Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
13 червня, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

Уроки незалежності

Понад 20 років тому країни колишнього соцтабору і СРСР заявили про бажання йти до демократії та вільного ринку
Матеріал друкованого видання
№ 22 (187)
від 2 червня, 2011
Уроки незалежності
Фотогалерея: Як розвалився СРСР (зображень: 15)

20 років – чималий період спресованих подіями кінця ХХ – початку ХХІ століть. Понад 20 років тому країни колишнього соцтабору і СРСР заявили про бажання йти до демократії та вільного ринку. З легкої руки Семюеля Гантінґтона у світовій літературі з тим часом пов’язують початок третьої хвилі демократизації, а Йошихіро Френсіс Фукуяма заявив навіть про «кінець історії» – остаточну перемогу в світі ліберальної демократії.

Однак країни регіону, що так вразили світ наприкінці 1980-х, демонструють дуже різні результати на обраному ними (бодай на словах) шляху. Одні, що починали перетворення з чітким баченням кінцевої мети та уявленням про необхідні кроки, увійшли до ключових інститутів Об’єднаної Європи, завершивши таким чином своє повернення додому. В інших на уламках старого режиму утвердилися деспотії. Треті, включно з Україною, перебувають десь у дорозі, запитуючи себе й оточення, куди йти.

Відтак 20 років достатньо, щоб озирнутися й оцінити пройдений шлях. Дати відповідь на те, де звернули в небажаному напрямку і чому. Адже на початку 1990-х посадовці Євросоюзу висловлювали практично той самий скепсис щодо членства західних сусідів України, з яким донині стикається Київ. Проте за кілька років уряди і народи центральноєвропейських країн продемонстрували такі результати в переході від диктатури до демократії, що нині Європа націлена на співпрацю щодо інтеграції цих держав.

Чому це не вдалося Україні? Коротка відповідь може здаватися надто категоричною, але, на жаль, повсякчас натрапляємо на докази її правильності. Пояснення полягає в тому, що розвиток країни, реалізацію її потенціалу стримує совок. Точніше, стереотипи мислення і поведінки, притаманні homo soveticus, хоч би на якому со­ціальному щаблі вони перебували.

Безвідповідальність, байдужість до країни, нездатність мислити наперед, стратегічно, користолюбство, безініціативність і схильність обирати легший (а часто підліший) шлях є хворобою як еліти (чи радше «еліти»-істеблішменту), так і контреліти (не пов’язаних із владою груп, які прагнуть її здобути).

Однак ця констатація – не вирок. Такі суспільні особливості корегуються: повільно – з розвитком економіки та формуванням середнього класу, який покладається на власні сили і здатний вимагати поваги й адекватних дій від держави. Проте в агресивному геополітичному і геоекономічному середовищі часу на розкачку, повільну еволюцію суспільства може не бути. Відтак цю еволюцію потрібно пришвидшувати свідомими рішеннями: коректною побудовою інститутів держави, які сприяли б відповідальності можновладців, а також законодавчими змінами, які вивільняли б (а не пригнічували) енергію і творчий потенціал громадян.

А вже щоб відповісти, що і в якій послідовності має бути зроблено, потрібен уважний погляд на те, яким чином ми опинилися в нинішньому становищі. Пошуку конкретних відповідей на ці запитання присвячений спеціальний проект Тижня «Україна-20».

Його завданням є з відомих і багаторазово описаних фактів вивести тенденції, які розкривають особливості й пояснюють причини, чому події розвивалися саме таким чином. Що могло бути зроблено інакше і що треба врахувати у майбутньому, аби уникнути помилок.

У цьому дослідженні визначається успішність тих чи інших кроків й оцінюється перебіг подій щодо того, наскільки вони сприяли незалежності України як суб’єкта міжнародного права і виконанню декларованих (кожною владою) планів реінтеграції нашої держави з Європою.

Це поняття включає економічну конкурентоспроможність, підвищення якості життя (у розумінні рейтингу людського розвитку ООН, який враховує не тільки рівень доходів, а й розвиток освіти, культури, забезпеченість прав тощо), демократичність політичного процесу, відкритість прийняття державних рішень і можливість громадського контролю над ними.

Наблизившись до відповіді на ці запитання на кожному з етапів розвитку України (кожен із них якісно відрізняється від попередніх відносинами в істеблішменті та суспільстві), у майбутні десятиліття можна використати ці знання для ухвалення правильних рішень. Тож наше дослідження спрямоване не так у минуле, як у майбутнє, що постає з описаних у ньому тенденцій.

У першій частині розглянемо тенденції, які характеризують початковий етап відродження незалежної України, власне, здобуття статусу суверенної держави.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено