Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
9 грудня, 2016   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Ситуативний союз

На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
Матеріал друкованого видання
№ 49 (473)
від 8 грудня, 2016
Ситуативний союз
Фото: УНІАН

Депутатська група «Воля народу», яка нині діє у Верховній Раді, є, напевно, найбільш суперечливим об’єднанням в українському парламенті. Ця група складається з таких різних людей, що важко побачити в її формуванні хоч якусь логіку, крім обстоювання фінансових інтересів її учасників. Об’єднують депутатів із «Волі народу» хіба що їхні скандальні біографії. Майже всі вони мають одіозну репутацію і, швидше за все, об’єдналися просто від безвиході, щоб посилити власний вплив, оскільки інші фракції відмовляються брати до свого складу таких сумнівних персон.

Група «Воля народу» справедливо вважається творінням покійного олігарха Ігоря Єремеєва, який помер 12 серпня 2015-го внаслідок травми, отриманої під час верхової їзди. Цей видатний волинський бізнесмен у політиці довгий час перебував на других ролях і тому до 2014 року був не надто відомий за межами рідного регіону. Однак після зміни влади й розпаду ПР Єремеєв швидко став набирати політичної ваги. Спочатку він заснував досить численну депутатську групу «Суверенна європейська Україна», до якої увійшло 37 депутатів (переважно колишні регіонали). А після позачергових парламентських виборів 26 жовтня 2014-го сформував у Верховній Раді вже нову депутатську групу «Воля народу», до якої увійшли скандальні мажоритарники з різних регіонів країни.

Іноді «Волю народу» поряд з Опозиційним блоком, «Відродженням» і «Нашим краєм» називають уламком Партії регіонів. Справді, у депутатській групі чимало колишніх регіоналів. Однак загалом правильніше було б сказати, що «Воля народу» є об’єднанням звичайних кон’юнктурників, для яких немає особливого значення, у якій партії перебувати. І до лав тієї самої ПР вони колись стали так само ситуативно. У політику такі люди зазвичай ідуть лише заради заробітку й захисту власного бізнесу, а партійні кольори готові міняти залежно від того, наскільки це вигідно в конкретний момент.

Читайте також: Три виклики для України

Більшість членів «Волі народу» були обрані до парламенту в раніше «підгодованих» мажоритарних округах. Однак у депутатській групі є не тільки мажоритарники. Входить до неї і колишній комбат батальйону «Айдар» Сергій Мельничук, обраний за списками Радикальної партії. Після того як Олег Ляшко виключив Мельничука з фракції, він також вирішив приєднатися до «Волі народу».

Крім нього в групі перебувають колишній спікер парламенту Володимир Литвин, екс-регіонал, власник заводу «Мотор Січ» В’ячеслав Богуслаєв, скандальний член «молодої команди» Черновецького Олесь Довгий, головний фрик української естради Михайло Поплавський, газовий олігарх Олександр Онищенко, який утік до Лондона від українського правосуддя, харківський бізнесмен Михайло Фельд­ман, який устиг побувати і помаранчевим, і біло-блакитним, а також інші не менш одіозні персони. Складно запідозрити хоч когось із цих людей у наявності будь-яких політичних переконань.

Членів депутатської групи взагалі насилу можна назвати соратниками. Як з’ясувалося після публікації першої з «плівок Онищенка», колега олігарха по групі «Воля народу» Олесь Довгий прилітав до нього в Лондон як парламентер від влади, котрого нібито визначив сам Порошенко. І фактично озвучив утікачеві умови капітуляції. Решта ж соратників Онищенка по групі просто усунулися від конфлікту й не стали заступатися за опального товариша. А один із членів «Волі народу» Євген Рибчинський навіть проголосував за зняття з нього недоторканності.

Нічого схожого на партійну солідарність.

Читайте також: Соціальна шизофренія

Пояснюється така позиція «народовольців» досить просто. Не маючи власної політичної сили, Ігор Єремеєв обрав іншу тактику нарощування впливу в парламенті й у підсумку сформував із безпартійних мажоритарників свій парламентський легіон. «Воля народу» стала таким собі ситуативним союзом олігархів середньої руки. Якщо проводити аналогії з футболом, вийшла своєрідна команда зі старіючих зірок, які вже відіграли своє.

Така тактика спочатку давала свої плоди. Мажоритарка стала порятунком для десятків політиків із великими гаманцями та безнадійно зіпсованою репутацією, які дістали можливість просто купувати округи та забезпечувати собі депутатські мандати. Для цих людей було цілком логічно об’єднати зусилля для ефективнішого обстоювання власних інтересів. Однак раптовий трагічний інцидент із конем поклав край усім планам амбітного волинського олігарха.

Після смерті Єремеєва осиротілу депутатську групу очолив його соратник Ярослав Москаленко, що, як і Єремеєв, є нафтотрейдером. Заступником голови депутатської групи став давній партнер і студентський товариш покійного Степан Івахів.

Однак для депутатської групи смерть засновника стала початком кінця. А історія з Онищенком, якому довелося втікати з України, дала поштовх до розпаду «Волі народу». Зараз усе йде до того, що депутатська група з такою назвою незабаром узагалі перестане існувати.

Читайте також: Що скажуть люди. Як Захід бачить Україну й чому це не має значення?

6 грудня з «Волі народу» вийшов Віктор Розвадовський. Його заяву про вихід озвучив спікер парламенту Андрій Парубій. Ще до Розвадовського в жовтні групу покинули Юрій Шаповалов і той самий Олександр Онищенко. Таким чином, на сьогодні в ній лишилося тільки 18 депутатів, проте мінімальна кількість, необхідна для існування депутатської групи, — 19 осіб.

Згідно з Регламентом група офіційно перестане існувати після того, як про це оголосить спікер парламенту. Парубій поки що не поставив крапки в епопеї «Волі народу». Та навіть якщо таке станеться, на якість роботи ВР це навряд чи вплине. Бо ж депутати, які входять до згаданої групи, нікуди не подінуться. І, звісно ж, не змінять власних звичок.

Загалом існування в парламенті такого утворення є прямим наслідком недосконалості української виборчої системи. Мажоритарка з усіма її вадами є лазівкою для потрапляння у владу різних сумнівних персонажів. І поки вона не буде скасована, ми й далі бачитимемо в Раді ситуативні альянси олігархів та схемовиків, подібні до «Волі народу».

З цієї причини сподіватися на швидку реформу виборчого законодавства не випадає. Можна не сумніватися, що система до останнього берегтиме мажоритарку, яка, своєю чергою, завжди буде гарантією збереження тієї системи. Лише після того, як це замкнене коло буде розірвано, можна розраховувати на якісне оновлення парламенту й очищення його від ветеранів корупції, які сьогодні щосили чіпляються за владу. А поки цього не сталося, ми спостерігатимемо у Верховній Раді чергові інкарнації «Волі народу» з різними назвами та тим самим наповненням.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено