Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
18 лютого, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

Совок на роздоріжжі

Спроби відродити неефективну модель управління а-ля совок поставили правлячу еліту перед невідворотною загрозою втрати або країни, або влади, або пихи
Матеріал друкованого видання
№ 7 (172)
від 18 лютого, 2011
Совок на роздоріжжі
У геніальному творі російського письменника Міхаіла Салтикова-Щедріна «Ведмідь на воєводстві», в якому висміюються основні вади управління по-російськи, є епізод, який влучно характеризує нинішніх українських можновладців. Ведмідь, від якого чекали кровопролиття, який бажав залишитись в історії з «великим злодійством», розміняв свій грізний образ на те, що з’їв Чижика. І відтоді став не страшним, а смішним у своїх прагненнях.

Янукович і КО намагаються виглядати серйозно, респектабельно, навіть страшно. Усі ці зусилля марні. Року при владі вистачило не лише на те, щоби рейтинги довіри знову скотилися до рівня «ядерного» електорату – тих, хто підтримує за будь-яких умов. За цей час остаточно розвіялись надії на те, що нинішня влада може інакше.

Родом із СРСР

На жаль, природа виявилась сильнішою за прагнення змінити країну (які, хочеться вірити, у когось із можновладців таки є) чи поради заокеанських політтехнологів, які допомагали пристойно виглядати в опозиції та навіть переконати чимало доморощених політологів у тому, що Партія регіонів нібито якісно змінилась. 
Перебуваючи при владі, донецькі повторили помилку, якої часто припускаються недосвідчені політики: забули, що з першого дня роботи на новій посаді починається підготовка до наступних виборів. Можновладці піддалися шапкозакидальним настроям і повірили, що люди сприймуть за чисту монету слова про реформи, які наразі обмежуються змінами до законодавства задля покращення становища провладного бізнесу і перекладають на громадян необхідність платити за обслуговування державного механізму. Що електорат задовольниться ненавистю до попередньої влади і повірить, буцімто всі біди – від неї. А вибори за потреби можна якщо не скасувати, то провести так, що «неважливо, як проголосували – важливо, як порахують».

Такий підхід, легковажний до своїх обов’язків і зневажливий стосовно виборців, розкриває природу нинішніх чиновників. Найближчий аналог – партгоспактив пізньорадянського часу, так само пихатий і так само неадекватний у сприйнятті дійсності. У ті часи формувалися особистості більшості нинішніх можновладців і саме зразки поведінки тодішніх «господарів життя» нині, свідомо чи підсвідомо, вони копіюють.

Однак формування влади як замкненої касти, в основі якої родинні зв’язки і кругова порука, збирання формальних атрибутів влади, зверхнє ставлення до опозиції та неформальних лідерів (протестних рухів) – все це у 1980-х призвело до відриву правлячої еліти від реальності та її банкрутства. Зрештою, саме це дозволило тоді багатьом представникам нинішнього істеблішменту опинитися не на нарах за спекуляцію чи за іншими кримінальними статтями, а отримати так звану путівку в життя. Нинішні використовують нові можливості виключно для того, щоби відтворити систему часів своєї молодості. З одним винятком – номенклатурою, правлячим класом нині є вони. А отже, саме їм доведеться відчути всі наслідки неефективності такої системи.
Януковичу і КО не пощастило ні з часом, ані з умовами, ні з народом. Економічна криза поглиблюється, що в найближчому майбутньому може негативно позначитись на перспективах збуту продукції підприємств, доходи яких живлять можновладців. Понад те, ціна на енергоносії найближчим часом зростатиме. Зношення основного фонду житлово-комунального господарства за всіма основними показниками сягає 50–60%. Ще на термін чинного президента може припасти період «інфраструктурного колапсу», коли ці системи почнуть відмовляти у масштабах країни. Цей момент відтягують косметичними ремонтами і лагодженням найпроблемніших ділянок, але по суті проблему цим не вирішити.

Відтік капіталу триває, що відбувається як унаслідок скорочення інвестування в українську економіку з її корупцією і новими правилами, які створюють аж надто неприродні преференції друзям влади, так і через відкритість офшорних вікон, закрити які влада збирається лише на словах. Та й як перейти від слів до справи, якщо йдеться про інтереси своїх?

Російська Федерація дедалі наполегливіше вимагатиме платити за рахунками. Криза негативно позначається і на її економіці, звужуючи обсяги ресурсів, які можна використати на підтримку своїх планів на континенті. Тому російська сторона наполягатиме на виконанні пунктів «листа Сєчіна», переданого українській владі ще у квітні минулого року. Сенс листа російського віце-прем’єра Іґоря Сєчіна, якого призначено неформальним координатором «по Украінє», – вимога передати до співпраці, а фактично під контроль Росії основні галузі та підприємства, які формують економічну потужність України. 

Зрештою, виявляється, що люди значно менш терплячі, ніж очікували можновладці. Відмова від участі у виборах, голосування проти всіх кандидатів у областях, які традиційно підтримували Партію регіонів, – серйозний сигнал для влади. На місцевих виборах його ще можна було ігнорувати, однак на парламентських, де важливий кожен голос, це може призвести до неприємних для влади наслідків. І навіть зібрана із залученням мажоритарників провладна більшість може виявитись менш стабільною і слухняною, ніж сподіваються в Адміністрації президента.

За таких умов можна прогнозувати три базові моделі подальшої поведінки влади. Кожна тягтиме за собою якісь втрати. При чому найбільші з них несуть якраз сценарії, вірогідність яких найвища.

А-ля рюс і втрата країни

Цей сценарій часто називають «закручування гайок». Під будь-яким приводом (як-от «загроза тероризму») влада переходить від, так би мовити, поточних до демонстративних репресій: арештовують лідерів опозиції, запроваджується централізоване управління ЗМІ, контроль над бізнес-ресурсами жорстко й остаточно розподіляється на користь влади.

За таких обставин вибори перетворюються на фіксацію наперед визначених результатів, створюється провладна конституційна більшість, змінюється Конституція для забезпечення безмежної і безстрокової влади Януковича і Партії регіонів.

Реакція світу – згортання співпраці, заморожування відносин з ЄС. Натомість – васальна залежність від Росії: виконання вимог «листа Сєчіна» в обмін на кредитування і прямі російські інвестиції. Наслідок – поступова втрата контролю над основними галузями промисловості, українські олігархи стають російськими, бізнес непоступливих поглинається (знаходять «свого» Ходороковского), повна залежність у зовнішній і внутрішній політиці, примус до вступу до наднаціональних утворень (ЄврАзЕС, ОДКБ тощо). Де-факто втрата незалежності. 

Усе як завжди і втрата влади

До сьогодні українська влада намагалася уникати крайнощів, які передбачає попередній сценарій. Зрештою, парадигма пізнього провінційного «совка» не передбачає великих «кровопролить». Тому найбільш вірогідним є не «російсько-білоруський», а «малоросійський» сценарій: все залишається так, як є. Це означає продовження половинчастих реформ, тобто внесення змін у законодавство з імітацією обговорення. Як наслідок: наближений до влади бізнес отримуватиме нові пільги; малий бізнес перетворюватимуть на робочу силу для олігархів. 

Користуючись слабкістю опозиції, її надалі звинувачуватимуть у всіх гріхах, періодично порушуючи гучні справи, які розслідуватимуться на гальмах для тривалості процесу.

На виборах-2012 формується штучна провладна більшість, яка є нестійкою. У разі демонстративних порушень не виключені акції протесту і переголосування в окремих округах. Атмосфера дедалі більше нагадує 2002–2004 роки з перспективою для влади програти президентські перегони-2015.

Національне порозуміння і втрата пихи

Оптимальний сценарій для країни: влада відмовляється від риторики і дій, спрямованих на війну з опозицією, журналістами та інакомисленням. 

Проводиться попереднє обговорення (а не обговорення) проектів основних змін у економіці та питань боротьби з корупцією. При всіх основних економічних і силових відомствах створюються спостережні ради із представників опозиції та громадськості. Самі відомства натомість використовують свої можливості для втілення в життя рішень, заздалегідь обговорених із громадськістю.

Такий сценарій передбачає… виконання владою власних декларацій. Однак він вимагає відмови від пихи «монополії на істину» і уявлення про «справжню» владу, яка буцімто надає своїм носіям якогось виключного статусу і відмежовує від решти суспільства.

Такий сценарій, найбажаніший для України, на жаль, залишається найменш реальним. Під час попередніх спроб відновлення незалежності України невміння ватажків дійти компромісу в інтересах країни зводило всю справу нанівець. Нині Україна знову підійшла до небезпечного перехрестя.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Рік тому 23 травня було вбито командира бригади «Прізрак» так званої «ЛНР» Олексія Мозгового. Його машина спочатку була підірвана на керованому фугасі, а після - розстріляна з кулеметів. Офіційної версії загибелі досі немає, як і будь-яких результатів з боку псевдослідства «МДБ ЛНР». Відразу ж відповідальність за його смерть поспішили взяти на себе партизани загону «Тіні». І з того самого моменту не вщухають пристрасті навколо його смерті.
    24 травня, Павло Василів
  • 5 квітня 1918 року над міською думою Єлисавета, де тепер знаходиться Кіровоградська обласна держадміністрація, вперше замайорів синьо-жовтий або, як тоді називали, жовто-блакитний прапор.
    24 травня, Максим Сінченко
  • Швейцарський політолог, спеціаліст з державного адміністрування Андреас Ладнер в інтерв’ю для Тижня розповів про практики децентралізації та прямої демократії, їхній зв’язок та прямий вплив на ухвалення рішень в країні, а також взаємозалежність рівня життя з делегуванням владних і фінансових компетенцій від центрального на локальні рівні.
    24 травня, Ганна Трегуб
  • Пенсійні проблеми стосуються всіх, і не тільки пенсіонерів
    24 травня, Віталій Мельничук
  • Науковці знайшли спосіб спостерігати за трендами в еволюції людини
    24 травня, The Economist
  • Війна — поняття неймовірно багатобічне. У наш час ми маємо прекрасну нагоду спостерігати всю її різноманітність. Практично для кожного є очевидною війна на Донбасі з її матеріальними наслідками та нівеченням людських доль. Для багатьох безсумнівним є факт інформаційної війни. Але зовсім небагато наших громадян усвідомлюють наслідки, до яких вона призводить.
    24 травня, Любомир Шавалюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено