Політика

  ▪   Спілкувався: Дмитро Крапивенко

Володимир Гройсман: «Економічне зростання понад 5% можливе вже в четвертому кварталі 2018-го»

Фото: Андрій Ломакін
Тиждень обговорив із прем’єр-міністром стратегію економічного зростання, засади інноваційного розвитку, майбутнє держмонополій і велику приватизацію, заплановану на 2018 рік.
Матеріал друкованого видання
№ 52 (528)
від 27 грудня, 2017

Які галузі національної економіки ви могли б назвати драйверами економічного зростання?

— Передовсім це, безумовно, аграрний сектор, який формує сьогодні близько 15% нашого ВПП, а також гірничо-металургічний комплекс, інфраструктурні проекти, машинобудування, військово-промисловий комплекс. Важливим завданням уряду є підтримувати виробництва товарів із високою доданою вартістю. Ми, наприклад, плануємо стимулювати сільськогосподарське машинобудування. На такі цілі у 2018-му виділяємо 1 млрд грн. 

Драйвером також буде військово-промисловий комплекс, на розвиток якого спрямовано 16,5 млрд грн для розробки нових і модернізації існуючих видів озброєнь. Плануємо створення експортно-кредитного агентства. Мета цієї структури — ефективно залучати фінанси для просування нашої продукції на зовнішні ринки.

Як довго може залишатися драйвером гірничо-металургійний комплекс? Особливо якщо звернути увагу на китайську експансію в цій галузі світової економіки.

— Ми маємо дуже серйозні конкурентні переваги в металургії. Попит на українську продукцію зростає. Зараз спрямовуються чималі інвестиції в модернізацію, екологічну безпеку виробництва на підприємствах цієї галузі, тому я вважаю, що такий сектор є базовим для розвитку національної економіки. У нас широкі можливості для економічного прориву, зокрема й у ГМК. 

Як виростити національних чемпіонів — транснаціональні корпорації на кшталт тих, що змогли створити країни, які прийнято називати азійськими тиграми? 

— Це непростий шлях. У нас уже зараз є відомі компанії, акції яких котируються на міжнародних біржах. Нам як уряду важливо створити клімат, який сприяв би залученню інвестицій, як українських, так і міжнародних компаній. На черзі, наприклад, проект із General Electric із локалізацією виробництва локомотивів в Україні до 40%. Можливо, не всі українські компанії брендовані, але це не завадило нам вийти на перше місце у світі з експорту соняшникової олії та сьоме з експорту м’яса птиці.

Читайте також: Гройсман спільно з главою Світового банку підписали меморандум щодо роздержавлення одного з українських банків

Логіка створення національних чемпіонів у Азії полягала в тому, щоб іти у вільні ніші, розвивати ті напрями промисловості, популярність яких була лише на початковій стадії, як-от побутова електроніка. Зараз у світі зростає попит на дрони, сонячні батареї тощо. Які в нас шанси в цих галузях?

— Інновації — це важлива передумова економічного розвитку. Україна сьогодні, наприклад, володіє безпілотними технологіями, тож тут вона теж конкурентоспроможна. Ми маємо дуже хороший потенціал в агротеку — технологічному секторі АПК. В Україні є чимала кількість стартапів, які згодом можуть вийти на глобальні ринки. Але нам ще треба зробити відповідні кроки, щоб розбудувати належні екосистеми для трансферу технологій у реальний сектор. Але треба зважати й на зміни на світових ринках, те, що було трендом 20 років тому, сьогодні може мати низький попит. Але ІТ-галузь в Україні дуже потужна, її необхідно стимулювати.

Чи може військово-промисловий комплекс стати рушієм модернізації економіки? Так, як він став ним в Ізраїлі? 

— Сьогодні ми маємо дуже непогані відгуки про наукомісткі розробки в оборонній галузі. Не хотів би вдаватися в деталі, але вони є. Так само й у космічній сфері. Зараз ми тільки починаємо відроджувати підтримку цього сектору. Інвестиції у ВПК, про які я вже згадував, передбачають, зокрема, і впровадження високотехнологічних розробок.

Як Україні наростити наукомісткість українського ВВП?

— Ми склали законопроект про захист інтелектуальної власності. Це дуже важливий крок: необхідно, щоб винаходи й інноваційні рішення були зареєстровані в Україні. Потрібно забезпечити трансфер від розробок до промислового впровадження. Для таких цілей у межах бюджету 2018 року закладено створення такої структури, як Фонд підтримки інновацій, його фінансування передбачено на рівні 50 млн грн.

Як наблизити науку до бізнесу? 

— Треба змінювати всю систему управління наукою, її фінансування та мотивацію: підтримувати конкретніші розробки, трансфер технологій, слід провести технічне переоснащення наукових установ, підтримувати молодих учених. Науково-технічна рада, яку я згідно із законодавством очолюю, буде збиратися вже в січні 2018-го. Предметом наших обговорень, окрім інших тем, стане створення екосистем для розвитку інновацій. Коли це запрацює, тоді інноваційний компонент ВВП постійно збільшуватиметься.

Читайте також: Уряд закладає понад 165 млрд гривень на безпеку й оборону у 2018 році - Гройсман

Скільки часу на те потрібно?

— Думаю, 2018 рік — це період, коли ми шукатимемо нові підходи та інструменти. Бізнес у цьому зацікавлений. Українські компанії виробляють чимало інноваційних продуктів, про що свідчить їхня активна участь на міжнародних виставках та проектах. 

Кожен український прем’єр каже про великий економічний потенціал країни. Якою мірою він реалізований сьогодні? 

— Є така пострадянська традиція — говорити штампами. Я кажу про потенціал не в розумінні того, на що розраховую, а з огляду на те, що є фактично. Подивімося на нинішню Україну: вона має потенціал для зростання від надр до космосу. Проблема була в тому, що ніхто у владі досі не був зацікавлений в інноваційному розвитку. Панували зарегульованість, корумпованість і пригнічення можливостей країни. Було багато зацікавлених у її слабкості. Моїм же бажанням завжди була сильна, потужна Україна. Тому нинішнє завдання полягає в тому, щоб звільнитися від цих обмежень і створити ринкові умови, і тоді ви побачите, що всі сфери розвиватимуться. Космічна галузь, медична, АПК — усюди є напрацювання, але вони потребують інструментів провадження. І Фонд підтримки інновацій — один із них. 

Як  ви оцінююєте так званий план Маршалла для України? 

— Нам потрібне все те, що може привести до швидкого економічного зростання. Інвестиції в 5 млрд на рік, які можуть надходити, якщо план буде ухвалено, — це дуже важливий ресурс для нашої економіки. Потрібен нормальний інвестиційний клімат, якісна система правосуддя, відрита конкурентна приватизація нестратегічних активів, розумна регуляція, модернізація інфраструктури й промисловості. Тоді економічне зростання неминуче. 

Але навряд чи інші країни зацікавлені у вирощувані високотехнологічного конкурента…

— Проблема нашої конкурентоспроможності — це питання передовсім до нас самих. Це нам потрібна сильна економіка, високий рівень життя. Ми можемо переймати досвід інших країн і впроваджувати в себе, але треба розуміти, що природно, коли кожна країна захищає свої національні інтереси.

Якого експертного середовища потребує уряд? 

— І влада, і суспільство, і експертне середовище еволюціонують. За роки від Революції гідності ми пройшли певний шлях, здобули досвід, зокрема, і на власних помилках. Слід просто навчитися його самокритично аналізувати й робити висновки. Щодо сторонньої експертної допомоги, то нею, на мою думку, ми достатньо забезпечені.

Як ви оцінюєте діяльність держмонополій?

— Я взагалі проти монополій: хоч державних, хоч приватних. Вони завжди негативно впливають на конкуренцію. Я вважаю, що нам потрібно вдосконалювати антимонопольне законодавство, і такі ініціативи ми напрацьовуємо. Треба більше повноважень Антимонопольному комітету в частині розслідування змов ринкових гравців.

Читайте також: Зберегти владу

Щодо державних монополій, то від багатьох речей нам слід відмовлятися. Наприклад, Укрспирт. Неприйнятно, щоби була така монополія! Це ж якийсь пережиток сталінських часів. Так само демонополізації однозначно підлягає Нафтогаз, його треба зробити конкурентною та прозорою компанією. Там, де немає монополій, є ринок і конкуренція, а від останньої виграє вже споживач, себто український громадянин.

Монополію Укрзалізниці теж треба ліквідувати? 

— Тут важливо не наробити помилок, які дуже дорого коштують тим країнам, які реформують залізниці. Колії мають залишитися в державній власності. А от щодо рухомого складу, то в нас уже є, наприклад, приватний парк вагонів — це можна вважати першим кроком до демонополізації. Я дуже сподіваюся, що вдасться сформувати в Укрзалізниці якісну наглядову раду, яка зможе впроваджувати дієві рішення. 

Наскільки контрольовані державні підприємства, чи виникають у них тертя з профільними міністерствами? 

— Функція міністерства — формувати політику, воно не має керувати компаніями. Таку місію повинні виконувати незалежні наглядові ради та правління. Це нормальний механізм, ми його зараз впроваджуємо в НАК «Нафтогаз України». Треба, щоб було чітке розмежування. Шукати конфлікт — це неконструктивно.

Чи чекати 2018-го великої приватизації?

— Ми маємо 3,5 тис. об’єктів, із яких 100–200 потрібно зберегти в держвласності. Решта мають бути публічно і конкурентно продані. Більшість цих держпідприємств характеризується неефективністю, корупцією, і я не збираюся з цим миритися. Сподіваюся, що парламент ухвалить новий закон про приватизацію (зараз він уже готовий до другого читання). Після цього можна почати масштабний процес роздержавлення власності. 

Чи не загальмує Рада приватизацію, як вона це робить регулярно з ринком сільгоспземель? 

— Ми вже проголосували за пенсійну, освітню та медичну реформи. Половину шляху до приватизації вже пройдено. Будемо вести широку інформаційну кампанію, пояснювати людям. Те саме з ринком сільгоспземель: давайте сядемо й обговоримо, як побудувати земельні відносини так, щоб від них була користь Україні та її мешканцям. 

Але виграти на полі популістів доволі складно. Проти реформ розгорнута ціла міфологія, побудована на суспільних фобіях.

— Людей лякають, щоб ними маніпулювати. Популісти в жодній країні ще не зробили нічого хорошого. Чому українці сьогодні живуть так бідно? Бо популісти й корупціонери довели до межі дуже багато сфер життя. Я сповідую два принципи в політиці: відповідальність і системність. Люди оцінюватимуть результат. Ті, хто намагається перешкоджати реформам, не за Україну борються, вони дурять людей, грають на почуттях і загрозах, які самі ж і створюють. Усі це розуміють. Їм просто треба бути вимогливими до політиків: обіцяєш — роби. Не робиш — виходь із політики. У мене є своя історія успіху в цьому сенсі — два терміни на посаді мера Вінниці, яка зараз є одним із найкращих міст у рейтингу якості життя. 

Яких плодів децентралізації чекати у 2018 році? 

— Я гадаю, що нам вдалося «заразити» цією ідеєю маси. До децентралізації ставилися спочатку скептично, а тепер люди побачили, що це дає нову інфраструктуру, соціальні об’єкти, нову якість життя, робочі місця. Будь-яка зміна потребує вдосконалення. Є етапи ідеї, впровадження та коригувальних дій. Зараз ми в процесі створення територіальних громад: що більше буде ефективних об’єднань, то більше підстав вважати цю реформу успіхом у масштабах країни. Так, я знаю, що подекуди територіальним громадам заважають районні ради й адміністрації, але я завжди на боці ОТГ. Влада в місцевих громадах — найефективніший спосіб управління.

Який нині рівень тіньової економіки та яких заходів вживає уряд для його зменшення? 

— Експерти говорять про 40–50% ВВП, це надзвичайно високий показник. Боротися з «тінню» можна покращенням фіскалізації, але водночас і її спрощенням: так, щоб контроль не заважав працювати чесному бізнесу. 
Ми змінили порядок адміністрування ПДВ, тепер не працюють так звані скрутки, які використовували для мінімізації оподаткування та вивезення капіталу за кордон. Також ухвалили нові стандарти фінансової звітності, вживатимемо жорсткіших заходів щодо контрабанди. Підвищення мінімальної зарплати — це теж вагомий крок для детінізації економіки. 

Читайте також: Фрагментація влади

З якою країною доречно порівнювати Україну, коли йдеться про її подальший економічний розвиток? 

— Якщо казати про наші прагнення, то варто орієнтуватися на Польщу. А загалом треба дивитися на Захід і Північ (я маю на увазі країни Скандинавії) і топ-10 країн у рейтингу якості життя, зважати на індекс щастя, рівні забезпеченості, довголіття та народжуваності. Демографія — важливий показник розвитку країни.

До речі, щодо демографії. Україні пророкують «яму» та зменшення працездатного населення через трудову міграцію.

— Трудова міграція — загальносвітовий тренд. Вона є навіть у межах Європи. Поляки їдуть далі на Захід, українці — до Польщі.

А хто приїде працювати в Україну?

— Питання не в тому, хто приїде в Україну, а в тому, щоб зростала економіка, були гідні зарплати. Іншої формули немає. Якщо в нас буде стале зростання 5%+, то люди почнуть повертатися. 

А коли ми можемо досягти такого темпу зростання?

— Якщо ухвалимо закон про приватизацію та інші необхідні економічні закони, забезпечимо легкість ведення бізнесу та сприятливий клімат, то матимемо зростання 5%+ уже в четвертому кварталі 2018-го.

А далі — вибори й нові випробування?

— Треба працювати так, щоб зміни були фундаментальними й незворотними, це робитиме систему стійкою, і вибори не матимуть значущого впливу на неї.