Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 лютого, 2011   ▪   Ростислав Павленко   ▪   Версія для друку

По кому подзвін?

Використання правоохоронців проти опонентів стає звичною справою
Матеріал друкованого видання
№ 6 (171)
від 11 лютого, 2011
По кому подзвін?
Лук'янченко Ігор
Одна за одною відкриваються скриньки Пандори, зриваючи чинні ще вчора негласні домовленості. Останні приклади: обшук житла голови Верховного Суду Василя Онопенка у справі проти його молодшої доньки. Як вважають політологи, в крісло Онопенка хочуть посадити чергового представника Донецького регіону. У ЗМІ з’явилася інформація, що брати видних бютівців Мовчана і Семиноги, які голосували за зміни до Конституції синхронно з владою, потрапили «під увагу» правоохоронних органів. 

Родинні зв’язки – вразливе місце багатьох українських політиків: за нездоровою традицією вони влаштовують родичів на зручні посади, переписують на них бізнес тощо. Родинний чинник мали б враховувати в боротьбі з усіма корупційними схемами, хоч ким би вони були побудовані. Виключно у такий спосіб влада може відновити довіру до себе як власних громадян, так і світової спільноти. Однак наразі влада чинить навпаки. Окрім грубих ходів у питаннях репресій, вона докотилася і до смішних. Прес-аташе українського посольства у Франції поширила серед місцевих журналістів лист, який ті з уїдливими коментарями переслали українським колегам. У листі без підпису стверджується, що «неприпустимо» і «неприйнятно» вести мову про репресії в Україні, тому що Тимошенко продовжує свою політичну діяльність, а якраз відмова від її переслідування і буде вибірковим застосуванням закону.

Як доказ «безсторонності» влади автори епістоли наводять вбивчу, на їхню думку, статистику: виявляється, «проти можновладців розпочато 300 розслідувань», тоді як проти представників БЮТ – «лише 70». Прикладом безсторонності також називають порушення кримінальних справ проти колишнього голови Верховної Ради Криму регіонала Гриценка, а також «заступника міністра з питань охорони навколишнього середовища». 
Утім, ці аргументи мали б переконати або дуже наївних, або геть не обізнаних із ситуацією в Україні людей. Оскільки вони не відповідають по суті на запитання вибіркового застосування законодавства і демонстративного ігнорування кричущих випадків порушень закону тими, хто у влади поки «в честі».
Приміром, переслідування Гриценка й інших кримчан – це не так боротьба з корупцією, як викорінення кримських донецькими у боротьбі за ресурси і владу на півострові. Згаданий заступник міністра опинився ні в сих, ні в тих, не забезпечив собі надійного прикриття, перш ніж нахабніти, і попався на гарячому. Те саме можна сказати і про багатьох інших можновладців, проти яких справді порушено кримінальні справи.  

Зрештою, 300 – не така вражаюча кількість, особливо якщо усвідомити, що вона стосується усіх рівнів управління. В Україні понад 240 тис. державних службовців, ще близько 80 тис. службовців органів місцевого самоврядування. Кілька- сот спійманих на корупції на рік – звична практика для будь-якої української влади. 
А от відбування жартиками у темах про лавочки харківського метро за ціною автомобіля, про тендерні процедури із підозріло прогнозованими результатами, про надміру дорогі вертольоти та про інші приклади, відомі кожному, породжує недовіру до запевнень у «безсторонності» застосування репресивної машини. Вона натомість може повернутись проти тих, хто зараз насміхається над її сьогоднішніми жертвами. За слабкістю зовнішнього ворога і обмеженістю ресурсів дедалі активніше пробиваються внутрішні сутички у владному конгломераті. Як свідчать приклади останнього часу, вже зараз вимальовується кілька ліній таких сутичок.
По-перше, спроби позбутися попутників. Після «конституційної реставрації» і формування «жорсткої вертикалі» Партія регіонів уже не потребує формальних союзників. Тому, наприклад, озвучена регіоналом Василем Харою вимога відставки його тезки – першого заступника міністра соцполітики Надраги, якого вважають близьким до Володимира Литвина, – незабаром стане одним із багатьох прикладів заміни колишніх союзників на перевірених соратників.

По-друге, бізнес-конфлікти місцевого рівня. В Одесі з гумором переповідають суперечку між Сергієм Ківаловим і депутатом-регіоналом Ігорем Плохим. Ківалов позивається проти Плохого за те, що той у місцевому ефірі «зводив наклеп» стосовно його корупційної діяльності. Конфлікт триває і теж є лише прикладом із низки подібних.

По-третє, великі бізнес-конфлікти. Група Ахметова і «бюрократи» Азарова так і не дійшли компромісу щодо умов повернення в Україну Vanco Prykerchenska. Оскільки йдеться, без перебільшення, про мільярди, групова солідарність поступається інстинктам внутрішньовидової боротьби.

З часом ставатимуть очевидними й інші лінії розлому. Не факт, що це призведе до розколу владного конгломерату; але якраз спроби його керівництва тримати васалів укупі з часом спонукатиме до застосування репресій і проти своїх.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Коли в Україні нарешті з’явився інтерес до консервативної ідеології, стало зрозуміло, як мало ми знаємо про особистість і спадщину засновника українського консерватизму
    1 жовтня, Тетяна Осташко
  • Чого прагнуть лідери, що заявляють про себе як про демократичну опозицію до нинішньої влади, і чи здатні вони досягти свого найближчим часом
    1 жовтня, Андрій Голуб
  • Координатор експертної групи розвитку культурних і творчих індустрій Єврокомісії розповів Тижню про культуру крізь призму процесу творення нової вітчизняної політики, яка регулює цю царину, економічну збитковість ставлення до неї за залишковим принципом та нові форми інституцій, що стимулюють її розвиток.
    1 жовтня, Ганна Трегуб
  • Здається, немає вже новини, яка здивувала б простого мешканця Луганська. Хоча часто про події в «республіці» дізнаєшся від тих, хто живе на «великій» землі. Іноді друзі з української сторони пишуть есемеску: «А чи правда, що…» Вони щось прочитали в інтернеті й хочуть підтвердження. І лише з таких ось «новин» дізнаєшся про кадрові зміни у верхівці місцевої «влади».
    1 жовтня, Вікторія Малишева
  • Як різні мусульманські громади сприйняли війну на Донбасі
    1 жовтня, Михайло Якубович
  • З початком жовтня в Україні мало стартувати тестування на керівні посади в Державне бюро розслідувань. Втім, цього не відбулося.
    1 жовтня, Станіслав Козлюк
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено