Тиждень
Розділ:
Постійне посилання:
17 березня 20:46   ▪   Станіслав Козлюк   ▪   Версія для друку

Насіріада триває

Історія відстороненого голови Державної фіскальної служби ще далека від свого завершення. А основне питання, яке виникає – чи дочекається головний фіскал країни суду? Чи таки накиває п’ятами у зарубіжжя (ближнє чи дальнє – не важливо).
Тиждень тому, у скляному акваріумі Апеляційного суду Києва пан Насіров переконував журналістів і громадськість, що заставу у 100 млн грн, визначену Солом’янським судом столиці, він вносити не буде. І цьому нібито є кілька причин: фізична неспроможність, адже із застінків ізолятора ходити й збирати гроші проблематично, та відсутність такого об’єму фінансів. Звертатися ж до друзів він не планував, про що прямо заявив на телекамери. 
 
Проте не минуло й чотирьох днів, як гроші знайшлися. Народний депутат Мустафа Найєм заявив, що половину коштів за чоловіка внесла дружина Катерина Глімбовська, ще половину – тесть Олександр Глімбовський. І пан Насіров із чистою совістю, зробивши фото на пам’ять у СІЗО, вийшов на свободу. Журналістам, які чекали його під дверима ізолятора, він щиро пообіцяв не тікати з країни. А вже на ранок стало відомо: НАБУ викликає колишнього арештанта на допит і попутно починає перевірку законності походження застави. А щодо цього питань багато.
 
 
Згідно з декларацією, поданою Насіровим, у його сім’ї на руках і у банках лежало приблизно 70 млн грн. В гаражі два автомобілі Toyota, по одному Lexus та Land Rover і один мотоцикл Harley Davidson. Плюс кілька квартир різної квадратури і пара будиночків на кількасот квадратів. І навіть якщо припустити, що більшість цього майна встигли за кілька днів продати – все одно до завітної суми могло б не вистачити. Проте якщо зважити на родичів пана головного фіскала, а саме на Олександра Глімбовського, можна пояснити джерело походження принаймні частини заставних грошей. Адже тесть Насірова входив до 200 найбагатших людей країни. Що і не дивно, якщо зважити, що він є власником однієї з найбільших будівельних корпорацій України «Альтіс-холдинг». До того ж, саме ця корпорація свого часу, як зауважили нардепи, була одним з найбільших підрядників під час підготовки до чемпіонату Євро-2012. Попри те, що у Солом’янському суді Глімбовський переконував: заставу вносити за зятя не планує через «сімейні обставини», інакшого пояснення для матеріалізації такої суми коштів не знайти. Справді, не Онищенко ж переказував гроші.
Що чекає на пана Насірова далі? Згідно з вимогами  вимог закону, він зобов’язаний здати паспорти, носити електронний браслет, прибувати за першою є вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді чи до самого суду. Також йому заборонено спілкуватися з іншими підозрюваними, точний перелік яких на широкий загал не відомий. У разі порушення правил, Спеціалізована антикорупційна прокуратура клопотатиме про повторний арешт. Якщо ж очільник ДФС втече – заставу у 100 млн грн забирає держава, а втікача оголосять у міжнародний розшук. На папері все виглядає пристойно, проте якщо згадати сумний досвід українського судочинства, то застава у більшості випадків слугувала таким собі відкупом від посиденьок у слідчому ізоляторі  і квитком у закордон. Не допомагав навіть електронний браслет. Прикладів вистачає: тут і чиновники, і судді, і сепаратисти, і директори компаній. 
 
Читайте також: Звільнити Насірова
 
Скажімо, влітку 2013-го від правосуддя тікав скандальновідомий ректор-хабарник податкової Петро Мельник. В Україну він повернувся сам після анексії Криму, отримав виправдувальний вирок і навіть намагався відновитися на посаді. Втім, Апеляційний суд повернув його провадження на новий судовий розгляд. Суддя Микола Чаус взагалі не став чекати рішення про свій арешт і накивав п’ятами нібито у Крим. А нещодавно його затримали у Молдові. Після внесення застави з країни також втік сепаратист Костянтин Долгов. Це відбулося весною 2016-го. І, що найцікавіше, після рішення про заставу з країни втік один з фігурантів справи Онищенка (з якою нині пов’язують Насірова) Сергій Свіченко – екс-директор ТОВ «Надра Геоцентр» і ТОВ «Карпатнадраінвест». Щоправда, є й інші приклади. Скажімо, свого часу заставу вносили й за одіозного регіонала Олександра Єфремова. Проте він залишився в Україні і згодом таки потрапив за ґрати без права відкупу, але вже іншої статею – посягання на територіальну цілісність країни. А за такою підозрою застава не передбачена.
 
Власне, про необхідність вносити зміни у законодавство щодо топ-хабарників говорять і прокурори. Оскільки саме можливість внесення застави дозволяє корупціонерам вийти відносно сухими з води і перебратися і більш привітні для них країни. Як приклад вони наводять кримінальні провадження по «друзях Януковича» середньої ланки, які саме за такою схемою уникають стін СІЗО. Імен, щоправда, просять не називати в інтересах слідства.
 
Нині ж найбільше питання полягає в тому, чи збереться Насіров за кордон. Адже, як заявляло НАБУ, він має щонайменше громадянство Великої Британії і нерухомість в Лондоні (однак цю ж інформацію не змогла підтвердити СБУ). А якщо до цієї інформації додати те, що Олександр Оніщенко, на компанії якого Насіров виписував розстрочки для сплати ренти, мешкає нині саме на туманному Альбіоні – питання, куди тікати вирішене. Чи піде на це голова ДФС – питання відкрите і відповідь на нього можна буде отримати найближчим часом.
Але в усій цій історії цікавий навіть не факт внесення Насіровим застави. Нині ж суспільству важливо придивитися до самого НАБУ. Точніше – до подій, які розгортаються навколо Бюро. А саме – спроби проведення аудиту. Адже, відповідно до законодавства про НАБУ, щороку має відбуватися перевірка ефективності роботи відомства. У випадку, якщо вона визнається незадовільною – замінюється керівництво. Займатися аудитом мають троє людей – представник парламенту, представник Кабміну і представник президента. Якщо зважити на бажання людей у владних кабінетах зробити НАБУ більш контрольованим – то для «потрібного» аудиторського рішення необхідно дві людини з трьох, які можуть визнати роботу незадовільною. Теоретично одна людина вже є – представник президента. А події останніх днів дають привід припускати, що парламент активно намагається пропхати другу кандидатуру. Що ж до Кабміну – його може представляти гендиректор Європейського управління по боротьбі з шахрайством Джованні Кесслер. Людина президента нині не відома. Рада ж не може обрати з двох кандидатур одну. Точніше, вона вже обрала, але поки здається, не вистачає голосів. 
 
 
Від початку представляти парламент в аудиторській комісії мав Роберт Сторч – людина, яка раніше займалася аудитом Інтерполу та ФБР. Проте коли його кандидатуру винесли на голосування, вона набрала 76 голосів. Його суперником став приватний детектив, британець Найджел Браун. Як повідомляється, свого часу він працював у Скотланд-Ярді, згодом – став приватник детективом. Як вдалося з’ясувати ЗМІ, він заснував свою компанію, яка займалася консультуванням у сферах безпеки. Подейкують, що вона працювала з опальним російським олігархом Міхаілом Ходорковським. А один з партнерів Брауна, за інформацією видання Insider, «допоміг» компанії Ходорковського ЮКОС організувати торгівлю нафтою через офшори. В українському суспільстві Брауна вже встигли охрестити «лижним інструктором». За аналогією з Джордом Сарда Бонвеі, який свого часу нібито від імені іспанською компанії підписував в Україні угоди про будівництво терміналу скрапленого газу.
 
Менше з тим. Перше голосування за кандидатуру предстаника Ради провалилося. Браун набрав 205 і 214 голосів. 16 ж березня Рада повторно спробувала протягти цю кандидатуру. Профільний комітет зібрався на екстрене засідання без свого голови Єгора Соболєва (який призначив збори на п’ятницю) і намагався погодити дві кандидатури – вже згаданого детектива і пана Сторча. Пізніше, в залі, депутати намагалися включити питання про аудитора в порядок денний. Однак їм знову не вистачило голосів – 205 з 226 необхідних. Паралельно з цим під Радою зібрався мітинг активістів, які підтримують НАБУ і виступають проти кандидатури Брауна. У кулуарах подейкують, що саме його кандидатура найбільше влаштовує БПП і Народний фронт, втім поки, очевидно, вони не можуть її проголосувати.
Що ж очікувати найближчим часом? Суспільство мало б краєм ока стежити за Насіровим і тим, як він відвідує допити й чекати на початок розгляду його справи в суді по суті. І в той же час, певно таки, найбільша увага має бути прикутою до аудиторської перевірки Національного антикорупційного бюро. Адже, так чи інакше, і доля справи Насірова, і доля інших справ, пов’язаних із корупціонерами, найближчим часом залежатиме від цієї структури. 
 
 

Матеріали за темою:

Теги
 
 

©2007-2017 «Український тиждень»
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.