Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 червня, 2016   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Обнулити «чорну касу»

Так звана амбарна книга регіоналів, опублікована журналістами «Української правди», не принесла сенсацій, але вкотре пожвавила розмови про необхідність боротьби з політичною корупцією.
Матеріал друкованого видання
№ 22 (446)
від 2 червня, 2016
Обнулити «чорну касу»

З опублікованих документів українці навряд чи почерпнули щось нове. Ну хто не знав раніше, що Янукович та його команда купували вибори, платили за джинсу на провідних телеканалах країни й були тотально корумповані? Шок викликали тільки оприлюднені суми. Уперше стали відомі конкретні цифри.

Відразу почалися суперечки про справжність списку. Політики, чиї прі­звища в ньому присутні, кинулися навперебій заперечувати свою спів­працю з регіоналами. Одначе як мінімум один фігурант побічно підтвердив справжність переліку. Журналіст Олексій Мустафін у Facebook розмістив посилання на своє інтерв’ю 2012 року, де він відкрито говорив, що консультує Партію регіонів. Інформацію про отримувані ним $20 тис. щомісячної плати за ті консультації медійник не спростував.

Однією з головних сенсацій виявилося те, що гроші в регіоналів брала навіть партія «Наша Україна». Утім, дані про це теж давно циркулювали в кулуарах та ЗМІ. Наприклад, у Донецьку 2012 року представники регіональних організацій НУ не дуже й приховували свої теплі стосунки з колись принциповими супротивниками. Намети нашоукраїнців у 2012 році спокійно стояли на центральній площі Донецька поруч із регіональськими. Ще 2004-го таке в обласному центрі звичайно було неможливим. За помаранчеву символіку людей на вулицях могли побити. Однак із роками взаємини між Ющенком та Януковичем теплішали.

Читайте також: Спаринг-партнери Банкової. Чи готова АП до виборів

Дізнавшись про свою присутність в опублікованих списках, Костенко поспішив запевнити громадськість, що не брав грошей у регіоналів. Однак з огляду на нульовий рейтинг як самого Юрія Івановича, так і партії «Наша Україна» скандал навряд чи зашкодить іміджу когось із них.

Слід нагадати, що у 2012 році партія «Наша Україна» на відміну від інших помаранчевих партій відмовилася приєднуватися до Об’єднаної опозиції і пішла на вибори самостійно, набравши за підсумками трохи більше ніж 1% голосів. Таким чином Ющенко фактично підіграв Януковичу та Партії регіонів, відтягнувши в опозиції 226 тис. прихильників.

Іншою несподіваною сумою стали 2,2 млн, видані донецькому соціологу Євгенові Копатьку. У минулому той очолював кишенькову соціологічну контору регіоналів R&B Group, яка публікувала неправдоподібні цифри підтримки Януковича й ПР. Люди, що цікавилися політикою, із цих результатів сміялися. Ті, кого вона не обходила, продавали голоси за гречку і чхали на всі рейтинги. Складалося враження, що Копатько взагалі бере результати зі стелі, а його соціологічна контора є фейком й існує лише на папері. І раптом виявилося, що йому виділяли справді величезні кошти.

На думку експертів, оприлюднені документи навряд чи стануть  основою кримінальних справ. Бо належних доказів у написаних від руки реєстрах явно не достатньо

Тепер Копатько поїхав до Криму й відпрацьовує свої мільйони написанням різних апокаліптичних прогнозів щодо України, а також розповідями про те, як добре жити на анексованому півострові та в «ДНР».

Варто зазначити, що опублікована частина «чорної каси» — лише малий відсоток того, що витекло із засіків Партії регіонів. Чимало матеріалів направив до Національного антикорупційного бюро України Віктор Трепак, який розповів про це у своєму інтерв’ю виданню «Дзеркало тижня». Він стверджує, що передав правоохоронцям відомості на $2 млрд. В «Української правди» виявилася лише мала частина цього масиву інформації. Матеріали дісталися журналістам, за їхніми словами, від анонімного джерела, називати яке вони відмовилися.

Чому злив стався саме зараз, поки що не зрозуміло. Очевидно, ми спостерігаємо видиму частину якоїсь політичної гри, котра здебільшого ще прихована від нас кулуарами. Дехто з журналістів та експертів уже висловив припущення, що «засвітка» фрагмента списку й інтригуюче інтерв’ю Трепака, який повідомив, що в реєстрах значиться безліч діючих політиків і чиновників, — це своєрідний торг. Таким чином влада надсилає сигнали фігурантам відомостей, що можна домовитись і на певних умовах стерти звідтіля свої прізвища.

На користь цієї версії свідчить курйозна історія з Олегом Ляшком, який напередодні оприлюднення списків заявив у Facebook, що його ім’я, швидше за все, там з’явиться і що це провокація влади проти нього та його партії. Публікація викликала масу приводів для шпильок і жартів. Ніколи ще шапки на злодіях не палахкотіли так яскраво. Однак в оприлюднених журналістами списках Ляшка не виявилося. Отже, Олега Валерійовича наразі не топлять, а лише запрошують до торгу.

Читайте також: Андрій Левус: «На Україну чекає ще одна радикальна зміна»

Поки що головний висновок, який можна зробити після появи частини «чорної каси» в ЗМІ, що режим Януковича, що називав себе легітимним, насправді ніколи таким не був. Усі ці сотні тисяч доларів, котрі Партія регіонів платила ДВК й ОВК, по суті, доводять, що її представники не прийшли до влади за допомогою законних демократичних процедур, а банально купили собі мандати й крісла.

Фактично виходить, що як мінімум вибори 2012 року були тотально сфальсифіковані на користь Януковича та його клану. Отже, всі претензії сепаратистів із приводу «державного перевороту» в 2014 році більше не мають сенсу, бо ж громадяни боролися на вулиці не з легітимним державним керівництвом, а з воєнізованими структурами мафії, що незаконно узурпувала владу в країні.

У світлі нових фактів трактування подій зими 2013–2014 років набуває однозначної форми опору незаконному захопленню влади. Це означає, що на звання «хунти» в тодішньому протистоянні куди більше заслуговувала кліка Януковича, ніж уряд, який прийшов до влади після перемоги Майдану.

Залишається сподіватися, що цього разу корупційний скандал закінчиться притягненням до відповідальності бодай частини фігурантів отриманих списків Але саме із цього приводу юристи мають великі сумніви. На думку експертів, оприлюднені документи навряд чи стануть основою кримінальних справ. Бо належних доказів у написаних від руки реєстрах явно не достатньо. У цивілізованій країні оприлюднення такої інформації означало б політичну смерть для кожного, хто в них опинився. Але в Україні, як ми знаємо, суспільство не таке вибагливе. Тож на багатьох «героїв» списку може чекати довга кар’єра в політиці.

 




Матеріали за темою:

Реклама
Новини за темою
Останні публікації згорнути
  • Як автоматизується полювання на відмивачів грошей
    19 листопада, The Economist
  • Експертиза, яка дає змогу вийти за межі лише виробництва культурного проекту й піднятися до рівня стратегування і, що головне, втілення тих стратегій у життя, — це дуже рідкісна річ в українському культурному середовищі. У наших реаліях навіть міністр культури має бути бодай трохи митцем, але чомусь не обов’язково професійним менеджером і політиком, здатним аналізувати статистичні дані, розуміти політичні наслідки слів та дій, а також передбачати ефективність інвестицій.
    18 листопада, Тетяна Філевська
  • На балконі нашого офісу Вася смачно затягується цигаркою, яку підкурює від іншої цигарки, і продовжує свій монолог у мій бік, але вже й не дивиться на мене: — Так, а ще мені треба, щоб ти начитав для радіо українські класні прислів’я, ще картинка, ще... — я вже й не слухаю. Усі його слова далі звучать як «бла-бла-бла», а в моїй голові народжується діалог для опонування.
    18 листопада, Тарас Білка
  • Івона Костина, заступниця керівника громадської організації «Побратими», яка займається психосоціальною адаптацією ветеранів, була координатором команди Іnvictus Games в Україні. У вересні в рамках цих ігор в Канаді вона відвідала дві тематичні конференції й поділилася отриманим досвідом.
    17 листопада, Ганна Чабарай
  • Кажуть, якщо довго й наполегливо про щось мріяти, мрія обов’язково здійсниться. Можливо, українські політики в це не вірять, але після Революції гідності вони справляли враження безнадійних, але наполегливих мрійників, бо використовували чи не кожну можливість, щоб публічно заявити про необхідність «плану Маршалла» для України.
    17 листопада, Любомир Шавалюк
  • Велика чистка в Саудівській Аравії: Мугаммад ібн Салман посуває конкурентів на владу
    17 листопада, The Economist
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS

Матеріали, позначені як "Новини компаній" розміщуються на правах реклами. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено.