Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 березня, 2011   ▪   Богдана Костюк   ▪   Версія для друку

Врятувати рядового українця

Життєвий простір більшості українців звужується
Врятувати рядового українця

Знову по телебаченню – «гарячі точки»: Японія, Лівія, кадри бомбувань військових стратегічних об’єктів Муаммар КаддафіМій знайомий полковник - «афганець» констатує: «Україна безнадійно відстала!». При цьому він мав на увазі не лише рівень технічного оснащення ЗСУ, кваліфікацію її кадрового складу, а ситуацію в Україні у цілому.

Я не військовий експерт, але двічі мала нагоду спостерігати зблизька за вояками НАТО: здоровані у камуфляжі менш за все нагадують солдатів, якщо брати за основу український варіант. Швидше – отих вояків з майбутнього, якими їх уявляли пару десятиліть тому продюсери Голівуду, зброя сучасна, з електронним прицілом гвинтівка, багатофункціональний ніж, комунікатор замість старої рації, шолом з дисплеєм, комфортне взуття… А тепер уявімо на хвилинку реалії української армії, яка не отримує з держбюджету коштів не те що на модернізацію озброєння або поліпшення умов перебування вояків, а навіть за харчування солдатові не завжди здатна заплатити. Не кажучи вже про можливості проводити повноцінні навчання та належну військову підготовку.

Але залишмо армійські питання професіоналам. Бо ж ситуація для рядових (пересічних) українців складається важко «на усіх фронтах». Дорожчають комунальні послуги, газ та електрика, відповідно тягнуться угору ціни на продукти, послуги, товари широкого вжитку. «Дірки» у Пенсійному фонді «латаються» погано, а у журналі Forbes натомість з’являється щоразу більше мільярдерів українського походження. Народ зубожіє, олігархи багатіють.

«Український великий капітал у державі не тримається: власники капіталів виводять їх в офшорні зони, у західні банки. Платять в Україні мінімум податків, хоча мали би сплачувати значно більше, натомість швидко перекидають прибутки в офшор… Держава підіграє олігархам, ба більше: у владі є не просто лобісти великого капіталу, а й самі мільярдери», - підкреслює американський політолог Роман Сольчаник. З ним згоден відомий український економіст Олександр Пасхавер, лаконічно зазначаючи: «Держава представляє інтереси потужного олігархічного капіталу».

Тим часом, абсолютна більшість українців, яка не має відношення до олігархічного капіталу, змушена боротися за життя, за виживання. І справа не лише у постійно зростаючих цінах на все– справа у ставленні держави до рядових українців. Так, нині я півтори години вистояла у чергу у районному Пенсійному фонді, щоб здати звіт за попередній рік. Натовп з майже сотні жінок і чоловіків різного віку, з однаково переляканими обличчями та нервовими голосами, вишукався у нерівну лінію вздовж довгого коридору, що у ньому не було жодного стільчика, ніякої вентиляції, та і світла не вистачало також.

А у маленьких холодних кабінетах сиділи, завалені паперами, чотири жіночки, з втомленими обличчями, і такими ж втомленими голосами пояснювали, як треба заповнювати форми для звітів у Пенсійний фонд, бо ж отримати інформацію в електронному вигляді – зась. Підготувати і переслати звіт електронною поштою – також глухий номер: інспекторки демонструють старезні компи, в яких немає «гнізд»  для сучасних флешок… Шкода і тих, хто годинами вистоює у чергах задля передачі інспекторові двох папірців – шкода і інспекторів, яким держава не забезпечила нормальних умов праці.

Так само шкода лікарів та медсестер, більшість яких за мізерні зарплати працює на старезному медичному обладнанні у застарілих будівлях типових українських лікарень або поліклінік.  Шкода і хворих, які змушені лікуватись у таких умовах, які змушені сплачувати за ліки, за догляд, тощо. Шкода освітян та учнів, науковців та музейників.

Днями Київ приймав міжнародну конференцію з музейної справи, на якій виступали представники з України, Росії, Литви, Польщі, США, Казахстану. Висновок українських музейників: «Ми відстаємо – і вже не лише від ЄС чи США, а і від сусідньої Росії та Казахстану!». Адже це лише в Україні забудовники та інвестори, за підтримки або за байдужості чиновників і політиків, руйнують пам’ятки архітектури та культури в історичній частині столиці; знищують уламки старовинної фортеці, щоб звести готельний комплекс; продають на «чорному ринку» старожитності. «Українці залишаються без зовнішнього сприятливого середовища, з їхньої пам’яті викидаються цілі пласти, пов’язані з матеріальними слідами минувшини: кам’яницями, монументами. Старими садибами, міськими кварталами, парками», - вважає відомий український мистецтвознавець Дмитро Горбачов.

За його словами, подібне неможливо уявити в Європі, де дбають за збереження, реставрацію, підтримку на належному рівні історико-культурних забудов. «Якби у якійсь із заповідних територій Литви хтось спробував збудувати приватну садибу або готель, мав би справу з Кримінальним кодексом. У Литві заборонено змінювати історичне «обличчя» міст, а порушення міжнародного та національного законодавства у царині захисту пам’яток історії та культури суворо карає литовська Феміда», - пояснює директор Тракайського історичного музею Вергіліус Павілюнас. А мені пригадалось симпатичне польське містечко Мальброк, на території якого розташована пам’ятка європейської історії – Мальброкський замок – фортеця, в якій збиралися лицарі – хрестоносці для походів у Святу Землю. Міська інфраструктура збудована в повоєнний час таким чином, що ніби продовжує або ж доповнює величну фортецю. І ви не знайдете у Мальброку багатоповерхівок зі скла, оскільки вони «зіпсували би цілісне сприйняття Мальброкської фортеці. Бо це місце, яке збирає щороку сотні тисяч туристів, де проходять лицарські турніри і концерти старовинної музики, куди приходять на практиці вивчати історію Польщі та Європи школярі та студенти. Городяни не мають нічого проти, бо фортеця дає роботу чи не половині населення міста», - розповідає директор Польського інституту у Києві Ярослав Годун.

Отже, життєвий простір більшості українців звужується.

Тож не дивно, що все більша їх кількість воліє виїхати і почати нове життя в економічно розвиненому демократичному світі. За даними Чернівецької обласної держадміністрації, майже 50 тисяч буковинців мають два паспорти – громадянина України та громадянина Румунії. «Це протизаконно, громадянство України виключає наявність ще і другого громадянства», - наголошують фахівці з Департаменту консульської служби МЗС України. Але – корупція, панове, завдяки якій місцеві чиновники на Буковині, на Одещині або Закарпатті не лише «не побачать» порушення, а і долучаться: за певну суму допоможуть оформити потрібні для паспорту Румунії чи Угорщини. І складається враження, що якщо не Україна як держава, то окремі її громадяни уже потрапили до Євросоюзу. Багатії – завдяки статкам, пересічні українці – в якості неофіційних громадян або ж легальних чи нелегальних заробітчан. А от хто допоможе рядовим українцям, які мешкають в Україні? Хіба що самі, поєднавши зусилля, навчимось захищати свої права і боротися за достойне життя. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Довгий час кіберзлочинності не приділяли належної уваги. Вірус WannaCry має підштовхнути до зміни такого ставлення
    25 травня, The Economist
  • Чому Англії та Ізраїлю вдалося. І чим їхні уроки корисні для нас
    25 травня, Валерій Примост
  • Є старовинний козацький спосіб зупиняти кров. Дуже жорсткий, але дієвий. Рану засипали порохом (сучасний бездимний не годиться, має бути з деревного вугілля, селітри та сірки) і, поки не просяк кров’ю, підпалювали. Кров запікалася, рана дезінфікувалася. Мабуть, важко, доки не спробуєш, зрозуміти, що відчуває людина під час цієї процедури, але таке життя.
    25 травня, Роман Малко
  • «Нам потрібні нові форми мислення, аби вирішити проблеми, створені старими». Це гасло із Twitter Йона Аґірре Суча.
    25 травня, Ольга Ворожбит
  • Класик західного постмодернізму 86-річний Джозеф Макелрой — один із найвпливовіших прозаїків повоєнної Америки й водночас автор, чиєму літературному талантові більш ніж за 60 років писання текстів зуміло віддати шану лише кілька десятків критиків.
    25 травня, Олена Кухар
  • Генеральний прокурор відповів на питання народних депутатів у Верховній Раді, а очолюване ним відомство створило шефу гідну PR-підтримку.
    24 травня, Андрій Голуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено