Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
24 вересня, 2016   ▪   Олекса Коба   ▪   Полтава   ▪   Версія для друку

Біполярний політичний розлад. Які сили представляють Полтавщину в радах різних рівнів

Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
Матеріал друкованого видання
№ 38 (462)
від 22 вересня, 2016
Біполярний політичний розлад. Які сили представляють Полтавщину в радах різних рівнів

Полтавський суржик — це наївний, недолугий, кумедний і, мабуть, вічний танок української та московської, який водночас чудово ілюструє фонетично історію відносин двох світів чи не з часів Хмельниччини. А політична ситуація — мовби картина, на якій лежить чи то козак, чи то Мамай: у шароварах, із люлькою, кашкетом, що прикрашений червоною зіркою та жовто-блакитною стрічкою, і водночас із білогвардійською чи знову-таки радянською папахою, що обчіпляна прапорцями всіх можливих політичних сил. Він лежить, а не сидить. Бо нікуди не поспішає, і час давно зупинився для нього, неначе для Шиви. Поруч на гіллі висять бушлати, штанці, чобітки інших трендових партій. І раз на п’ять чи чотири роки цей персонаж змушує себе підвестись і перевдягнутись. Але сам собою він такий ледачий, що часто не змінює одягу повністю, залишається в чомусь старому, бо все одно згодом треба буде вставати.

Полтавщина трагікомічно нагадує «Весілля в Малинівці» з єдиною поправкою: тут трапляються аномалії з часом.

Оновлена міськрада

Звісно, міську раду вперше в історії Полтави представляють такі політичні партії, як «Свобода» й «Самопоміч». І якщо склад другої — це здебільшого підприємці та громадські діячі, то в першу входять навіть бійці АТО, координатори Майдану та руху ультрас, щó є абсолютно новим явищем для міста, яке не любить змін.

Але, незважаючи на ці тенденції, конфігурацію під час голосування та вирішення ключових питань забезпечують три сили: Блок Петра Порошенка, «Совість України» й «Рідне місто». Остання з них — це трансформована Партія регіонів, що провела своїх під егідою Оксани Деркач, котра вдруге стала секретарем міської ради. Олександр Мамай, пов’язаний з Андрієм Веревським, колишнім нардепом кількох скликань, пов­торно став мером міста, провівши до міськради команду в складі своєї дочки Ірини Климко й вірних «побратимів» із минулих проектів та каденцій під вивіскою «Совість України».

Читайте також: Нова виборча параноя

БПП, який із першого погляду видається новим для Полтавської міської ради на рівні зі «Свободою» та «Самопоміччю», насправді є загоном екс-мера Андрія Матковського, що раніше був членом БЮТ. Яскраві приклади його старих людей — колишній заступник Володимир Корчака та пов’язана бізнесом Юлія Мелкумова.

Прикметна річ: із кандидатів, що пройшли до ради від БПП, лише один належить до партії «Солідарність». Це студент Олександр Глазов, який під час виборів на своїй сторінці у «ВКонтакте» вказав, що місце його військової служби — РФ. Проросійськими поглядами відзначилася також Майя Матвеєва, яка свого часу з представником «русского міра» Шестаковим роздавала георгіївські стрічки. І, звісно, Сергій Чередніченко, помічений у зв’язках із людьми, які 2014 року намагалися розповсюджувати в Полтаві сепаратистські видання. Сам лідер команди Андрій Матковський, керуючи обласним центром, під час відзначення 300-ліття Полтавської битви вмикав у середмісті гімн сусідньої держави й не заважав російським «казакам» пройти кількасотенною колоною з триколорами та опудалом Юди-Мазепи. Але державницькі погляди в нього, як і в нинішнього мера, швидше нагадують вітрила, що повертаються за вітром. Так, наприклад, під час голосування щодо встановлення пам’ятника Іванові Мазепі в часи цієї каденції він був уже «за».

«Батьківщина» в міській раді, представлена старою командою БЮТ із певною кількістю нових кадрів, які, звісно, не впливають на важливі рішення та політику партії, під час голосувань підтримувала рішення коаліції. Хоча про людське око власне сприяння «Рідному краєві» чи «Совісті України» вона, певна річ, заперечує.

Партія простих людей Сергія Капліна видала чимало гучних заяв та обіцянок, які не виконуються. У голосуванні вона щоразу проявляє себе по-різному. Очолює її в місті Олександр Шамота, учитель фізкультури за першою освітою і депутат минулої каденції від «Народного фронту».
Цікаво, що після останніх місцевих перегонів, коли довго не могли обрати секретаря й призначити людей у комітети, Олександр Мамай розглядав дуже строкаті варіанти коаліції. Юрій Бублик, тоді ще нардеп від «Свободи», вів перемовини з мером про те, щоб секретарем ради став Юліан Матвійчук, учасник АТО й один із координаторів полтавського Майдану. Позаяк сам Мамай під час революції тривалий час був на боці президентських сил, така розстановка для міста була б дуже незвичною. Але задум не втілився. Однією з причин провалу переговорів став конфлікт між головою обласної полтавської «Свободи» Валерієм Черняковим, призначеним із Києва, і власне автором ідеї поставити свободівця секретарем. Зрештою це і призвело до виходу Юрія Бублика з партії. Перемовини Олександр Мамай надалі вів практично з усіма силами. Але насамкінець коаліційної згоди під час голосування за секретаря та членів виконавчих комітетів дійшли БПП, «Рідне місто» і, звісно, «Совість України». «Люди Капліна» у своїх виданнях писали, що вони проти коаліції, але частина їхніх лобістів потрапила в комітети. «Батьківщина», своєю чергою, формально залишаючись в опозиції, під час переважної частини важливих голосувань входила до складу новоствореної більшості, підсилюючи її таким чином не менш ніж 28 особами.

Ситуативні союзи

Обласна рада Полтавщини представлена аж дев’ятьма партіями. Проаналізувавши тенденції в голосуванні кожної з них, можна помітити, що такої міцної коаліції, як міська, вона не має. Розколи існують практично всередині кожної фракції.

Так, наприклад, БПП демонструє три групи впливу. Перша — це депутати, пов’язані з Костянтином Жеваго і групою Андрія Пісоцького. Друга команда — Олександра Біленького, голови обласної ради, який, своєю чергою, перетинається інтересами з Антоном Геращенком. Третю, трохи меншу, групу представляють люди Ірини Степаненко.

Пані Ірина — колишній заступник Олександра Павлюченка, голови «Альфа-Капіталу». Той, своєю чергою, є помічником народного депутата Ігоря Котвіцького від «Народного фронту». У жовтні 2015 року Полтавська облрада підписала проект передачі раніше націоналізованих газових родовищ компанії «Голден Деррік», один із власників якої безпосередньо пов’язаний із головою «Альфа-Капіталу». За даними журналістських розслідувань, Олександр Павлюченко має серйозний вплив на полтавських силовиків. Зокрема, коли в січні 2015 року затримали начальника ДАІ Петра Блажківського, саме він вніс за того 10 млн грн застави.

Читайте також: Гаряча осінь

Опозиційний блок у Полтавській обласній раді, як свідчить логіка голосувань, має спільні інтереси з керівництвом обладміністрації. У решті рішень він координує свою діяльність із партійним проводом.

Група «Відродження» є цілісною. Її зацікавлення відповідають бізнес-інтересам та рішенням із центру. Окрім того, значний вплив на голосування має Олег Кулініч. Вирізняється своєю позицією під час волевиявлення лише Микола Бондар, котрий, зокрема, на останніх виборах балотувався як самовисуванець.

Група «Рідного краю», реінкарнація Партії регіонів, під час голосувань не раз була помічена в певних домовленостях із «Батьківщиною». Голова фракції Олександр Удовіченко, який у домайданівську каденцію був головним регіоналом Полтавщини, зберігає доволі сильний вплив у місті, маючи зв’язки зі старою командою регіоналів в Україні.

Аграрна партія в обласній раді також, згідно з аналізом голосувань, поділена надвоє. З одного боку, це група Віктора Скочка, до якої входять екс-регіонали. Із другого — команда старих аграріїв, які не так явно асоціювалися з ПР у минулому. У крилі останніх авторитет має Володимир Куцовол, а своїми інтересами вони, ймовірно, пов’язані з Олександром Біленьким. Можна передбачити, що всередині політсили будуть спроби посунути нинішнього лідера Віктора Скочка.

УКРОП у Полтавській облраді може бути умовно поділений на дві групи впливу. Перша — це вірні люди Ігоря Коломойського, безпосередньо пов’язані з Укрнафтою. Друга — нечисленні однодумці Сергія Солов’я, які тяжіють у своїх рішеннях до голови Полтавської обласної адміністрації Валерія Головка. УКРОП має нормальні зв’язки з «Батьківщиною», і, коли починалася кампанія з усунення Олександра Біленького, підтримував її. Однією з найодіозніших у голосуванні є фракція Радикальної партії Ляшка. Аналіз голосувань показує, що її члени можуть за хвилину кардинально змінити рішення й назвати чорне білим, а потім, після перерви, повернутися до старої позиції. Це одна з найгаласливіших команд у сенсі «скандалів» та «пікетів». Аналіз голосувань, окрім того, засвідчує, що вона пов’язана інтересами з Валерієм Головком та Андрієм Пісоцьким.

«Батьківщина» має складні відносини з керівництвом обладміністрації і раз по раз голосує спільно зі «Свободою», а за потреби вдавалася до обміну голосами з «Рідним краєм».

«Свобода» подеколи голосує спільно з «Батьківщиною». Хоча остання може різко змінити своє рішення, якщо воно залежить від інших інтересів чи зв’язків із кимось.

Головою обласної адміністрації є Валерій Голов­ко, який під час минулої каденції був депутатом ВР від «Батьківщини». Підтримує зв’язки з Арсенієм Яценюком і, ймовірно, Арсеном Аваковим. В обласній раді фактично має лише одну людину, яка повноцінно представляє його інтереси, але у владну вертикаль за час керування ОДА йому вдалося поставити багато своїх креатур в області. Буквально нещодавно Олександр Біленький видав розпорядження про скликання чергової сесії, щоб розглянути питання стосовно недовіри Валерієві Головку через незабезпечення соціально-економічного та культурного розвитку Полтавської області на належному рівні. Розглядатимуть його 29 вересня.

Якщо в міській раді ключові питання впливу стосуються забудов у місті й тендерів, які останнім часом спричиняють чимало конфліктних ситуацій (зокрема, на закупівлю відеокамер, тролейбусів «Богдан», ремонт доріг та будівництво нових комплексів), то в області основними залишаються проблеми аграрного сектору й нафтогазових родовищ. Частина останніх належить Рінатові Ахметову, Несторові Шуфричу, Ігореві Коломойському, Едуардові Ставицькому, Вікторові Пінчуку та багатьом іншим впливовим гравцям. Тому тиха й спокійна, на перший погляд, Полтавщина залишається важливою територією для розігрування політичних рішень і безпосереднього контролю. У парламенті область представлена БПП, «Батьківщиною», «Народним фронтом», «Відродженням» та «Волею народу». А ще одним позафракційним депутатом, із якого й почнемо наш огляд.

Читайте також: Коаліція: внутрішньовидова боротьба

Костянтин Жеваго — олігарх, один із найбагатших людей України, обраний до ВР уже вшосте. Свого часу входив у групу «Відродження регіонів», фракції ПРП — «Реформи-Конгрес», «Європейський вибір», «Регіони України», «Реформи і порядок» та БЮТ. Має своїх людей впливу в обласній раді, конт­ролює частину промисловості в Кременчуці та Горішніх Плавнях. Є президентом футбольного клубу «Ворскла». Увійшов в історію як один із найменш відповідальних депутатів: безліч разів пропускав засідання Ради й комітетів, а крім того, жодного разу не виступав із парламентської трибуни. Останніми роками перебуває в певному конфлікті бізнес-інте­ресів з Ігорем Коломойським та Дмитром Фірташем.

Строкате представництво

Фракцію БПП в парламенті представляють Сергій Каплін, Костянтин Іщейкін та Юрій Бублик, спочатку обраний від «Свободи».

Почнімо з останнього. Покинувши «Свободу» після конфлікту, про який ішлося вище, у 2016-му він вступає до фракції «Солідарність» з офіційним поясненням, що робить це, аби не допустити чергових перевиборів і стабілізувати ситуацію в країні, чим викликає хвилю невдоволення колишніх однопартійців. Сам він характеризує цей крок як вимушений і стверджує, що залишається прихильником націоналізму. Під час минулих місцевих перегонів Юрій Бублик балотувався на посаду міського голови Полтави, але посів четверте місце. У другому турі підтримав Олександра Мамая — як «менше зло», за що дістав порцію критики від прихильників.

Костянтин Іщейкін — доктор медичних наук, професор, до БПП ввійшов у грудні 2014 року. Під час передвиборчої кампанії дав дуже багато обіцянок, серед яких були навіть пов’язані з припиненням вій­ни. Більшість із них (про запровадження дієвого механізму люстрації, страхову медицину, забезпечення безплатними енергоресурсами жителів населених пунктів, поблизу яких ведуться газорозробки, тощо) не були втілені в життя. Сергій Каплін був членом Партії промисловців і підприємців України, у 2007–2010 роках — радником регіонала Анатолія Кінаха, помічником Наталії Королевської. Від 2012-го — член УДАРу. Після коаліційної угоди останнього та БПП переходить до «Солідарності».

Навколо Капліна ходить чи не найбільша кількість міфів і страшилок. За останні два роки його не раз звинувачували у зв’язках із російськими політтехнологами та бізнесом.

Серед помічників Сергія Капліна — Андрій Подщипков, одноосібний власник телеканалу «112», який, своєю чергою, журналісти Deutsche Welle та «Наших грошей» пов’язують з екс-міністром Віталієм Захарченком. Депутат є частим гостем на телеканалі «Інтер», тому деякі аналітики припускали, що він у контакті з Фірташем та Льовочкіним. Цікавими бачаться взаємини Сергія Капліна з Едуардом Доценком, співзасновником ВГО «Рух простих людей», якого асоціюють із Миколою Маломужем, що був, своєю чергою, радником Віктора Януковича. Після Майдану Каплін збільшує кількість гучних заяв, страйків і протестів.

«Батьківщину» після липневих перевиборів цього року в 151-му окрузі представляє Руслан Богдан. У 1990-х, за даними журналістських розслідувань, він опинявсь у полі зору Головного управління кримінального розшуку МВС через справи, пов’язані з вимаганням коштів. Тоді, щоправда, майбутній політик був відомий під прізвищем Мусієнко. У 2000-х він береться до бізнесу й нарешті йде в політику. У 2009-му потрапляє на шпальти газет як можливо причетний до скандалу в дитячому таборі «Артек». Але 2011 року всі звинувачення з нього знімають, а сам Руслан Богдан в наклепі на нього щодо педофілії звинувачує Віктора Ющенка. Потрапивши до Верховної Ради у 2016-му, він зберіг сильний вплив на депутатів «Батьківщини» в Полтавській обласній раді.

«Народний фронт» у регіоні представляє Андрій Река. Він був депутатом Полтавської облради двох скликань. У 2006 та 2010 роках обирався новосанжарським селищним головою. За цей час тамтешня територіальна громада чотири роки перемагала в конкурсі «Населений пункт найкращого благоуст­рою і підтримки громадського порядку». 2012 року балотувався до парламенту від «Батьківщини», але програв регіоналові. У квітні 2014-го був звинувачений у побитті державного інспектора сільського господарства в Полтавській області Віталія Цісика. Але в гучних скандалах не помічений.

Читайте також: Війна всіх проти всіх

«Відродження» у ВР від Полтавщини репрезентує Олег Кулініч. У минулому член Партії регіонів. Є членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Був помічений у кнопкодавстві. Голосував за диктаторські закони 16 січня, підтримував антимайдан. Має зв’язки зі старими представниками ПР.

Фракцію «Воля народу» представляє Юрій Шаповал. У минулу каденцію був депутатом від Партії регіонів. Вийшов із неї 20 лютого 2014 року, чим намагається підтвердити, що не підтримував злочини старої влади. У передвиборчій агітації обіцяв домогтися реформування місцевого самоврядування та проведення військової реформи. Помічений у неперсональному голосуванні.

Таким чином, Полтавщина сьогодні є областю, де у владі й націоналісти, й колишні регіонали, люди, які змінюють політичні погляди залежно від ситуації, й олігархи, які впродовж шести каденцій ані разу не виступали з трибуни ВРУ. Такою середньоарифметичною, біполярною і по-своєму завмерлою в часі є ця земля.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Які процеси відбуваються на Сонці та як вони здатні позначатися на нашій планеті
    22 жовтня, Олег Фея
  • «Ханська Україна» проти «Новоросії»: що закарбовано в історичній пам’яті?
    22 жовтня, Михайло Якубович
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено