Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
4 березня, 2011   ▪   Юрій Ніколов   ▪   Версія для друку

Засіки Путіна

За найбільшим експортером українського зерна маячить фігура російського прем’єра
Матеріал друкованого видання
№ 9 (174)
від 4 березня, 2011
Засіки Путіна
АР

Владімір Путін зі своїми донецькими улюбленця­­ми створив аналог Рос­УкрЕнерго на ринку зернових. Таким чином Росія отримала доступ до ринку зерна України, що належить до п’я­­тірки найбільших експортерів зерна у світі. 

Росукрзерно

 
Минулого літа було багато розмов про такий собі союз України та Росії на зерновому ринку. Мовляв, у світі продовольча криза, тож великі гравці з такого об’єднання можуть мати чималий зиск – йшлося про диктат цін на зернові у світі. Але розмови тоді завершилися нічим. Принаймні офіційних повідомлень про російсько-український зерновий конгломерат не було.
 
Натомість сталось інше. Нещодавно Тиждень дослідив процес монополізації українського ринку псевдодержавною фірмою «Хліб Інвестбуд» (ХІБ) (див. № 52/2010). Хоча міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк і вдавав, ніби державна компанія «Хліб України» має 61-відсоткову частку в статутному капіталі ХІБу, проте офіційні документи, які отримав Тиждень, наочно засвідчили: з серпня 2010 року держава не контролює віднедавна головного зернотрейдера. Де-юре ним керує товариство з обмеженою відповідальністю «Каласар», коріння якої пов’язане з бізнес-середовищем Миколи Присяжнюка. Тиждень продовжив дослідження в цьому напрямі й з’ясував, що ниточки ведуть ще далі – у Росію.
 
Отже, власниками ТОВ «Каласар» є Олександр Козирєв (через якого простежується зв’я­­зок із єнакіївською бізнес-групою) та кіпрський офшор Genetechma Finance Limited. Вони мають по 50% у статутному капіталі. Зазвичай досліджувати власників кіпрських фірм дуже важко. Але виявилося, що в цьому випадку хазяї не дуже й переховувалися. Кіпрська Genetechma є дочірньою компанією люксембурзької Bel­­levue Industries Sarl. Остан­­ня, своєю чергою, є «донькою» ВАТ «ВЭБ-Лизинг», що є безпосередньо дочірньою фірмою російського «Внешэкономбанка». А головою спостережної ради фін­­установи є російський пре­­м’єр-міністр Владімір Путін.
 
Ситуація така. ХІБ, що його міністр із Єнакієвого Присяжнюк вважає державним, насправді контролює приватна компанія, в якій єнакіївці та банк Путіна мають рівні част­­ки. Але в РосУкрЕнерго українські олігархи Дмитро Фірташ і його партнер Іван Фурсін теж володіли 50%, решту контролював Газпром. Мабуть, усі пам’ятають, до чого призвело це породження Леоніда Кучми та Владіміра Путіна, яке творчо розвинулося за часів Віктора Ющенка: контроль над газовим балансом України опинився в руках Газпрому на всі 100%. Саме з Білокам’яної Києву диктують ціну і кількість газу, яку Україна має придбати. 
 
Експансія
 
Для кращого розуміння ситуації незайвим буде нагадати, що являє собою «Внешэкономбанк» Путіна. Саме на нього Росія поклала місію обслуговування зов­­нішніх боргів, які лишилися Кремлю в спадок від Радянського Союзу. Саме цей банк президент Путін десять років тому обрав як фінустанову, що мала супроводжувати здійснення структурних реформ у країні. Саме він нині розпоряджається пенсійними на­­ко­­пиченнями всіх росіян. Тобто має найпотужнішу ресурсну базу на всьому пострадянському просторі. Чотири роки тому Владімір Путін створив на базі «Внешэкономбанка» державну корпорацію «Банк развития и внешнеэкономической деятельности». Відтоді ВЭБ став го­­лов­­ним агентом Кремля на зовнішніх ринках. 
 
«Внешэкономбанк» уже вс­тиг виявити свою експансіоністську політику і в Україні. Остання фінансова криза почалася з падіння однієї з найбільших українських фінустанов – Промінвестбанку, який технічно «поклали» рейдерською атакою, нагнітаючи паніку поміж вкладників. Банк «урятував» ВЭБ, який за невеликі гроші заволодів 99% акцій Промінвесту.
 
Торік «Внешэкономбанк» обслуговував оборудку з ку­­півлі-продажу одного з найбільших металургійних підприємств в Україні – Запоріжсталі. Засвітився він і в зникненні з олігархічної мапи України Віталія Гайдука та Сергія Тарути. Напередодні зміни влади – з помаранчевої на біло-блакитну – протимошенківські бізнесмени були змушені передати конт­­роль над своїм «Індустріальним союзом Донбасу» групі російських інвесторів. Фінансування цієї оборудки також здійснювалося через ВЭБ.
 
Шалені гроші
 
Тепер легкі гроші банк Путіна знайшов на зерновому ринку України. Минулого літа держава втратила контроль над «Хліб Інвестбудом», але водночас обрала саме цю компанію державним зернотрейдером. ХІБ отримав контракт на закупівлю в Україні 5 млн т зернових на 7 млрд грн (у середньому 1,4 тис. грн за тонну). Згодом ця сама фірма отримала левову частку квот на експорт зернових. Унаслідок цього потужні транснаціональні корпорації, які роками працювали в нашій державі, були посунуті, а то й зовсім відсторонені від зернового бізнесу. З огляду на таку монополізацію ринку українські аграрії були змушені продавати зерно «Хліб Інвестбуду» за вказаною ним ціною. Тобто дешево. Тепер державний експортер перепродує всередині України те саме зерно дорожче. Тож діяльність «Хліб Інвестбуду» на віт­­чиз­­няному зерновому ринку також можна вважати однією з причин зникнення з полиць магазинів дешевого борошна і можливого підвищення цін на хліб (див. тут).
 
При цьому бізнесмени так добре відчули смак перемоги, що воліють ще більше заглибитися в комори аграріїв. У лютому Аграрний фонд вирішив закупити в ХІБу три партії зерна: 769,639 тис. т, 895,214 тис. т і 1030,28 тис. т. Загалом для своєчасного формування державного інтервенційного фонду купується щонайменше 2,7 млн т. Тільки за одним із цих контрактів Аграрний фонд отри­­мав дозвіл Мінекономіки заплатити ХІБу 1,55 млрд грн. Тож незалежно від того, про яку з трьох партій зерна йдеться, ціна буде вищою від закупівельної – 1,4 тис. грн за тонну. 
 
Вочевидь, саме від власника кишені, в яку надходитимуть прибутки від цієї оборудки, куратори українського зернового ринку отримуватимуть вказівки, коли, кому і по скільки продавати зерно. Сама Росія під приводом засушливого лі­­та-2010 закрила свій експорт до середини 2011-го. Україна наслідувала приклад «старшого брата» й теж фактично заблокувала вивезення зерна за кордон, хоча наш торішній врожай на рівні 40 млн т зернових цілком дає змогу їсти самим і годувати решту світу. Закриття експорту України та Росії – а це одні з найбільших світових виробників зерна – провокує подорожчання пшениці в усьому світі. Вихід на світовий ринок із зерном на піку його ціни (тим більше отримавши його на внутрішньому ринку задешево) обіцяє надприбутки. Можна навіть здобути контроль над якоюсь країною, яка заради хліба в контексті світової продовольчої кризи буде «змушена до миру», як полюбляє висловлюватися Влідімір Владіміровіч.
 
 
ДОСЬЄ
Банк Путіна
Основне завдання «Внешэкономбанка» (ВЭБ) в економічній політиці Кремля – обслуговування зовнішніх операцій великих російських підприємств, тобто фактично він є інструментом здійснення російської економічної експансії. Віднедавна ВЭБ, головою спостережної ради якого є Владімір Путін, активно підтримує російських суб’єктів в Україні. У 2009–2010 роках банк обслуговував операції, пов’язані, зокрема, з придбанням російськими структурами «Індустріального союзу Донбасу», Запоріжсталі тощо. У 2009 році ВЭБ сконцентрував 93,84% акцій Промінвестбанку. Очікується, що саме через цю фінустанову РФ заведе кошти на інтеграцію стратегічних українських підприємств і галузей із російськими. Зокрема, йдеться про її інвестиції в добудову реакторів на Хмельницькій АЕС, авіаційну галузь, інфраструктурні проекти, зокрема спорудження Керченського мосту.
 
 

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    4 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
  • Латвія з-поміж трьох країн Балтії має чи не найбільше зв’язків із Росією, через які остання може шукати канали впливу. Утім, ситуація поступово змінюється
    3 грудня, Ольга Ворожбит
  • Відкриттям екзопланет уже нікого не здивуєш. Наступний крок — спробувати їх зняти
    3 грудня, The Economist
  • Одним із місць відпочинку та дозвілля для луганчан до війни була мережа гіпермаркетів «Епіцентр». Хтось планував там ремонти, хтось шукав подарунки, а хтось просто релаксував: повільно пересувався від відділу до відділу, спираючись на візок. Там справді можна було вбити день і нічого не купити. Просто дивитися, тримати в руках, а потім залишати при собі обраний товар так, ніби він на якийсь час ставав власністю.
    3 грудня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено