Політика

  ▪   Ганна Чабарай

Як Україні захистити постраждалих від російської агресії. Бачення правозахисників

Правозахисники надіслали в Комітет ООН звіт про порушення прав людей, які стали жертвами анексії Криму та війни на Донбасі

У травні 2019-го Україна представить у Комітеті ООН з економічних, соціальних і культурних прав доповідь про дотримання прав своїх громадян. Уряд звітує в цьому Комітеті кожні п’ять років на виконання Міжнародного пакту з економічних, соціальних і культурних прав, який наша країна ратифікувала у 1973-му. Цей документ регулює питання права на працю, справедливої винагороди за неї, права на культурний та освітній розвиток, права на соціальний захист. Також альтернативні звіти у Комітет подають громадські організації. У підсумку він розробляє для країни рекомендації щодо покращення ситуації з правами людини.

 

Востаннє Україна подавала такий звіт в ООН у травні 2014-го. Відтоді реальність дуже змінилася у зв’язку з початком російської агресії, з’явилися нові вразливі категорії населення. Коаліція громадських організацій, які опікуються правами людей, постраждалих від конфлікту, надіслала в Комітет ООН свої зауваження: невиплата пенсій переселенцям, слабкий соціальний захист, порушення майнових прав тощо. Правозахисники звернулися до Комітету з тим, щоб він поставив ці питання українському уряду, а той дав на них відповіді у своєму звіті.

 

Права переселенців: пенсії, соцвиплати, інтеграція

 

За останніми даними Мінсоцполітики, в Україні понад 1,5 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО) із Донбасу та Криму. Правозахисники наголошують: згідно з принципами ООН переселенці не можуть зазнавати дискримінації на підставі того, що вони переміщені всередині країни. А державна політика має сприяти їхній інтеграції в нові громади чи безпечному поверненню додому після припинення конфлікту.

 

Утім, переселенці зіштовхуються з додатковими перепонами. Наприклад, пенсіонери зі статусом ВПО мають щомісяця проходити ідентифікацію в Ощадбанку. І в разі їх відсутності на підконтрольній території виплати можуть бути припинені. Також вони не можуть виїздити за межі України. Відома історія релігієзнавця Ігоря Козловського, якого звільнили з полону бойовиків у грудні 2017-го. Вчений отримав довідку ВПО, одержував пенсію, проте в травні виплати припинили, оскільки він виїздив за кордон. У цей час Козловський виступав у Брюсселі та Лондоні стосовно російських злочинів на Донбасі. Після розголосу виплати відновили, проте, на думку правозахисників і самого Козловського, такий підхід свідчить про дискримінацію переселенців, адже пенсіонери з інших територій не стикаються з такими обмеженнями.

 

Крім того, виплату пенсій та інші соцвиплати можуть припинити згідно з постановою Кабміну № 365, якщо Служба безпеки встановить, що людина повернулася жити на окуповану територію. Зазначимо, що 4 вересня Верховний Суд виніс рішення у зразковій справі щодо пенсій переселенцям: він підтвердив, що перевірки місця проживання не є законною підставою для припинення виплати пенсій.

 

«Згідно з багатьма дослідженнями саме соціальні виплати і пенсії є головним джерелом доходу переселенців. Упродовж кількох років ми з правозахисниками боремося проти того, що держава не тільки не дотримує прав ВПО на пенсії, соціальні виплати, а й, навпаки, створює додаткові перепони, призначає перевірки, обмежує право на вибір банку тощо», — коментує аналітик благодійного фонду «Право на захист» Анастасія Одінцова.

 

У жовтні 2014-го уряд ухвалив постанову про щомісячну допомогу переселенцям для проживання та оплати комунальних послуг. Проте, зазначають правозахисники, ці суми занадто малі — станом на 1 серпня 442 грн для працездатних та 1 тис. грн для непрацездатних переселенців — і в деяких випадках не прив’язані до прожиткового мінімуму.

 

Ще однією дискримінаційною нормою громадські організації вважають виплати тільки через державний Ощадбанк. «У нашій доповіді ми запитуємо державу: чому не можна розширити перелік хоча б державними банками, оскільки стояти в чергах Ощадбанку для проведення ідентифікації, отримання виплат — це велика проблема, особливо для пенсіонерів. Нині такі перевірки люди мають проходити щомісяця», — зазначає Одінцова.

 

До того ж переселенці не можуть повноцінно інтегруватися в нові громади, зокрема через позбавлення права брати участь у місцевих виборах. У парламенті з березня 2017-го перебуває законопроект, який пропонує механізми відновлення виборчих прав переселенців (див. «Побачити невидимих виборців»), проте перспективи його ухвалення невідомі. До того ж у серпні Верховний Суд постановив, що переселенці не можуть брати участь у місцевих виборах, адже не мають постійного зареєстрованого місця проживання у відповідних громадах (довідка ВПО засвідчує лише тимчасову реєстрацію). Водночас 5 вересня виборча комісія спростила переселенцям процес зміни місця голосування на загальнонаціональних виборах: людям із виборчою адресою на окупованій частині Донбасу, подаючи заяву, не треба буде показувати документи, що підтверджують необхідність зміни місця голосування. Кримчанам цей процес спростили ще 2014 року.

Житлове питання є ще однією перепоною на шляху до інтеграції переселенців. «Ніхто не може інтегруватися, доки не отримає житло. Зараз у нас діє програма 50 на 50 (компенсація половини вартості. — Ред.), однак вона не має потрібного фінансування, щоб покрити мінімальну кількість ВПО та їхніх сімей. Оскільки ці люди не можуть вирішити житлове питання, то й не мають права голосувати на місцевих виборах. Але нам постійно кажуть, що ВПО є тимчасовим явищем, і ніхто не хоче вирішувати цю проблему», — зазначає Одінцова.

 

Читайте також: Із роботою, але без житла. Проблеми та потреби переселенців

 

Проблеми в окупації: соціальний захист, компенсації за руйнування, освіта

 

На тимчасово окупованій частині Донбасу, за даними ООН, мешкає понад 4,5 млн громадян України. Через війну в цих людей обмежені зв’язки з підконтрольними територіями, проте, вважають правозахисники, держава не може відмовитися від них і повинна захищати їх нарівні з іншими громадянами.

 

Жителі ОРДіЛО не мають можливості отримувати українські пенсії без довідки переселенця. У них є шанс відстояти право на пенсію в суді, проте для цього треба перетинати лінію розмежування, звертатися до адвокатів, юристів, сплачувати судовий збір. Або ж вони оформляють статус ВПО і повертаються жити на окуповану територію, що призводить до викривлення статистики переселенців.

 

Кримчани можуть звернутися в Пенсійний фонд України, надати довідку з ПФ Російської Федерації про те, що не отримують від нього виплат, а також декларацію про відсутність громадянства РФ. Проте ПФ призначає виплати лише тоді, коли отримає паперову пенсійну справу з окупованого Криму, а цей процес має певні ризики. «Пересилання паперової справи займає близько півроку, на початковому етапі людині призначають лише мінімальну пенсію. Додатково є ризик розголошення персональних даних, оскільки ПФ, запитуючи пенсійну справу в ПФ РФ, розголошує всю інформацію про особу, яка переїхала», — каже юристка громадської організації «Крим SOS» Ольга Куришко.

 

За даними ООН, станом на кінець 2017 року внаслідок бойових дій на Донбасі було пошкоджено або зруйновано понад 40 тис. будинків, але ще ніхто не отримав за це компенсації. Згідно із законом про боротьбу з тероризмом (а воєнна операція тривалий час називалася антитерористичною) збитки внаслідок теракту відшкодовуються громадянам із бюджету. Але механізму компенсації передбачено не було. До того ж у 2018-му набрав чинності закон про деокупацію, який переклав відповідальність за руйнування на плечі Росії. Українці судяться за відшкодування, проте поки що безрезультатно (детальніше див. «Відшкодування за війну»). «Навіть якщо відповідальність у межах міжнародних механізмів має лягати на РФ, то питання, хто повинен компенсувати шкоду, завдану громадянам України, має розглядати парламент, але політичної волі для цього ми зараз не бачимо», — каже експерт Центру інформації про права людини Альона Луньова.

 

В Україні діють освітні центри «Донбас-Україна» і «Крим-Україна», через які абітурієнти з окупованих територій можуть вступити до вишів за спрощеною процедурою, тобто без ЗНО, вони мають скласти лише іспити з української мови та історії України. Крім того, у певних вишах для них передбачені квоти. Проте, зазначають правозахисники, такі діти приїздять зі шкіл, де не було можливості вивчати українську мову, літературу та історію. «Є квоти для вступників із окупованих територій, але ними користується не так багато людей. Наприклад, із Криму у 2017 році вступило лише 200 осіб, а квот було близько 3 тис., що свідчить про недостатність інформування Міністерством освіти. Це питання вступної кампанії, яка починається доволі пізно. І питання переформатування, оскільки діти з тієї території вирішують залишитися й здобувати освіту там, бо так простіше, не треба перетинати лінію розмежування, складати вступні іспити мовою, яку вони не розуміють на достатньому рівні», — каже Ольга Куришко.

 

Також українці з кримською реєстрацією мають проблеми в банківській сфері, оскільки визнані в Україні нерезидентами. Щоб мати доступ до послуг, їм треба оформити довідку ВПО, але її не видають тим, хто виїхав із Криму до анексії. На таких обмеженнях раніше наголошувало Управління Верховного комісара ООН із прав людини в одному зі звітів.

 

Читайте також: Донбас після війни. Бачення правозахисників

 

 

Колишні полонені: відшкодування, психологічна допомога, захист сімей

 

За даними Служби безпеки, від початку конфлікту з полону бойовиків було звільнено 3215 людей. У січні 2018-го Кабмін ухвалив постанову про одноразову виплату по 100 тис. грн колишнім полоненим, які повернулися тоді ж, у грудні — січні. Це понад 70 осіб. Тривалий час через бюрократичні перепони вони не могли забрати ті гроші, але згодом більшість таки отримала. Проте інші бранці, звільнені до того, на таку допомогу претендувати не можуть, хоча перебували в полоні за таких самих умов. До того ж, наголошують правозахисники, вони позбавлені правової, медичної, психологічної допомоги через відсутність спеціального законодавства. «Багато хто зазнавав тортур та емоційного насильства. Сьогодні ці люди можуть отримувати медичну й психологічну допомогу, але в загальному порядку, звернувшись у лікарню чи до спеціаліста. Спеціальної комплексної програми соціальної та психологічної реабілітації для них не існує. Це призводить до того, що вони не поінформовані про лікарні чи фахівців, які мають достатню кваліфікацію для роботи саме з такою категорією людей», — розповіла юристка благодійного фонду «Восток-SOS» Ольга Аношкіна.

 

Не менш уразливою категорією є члени сімей полонених, вони теж часто потребують медичної та психологічної допомоги. За словами правозахисників, у парламенті зареєстровано два законопроекти, які мають урегулювати правовий статус заручників, але в жодному з них не йдеться про соціальні гарантії членам їхніх сімей.

 

Читайте також: Що пропонує законопроект про правовий статус зниклих безвісти

 

Як зазначила Альона Луньова, очікується, що Комітет ООН уже в жовтні визначить перелік питань, за якими повинен буде відзвітувати український уряд. «Якщо він візьме питання, які ми хочемо поставити державі, то змусить її відповідати, чому припинено пенсійні виплати на окупованих територіях, чому соцвиплати тільки через Ощадбанк, чому не надається комплексна психологічна допомога полоненим. Ми сподіваємося, що через необхідність відповісти на запитання Комітету Україна, можливо, зробить хоч щось, аби поліпшити становище осіб, які постраждали від конфлікту», — каже експерт.