».

Його завданням є з відомих і багаторазово описаних фактів вивести тенденції, які розкривають особливості й пояснюють причини, чому події розвивалися саме таким чином. Що могло бути зроблено інакше і що треба врахувати у майбутньому, аби уникнути помилок.

У цьому дослідженні визначається успішність тих чи інших кроків й оцінюється перебіг подій щодо того, наскільки вони сприяли незалежності України як суб’єкта міжнародного права і виконанню декларованих (кожною владою) планів реінтеграції нашої держави з Європою.

Це поняття включає економічну конкурентоспроможність, підвищення якості життя (у розумінні рейтингу людського розвитку ООН, який враховує не тільки рівень доходів, а й розвиток освіти, культури, забезпеченість прав тощо), демократичність політичного процесу, відкритість прийняття державних рішень і можливість громадського контролю над ними.

Наблизившись до відповіді на ці запитання на кожному з етапів розвитку України (кожен із них якісно відрізняється від попередніх відносинами в істеблішменті та суспільстві), у майбутні десятиліття можна використати ці знання для ухвалення правильних рішень. Тож наше дослідження спрямоване не так у минуле, як у майбутнє, що постає з описаних у ньому тенденцій.

У першій частині розглянемо тенденції, які характеризують початковий етап відродження незалежної України, власне, здобуття статусу суверенної держави.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено