Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Світ у 2018 Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 липня, 2017   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Розіграна партія. Як грають договірняки у Раді

Як голосування за недоторканність викрило неформальні зв’язки в Раді, які можуть виявитися міцнішими за будь-яку партійну дисципліну
Матеріал друкованого видання
№ 29 (505)
від 20 липня
Розіграна партія. Як грають договірняки у Раді

Скандальне голосування за зняття депутатської недоторканності з кількох українських парламентаріїв викликало обурення в громадськості. Його результати були досить передбачувані, проте хвиля розпачу й гніву все одно здійнялася. Навіть незважаючи на акцію протесту під стінами Верховної Ради, нардепи відмовилися давати дозвіл на арешт більшості своїх колег. Винятком став лише Михайло Добкін, якого депутати не пошкодували.

Раніше в таких випадках Рада традиційно голосувала за притягнення нардепів до відповідальності. Депутати Олександр Онищенко та Сергій Клюєв покинули країну після того, як зрозуміли, що парламент готовий дати згоду на їх затримання. Але цього разу народних обранців, які проштрафилися, виявилося занадто багато, тому голосування стало найяскравішою ілюстрацією кругової поруки. Нардепи Поляков, Дейдей, Лозовий, Розенблат і Довгий представляли різні фракції та групи, які розуміли, що вигідніше злити голосування одна по одній, ніж відбиватися поодинці. І тільки Добкін виявився в ізоляції: за нього заступилася тільки фракція Опоблоку.

Читайте також: Як арештовували Добкіна

Те, що депутати Верховної Ради корумповані й готові покривати корупцію одне одного, загалом не новина. Навряд чи хтось очікував від них чогось іншого. Навіть Борислава Розенблата, який прославився на всю країну корупційними махінаціями з бурштином, не віддали правоохоронцям, хоча спочатку була надія на те, що за нього мають точно проголосувати. Адже докази провини очевидні: НАБУ продемонструвало про Розенблата цілий фільм, у якому той називав Україну «дебільною країною» та докладно розповідав про те, як підкуповував суддів.

Але злив голосування виявив ще одну проблему ВР, про яку в нас зазвичай говорять набагато менше. В українського парламенту та сама хвороба, що й в українського футболу: кілька різних команд часто мають одного власника. Тому принагідно з радістю готові зіграти договірний матч.

Вже давно не секрет, що спонсором Радикальної партії Олега Ляшка є донецький олігарх Рінат Ахметов. Ляшко спокійно приїжджає на його підприємства виступати перед робітничими колективами, лобіює потрібні олігархові законопроекти, а діяльність депутата в позитивному ключі висвітлюють підконтрольні Ахметову ЗМІ. Навесні керівництво ММКІ, одного з маріупольських комбінатів олігарха, навіть надало депутатові звання «Почесний іллічівець».

Читайте також: Boxing day у Раді

Водночас Рінат Ахметов є спонсором і власником частини «акцій» фракції Опозиційного блоку, а також негласним партнером нинішнього президента України Петра Порошенка. Про тариф «Роттердам+», прийнятий людьми Порошенка в інтересах Ахметова, написано вже більш ніж достатньо. Так само як і про євробонди ДТЕК, які викупила близька до Порошенка компанія ICU. 

Що все це означає на практиці? По-перше, що Ахметов і його люди сьогодні набагато тісніше взаємодіють із чинною владою, ніж зі своїми соратниками по Опозиційному блоку з групи Льовочкіна — Бойка. По-друге, що Ляшко є опозиціонером тією самою мірою, якою опозицією є Опоблок. Слово «опозиційний» у назві цієї структури вже давно сприймається як насмішка. А по-третє, що в українській політиці партійна вивіска взагалі нічого не означає.

Виборець, немов у ляльковому театрі, бачить тільки ляльок, які начебто рухаються самі по собі. Але керують ними руки тих самих людей. Це видно на прикладі голосування фракції БПП за зняття недоторканності з народного депутата Андрія Лозового. Незважаючи на конфлікт між Лозовим і генеральним прокурором Юрієм Луценком, якого нардеп нецензурно лаяв у Facebook та ображав із парламентської трибуни, лише трохи більш як половина депутатів від Блоку Петра Порошенка проголосувала за те, щоб позбавити Лозового недоторканності. При цьому 63 нардепи з БПП не підтримали подання генерального прокурора. Шоу вийшло яскравим, але абсолютно фальшивим. РПЛ і БПП зіграли договірний матч.

Фракція Ляшка славиться своєю зговірливістю та здатністю домовлятися, тому всерйоз «кошмарити» її немає жодної потреби. Що й продемонструвало голосування соратників Юрія Луценка. Крім того, за позбавлення недоторканності Лозового не голосував Опозиційний блок. З причин, які також зазначені вище.

Читайте також: Чи є логіка у голосуваннях за зняття недоторканності

Очікувати голосів «за» по Дейдею, Полякову та Розенблату від їхніх партнерів по коаліції було б тим більше наївно. З першого взагалі відмовилися знімати недоторканність. Мабуть, позначилася наближеність Дейдея до Авакова, який є впливовою фігурою і з яким прийнято рахуватися. З інших двох недоторканність зняли, щоб зовсім уже не ганьбитися. Адже бурштинова справа прогриміла на всю Україну, а НАБУ показало докази провини корумпованих обранців народу. Розенблата навіть виключили з фракції БПП.

Але при цьому згоди на притягнення Розенблата до відповідальності колеги не дали. До Розенблата поставилися не як до злочинця, а як до недолугого родича, який потрапив у біду і якого можна пожурити, але треба врятувати. Про це свідчить не тільки голосування в Раді, а й той факт, що житомирський чиновник Олег Кирилюк, який очолив Держгеонадра в травні 2017 року, людина Розенблата, так і залишається на своєму місці після всього, що сталося. Хоча за логікою мав бути звільнений після того, як стало відомо про махінації та справжні наміри Розенблата.

Рада надіслала суспільству досить чіткий сигнал: сподіватися не варто. Боротьба з корупцією і далі матиме імітаційний характер. Всерйоз руйнувати корупційні схеми й карати їх учасників нинішня влада не збирається. А опозиція, що сидить на прикормі в тих самих олігархів, також не докладатиме особливих зусиль у своїй боротьбі. Єдиною фракцією, яка досить старанно голосувала за зняття недоторканності з колег та відмовилася брати участь у круговій поруці, виявилася «Самопоміч». Схоже, у чинному парламенті це єдина справді опозиційна сила. Втім, за це їй і дістається. Сміттєва блокада Львова, звичайно ж, виникла не на порожньому місці.

Ганебний провал голосування і кругова порука депутатів вкотре підтвердили: корупціонери в парламенті завжди покриватимуть одне одного й не здадуть колег. Покарати політиків, які дискредитували себе, в Україні поки що може тільки виборець. Біда тільки в тому, що виборець якраз не поспішає це робити.

Депутати повелися так по-хамськи тільки тому, що впевнені: на майбутніх виборах їх знову оберуть. Кого за гроші, кого з дурного розуму. У розвинених державах небажання тієї чи іншої фракції здавати корупціонерів призвело б до знищення репутації політичної сили й падіння її рейтингу. В Україні ж громадяни весь час пробачають злодійкуватих депутатів.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.