Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 травня, 2011   ▪   Тиждень   ▪   Версія для друку

Запопадлива пам’ять

Євген Кирилович Марчук багато знає. Принаймні такий висновок можна зробити зі стилю його поведінки.
Матеріал друкованого видання
№ 17 (182)
від 28 квітня, 2011
Запопадлива пам’ять

Євген Кирилович Марчук багато знає. Принаймні такий висновок можна зробити зі стилю його поведінки. Він полюбляє тримати паузи і «раптом» з’являтися на публіці, обдаровуючи мудрістю й сміливістю суджень. Дивно тільки, що такі прозріння трапляються аж надто «вчасно» і звучать украй запопадливо.

Так, у 1999 році, йдучи на вибори президента, Марчук публікує і поширює як агітаційний матеріал книжку «П’ять років української трагедії», у якій таврує гріхи української влади середини 1990-х, ніби й не обіймав у ній посад від керівника СБУ до прем’єр-міністра. Однак знання ані про ці гріхи, ані про «злочини режиму Кучми» не зашкодили йому прийняти з рук Леоніда Даниловича посаду секретаря РНБОУ і перетворитися на рупор критики уряду Ющенка (точніше, енергетичного віце-прем’єра Тимошенко).

Після зміни влади у 2005-му, однак, він зближується з новим керівництвом держави і в 2008 році стає радником президента Ющенка. Аж ось вкотре влада змінилася – і Євген Кирилович поспішає бути потрібним. Коли стало очевидно, що за Кучму взялися всерйоз, Марчук і собі приєднався до його шельмування, адже він так багато знає!

«Колишніх» працівників радянського КДБ таки не буває – надто міцно вбивалися у свідомість і підсвідомість чекістські звички: не відступати від лінії партії і викривати призначених на сьогодні ворогів.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
  • У Литві не говорять про м’яку силу Росії, говорять про пропаганду
    2 грудня, Костянтин Амелюшкін
  • Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
    2 грудня, Єлизавета Гончарова
  • Тіньова економіка об’єднує неймовірно велику кількість і різноманітність видів діяльності
    2 грудня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено