Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
23 березня, 2017   ▪   Володимир Василенко   ▪   Версія для друку

Проект Закону "Про тимчасово окуповані території"

Тиждень.ua публікує повний текст законопроекту про тимчасово окуповані території, розроблений Володимиром Василенком
Проект Закону "Про тимчасово окуповані території"

10.03.2017 р.

Проект

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

«ПРО ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ»

 

Преамбула

 Розділ І

Стаття 1. Мета Закону

Стаття 2. Визначення термінів

Стаття 3. Правовий статус тимчасово окупованих територій України

Стаття 4. Функціонування органів державної влади України, представницького органу Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України Російською Федерацією.

Стаття 5. Обов’язки Російської Федерації як держави-окупанта в межах тимчасово окупованої території України.

Стаття 6. Особливий порядок забезпечення Україною захисту прав цивільного населення тимчасово окупованої території України.

Стаття 7. Заходи для забезпечення національної безпеки України.

Стаття 8. Відповідальність і відшкодування Російською Федерацією збитків державі Україна.

Розділ ІІ

Прикінцеві та перехідні положення.

 

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНІ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ»

Преамбула

Верховна Рада України,

ґрунтуючись на Декларації про державний суверенітет України та Конституції України,

керуючись Статутом Організації Об’єднаних Націй та Декларацією принципів міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співпраці між державами відповідно до Статуту ООН від 24 жовтня 1970 р.,

виходячи з того, що відповідно до пунктів «a», «b», «c», «d», «e» та «g» статті 3 резолюції 3314 (ХХІХ) Генеральної Асамблеї ООН «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 р. та положень статті 1 Закону України «Про оборону» від 6 грудня 1991 р. №1932-ХІІ застосування Російською Федерацією збройної сили проти України, яке розпочалось 20 лютого 2014 року, становить злочин збройної агресії;

констатуючи, що у світлі положень ІV Гаазької Конвенції від 5 (18) жовтня 1907 р., ІV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 р. та І Додаткового Протоколу від 8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р. одним з наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України стала тимчасова окупація частин території України;

не визнаючи злочинне загарбання Російською Федерацією частини території України;

підтверджуючи суверенне право України на відновлення її територіальної цілісності;

виходячи з положень резолюції Генеральної  Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 р., які підтримують політичну єдність та територіальну цілісність України в її міжнародно визнаних коронах, засуджують будь-які спроби змінити кордони України шляхом погрози силою чи її застосування, підкреслюють нелегітимність проведення в Криму референдуму та закликають міжнародне співтовариство «не визнавати будь-яку зміну статусу Автономної республіки Крим і міста Севастополя на основі зазначеного референдуму».

беручи до уваги Постанову Верховної Ради України від 21 травня 2015 р. № 462-VІІІ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав і основоположних свобод»;

беручи до уваги резолюцію Генеральної  Асамблеї ООН «Ситуація з правами людини в автономній республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 р.,

виходячи з того, що відповідно до міжнародного права прав людини і міжнародного гуманітарного права Російська Федерація як держава-окупант, що здійснює ефективний загальний контроль над окупованими територіями України, зобов’язана забезпечити додержання основоположних прав людини цивільного населення тимчасово окупованих територій України;

бажаючи всіляко сприяти захистові прав цивільного населення тимчасово окупованої території України відповідно до норм міжнародного гуманітарного права;

прагнучи законодавчо визначити особливий порядок захисту прав цивільного населення тимчасово окупованої території України;

підтверджуючи суверенне право України на забезпечення своєї національної безпеки, ухвалює цей Закон.

 

РОЗДІЛ І

Стаття 1. Мета Закону

Цей Закон має на меті окреслити правовий статус території України, окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, та підтвердити невід’ємне суверенне право України на відновлення своєї територіальної цілісності, визначити особливості порядку захисту прав людини цивільного населення, яке проживає на тимчасово окупованій території України, та врегулювати відносини України з тимчасово окупованою територією в санкційному режимі, виходячи з потреб забезпечення національної безпеки України в умовах триваючої збройної агресії з боку Російської Федерації.

 

Стаття 2. Визначення термінів

Для цілей цього Закону:

«Тимчасово окупована територія України» – це частини території України, які внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України знаходяться під ефективним загальним контролем збройних сил Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації, і в межах яких органи державної влади і органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи і суди України позбавлені можливості здійснювати функції, визначені Конституцією України та Законами України;

«Збройні сили Російської Федерації» – це задіяні у збройній агресії проти України регулярні підрозділи Збройних Сил Російської Федерації та іррегулярні збройні формування і формування найманців, створені, підпорядковані, керовані, контрольовані і фінансовані Російською Федерацією.

«Окупаційна адміністрація Російської Федерації» – це будь-які органи Російської Федерації, які функціонують у межах тимчасово окупованої території України, та підконтрольні Російській Федерації самопроголошені органи, які виконували чи виконують квазівладні функції на тимчасово окупованій території України.

«Цивільне населення тимчасово окупованої території України» – це цивільні особи, що знаходяться на тимчасово окупованій території України і не належать ні до складу збройних сил Російської Федерації, ні до окупаційної адміністрації Російської Федерації.

«Межа тимчасово окупованої території України» – це лінія, яка фактично відмежовує тимчасово окуповану територію України від решти території України і яка позначена на місцевості відповідно до нормативного акту Кабінету Міністрів України.

 

Стаття 3. Правовий статус тимчасово окупованої території України

1. Правовий статус тимчасово окупованої території України визначається цим Законом і загальновизнаними принципами міжнародного права.

2. Силове утримання Російською Федерацією тимчасово окупованої території України, якою б не була тривалість окупації, є нелегітимним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

3. Україна як територіальний суверен повністю зберігає правовий титул на всі частини тимчасово окупованої території і має невід’ємне право на відновлення територіальної цілісності в межах своїх міжнародно визнаних державних кордонів.

4. Україна залишається носієм суверенних прав у межах виключної економічної зони та континентального шельфу, прилеглих до територіального моря та його надр тимчасово окупованої території України, як вона визначена у пункті 10 цієї статті.

5. Проживання громадян України на тимчасово окупованої території України не є підставою для втрати ними громадянства України та автоматичного набуття громадянства Російської Федерації. Громадяни України, які залишаються на тимчасово окупованій території України, зберігають громадянство України.

6. В межах тимчасово окупованої території України діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом та нормами міжнародного гуманітарного права.

7. Органам державної влади України, органам місцевого самоврядування, Центральній виборчій комісії забороняється призначати, організовувати та проводити будь-які вибори і голосування, всеукраїнські та місцеві референдуми на тимчасово окупованій території України.

8. Держава Україна, суб’єкти публічного права держави Україна, юридичні особи приватного права України та громадяни України не втрачають права власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, зокрема земельні ділянки, що знаходяться на тимчасово окупованій території.

9. Діяльність Збройних сил Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації, яка суперечить Конституції України та нормам міжнародного гуманітарного права, є незаконною, а будь-який виданий з зв’язку з такою діяльністю акт є нікчемним з моменту його ухвалення.

10. Тимчасово окупованою територією України на момент ухвалення цього Закону є:

і) сухопутна територія Автономної республіки Крим та міста Севастополя;

іі) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова;

ііі) надра під територіями, зазначеними у підпунктах і) та іі) цього пункту, і повітряний простір над цими територіями;

iv) територія окремих адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, перелік яких визначено відповідно до пункту 11 цієї статті;

v) внутрішні морські води і територіальне море України вздовж узбережжя окупованої частини Донецької області;

vi) надра під територіями, зазначеними у підпунктах iv) та v) цього пункту, та повітряний простір над цими територіями.

11.  Перелік адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у підпункті iv) пункту 10 цієї статті, межу тимчасово окупованої території України та порядок її позначення на місцевості визначає Кабінет Міністрів України.

12. Тривалість тимчасової окупації території України визначається такими часовими рамками:

і) днем початку тимчасової окупації території, визначеної в підпунктах і), іі), ііі) пункту 10 цієї статті, є 26 лютого 2014 року.

іі) днем початку тимчасової окупації територій, визначених підпунктами iv, v, vi пункту 10 цієї статті, є:

для територій, які є частиною Донецької області, – 7 квітня 2014 року;

для територій, які є частиною Луганської області, – 27 квітня 2014 року.

ііі) днем закінчення тимчасової окупації території України буде дата відновлення контролю над усією лінією українсько-російського державного кордону Прикордонними військами України після остаточного виведення всіх збройних сил Російської Федерації з території України та припинення діяльності окупаційної адміністрації Російської Федерації в межах всієї тимчасово окупованої території України.

 

Стаття 4. Функціонування органів державної влади України, представницького органу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території України Російською Федерацією

1. Органи державної влади, представницького органу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їхні посадові та службові особи та тимчасово окупованій території України не діють з початку тимчасової окупації такої території, в рамках меж і дат, визначених у пунктах 10 та 12 статті 3 цього Закону.

2. Після включення адміністративно-територіальної одиниці, яка є адміністративним центром області чи району, до переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць України, що є тимчасово окупованими, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про зміну місця розташування (евакуацію) відповідної місцевої державної адміністрації за межі тимчасово окупованої території для виконання функцій держави за межами тимчасово окупованої частини такої області чи району.

3. Якщо до переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць України, що є тимчасово окупованими, включена територія цілої області чи району, зміна місця розташування (евакуація) відповідної обласної чи районної державної адміністрації не може бути здійснена.

4. Якщо до переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць України, що є тимчасово окупованими, включено понад половину території області чи району, Кабінет Міністрів України може звернутися до Верховної Ради України із поданням про зміну меж адміністративно-територіальних одиниць шляхом приєднання неокупованої частини чи району до іншої області чи району.

 

Стаття 5. Обов’язки Російської Федерації в межах тимчасово окупованої території України як держави-окупанта

1. Відповідно до норм міжнародного гуманітарного права Російська Федерація як держава-окупант в максимально можливій мірі, зокрема, зобов’язана:

1) забезпечувати цивільне населення продуктами харчування, медикаментами і притулком, а також одягом, постільною білизною та іншими припасами, істотно важливими для виживання цивільного населення тимчасово окупованої території України, рівно як предметами, необхідними для відправлення релігійних обрядів;

2) створити умови для безперешкодного доправлення гуманітарної допомоги цивільному населенню окупованої території України державними органами України та громадськими організаціями і громадянами України, іноземними державами та їхніми громадськими організаціями і громадянами, міжнародними міждержавними організаціями та міжнародними неурядовими організаціями;

3) гарантувати заборону в будь-який час і в будь-якому місці таких дій, незалежно від того, чи чиняться вони представниками її збройних сил чи окупаційної адміністрації:

і) зазіхання на життя, здоров’я та психічний стан людини, зокрема, такі:

– вбивства;

– катування всіх видів – фізичні та психічні;

– тілесні покарання;

– каліцтва

іі) знущання з людської гідності, зокрема принизливе й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне зазіхання на честь і гідність особи у будь-якій формі;

ііі)  взяття заручників

іv) колективні покарання;

v) погрози вчинення будь-яких із зазначених вище дій.

4) забезпечувати суворе дотримання представниками її збройних сил чи окупаційної адміністрації загальновизнаних міжнародних стандартів під час арешту, затримання, інтернування та здійснення кримінальних проваджень щодо осіб, що належать до цивільного населення тимчасово окупованої території України;

5) вживати заходів для захисту особливо вразливих верств цивільного населення тимчасово окупованої території України, зокрема жінок, дітей та інвалідів;

6) забезпечувати недоторканість приватного майна цивільного населення тимчасово окупованої території України;

7) заборонити будь-які зазіхання на державну власність та її несанкціоноване міжнародним гуманітарним правом використання;

8) попереджувати руйнування інфраструктурних об’єктів, необхідних для життєзабезпечення та виживання цивільного населення;

9) забезпечувати охорону культурної спадщини та довкілля на тимчасово окупованій території України.

2. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди, спричиненої порушенням зобов’язань, перерахованих у пункті 1 цієї статті, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

 

Стаття 6. Особливий порядок забезпечення Україною захисту прав цивільного населення тимчасово окупованої території України

Частина 1. Захист прав цивільного населення тимчасово окупованої території України

1. Держава вживає заходів, спрямованих на сприяння захисту прав цивільного населення, зокрема здійснює постійний моніторинг діяльності збройних сил Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації на окупованій території України з метою

– виявлення порушень прав людини на тимчасово окупованій території України;

– офіційного опротестування кожного випадку порушення прав людини на тимчасово окупованій території України;

– інформування міжнародної спільноти про виявлені факти порушень прав людини на тимчасово окупованій території України.

2. Держава забезпечує захист прав людини на тимчасово окупованій території України шляхом використання механізму, передбаченого статтею 33 Конвенції 1950 р. про захист прав людини і основоположних свобод, та шляхом сприяння окремим громадянам України з числа тимчасово переміщених осіб з тимчасово окупованої території України використовувати можливості Європейського суду з прав людини для захисту своїх інтересів.

3. Держава забезпечує право цивільного населення тимчасово окупованої території України на інформацію шляхом створення відповідної інформаційної інфраструктури та використання необхідних технічних засобів для організації телерадіомовлення з непідконтрольної Російській Федерації території України, розповсюдження друкованих видань тощо.

4. Держава створює громадянам України з числа цивільного населення тимчасово окупованій території України умови для вільного волевиявлення і реалізації права голосу на виборах Президента України, народних депутатів України та всеукраїнського референдуму шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси згідно з частиною третьої статті 7 Закону України «Про державний реєстр виборців».

5. Держава забезпечує доправлення цивільному населенню окупованих територій України гуманітарної допомоги, використовуючи як свої власні можливості, так і можливості міжнародної спільноти.

 

Частина 2. Забезпечення права громадян, які проживають на тимчасово окупованій території, на отримання документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її соціальний статус

1. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, особу чи її соціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

2. Для внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування громадян, зазначених у пункті 1 цієї статті, може використовуватися інформація з Державного реєстру виборців.

3. За зверненням громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї, за місцем їх перебування оформляються і видаються органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації осіб, біженців та інших визначених законодавством категорії мігрантів, довідки, що підтверджують місце їх перебування. Такі довідки видаються громадянам у день звернення на підставі паспорта громадянина України чи іншого документа, до якого згідно із Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вносяться відомості про реєстрацію місця проживання, та письмової заяви, в якій зазначається адреса, за якою громадянину може бути вручена офіційна кореспонденція. При цьому відомості (відмітка) про місце перебування такої особи не вносяться до її паспорта.

Зразок та порядок видачі довідки, що підтверджує місце перебування, зразок письмової заяви, яка подається громадянином для одержання довідки, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

 

Частина 3. Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на зайнятість, загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту

1. Для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.

3. Бездомні особи, які перебувають на тимчасово окупованій території, мають право на соціальний захист відповідно до законодавства України.

4. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на іншій території України за рахунок коштів державного бюджету з наданням місць у гуртожитках на час навчання.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, особи, яким надано статус біженця в Україні, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та особи, яким надано статус закордонного українця, які перебувають в Україні на законних підставах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на здобуття або продовження здобуття певного освітнього рівня на іншій території України в порядку, визначеному Законом України «Про вищу освіту».

Особи, зазначені в абзацах першому і другому цієї частини, мають право на здобуття дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти за будь-якою формою навчання, визначеною законодавством.

Особи, зазначені в пунктах першому і другому цієї частини, які не завершили здобуття повної загальної середньої освіти в загальноосвітніх навчальних закладах на тимчасово окупованій території, з метою отримання документа державного зразка про повну загальну середню освіту мають право продовжити навчання та пройти державну підсумкову атестацію в загальноосвітніх навчальних закладах на іншій території України.

Особи, зазначені в пунктах першому і другому цієї частини, здобувають вищу (на конкурсних засадах) та професійно-технічну освіту за кошти державного бюджету у порядку та в межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Особи, зазначені в пунктах першому і другому цієї частини, які завершили здобуття вищої освіти на тимчасово окупованій території після 20 лютого 2014 року, дати набрання чинності Постановою Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» мають право на проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

 

Частина 4. Гарантування права власності та правовий режим майна на тимчасово окупованій території

1. На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України.

2. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

3. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

4. Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України на іншій території України. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

5. На тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих що пов'язані з його недійсністю.

6. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, які є об'єктами права власності Українського народу, військове майно, майно державних органів, державних підприємств, установ та організацій, що знаходяться на тимчасово окупованій території і є власністю держави Україна, не можуть переходити у власність інших держав, юридичних або фізичних осіб в інший спосіб, ніж передбачений законами України.

 

Частина 5. Забезпечення реалізації права на спадкування

1. У разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

2. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, а нерухоме майно або основна його частина, у разі відсутності нерухомого майна – основна частина рухомого майна знаходиться на території, передбаченій частиною першою цієї статті, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

3. Спадкова справа підлягає реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

 

Частина 6. Особливості приватизації жилих приміщень, що знаходяться на тимчасово окупованій території, військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України

1. Військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів України, які проходили службу на тимчасово окупованій території та члени їх сімей мають право на приватизацію жилих приміщень для постійного проживання, відомчих жилих приміщень, службових жилих приміщень та жилих приміщень у гуртожитках, розташованих на тимчасово окупованій території отриманих ними в установленому порядку, в яких вони проживали станом на 1 січня 2014 року.

Положення абзацу першого цієї частини поширюється на військовослужбовців військових формувань та правоохоронних органів України, які продовжують проходження військової служби в інших регіонах України або звільнені у 2014 році з військової служби.

2. Приватизація займаних військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України та членами їх сімей жилих приміщень, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється безоплатно незалежно від розміру загальної площі жилих приміщень, що приватизуються, а також незалежно від реалізації ними в установленому законом порядку права на приватизацію житла до набрання чинності цим Законом.

3. Порядок приватизації жилих приміщень, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Набуття права приватної власності на жилі приміщення, зазначені у частині першій цієї статті, що знаходяться на тимчасово окупованій території, військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України та членами їх сімей не позбавляє їх права на приватизацію житла, що знаходиться на іншій території України, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

 

Частина 7. Гарантії прав і свобод громадян України, які виїхали за межі тимчасово окупованих територій

1. Громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території та перебувають на території України на законних підставах, гарантується дотримання в повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, в тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

2. Держава сприяє пошуку та возз’єднанню сімей, члени яких втратили зв’язок внаслідок тимчасової окупації її території, вживає всіх можливих заходів для якнайшвидшої соціальної адаптації громадян України, що переселилися з тимчасово окупованої території України і мають статус внутрішньо переміщених осіб.

3. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну правову політику, проводять за місцем подання відповідної заяви про державну реєстрацію:

1) реєстрація внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України, визначеної підпунктами і) та iv) пункту 10 статті 3 цього Закону;

2) реєстрації щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб — підприємців, місцезнаходженням / місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України, визначена підпунктами i) та iv) пункту 10 статті 3 цього Закону.

 

Частина 8. Підсудність судових справ, підсудних судам, розташованим на тимчасово окупованій території

1. У зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами на тимчасово окупованій території, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на цій  території судам, та справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом;

цивільних справ, підсудних загальним апеляційним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва;

адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим – Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя – Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду – Київським апеляційним адміністративним судом;

господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим – Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя – Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду – Київським апеляційним господарським судом;

кримінальних проваджень, підсудних місцевим (районним, міським, районним у містах, міськрайонним судам), розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, – одним з районних судів міста Києва, визначеним Апеляційним судом міста Києва;

кримінальних проваджень, підсудних Апеляційному суду Автономної Республіки Крим та Апеляційному суду міста Севастополя, – Апеляційним судом міста Києва.

Питання, що відносяться до повноважень слідчого судді, у кримінальних провадженнях, що перебувають на стадії досудового розслідування і здійснюються на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розглядаються слідчими суддями районних судів міста Києва, визначеними Апеляційним судом міста Києва.

Справи, що перебувають у провадженні судів, розташованих на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та розгляд яких не закінчено, передаються судам відповідно до встановленої цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів із дня набрання ним чинності або з дня встановлення такої підсудності.

У разі нанесення шкоди суб’єктами іноземної держави нерезидентами підсудність встановлюється за місцем нанесення шкоди з урахуванням правил підсудності, встановленої цим Законом.

2. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеними Генеральною прокуратурою України.

3. Ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та оголошення його в розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом.

Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

4. Підсудність судових справ, підсудних судам, розташованим на тимчасово окупованих окремих територіях Донецької та Луганської областей, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції».

 

Стаття 7. Заходи для забезпечення національної безпеки України

Частина 1. Загальні положення

1. З метою забезпечення національної безпеки України цим Законом запроваджуються спеціальні обмежувальні заходи, що стосуються порядку перетину межі тимчасово окупованої території України, визначеної у пункті 10 статті 3 цього Закону, здійснення торговельних операцій з тимчасово окупованими територіями України та переміщення товарів і вантажів через межу тимчасово окупованої території України.

2. Дія спеціальних обмежувальних заходів, зазначених у п. 1 частини 1 цієї статті, припиняється після дати закінчення тимчасової окупації території України, визначеної у пункті 12 статті 3 цього Закону.

 

Частина 2. Порядок перетинання межі тимчасово окупованої території України

1. Перетинання межі тимчасово окупованої території України здійснюється виключно через контрольні пункти в’їзду–виїзду.

2. У контрольних пунктах в’їзду–виїзду запроваджується тимчасовий прикордонний контроль.

3. Контрольні пункти в’їзду–виїзду, в яких здійснюються тимчасовий прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск осіб, що в’їжджають на тимчасово окуповану територію України або виїжджають з неї, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, не призначені для перетинання державного кордону.

4. Уповноважені особи Державної прикордонної служби України повідомляють особам, які мають намір в’їхати на тимчасово окуповану територію України про загрозу життю, здоров’ю та майну цих осіб на тимчасово окупованій території України.

5. Громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, забезпечується право та сприяння у перетині меж тимчасово окупованої території України з метою повернення на неокуповану територію України.

 

Частина 3. Особливості та обмеження в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

1. Громадяни України перетинають межі тимчасово окупованої території керуючись нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за умови пред’явлення будь-якого документа, визначеного статтею 5 Закону України «Про громадянство України» або статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»;

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства в’їжджають на та виїжджають з тимчасово окупованої території за умови пред’явлення належного паспортного документа іноземця, визначеного пунктом 16 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та спеціального дозволу Служби безпеки України.

3. Кабінет Міністрів України затверджує:

і) порядок та умови надання іноземцям та особам без громадянства спеціальних дозволів для в'їзду на тимчасово окуповану територію;

іі) порядок в’їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї.

4. Громадянам держави-окупанта не дозволяється в’їжджати:

і) на тимчасово окуповану територію України;

іі) в Україну з метою подальшого транзитного проїзду на тимчасово окуповану територію.

5. Іноземцям та особам без громадянства, які є працівниками міжнародних міжурядових та неурядових організацій, які в складі офіційних делегацій реалізують гуманітарні та правозахисні програми та діяльність на тимчасово окупованій території, забезпечується сприяння та допомога у в’їзді на тимчасово окуповану територію України.

6. Заборонено в'їзд на тимчасово окуповану територію України суддям, прокурорам, державним службовцям, які займають посади державної служби категорій «А» та «Б», посадовим особам органів місцевого самоврядування, які займають виборні посади, крім як з метою, визначеною частиною третьою статті 5 цього Закону.

 

Частина 4. Обмеження щодо перетину межі тимчасово окупованої території України

1. Перетин межі тимчасово окупованої території заборонено для:

і) цивільних повітряних суден;

іі) залізничного транспорту;

ііі) морських та річкових невійськових суден, крім перетину тимчасово окупованої території для здійснення мирного проходу суден через територіальне море України, що включається в межі тимчасово окупованої території, без суднозаходів у порти (термінали), розташовані на узбережжі тимчасово окупованої території;

iv) морських та річкових суден під прапором Російської Федерації в порядку застосування санкцій;

v) вантажних автомобілів, які належать юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, крім автомобілів, які здійснюють перевезення вантажів (товарів), визначених пунктом 1 частини 7 цієї статті.

2. Заборонено здійснювати господарську діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів через межу тимчасово окупованої території.

 

Частина 5. Обмеження діяльності суб’єктів господарювання України

1. Суб’єктам господарювання України забороняється переміщувати на тимчасово окуповану територію та з тимчасово окупованої території України вантажі та товари, за винятками, визначених пунктом 1 частини 7 цієї статті.

2. Постачання підакцизних товарів та товарів, які мають військове призначення або подвійне використання, визначених Законом України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» на тимчасово окуповану територію заборонено.

3. В порядку винятку протягом одного року з дня набуття цим Законом чинності суб’єктам господарської діяльності дозволяється ввезення з тимчасово окупованої території України вантажів та товарів, необхідних для обслуговування об’єктів критичної інфраструктури та забезпечення виробничих процесів у металургійній, гірничозбагачувальній, вугледобувній та енергетичній галузях України в обсязі й порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок розрахунків за такими операціями встановлює Кабінет Міністрів України.

 

Частина 6. Порядок переміщення вантажів чи товарів з тимчасово окупованої території

1. Заборонено здійснювати поставки вантажів чи товарів (робіт, послуг) за всіма митними режимами з тимчасово окупованої території, за винятком особистих речей громадян, визначених у частині першій статті 370 Митного кодексу України, що переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі у разі, якщо особа ввозить товари на тимчасово окуповану територію України не частіше одного разу протягом однієї доби.

2. Дозволяється вивезення з тимчасово окупованої території особистого майна та речей осіб у випадку, коли такі особи постійно проживали на тимчасово окупованій території та переїжджають на постійне місце проживання до контрольованих Урядом територій (у тому числі у зв’язку зі вступом на денну форму навчання). Порядок переміщення таких вантажів чи товарів визначається законом.

 

Частина 7. Порядок переміщення вантажів чи товарів на тимчасово окуповану територію

1. На тимчасово окуповану територію дозволено переміщувати виключно такі вантажі чи товари:

і) посилки фізичним особам та вантажі гуманітарної допомоги;

іі) особисті речі громадян, визначені у статті 370 Митного кодексу України, що переміщуються у ручній поклажі та (або) супроводжуваному багажі;

ііі) продукти харчування, непродовольчі товари як гуманітарна допомога для основних соціальних і демографічних груп населення, відповідно до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Переміщення на тимчасово окуповану територію вантажів чи товарів, посилок фізичним особам та гуманітарної допомоги здійснюється виключно в порядку та межах, визначених статтею 23 IV Женевської Конвенції від 12 серпня 1949 р. «Про захист цивільного населення під час війни», та під контролем національного представництва України Міжнародного комітету Червоного Хреста та Червоного Півмісяця.

3. Переміщення на тимчасово окуповану територію вантажів чи товарів визначених підпунктом ііі) пункту 1 цієї частини, здійснюється в порядку митного режиму експорту.

4. Переміщення через тимчасово окуповану територію вантажів чи товарів в митному режимі транзиту заборонено.

 

Частина 8. Скасування обмежень, встановлених цим Законом

1. Обмеження, встановлені цим Законом, включно із забороною проведення будь-яких виборів і голосувань, всеукраїнських та місцевих референдумів, будуть скасовані після повної деокупації тимчасово окупованої території України та відновлення там конституційного ладу.

2. Умови і терміни відновлення конституційного ладу на звільнених тимчасово окупованих територіях України визначить Верховна Рада України.

 

Стаття 8. Відповідальність і відшкодування Російською Федерацією збитків, спричинених державі Україна

1. Відповідальною за шкоду, спричинену на тимчасово окупованій території України міжнародно-протиправними діяннями збройних сил Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації державі Україна, юридичним особам, громадським організаціям та громадянам України, є Російська Федерація.

2. Витрати України, пов’язані зі встановленням та відшкодуванням шкоди, зазначеної у пункті 1 цієї статті, становлять збитки, яких зазнала держава Україна і які відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права підлягають відшкодуванню Російською Федерацією у формі реституцій, компенсації та сатисфакцій, чи окремо, чи в їхній сукупності.

3. Загальний обсяг відшкодування збитків держави Україна, спричинені міжнародно-протиправними діяннями Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України, є складовою частиною консолідованої претензії України як держави, що зазнала збройної агресії, до Російської Федерації як держави-агресора.

 

РОЗДІЛ ІІ

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту 2 пункту першого частини 4 статті 7, пункту першого частини 6 статті 7, пунктів першого та четвертого частини 7 статті 7 цього Закону.

Підпункт 2 пункту першого частини 4 статті 7, пункт перший частини 6 статті 7, пункти перший та четвертий частини 7 статті 7 цього Закону набирають чинності через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. До набрання чинності цими положеннями Кабінет Міністрів України розробляє та встановлює тимчасовий порядок перетину межі тимчасово окупованої території залізничним транспортом, тимчасовий порядок поставки вантажів чи товарів за всіма митними режимами з тимчасово окупованої території та перелік вантажів чи товарів, які дозволено переміщувати на тимчасово окуповану територію.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 26, ст. 892);

2) Закон України «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 43, ст. 2030);

3) Закон України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 45, ст. 2043);

4) Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 44, ст. 2040).

5) Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 39, ст. 2814).

3. Внести зміни до таких законів України:

1) Кодекс України про адміністративні правопорушення:

статтю 204-2 викласти в такій редакції:

«Стаття 204-2. Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї

– тягне за собою накладення штрафу розміром від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті,

– тягнуть за собою накладення штрафу розміром від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.»;

в частині 1 статті 222-1 після слів «стаття 202, частина друга статті 203» та перед словами «стаття 207» додати слова «стаття 204-2»;

в абзаці 22 пункту 1 частини першої статті 255 після слів «статті 92, 185-10, 191, 204-1» та перед словами «206-1» слова «204-2» виключити;

2) Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст. 131 із змінами):

пункт 1 статті 96-1 після слів «частиною першою статті 190, статтею 192» та перед словами «частиною першою статей 204» доповнити словами «статтею 201-1».

доповнити статтею 201-1

«Стаття 201-1. Порушення порядку переміщення вантажів чи товарів через межу тимчасово окупованої території

1. Порушення порядку переміщення вантажів чи товарів у розмірі, що в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, через межу тимчасово окупованої території

– караються штрафом у розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян зі спеціальною конфіскацією.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб або службовою особою з використанням службового становища,

– караються штрафом у розмірі три тисячі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років зі спеціальною конфіскацією.»

«Стаття 3311. Незаконне перетинання державного кордону України

1. Перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України без відповідних документів або за підробленими документами чи такими, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, поєднане із застосуванням зброї або спеціальних засобів активної оборони,

– карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка раніше була засуджена за такій самий злочин або за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або якщо ці дії спричинили шкоду здоров'ю людини,

– караються позбавленням волі від п'яти до семи років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, або такі, що спричинили смерть особи чи інші тяжкі наслідки,

– караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю від двох до трьох років.»

доповнити статтею 332-2:

«Стаття 3322. Незаконне переправлення осіб до тимчасово окупованої території України або з неї

1. Незаконне переправлення осіб до тимчасово окупованої території України або з неї, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод

– караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років.

2. Ті самі дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яку незаконно переправляли з тимчасово окупованої території України чи з району проведення антитерористичної операції або до них, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища,

– караються позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або такі, що спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,

– караються позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк від двох до трьох років.»

3) Кримінальний процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., №№ 9–13, ст. 88):

а) частину 3 статті 114 викласти в такій редакції:

«3. Судові справи щодо спорів, що випливають з факту тимчасової окупації території чи правопорушень, пов'язаних з тимчасовою окупацією території, належать до окремої категорії справ, які розглядаються за відповідними процесуальними нормами з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про тимчасово окуповану територію України”.

Справа визнається такою, що пов'язана з тимчасовою окупацією території, на підставі вмотивованої ухвали суду.

У разі участі в справі іноземного елемента судові доручення, повістки та інші судові документи вручаються не пізніше, ніж за 15 діб до початку процесуальної дії.

Якщо в справах, пов'язаних з тимчасовою окупацією території, стороною кримінального провадження або цивільним відповідачем є іноземний суб'єкт державної власності, включаючи його органи, установи чи організації, або іноземна юридична особа, визначена частиною другою статті 96-4 Кримінального кодексу України, відносини здійснюються через посольство або постійне представництво»;

б) абзац перший частини другої статті 216 доповнити цифрами 201-1, 332-2.

4) Закон України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, № 20-21, ст.190):

Частину 3 статті 4 викласти в такій редакції:

«Місцеві державні адміністрації знаходяться в адміністративно-територіальних одиницях, визначених Кабінетом Міністрів України»;

5) Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 19–20, ст. 179; 2013 р., № 21, ст. 208, №48, ст. 682, № 51, ст. 716; із змінами, внесеними Законом України від 4 липня 2013 року № 406-VII):

а) абзац 8 частини 1 статті 13 викласти в такій редакції:

«якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або виїзд з неї, або вчинила спробу потрапити на неї поза контрольними пунктами в'їзду–виїзду»

6) Закон України «Про Кабінет Міністрів України» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 13, ст. 222)

а) пункт 5 частини 1 статті 20 після абзацу 9 доповнити абзацами 10–14 такого змісту:

«визначає перелік територій та адміністративно-територіальних одиниць України, що є тимчасово окупованими; дні початку та припинення окупації територій та адміністративно територіальних одиниць відповідно до закону;

визначає порядок позначення на місцевості лінії межі тимчасово окупованої території;

приймає рішення про зміну місця розташування (евакуацію) відповідної місцевої державної адміністрації за межі тимчасово окупованої території;

в межах доступних засобів здійснює моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території;

затверджує порядок оформлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території;

затверджує порядок та умови надання іноземцям та особам без громадянства спеціальних дозволів для в'їзду на тимчасово окуповану територію, а також порядку в'їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;

затверджує перелік продуктів харчування, непродовольчих товарів як гуманітарної допомоги для основних соціальних і демографічних груп населення, які дозволено переміщувати на тимчасово окуповану територію;

визначає порядок реалізації Україною зобов'язань, встановлених частиною другою статті 6 Закону України “Про тимчасово окуповану територію України”;

встановлює порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним та фізичним особам;»

б) пункт 6 частини 1 статті 20 після підпункту «в» доповнити підпунктом «г» наступного змісту:

«г) визначає адміністративно-територіальні одиниці, де знаходяться місцеві державні адміністрації.»;

7) Закон України «Про безоплатну правову допомогу» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 51, ст.577) після пункту 12 частини першої статті 14 додати пункт 13 такого змісту:

«13) особи, які постраждали від збройної агресії Російської Федерації проти України»;

8) Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 31, ст. 268)

– доповнити частину 1 статті 27-2 новим пунктом 5 такого змісту:

«5) юридична особа, яка має намір провадити професійну діяльність на фондовому ринку, зареєстрована на тимчасово окупованій території України.»

– доповнити статтею 27-3 такого змісту:

«Стаття 27-3. Особливості функціонування фондового ринку на тимчасово окупованих територіях

1. На тимчасово окупованій території:

1) облік цінних паперів, прав на цінні папери та права за цінними паперами, реєстрація набуття та припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами, обтяження їх зобов'язаннями чи обмеження в обігу, а також зняття таких обтяжень/обмежень забороняється;

2) особливості діяльності емітентів цінних паперів, які знаходяться на тимчасово окупованій території, визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

3) професійним учасникам ринку цінних паперів забороняється провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Професійні учасники ринку цінних паперів, які були зареєстровані на тимчасово окупованій території, зобов'язані здійснити дії щодо зміни свого місцезнаходження шляхом перереєстрації на іншій території України, ніж тимчасово окупована, у порядки та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники ринку цінних паперів, що мають спеціалізовані структурні підрозділи, які розташовані на тимчасово окупованій території, зобов'язані вчинити дії щодо припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку такими підрозділами у порядку та строки, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У відношенні професійних учасників ринку цінних паперів, які не здійснили дії щодо зміни місцезнаходження, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про анулювання ліцензії;

2. Протягом тимчасової окупації:

1) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право зупинити внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цінних паперів, випущених емітентами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території;

2) переказ цінних паперів та (або) прав на цінні папери чи прав за цінними паперами, якщо їхнім одержувачем є особа, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території, здійснюється після повної оплати цінних паперів;

3) розрахунок за правочинами щодо цінних паперів (переказу цінних паперів та(або) прав на цінні папери чи прав за цінними паперами), якщо їхнім набувачем є особа, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території, здійснюється за принципом поставки проти оплати, передбаченим у пункті 18 статті 1 Закону України “Про депозитарну систему України”;

4) забороняється проведення на тимчасово окупованій території загальних зборів акціонерів і власників корпоративних прав та інших засідань органів управління акціонерних та інших господарських товариств»;

в частині 1 статті 29 після слів «про розміщення цінних паперів» додати слова «місцезнаходження емітента на тимчасово окупованій території України».

в абзаці 7 частини 8 статті 30 після слів «рішення про внесення таких змін» додати слова «місцезнаходження емітента на тимчасово окупованій території України».

9) Закон України «Про акціонерні товариства» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 50-51, ст. 384) доповнити статтею 8-1 такого змісту:

«Стаття 8-1. Особливості діяльності акціонерних товариств на тимчасово окупованих територіях.

На тимчасово окупованій території забороняється проведення загальних зборів акціонерів та інших засідань органів управління акціонерних товариств.

Рішення про зміну місцезнаходження акціонерного товариства, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України, приймається наглядовою радою такого акціонерного товариства (або виконавчим органом товариства, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом товариства) без внесення змін до статуту акціонерного товариства.

Акціонерне товариство в одноденний термін зобов'язане розмістити повідомлення про прийняття наглядовою радою (або виконавчим органом товариства, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом товариства) рішення про зміну свого місцезнаходження на веб-сайті товариства та у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Загальні збори акціонерного товариства, місцезнаходженням якого є тимчасово окупована територія України, проводяться в межах населеного пункту, визначеного рішенням наглядової ради (або виконавчим органом товариства, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом товариства) на іншій території України, ніж тимчасово окупована. Питання внесення змін до статуту товариства щодо підтвердження зміни місцезнаходження акціонерного товариства підлягають обов'язковому включенню до порядку денного таких загальних зборів акціонерів. Усі інші питання, включені до порядку денного таких загальних зборів акціонерів, розглядаються загальними зборами за умови прийняття рішення щодо зміни місцезнаходження акціонерного товариства.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може призначати своїх представників для нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям підсумків на загальних зборах акціонерів, які проводяться за місцезнаходженням товариства, визначеним рішенням наглядової ради (або виконавчим органом товариства, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом товариства).

Посадові особи акціонерного товариства зобов'язані забезпечити вільний доступ представників Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до нагляду за реєстрацією акціонерів, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків.»;

10) Закон України «Про господарські товариства» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, № 49, ст. 682) доповнити статтею 23-1 такого змісту:

«Стаття 23-1. Особливості діяльності господарських товариств на тимчасово окупованих територіях.

На тимчасово окупованій території забороняється проведення загальних зборів учасників та інших засідань органів управління господарських товариств.»

11) Закон України «Про телекомунікації» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 12, ст. 155):

а) пункт три частини першої статті 18 викласти у редакції:

«3) забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку законодавства про телекомунікації за винятком діяльності у сфері телекомунікацій на тимчасово окупованих територіях;».

б) частину другу статті 25 викласти у редакції:

«2. Вимоги державних і галузевих стандартів, інших нормативних документів щодо технічних засобів телекомунікацій є обов'язковими для всіх виробників і постачальників технічних засобів, науково-дослідних, проектних та будівельних організацій, а також для операторів, провайдерів телекомунікацій. Вимоги до якості послуг є обов'язковими для операторів, провайдерів телекомунікацій, що надають телекомунікаційні послуги на території України за винятком тимчасово окупованих територій.».

в) частину четверту статті 27 викласти у редакції:

«4. Відповідальність за забезпечення сталості телекомунікаційних мереж загального користування покладається на операторів телекомунікацій, які експлуатують ці мережі, за винятком їх фрагментів, утворених на тимчасово окупованих територіях;»

г) частину першу статті 35 викласти у редакції:

«1. Оператор, провайдер телекомунікацій, який припиняє діяльність з надання телекомунікаційних послуг, зобов'язаний попередити споживачів не пізніше ніж за три місяці до припинення надання телекомунікаційних послуг, за винятком припинення надання послуг на тимчасово окупованих територіях.»

ґ) частину першу статті 38 доповнити пунктом вісім-один такого змісту:

«8-1) скорочення переліку телекомунікаційних послуг або припинення їх надання на тимчасово окупованих територіях;»

 

4. Кабінету Міністрів України в двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

1) затвердити перелік територій та адміністративно-територіальних одиниць, що є тимчасово окупованими;

2) затвердити порядок зміни місця розташування (евакуації) місцевих державних адміністрацій за межі тимчасово окупованої території;

3) затвердити порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним та фізичним особам;

4) затвердити порядок позначення на місцевості лінії межі тимчасово окупованої території;

5) затвердити порядок оформлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції) документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території;

6) затвердити порядок та умови надання іноземцям та особам без громадянства спеціальних дозволів для в'їзду на тимчасово окуповану територію, а також порядку в'їзду осіб на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї;

7) затвердити перелік продуктів харчування, непродовольчих товарів як гуманітарної допомоги для основних соціальних і демографічних груп населення, які дозволено переміщувати на тимчасово окуповану територію.

5. Вищій раді правосуддя за погодженням із Державною судовою адміністрацією України в двомісячний строк з дня набрання чинності цим Законом встановити підсудність судових справ, підсудних судам, розташованим на тимчасово окупованій території.

6. Посадові, службові особи та працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій державної та комунальної форми власності, які знаходяться на тимчасово окупованій території, вважаються звільненими з роботи на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю з дня початку тимчасової окупації відповідних територій та адміністративно-територіальних одиниць.

7. Положення пункту 6 цього Розділу не застосовуються до осіб, які перевелись на роботу в іншу місцевість у зв'язку із зміною місця розташування (евакуацією) органу державної влади, установи чи організації до набрання чинності цим Законом або не пізніше ніж через один місяць після прийняття рішення про зміну місця розташування (евакуацією) органу державної влади, установи чи організації.

8. На території міст, селищ та сіл прилеглих та/або географічно наближених до лінії межі з тимчасово окупованою територією, визначеною підпунктом 4 пункту 10 статті 3 цього Закону, на якій постійно діють органи державної влади України (надалі – прилеглі території) запроваджуються визначені пунктами 11–14 цього Розділу заходи, спрямовані на покращення соціально-економічної ситуації.

9. Перелік міст, селищ та сіл прилеглих територій затверджує Кабінет Міністрів України.

10. Заборонено нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості за договорами позики та кредитними договорами, укладеними до дня набрання чинності цим Законом за зобов'язаннями:

1) громадян України, які постійно проживають на прилеглих територіях;

2) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які провадять господарську діяльність на прилеглих територіях.

11. Суб'єкти господарювання, які провадять господарську діяльність на прилеглих територіях, звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, які розташовані на прилеглих територіях, на строк три роки з дня набрання чинності цим Законом.

12. Заборонено нараховувати громадянам України, які постійно проживають на прилеглих територіях, пеню за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги.

13. На строк п'ять років з набрання чинності цим Законом щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам-підприємцям) або юридичним особам - суб'єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41,43–47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах) Закону України «Про іпотеку».

14. Єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на прилеглих територіях, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • гідно з зібраними даними Українського інституту національної пам’яті, станом на 1 березня 2017 року в Україні створено 450 секторів військових поховань. На них поховано 1295 загиблих воїнів. 25 секторів мають 10 і більше поховань. Сектори із найбільшою кількістю похованих військових – учасників АТО розташовані у Дніпрі, Запоріжжі й Києві – 180, 120 та 56 похованих відповідно.
    24 квітня,
  • Попри невтішні прогнози, популізм у Європі поки не перемагає. Однак і не зникає. Такі висновки робить більшість світових видань після перемоги у першому турі президентських виборів у Франції центристського політика Еммануеля Макрона.
    24 квітня, Ольга Ворожбит
  • Як працюють зарубіжні аналоги українського Міністерства інформаційної політики
    24 квітня, Юрій Лапаєв
  • Інцидент зі співробітниками ОБСЄ називають провокацією для зриву роботи з Україною
    24 квітня, Юрій Лапаєв
  • Як українська поп-музика робила перші кроки на самому початку 1990-х
    23 квітня, Сергій Харинович
  • Економічне зростання європейських виборців більше не цікавить
    23 квітня, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено