Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 квітня, 2011   ▪   Олександр Михельсон   ▪   Версія для друку

Харківські незгоди

Рівно рік тому Янукович обміняв геополітичні інтереси на нібито дешевший газ. Сьогодні влада посилено думає, як позбутися наслідків власного “досягнення”
Харківські незгоди

Рівно рік тому київські журналісти закидали один одного повідомленнями й дзвінками: “Ти чув?!”. Ішлося про, без перебільшення, сенсаційну інформацію: новообраний президент України Віктор Янукович, зустрічаючись у Харкові зі своїм російським колегою Дмітрієм Мєдвєдєвим, погодився продовжити на 25 років перебування в Севастополі російського Чорноморського флоту

У відповідь Росія гарантувала “знижку” ціни на свій газ — до 30 %. Відповідні угоди одразу дістали в пресі назву “Харківських” і такими увійшли в історію.

Опозиція назвала те, що відбулося, катастрофою й “національною зрадою”; в свою чергу, представники влади доклали гігантських зусиль для виправдання неочікуваного кроку Януковича. Тим дивовіжніше, що тема річниці — чи, як кажуть опозиціонери, “роковин” Харківських угод — сьогодні привертає відносно незначну увагу.

Найочевидніша причина цього — в такій увазі дуже не зацікавлена все та ж влада. Рік тому Янукович публічно заявив, що підписання угод “дозволить уникнути підвищення цін на газ для населення та житлово-комунального господарства”. При цьому президент мусив чудово знати, що економічна криза, світова нафтова кон'юнктура та катастрофічний стан НАК Нафтогаз роблять таке підвищення неминучим. І ніхто його за язика не тягнув.

В підсумку сталося те, що мусило статися: з 1 серпня 2010 року ціни зросли на 50 %. Цього року їх обіцяють підвищити ще на стільки ж — і рекомендують тішитися з того, що  подорожчання відбудеться не одразу, а в два прийоми.

Ще один неприємний момент з'ясувався вже незабаром після підписання угод: ні про яку “знижку” взагалі не йдеться. За документами, 100 доларів з кожної тисячі кубометрів газу, якщо ціна цієї тисячі кубометрів складає $ 330 і більше, або 30 % вартості, якщо ця ціна менша за $ 330, мали зараховуватись протягом найближчих десяти років як сплата Москвою оренди за севастопольську військову базу.

Цікаво, що різку критику Харківські угоди викликали не лише в Україні, а у й у Росії. Так, відома своїми шовіністичними настроями Ліберально-демократична партія Владіміра Жіріновского заявила, що цими угодами Мєдвєдєв “витягнув гроші з кишень російських платників податків”. Ті самі гроші, яких взагалі в “живому” вигляді просто не існує.

Втім, коли перший шок минув, стала міцнішати підозра, що обидві сторони вважали, ніби міняють журавля в небі на синицю в руці. Росіяни, чудово обізнані з реальним станом української економіки, напевне розуміли, що захмарну ціну в $ 450 за тисячу “кубів” Україна просто не потягне. Більше, ніж є у чиємусь гаманці, не може отримати навіть грабіжник, не те що стратегічний партнер — от російська сторона й вирішила взяти своє політичними поступками.

Зі свого боку, нова (на той час) українська влада відмовитись від цих поступок просто не могла. Перебуваючи в опозиції, “регіонали” роками переконували своїх виборців, що їхній прихід до влади означатиме негайне повернення “українсько-російської дружби”, а ця дружба, своєю чергою, швидко обернеться матеріальними вигодами для простих громадян. Севастополь просто необхідно було здавати — і, можливо, ті, хто радив тоді Януковичу, ще й запевняли, що оборудка зі “знижкою” справді дуже вигідна Україні.

Це вже пізніше всім стало очевидно, що функціонування ЧФ так і залишається неврегульованим, а Київ так і не отримав жодних важелів впливу на формально українських територіях Севастополя. І що, з іншого боку, Росія зберігає всі необхідні газові “гачки” — від сумнозвісної “формули ціни” до дірки в газовому балансі Нафтогазу, який, підозріло легко програвши в Стокгольмському суді, виявився винен близько 12 млрд. кубометрів палива чесному бізнесменоваі Фірташу.

Рік тому влада, сповнена рішучості нарешті поквитатися за роки перебування в опозиції й узагалі “навести лад”, роздушила спробу опозиції зірвати ратифікацію Харківських угод в парламенті. Справедливості ради треба сказати, що спроби ці виглядали досить мляво. І саме тодішній великий програш опозиційних сил став точкою відліку для їхнього подальшого впадіння в летаргію.

Але й правлячій силі, яка відверто хотіла б відчувати себе ще й “керівною та спрямовуючою”,  Харківські угоди вийшли боком. Ба навіть обома боками.

Всередині країни позірна рішучість влади так і не вилилась у “наведення ладу” в найпроблемніших секторах економіки. Основоположні законодавчі реформи — від податкової до пенсійної — виявились сирими й половинчастими; “посадки” корупціонерів, якими так хвалиться президент, не відвертають появи все нових і нових схем перекачування десятків і сотень мільярдів бюджетних гривень у квазідержавні структури, за якими стоять нібито “невідомі” високим чиновникам бенефіціари; нарешті, давно назрілі реформи в тій же енергетичній сфері залишаються... правильно — давно назрілими.

Що ж до зовнішнього фронту, то омріяна “регіональним” виборцем дружба з Росією виявилась приємним, але нематеріальним фактом життя. Всупереч постійним заклинанням “регіоналів” про те, що метою зовнішньої політики повинна бути винятково матеріальна вигода. І ось уже президентське послання до парламенту констатує, що проблемні питання, пов'язані з “тимчасовим” (sic!) перебуванням в Україні ЧФ РФ, є нічим іншим, як “викликом національній безпеці”.

А прем'єр-міністр Микола Азаров передає російському колезі Владіміру Путіну таблицю, згідно з якою ціна газу для України перевищує його ж ціну для Німеччини. Й відверто називає “справедливою й ринковою” ціну в $ 200 — як то кажуть, відчуйте різницю...

За даними української соціологічної служби R&B Group, якщо рік тому Харківські угоди схвалювало 58 % українців, то сьогодні таких — 38 %. Інформацію про це було оприлюднено в Харкові, де напередодні відбувся єдиний з приводу річниці угод круглий стиіл за участю український та російських політиків та експертів. Деякі з російських гостей прокоментували це так, що на низький рейтинг угод впливає падіння рейтингу влади та особисто Януковича.

Але з точки зору здорового глузду, в цьому твердженні логічніше поміняти місцями “коня” і “віз”. Дійсно, хіба не тому падає популярність влади, що вона не виконує совїх власних обіцянок? Або ж досягає у їх виконанні зовсім не тих цілей, про які було заявлено. Що, власне, відбулося і з Харківськими угодами.

Опозиція, в свою чергу, обіцяє 27 квітня — в день ратифікації угод Верховною Радою — масові протести. Й погрожує переглядом угод в судах. Але, очевидно, шанси досягти успіху в опозиції нульові.

Що ж до влади, то вона “впевнено вагається”. Проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко порушено третю кримінальну справу — цього разу за укладення газових угод з Росією у січні 2009-го року. Саме ці угоди, запевняють можновладці, й призвели до непідйомних цін на паливо, що змусило нову владну команду йти на Харківські домовленості. Але якщо угоди 2009-го було укладено незаконно, їх слід переглянути — і невиправні оптимісти вважають, що влада не обмежиться переслідуванням Тимошенко, а може спробувати натиснути на Кремль і Газпром   незаконністю цих угод, що автоматично означає й незаконність підписаних до них у Харкові “доповнень”.

Проблема в тому, що ні про який перегляд не хоче чути сама Росія. “Ціна, котра тепер визначається за формулою, є ринковою й справедливою”, - заявив з цього приводу голова правління Газпрому Алєксєй Міллєр. І промовисто назвав діючі угоди “довготерміновою контрактною базою”, яка, мовляв, “цілкоми відповідає” міжнародній практиці.

Зрештою, в будь-якій критичній ситуації пошук винних значно менш важливий, ніж пошук виходу. Для останнього ж, як показує практика, необхідні як професіоналізм з однією літерою “ф”, так і неабияка політична воля. Українській владі цієї волі рік тому вистачило на протягування Харківських угод; лишається запитанням, чи на тому вся воля й не закінчилась.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено