Політика

  ▪   Олександр Михельсон

Корупція у законі

Лук'янченко Ігор
Боротьба з корупцією в Україні відбувається за принципами дао
Матеріал друкованого видання
№ 11 (176)
від 18 березня, 2011
Адепти китайської філософії даосизму вважають, що процес досягнення мети може бути важливішим, ніж результат. Боротьба з корупцією в Україні відбувається за принципами дао. Цього тижня Верхов­­на Рада так і не змогла затвердити широко розрекламований законопроект про боротьбу з корупцією, поданий особисто президентом Януковичем (див. Тиждень №10/2011). 
 
При цьому напередодні, в понеділок, Янукович, зустрічаючись із лідерами парламентських фракцій, публічно заявив, що закон необхідно ухвалити «якнайшвидше». І технічно була можливість зробити це вже наступного дня. Однак кілька найпринциповіших положень розглядатимуть до квітня, і якого кінцевого вигляду вони наберуть, спрогнозувати важко.
 
Пакет антикорупційних законів, прийняття яких від України активно вимагає Група держав Ради Європи проти корупції (GRECO), ВР схвалила ще позаторік. Але вони так і не запрацювали. Набрання новими законами чинності двічі відкладали, а в грудні 2010-го, за кілька днів до набуття ними сили, їх скасували взагалі. Причому так незграбно, що заразом ліквідували і профільний закон ще 1995 року затвердження. Останнє заслуговує на окремий коментар. 
 
Закон від 21 грудня 2010-го, яким депутати скасовували антикорупційний пакет, набув чинності лише 5 січня 2011-го. Тобто аж чотири дні антикорупційний пакет мав силу. Він не встиг жодним чином вплинути на рівень корупції, але встиг скасувати Закон «Про боротьбу з корупцією» 1995 року. Принаймні саме з такими коментарями відповідні державні акти значаться в базі даних Верховної Ради. Тож тепер антикорупційного законодавства в Україні практично немає. За винятком, звісно, статей Кримінального кодексу щодо хабарництва та інших службових злочинів, однак це дещо інша і вужча тема.
 
Водночас у грудні Віктор Янукович вніс новий антикорупційний закон, який, за оцінками депутатів-юристів, здебільшого повторює скасовані. Навіщо гарантові та слухняній парламентській більшості знадобилося спочатку визнавати недійсними вже наявні закони, наражаючи Україну на критику Європи, а потім з нуля починати розгляд аналогічних за змістом документів, на перший погляд, зрозуміти важко.
 
Утім, відомо, що деякі пункти нового законопроекту, запозичені зі скасованих актів, неабияк схвилювали наділених владою громадян. Насамперед ідеться про вимогу декларувати не лише доходи, а й видатки, і не лише для можновладців, а й для членів їхніх сімей. Останню норму депутати підкоротили ще під час першого читання законопроекту 23 грудня: дружини, брати, діти та інші родичі потенційних корупціонерів нічого декларувати не муситимуть. Проте й у такому вигляді документ законотворців не влаштував. 
 
Тому, розглядаючи законопроект у другому читанні 15 березня, парламентарії відклали обговорення статей 11 та 12 – саме тих, у яких мова йде, зокрема, про фінансовий контроль над витратами чиновників і представників місцевого самоврядування. На пропозицію спікера Володимира Литвина ці пункти було повернуто до профільного комітету, щоб пізніше розглянути їх у «повторному другому читанні».
 
Відсунули на безрік і статтю 1 законопроекту, яка містить визначення використаних у ньому термінів. І, нарешті, до комітету повернуто «Перехідні положення» – розділ, який, зокрема, встановлює терміни введення документа в дію.
 
Тепер кінцевий розгляд законопроекту може відбутися лише на пленарному тижні, що розпочнеться 4 квітня. А між тим, декларації про доходи українці здають до першого числа цього місяця. Тобто декларування можновладцями доходів і видатків за новими правилами, навіть якщо парламент ці правила ухвалить, почнеться лише через рік. А за рік може багато чого статися.