Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
28 лютого, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

Маестро сильної епохи

Творець литовської незалежності Вітаутас Ландсберґіс вважає, що доба політиків-титанів у Європі минула. Їм на зміну прийшли ті, хто «слухає лише себе»
Матеріал друкованого видання
№ 8 (173)
від 25 лютого, 2011
Маестро сильної епохи

Вітаутас Ландсберґіс та його колеги для багатьох на радянському просторі, що наприкінці 1980-х років розпадався на очах, були живими символами боротьби за свободу й незалежність. Екс-спікерові Верховної ради Литви (1990–1992) симпатизували всі, хто прагнув визволення своїх народів. І водночас бажали провалу ті, хто й далі мислив категоріями «вєлікой общєй стра­­ни». У тій боротьбі було все: і національне піднесення, і криваві події 13 січня 1991 року, коли радянський спецназ штурмував вільнюські телевежу й телецентр, унаслідок чого загинуло 14 цивільних. На запитання Тижня, завдяки чому насамперед литовці вистояли й вибороли незалежність, а потім ступили на шлях створення вільної держави–члена ЄС, Вітаутас Ландсберґіс відповідає: «Са­­ме завдяки тому, що домагалися демократії як засобу досягнення незалежності, а не навпаки».

Литовський громадсько-по­­літичний рух «Саюдіс» (спершу називався «Литовський рух за перебудову»), що впевнено вів країну до суверенітету в найкритичніших 1988–1990 роках, згуртував дуже різних людей: за фахом, долею, навіть баченням нової Литви. Що допомогло такій строкатій організації об’єд­­нати різні погляди й прагнення, ухвалювати чіткі рішення й діяти? «Відчуття й розуміння головної мети. Можливо, й те, що у програмі «Саюдісу» домінували принципові питан­­ня, – пояснює Вітаутас Ландсберґіс. – Детально-тех­­ніч­­ні залишили на потім, щоб вирішити їх в умовах демократії законодавчо». Скрізь і всюди люди, підтримуючи переміни, часто хочуть здобути «все й одразу». Не оминуло це й земляків нашого співрозмовника. «Литов­­ці відчували розчарування не стільки темпом реформ, хоча багатьом було важко до них пристосуватися, скільки стилем дій старої кланово-блатної системи, яка самозберігалася. Він полягав у безсоромному розкраданні суспільного май­­на, – пригадує Вітаутас Ландсберґіс. – Це розчарування обернулося проти себе, коли обрали «колишніх». Ті немовби отримали мандат діяти нахабно».
 
У Литві титульна нація становить більшість – понад 83%, на відміну, приміром, від тих-таки Латвії та Естонії. Зрозуміло, однак, що десятиліття життя в Радянському Союзі не могли не позначитися на способі мислення, запитах, стереотипах поведінки людей, тобто на всьому, що називають «політичною культурою». І все ж таки литовці спромоглися досягти всередині свого суспільства консенсусу щодо питань, які в багатьох пострадянських країнах стали каменем спотикання, як-от вступ до НАТО та проведення рішучих, болісних економічних реформ для інтеграції в Євросоюз. «Попри зіткнення групових інтересів, погодилися: такі переміни й вступ до цих організацій потрібні. Потяг до повернення в минуле й на Схід не переважив», – констатує екс-спікер Верховної ра­­ди та Сейму Литви.
 
Минуло майже сім років відтоді, як країна вступила до ЄС та НАТО, і скептики, особливо по російський бік кордону, знову пожвавились. Економічна криза завдала серйозного удару по країнах Балтії. Опоненти заговорили про «поспішну євроінтеграцію», яка буцімто завдала простим литовцям (естонцям, полякам, словакам тощо) більше шкоди, ніж мала користі. Тиждень запитав у Вітаутаса Ландсберґіса, як почувається литовське суспільство сьогодні, через сім років після вступу до Євросоюзу, яка позиція домінує в ньому – євроінтеграція як перемога (завершено «повернення додому») чи радянське минуле все ж таки варте ностальгії? «Останнє – це не погляд, а пропаганда всім відомої «контори», – відкидає перестороги політкоректності легендарний політик. – Вони тішать себе ілюзіями, що їхніх слухачів більшає, паралельно зі зростанням інвестицій у спецпропаганду. Та в людей домінує відчуття того, що шлях до Європи був правильний».
Зірковий час Ландсберґіса, кінець 1980-х – початок 1990-х, був у політиці континенту добою сильних особистостей, титанів, які не боялися брати на себе відповідальність, ухвалювати і втілювати часто безкомпромісні рішення. Сьогодні перед Старим світом стоять виклики, ймовірно, навіть серйозніші. Утім, багато хто визнає, що епоха «велетнів» минула безповоротно, що нині мало хто з європейських політиків за масштабом своєї особистості може претендувати на таке звання й нести тягар такої відповідальності. То чи зможуть усе ж таки громадські діячі Об’єднаної Європи дізнатися правильні відповіді на сьогоденні ризики й загрози?
 
«Річ не в знаннях, а в здатності продукувати й від­­стоювати ідеї, до яких дослухаються. Нинішні політики слухають лише се­­бе або ж озираються на грубіянів іззовні», – доволі песимістично розмірковує Вітаутас Ландсберґіс про реалії сучасної політики.
 
У такому баченні країни Бал­­тії, як і Україна, – це своєрідний форпост Європи, її культури поруч із «Русскім міром», як модно казати в Росії. У цих державах прикордоння виявляє себе в різний спосіб: від культурних впливів до прагнення кремлівської сторони взяти під контроль стратегічні промислові, енергетичні, транспортні об’єкти. «Русскій мір» – це черговий міф відчуженості (від неспроможності) та протистояння, аж до нової експансії, – переконаний Вітаутас Ландсберґіс. – У прикордонних країнах залишається вибір: або зануритися в «Русскій мір», або залишитися на своєму березі, чіпляючись за демократію». Тиждень уточнив у співрозмовника, наскільки проблематичні сьогодні для Вільнюса ці впливи у політиці, суспільстві. Адже багато що залежить від того, чи готові російські бізнесмени грати на чужій території за європейськими правилами, чи вони прагнуть принести туди свої національні звички. «Думаю, вони працюють за другим сценарієм. Про те, що європейські правила не для росіян, обмовився навіть Дмітрій Мєдвєдєв», – констатує Ландсберґіс. 
 
2009 року екс-спікера литовського Сейму вдруге обрали до Європейського парламенту. От­­же, сьомий рік поспіль він зблизька бачить, як твориться політика ЄС, простежує наочно, до яких цінностей, деталей і яким чином слід звертатися такій державі, як Україна, щоб бути почутою в Брюсселі, Берліні, Парижі та інших столицях. «Щодо цінностей, то апелювати варто до того, у що вірить, до чого прагне сама Україна. Що ж до деталей і способів – це вже другорядне. Україна їх знайде або ні. Головне – осмислити свої цінності, але не шлункові», – радить Ландсберґіс.
Одним із найважливіших елементів подолання глобальної кризи є розгортання й поглиблення регіональної спів­­праці. Уже багато років триває формування проектів взаємодії у Балто-Чорноморському регіоні: енергетичного, транспортного, екологічного – практично в будь-якій царині можна знайти природний спільний інтерес. Та все ще складається враження, що й Україні, й решті держав бракує якогось поштов­­ху для переходу від моделювання до втілення задумів. «Справді, час перейти від імітаційного моделювання на папері до дій. Україна – велика держава. Якби вона зрушила з місця, то й справа зрушилася б», – підсумовує Вітаутас Ландсберґіс. 
 
БІОГРАФІЧНА НОТА
 
Вітаутас Ландсберґіс 
 
Народився 18 жовтня 1932 року в Каунасі. Навчався в Державній консерваторії Литви у Вільнюсі (1950–1955). Захистив докторську дисертацію з мистецтво­знавства, у 1978–1990 роках був професором Вільнюської консерваторії, написав понад 30 книжок. 
 
1988 року ввійшов до ініціативної групи руху «Саюдіс». 1989-го обраний народним депутатом СРСР, ініціював депутатський запит щодо правової оцінки пакту Молотова-Ріббентропа.
 
11 березня 1990-го за його активної участі Верховна рада Литви ухвалила декларацію про незалежність. Очолював Верховну раду Литви (1990–1992), згодом Сейм (1996–2000).
 
Один із лідерів партії «Союз Вітчиз­­ни».
 
За його ініціативою було ухвалено закон про компенсацію шкоди, завданої Литві радянською окупацією.
 
Від червня 2004 року член Європарламенту.

Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
читать на job.ukr.net, новини дня в світі, погода в черкесске
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено