Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
15 грудня, 2016   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Надія уповільненої дії

Трохи раніше ніж півроку тому Тиждень, як і тотальна більшість українських медіа, долучився до кампанії за звільнення Надії Савченко. Зараз можна почути нарікання із цього приводу: для чого було боротися за людину, яка… Далі визначення й епітети, повторювати котрі великого сенсу немає.
Матеріал друкованого видання
№ 50 (474)
від 15 грудня, 2016
Надія уповільненої дії
Фото: reuters

Власне, як і писати в соцмережах покаянні пости про те, що «ми ходили на акції підтримки, а вона…» Совість у кожного одна, і чернеток вона не має. Боротися за звільнення полонених, хоч би які вони були: понівечені, зневірені, зі зламаним духом чи, навпаки, горді й непохитні, — це якраз і є справа сумління. А ділити наших, що потрапили до рук ворога, на кращих, гірших, пріоритетних і другорядних — прагнення геть не шляхетне. Була можливість обміняти Надію Савченко на двох російських спецпризначенців — і це вже досягнення, рухаємося далі, шукаємо шляхи для звільнення інших. Усе, що було потім, — окремий, як нині модно казати, кейс.

Почитавши мемуари самої льотчиці, можна пересвідчитися, що ця людина дуже схильна до різних авантюр, мотиви яких часто залишаються малозрозумілими, але нерідко мають гучні й скандальні наслідки. Армійське середовище, у якому сформувалася Надія, було здебільшого ворожим до неї. Тож нерідко її вчинки — це кроки всупереч, навіть коли твоя поведінка бачиться відверто девіантною. Введення Савченко у велику політику мало ефект бомби, але спрямування її вибуху важко було спрогнозувати. Політтехнологи «Батьківщини», вочевидь, вирахували великий бонус для партійних рейтингів у результаті залучення такої популярної в народі постаті до своїх лав. І, можливо, розрахунок цей був побудований більше на «заочній» політичній кар’єрі: якби Надія тривалий час залишалась у російському полоні. Симпатики самої Савченко, а їх було чимало поза межами електорату «Батьківщини», навпаки, тішили себе думкою: «Ну ось тепер вона їм покаже». Їм — це традиційно несимпатичним депутатам, та й владі загалом, їм — це, вочевидь, і Росії, бо ж окрім депутатства колишня полонена дістала ще й статус делегата в ПАРЄ. Втім, повела власну гру, замішану на месіанстві. І вельми небезпечну.

Читайте також: Порошенко прокоментував таємні переговори Савченко з ватажками «ДНР/ЛНР»

Розчарування Савченко в українському політикумі зрозуміти зовсім не складно. Як і те, чому вона ніколи не вдовольниться суто парламентською діяльністю — написанням законопроектів. Але спосіб, яким Надія намагається компенсувати це невдоволення, в одних викликає острах, в інших — підозру про зраду й відверту роботу на ворога, і цьому побоюванню є на чому зростати щодня. Можна спробувати написати художню книжку і зняти серіал, не менш драматичний за американський «Homeland», про подвійного агента, його хитру гру і протистояння спецслужб. Однак це навряд чи щось додасть до розуміння поточної ситуації. Савченко — як рішуча одиначка, яка прагне будь-що звільнити полонених і припинити війну на Донбасі, — це вже готовий образ, котрий задовольняє Росію в нинішній ситуації. Із колишніх регіоналів, які окопалися здебільшого в Опозиційному блоці, голуби миру виходять так собі. По-перше, їхня політсила дискредитувала себе прихованою або відкритою підтримкою сепаратизму. По-друге, кремлівські «лікарі», схоже, прописали політикам цього спектра стриману риторику, щоб вони не мали проблем з українським законодавством. Важко уявити собі, наприклад, Юрія Бойка, який наважиться на зустріч із лідерами «ЛНР-ДНР», а потім публічно оголосить, що «не побачив у них чорта». Інша річ — правдорубка Надія, котра не добирає слів, нехтує будь-якими дипломатичними реверансами і, як колись в армійські роки, ходить у «самоволки»: то на Донбас, то до Москви, то до Мінська. І Київ не наважується якось обмежувати ці пересування, так само як й ініціативи самої Савченко. Офіційна реакція на поведінку колишньої полонянки, Героя України більш ніж стримана.

Скандалами й гучними заявами Надія навряд чи підніме свій рейтинг. Зовсім інакше звучатиме її голос, коли за різким казарменим слівцем підуть реальні справи. Конкретно: звільнення кількох наших полонених

Скандалами й гучними заявами Надія навряд чи підніме свій вплив і рейтинг. Зовсім інакше звучатиме її голос, коли за різким казарменим слівцем підуть цілком реальні справи. Конкретно: звільнення кількох (чи кількадесяти) наших полонених, яке російська пропаганда обставить як наслідок миротворчих ініціатив Надії Савченко. У цьому випадку фрикуватий політик отримає дуже вагомий козир: вона зможе ходити на ефіри телеканалів і постійно дорікати нашому істеблішменту: ось я звільнила бранців, а чого досягли в цій справі ви? Така постановка питання дискредитує не лише окремих українських політиків, а й систему загалом, особливо уповноважених державою осіб, що опікуються проблемами наших в’язнів. Популярність Савченко, яка звільняє бранців, знову зросте. Різка непримиренна риторика зробить її улюбленицею електорату популістських партій, а зустрічі з ватажками терористів та миролюбні гасла додадуть їй привабливості в очах тих, хто розчарувавсь у Партії регіонів, але залишився проросійським.

Створити нове політичне амплуа для Надії Савченко російським ляльководам чи особисто Вік­торові Медведчуку зовсім не складно. При цьому можна діяти на величезній відстані через безліч посередників. Звільнити певну кількість полонених їм геть просто. Надто якщо це матиме належний PR-ефект. А він у цьому випадку не забариться: та, кого ще недавно називали українською Жанною д’Арк, виявиться спроможною домовлятися з «нечортами» в обхід держави. Й усунути її від цього процесу буде практично неможливо. Успішної політичної партії, звісно ж, не побудуєш без належного фінансування, і тут кремлівські фахівці теж, вочевидь, не відмовляться допомогти. Як це зробити максимально заплутано, через різних там підставних осіб, — питання технічне: ФСБ і суміжні структури в таких справах мають багатющий досвід.

Читайте також: Комітет з Нацбезпеки закликав СБУ перевірити інформацію про таємну поїздку Савченко до Мінська

Іще один важливий момент — сепаратні переговори Савченко в Мінську є важливим аргументом для тих західних партнерів, які вважають, що Київ повинен домовлятися з ватажками терористів безпосередньо й «шукати шляхи мирного врегулювання». Прецедент створено: цей діалог (незрозуміло, щоправда, від чийого імені) вже веде народний депутат, член української делегації в ПАРЄ. Тож не можна виключати й того, що «миротворча діяльність» Надії Савченко, за звільнення якої свого часу вболівала не лише Україна, а й весь вільний світ, знайде певну кількість симпатиків серед пацифістсько-наївних і відверто проросійських сил на Заході.

Відтак на порядку денному української влади  необхідність домовитися із самою Надією, доки її діяльність не набула незворотного характеру. Якщо офіційний Київ знехтує такою потребою чи пустить ситуацію на самоплив, Кремль може швидко переграти її на свою користь.

--------------------------------------

P. S. Коли верстався номер, стало відомо, що Надія Савченко заявила про її домовленість щодо обміну полоненими 1:4.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • За якою траєкторією вже понад 25 років іде студентський рух у країнах колишнього СРСР
    23 липня, Арсеній Сітніков
  • Хіт-парад 12-2, «Червона рута» в Севастополі, касети-фірмачі та інші радощі середини 1990-х
    22 липня, Сергій Харинович
  • Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?
    22 липня, Вікторія Малишева
  • Сильна кураторська команда готує в Америці нову виставку сучасного мистецтва, яку вже готові «авансом» порівнювати з німецькою Документою. Втім, із останньою цьогоріч не все так райдужно, як прогнозували на початку літа.
    21 липня, Олена Кухар
  • Молоду людину араби називають словом «шаб» або «шаба». Множина «шабаб» (молодь) вживається дуже часто і в літературній, і в розмовній мові, а також у різних діалектах: «шабаб хоче того», «шабаб протестує», «шабаб мігрує».
    21 липня, Михайло Якубович
  • Ще з часів Середньовіччя університети вважалися особливим середовищем, а ті, хто там навчався, нерідко конфліктували з містом. В Університеті Болоньї перший студентський рух виник ще в XIII столітті, більше ніж за 500 років до того, як схожа солідарність з’явилася в будь-якому іншому університеті. Звісно, у студентів тієї епохи вимоги були значно меркантильнішими, ніж у їхніх наступників у XX столітті, й стосувалися передусім власної безпеки. Тоді вони ще не прагнули впливати на викладачів чи міняти світ.
    21 липня, Ольга Ворожбит
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено