Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
24 лютого, 2011   ▪   Андрій Дуда   ▪   Версія для друку

Якщо не в НАТО, то до Росії?

Питання бюджетної спроможності до фінансування оборони – лише один із тестів на «позаблоковість», що їх Київ провалю
Матеріал друкованого видання
№ 7 (172)
від 18 лютого, 2011
Якщо не в НАТО, то до Росії?
Олександр Чекменьов
1 липня 2010 року підконтрольна регіоналам більшість у Верховній Раді ухвалила, а президент підписав Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Ним було скасовано норми Закону «Про основи національної безпеки України». Зокрема, з переліку пріоритетів національних інтересів вилучено положення про інтеграцію держави до євроатлантичного простору безпеки та будь-які згадки про відповідний договір. Натомість законодавець констатував «позаблоковість».
 
Зараз уже не час для дискусії про втрати, яких зазнала Україна, відмовившись від євроатлантичної інтеграції, та про мінуси для Європи, яка, своєю чергою, зробила все, аби заблокувати приєднання Києва до Плану дій щодо членства у НАТО. Актуальним є інше питання: наскільки здатна наша країна «потягнути» позаблоковий статус.
Нейтральний чи позаблоковий статус – дуже дороге задоволення. За нього треба платити коштами державного бюджету. Як показав рік Януковича при владі, на оборону витрачатися ніхто не збирається. Навіть на мінімальному рівні, не кажучи про більше.
 
І українські експерти, й Міністерство оборони називають приблизно однакову мінімальну цифру видатків, необхідних на це щороку, – не менше 20 млрд грн. За доволі скромними підрахунками Міноборони, на цей рік військо потребує 27 млрд. Реально ж із держбюджету за Януковича на потреби оборони виділено вдвічі менше – 13,6 млрд грн, тобто трохи більше $1,5 млрд.
 
Фактично, цієї суми вистачає лише на прожиття – платню особовому складу, обмундирування, харчі. Про те, що називають обороною, в такому випадку не йдеться. Для порівняння: в Росії, звідки на різних рівнях постійно лунають територіальні претензії до України – щодо Криму, Севастополя, – на оборону 2010 року виділено 2,84% ВВП (1,274 трлн руб., тобто понад $43,5 млрд), 2011-го планують витратити 3,02% (1,517 трлн руб., або ж близько $52 млрд). 
 
Але знаковим є приклад не лише Російської Федерації. Куди краща ситуація з фінансуванням армії і в нейтральних державах, за статусом близьких до «позаблокової» України. Скажімо, військовий бюджет Фінляндії торік становив 1,55% ВВП, тобто $3,46 млрд. До того ж бюджетні видатки на оборону там зростають. На 2010–2013 роки їх заплановано в обсязі $14,3 млрд. Ще одна нейтральна держава – Швеція – одна з найбільш мілітаризованих у своєму регіоні. 2009 року оборонний бюджет королівства дорівнював $5,5 млрд. Шведів менше, ніж українців, уп’ятеро. Три роки тому офіційний Стокгольм збирався істотно урізати витрати на оборону. Та після російської агресії в Грузії – свої плани кардинально змінив. Оборонний бюджет Швейцарії (з населенням 7,5 млн осіб) перевищує $5 млрд. Військові експерти характеризують її як найбільш мілітаризовану країну світу, здатну за дві доби розгорнути добре організовану армію чисельністю 1,7 млн бійців.
 
Бідність вітчизняного оборонного бюджету цілком загальмувала процес переходу до контрактної армії. У виборчій програмі Януковича було обіцяно такі зміни вже на 2011 рік. Але сьогодні в Міністерстві оборони однозначно заявляють про неможливість переведення військ на контрактну основу за браком коштів. Тож, як і досі, Україна щороку призиватиме 25 тис. «строковиків». Судячи з повідомлень останнього місяця, єдине бойове завдання, яке сьогодні вирішують у Міністерстві оборони, – це нагодувати солдатів. І головне в цій ситуації – якій компанії (правильній) це доручити.
 
Зрозуміло: питання бюджетної спроможності до фінансування оборони – лише один із тестів на «позаблоковість», що їх Київ провалює. Останній рік продемонстрував, що нейтралітет для України – не так статус, як законодавча підстава дистанціювання від НАТО й повернення в орбіту проросійської політики. І проблема не лише в ганебній пролонгації перебування Чорноморського флоту в Севастополі на 25 років. Досі актуальним залишається навіть такий «нафталіновий» ризик, як ініціювання Партією регіонів входження України до Організації Договору про колективну безпеку під патронатом Росії. Заяви про необхідність «тіснішої співпраці» з цією спільнотою вже лунають. А там недалеко й до надсилання солдат у вказані Росією гарячі точки.
 

Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Скільки регіональних осередків має кожна парламентська партія? В яких регіонах найбільше партійних представництв, та яка партія має найбільшу мережу? Відповіді на ці питання шукала Громадянська мережа ОПОРА. Аналіз ґрунтується на інформації, яка була надана на запит до Міністерства юстиції України щодо всіх зареєстрованих в Україні структурних осередків шести парламентських політичних партій, які мають свої фракції у Верховній Раді («Блок Петра Порошенка», «Народний фронт», «Опозиційний блок», Об’єднання «Самопоміч», Радикальна партія Олега Ляшка, Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»).
    30 травня,
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про політичну кар'єру Савченко, повернення викрадених активів, призначення Андерса Фог Расмуссена радником Порошенка та напади на журналістів в Україні
    30 травня, Віталій Рибак
  • У Франції є прошарок політиків, які демонструють якщо не прихильність до України, то бодай стійкість супроти московських впливів. Із ними можна й треба співпрацювати, принаймні ситуативно
    30 травня, Алла Лазарева
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено