Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 червня, 2011   ▪   Дмитро Вовнянко   ▪   Версія для друку

Хлібні видовища

Розбудовуючи «потьомкінські села», держава заграє з електоратом та міжнародними фінансовими організаціями
Матеріал друкованого видання
№ 21 (186)
від 26 травня, 2011
Хлібні видовища

Практика, правдами чи неправдами пов’язана з ім’ям генерал-губернатора Новоросійського краю, князя Ґріґорія Потьомкіна, процвітає в сучасній Україні. Чиновники розбудовують «потьомкінські села» в буквальному сенсі та в інформаційній площині, аби справити приємне враження на начальників, електорат і навіть міжнародні фінансові організації. Теорія управління визначає цей вид бюрократичної активності доволі влучно – фіктивно-демонстративна діяльність. Її результати – пофарбовані сільські паркани, прокладені, відремонтовані дороги (вздовж маршрутів кортежів високопосадовців, іноземних делегацій), відреставровані фасади занедбаних будівель (які оточують місця проведення урочистих заходів) тощо – в Україні роками залишаються гротескними артефактами управлінської безпорадності й, прямо кажучи, лицемірства. Фіктивно-демонстративну діяльність бюрократів можна вважати традицією…

Якось, року 1787-го, цариця Катерина ІІ подорожувала до Криму. Урочистості, влаштовані на шляху князем Потьомкіним, вразили нечуваними розкошами її супутників – австрійського імператора Йосифа ІІ та іноземних дипломатів. Були вони здивовані й рівнем життя місцевого люду. Не дивно, що відразу з’явилися припущення, нібито села вздовж монаршого шляху були декоративними, а щасливих мешканців звозили заздалегідь з усього краю. Дослідники досі з’ясовують справедливість версій такого штибу, але термін «потьомкінські села» ввійшов у вжиток як символ показухи, замилювання очей, коли омріяне видають за дійсність.

Чимало таких «сіл» побудували диктаторські режими. 1943 року керівництво СС приймало данську делегацію в Терезієнштадті, «ідеальному концтаборі». Так само приємно, але трохи згодом був вражений віце-президент США Генрі Воллес, який відвідав табори ГУЛАГ НКВС на Колимі. Радянські діячі взагалі досягли неабияких успіхів на цій ниві, зокрема розбудовуючи «потьомкінські села» в свідомості власних громадян. Доволі часто це межувало з цинізмом: применшуючи втрати СРСР під час Другої світової в сотні разів, пропагандисти збілшували кількість убитих німців настільки, що… мали б тричі знищити вермахт лише в перші роки бойових дій. Потім п’ятирічки й неодмінно вражаючі підсумки соцзмагань – грандіозна рекламна кампанія.

Усе це міцно вкоренилося в пострадянській свідомості. Сусідня Росія завзято розбудовує «потьомкінські села», розмах такий самий, але підхід більш прагматичний: під цю справу «розпилюють» колосальні бюджетні ресурси. Розрекламоване спорудження нафтогону «Східний Сибір – Тихий океан» у підсумку обернулося пошкодженням труб і пролиттям нафти, загальний обсяг збитків оцінюють у… 120 млрд рублів. Іще приклади? Російська «кремнієва долина» в селі Сколково, будівництво інфраструктури для Олімпіади в Сочі, газогону «Північний потік»... Усі ці глобальні проекти розвиваються за одним і тим самим сценарієм: великодержавно-бравурний піар, натхненні звіти, гучні корупційні скандали…

Схожа ситуація і в Україні. «Податкові канікули», «Покращення життя вже сьогодні», реформи, китайська гречка – типові приклади загравання з електоратом в інформаційному просторі, а, наприклад, швидкісний трамвай у Києві – в реальному. Недобудованих станцій (а їх мало не половина) в пафосні телерепортажі про відкриття «швидкісного» не включили...

Під більш глобальні проекти український уряд намагається залучити кошти міжнародних фінансових організацій. Їм теж демонструють «потьомкінщину». Треба ж якось пояснювати, чому 2010 року зовнішній борг держави зріс (!) на $5,1 млрд. 2011-го потрібні нові вливання, відповідно «села» виростають немов гриби після дощу. В структурі держвлади навіть з’явився профільний орган, який опікується проблематикою, – Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами. Інституція, очолювана Владиславом Каськівим, порівняно молода, проте перспективна з огляду на можливість освоєння колосальних бюджетних ресурсів. Власне кажучи, з’явилася вона ще 2010 року (в результаті ухвалення урядової постанови №570) і відразу привернула увагу експертів, адже норми минулорічного бюджету дозволяли Кабміну в ручному режимі (без погодження з парламентом) коригувати обсяг державного боргу й фінансувати проекти розвитку за рахунок коштів, позичених у міжнародних фінансових інституцій понад план. 2011-го цих норм до головного кошторису не включили, однак ідея реалізації глобальних проектів живе. Олімпіада-2022 в Карпатах, «Нова енергія», «Нова якість життя», «Нова інфраструктура»... Перелік ідей можна продовжувати. Аби зрозуміти серйозність і спрямованість ініціатив, варто замислитись над тим, що каже сам Владислав Каськів: «Місто та регіон виграють від Національного проекту «Олімпійська надія» незалежно від того, чи буде в нас проведено Олімпійські ігри. Головна мета навіть… не провести Олімпіаду, а повернути в Україну людей, трудових мігрантів, та влити в економіку Галичини до $5 млрд, що й має бути зроблено в процесі підготовки XXIV Олімпійських ігор». Заява пролунала під час квітневого президентського візиту до Львова… Великий комбінатор відпочиває. У Нью-Васюках.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Світові медіа аналізують результати проміжного звіту міжнародної слідчої групи щодо збиття літака MH17 17 липня 2014 року в небі над Україною і роздумують над притягненням до відповідальності кремлівського режиму.
    29 вересня, Ольга Ворожбит
  • Те, що колись видавалося немислимим, сьогодні не таке далеке від реальності
    29 вересня, The Economist
  • Низькі рейтинги нинішнього владного дуумвірату викликають у його учасників приплив політичних амбіцій в умовах певної невизначеності. Поки що приховані, але від того не менш сильні. Тиждень спробував спрогнозувати, у що можуть мімікрувати нинішні партії влади й на які суспільні сили вони спиратимуться.
    29 вересня, Богдан Буткевич
  • Попри прагнення деяких (переважно українських) політиків вилучити тему Волині з українсько-польських відносин, у Польщі кампанія обговорення «злочинів українських націоналістів» набула мистецького підживлення
    29 вересня, Юлія Олійник
  • Георгій Тука, який майже півроку працює в новому Міністерстві тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, розповів Тижню про своє ставлення до конфлікту переселенців і держави довкола соціальних виплат та боротьби з контрабандою на Донбасі.
    29 вересня, Андрій Голуб
  • Однією з головних новин минулого тижня стала спроба так званого державного перевороту в угрупованні «ЛНР». Після того як лідер луганських сепаратистів Ігор Плотницький 21 вересня заявив, що проти нього готувався заколот, який провалився, багато хто спочатку сприйняв це як чергове інформаційне вкидання чи самопіар сепаратиста. Адже жодних конкретних імен Плотницкий не називав.
    29 вересня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено