Політика

  ▪   Юрій Лапаєв

Законопроект про нацбезпеку: конкретні завдання, додаткові посади та складне питання контролю

Як вплине запропонований президентом документ на діяльність силовиків

28 лютого в «Мистецькому Арсеналі» під час своєї прес-конференції Петро Порошенко одним серед важливих розробок назвав законопроект про національну безпеку України. Цей  документ за його авторством поданий на розгляд до Верховної Ради під номером 8028 напередодні та визначений президентом як невідкладний.  

 

Особливість цього законопроекту полягає в зміні акцентів у розумінні національної безпеки. Замість застосованих раніше більш широких, всеохоплюючих понять визначені тільки основні напрямки, які здебільшого стосуються загроз воєнного характеру, державної  безпеки й правопорядку. Решта питань, як-от економічна, екологічна чи енергетична безпека мають бути вказані в інших документах. Відповідно цей законопроект є радше рамковим. Як зазначається, такий підхід може допомогти більш конкретно ставити завдання та контролювати їхнє виконання. Це є одною з причин, чому попри важливість питання, цей законопроект може мати проблеми при розгляді. Адже можна прогнозувати неготовність майбутніх виконавців до таких змін, через що вони будуть чинити опір його ухваленню.

 

При цьому змін зазнали і пріоритети безпеки: від більш ліберальних, в яких головною задачею було створення безпеки для людини і тільки потім для існування країни, робиться повернення до класичних – тобто мова йде про збереження саме країни, як сукупності державних органів. Це виглядає доречним з огляду на ситуацію довкола України. Водночас, в разі ухвалення законопроекту, виникне необхідність для внесення змін в більшість законодавчих актів, які визначають діяльність силових відомств.

 

Читайте також: Війна, злидні, популізм. Які виклики вважають головними на Банковій

 

Наступна особливість – фактично законопроект в своїх визначеннях фіксує чинний стан як стартові позиції, від яких можна відштовхнутися далі. Попередні законопроекти говорили більше про те, що має бути в результаті їх виконання, тобто формулювали майбутнє. Це з одного боку «повертає на землю», а з іншого не дає відповідей про напрямок руху.  

 

Найбільші зміни, які передбачені законопроектом стосуються Збройних Сил. Так, в ЗСУ з’явиться посада Головнокомандувача на додаток до Начальника Генерального штаба. Це з одного боку стане логічним продовженням традиційної для української армії моделі розподілу повноважень – в кожному військовому підрозділі є командир, який ухвалює рішення і несе за них відповідальність і є начальники штабів, які готують ці рішення для нього. З іншого, на рівні закону закріпить негласно існуючу зараз ситуацію, в якій чинний Начальник ГШ ЗСУ фактично виконує обов’язки Головнокомандувача. Крім того, прописані обов’язки нової для ЗСУ посадової особи – Командувача об’єднаних сил. Він буде у підпорядкуванні Головнокомандувача ЗСУ і буде відповідальний за оперативний контроль, планування застосування і управління всіх об’єднаних сил.  Створюється вертикальна ієрархічна військова структура, адже саме військові отримають максимум повноважень згідно з так званим «законом про деокупацію».

 

Читайте також: Золота акція виборів. Принципова невизначеність

 

Така влада одночасно означає і повну відповідальність за все, що відбувається в зоні бойових дій, що не завжди є позитивом для військових. Скоріш за все, слід очікувати прихованої боротьби між силовими відомствами за сфери контролю, що жодним чином не покращує їхню спільну ефективність. Одним з найбільш відомих питань нового законопроекту є цивільна посада міністра оборони. Зазначається, що така зміна викликана самою сутністю посади міністра. Це суто політична фігура, яка має активно відстоювати інтереси свого відомства шляхом лобіювання, а при необхідності і суперечок з народними депутатами або міністрами. Військові, на відміну від цивільних, мусять бути поза політикою і не мають права на суперечки, замість обговорення наказів – тільки їхнє чітке виконання. Цивільна посада міністра оборони, яка дозволяє більшу підзвітність, прозорість та цивільний контроль діяльності рекомендована й Північноатлантичним Альянсом. Тому до роботи над законопроектом брали участь й міжнародні експерти Консультативної Місії ЄС в Україні та Представництва НАТО. А ось представники Міністерства оборони України та ГШ ЗСУ до остаточної роботи над документом не залучалися, про що повідомили в самому відомстві. Очікується, що його подальше доопрацювання з боку військових буде після направлення проекту на розгляд до ВР.

 

Читайте також: До краю і назад? Пріоритети 54-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки

 

Важливим аспектом, який визначений в документі є демократичний цивільний контроль. Звичайно, жодне силове відомство в силу своєї специфіки не хоче зайвої публічності та відкритості. Саме надмірна секретність є гарним прикриттям для корупційних зловживань чи невиконання завдань. Цивільний контроль своєю чергою є одним з інструментів, з яким можна зробити силовиків відповідальними за свої рішення. Для цього в законопроекті прописана низка положень, які  здебільшого базуються на Конституції України. Це зроблено для того, щоб унеможливити зміни на користь того чи іншого відомства, бо вони будуть суперечити основному закону держави. Але, що стало вже традиційним для законотворчого процесу в Україні, диявол ховається в деталях. Цю частину законопроекту важко назвати ідеальною, і тепер вже черга народних депутатів шукати і виправляти всі недоліки у формулюваннях.