Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
24 грудня, 2015   ▪   Юлія Олійник   ▪   Версія для друку

Цього разу — назавжди

Росія програла цю війну. Але чи виграла її Україна? Цю російсько-українську війну ми самі стали називати гібридною: ніби її нема, а люди гинуть. І нарешті стало очевидним: у нас не лише війна, а й політика, економіка та культура гібридні.
Матеріал друкованого видання
№ 51 (423)
від 24 грудня, 2015
Цього разу — назавжди

Росія програла цю війну. Але чи виграла її Україна? Цю російсько-українську війну ми самі стали називати гібридною: ніби її нема, а люди гинуть. І нарешті стало очевидним: у нас не лише війна, а й політика, економіка та культура гібридні. Опозиційний блок ніби є, але опозиції до партії влади нема (бо що ділити, наприклад, панові Кононенкові з паном Ахметовим? Можливо, майно пана Коломойського?). Економіка у нас ніби вільно-ринкова, але бізнес живиться з державного бюджету (наприклад, хто краще продасть армії пальне, надасть «послуги» Укрзалізниці або візьме собі кредит під гарантії уряду). Та й банки ніби є — але обігу банківського капіталу нема, тому взяти кредит можна тільки гібридно: лише «своїм» у «своїх» на «своїх» умовах. Наші митники й прикордонники так само гібридно стережуть кордони, тому контрабанда безперешкодно й безподатково вливається в бізнес, не залишаючи й сліду в нашому ВВП (а як іще можна вижити людям у регіонах, якщо не стати цигарковими перемитниками на Закарпатті, бурштинокопачами на Рівненщині чи транскордонними погоничами бичків на Сумщині?). І в культурі у нас без гібридності не обійшлося — ну чим не гібрид, наприклад, «російськомовна українська література»? Або проведення засідання Кабміну російською мовою, бо вірменин Аваков і грузин Саакашвілі не хочуть (мовляв, не вміють) говорити українською? Ви можете уявити в Бундестазі німецького депутата — етнічного турка, який не говорить німецькою?

Читайте також: Як Путін розважає народ

Росія-СРСР була такою собі гібридною тоталітарною імперією. У 1991 році Україна здобула від неї таку саму гібридну незалежність і майже 25 років прожила з нею — з тисячами пам’ятників Лєніну, русифікованим владним і культурним простором, головами колгоспів і «червоними» директорами в парламенті, кримінальною олігархізацією та травматично-патологічною любов’ю «молодшого брата» до «старшого». 25 років гібридної незалежності — чи не забагато? І, може, вже досить?

Сьогодні російська імперія в агонії. Правда, це ще не гарантує її розвалу, бо агонії вже з нею траплялися — востаннє в 1917 році, майже століття тому. Тоді Україна не здобула самостійності — перефразуємо Пілсудського: українські політики, рухаючись у «революційному потязі», по дорозі до незалежності зійшли на станції «соціалізм». А в 1990-х українські націонал-демократи, намагаючись потрапити на станцію «капіталізм», опинилися в обіймах специфічного російського псевдокапіталізму — тепер ми назвали б його гібридним, — якому стали рідними лєніни на центральних площах, червоні прапори, бідне населення і кримінальний бізнес.

У 2016 році маємо шанс не лише відсвяткувати 25-ту річницю української незалежності, а й остаточно позбутися її гібридності. Для цього треба багато зробити, але головні необхідні кроки вже очевидні: 1) бізнес повинен функціонувати на конкурентних і справді ринкових засадах, а не обслуговувати держбюджет за чорними й сірими схемами (а для цього потрібні не лише доступні кредити та демонополізація, а й відкриття кінцевих бенефіціарів бізнесу); 2) здоровий бізнес має розвиватися в регіонах, які сьогодні перетворилися на депресивні території, де люди живуть без заробітку; 3) агробізнес, як історично традиційний для України, має ґрунтуватися на такій базовій виробничій одиниці, як сімейне фермерське господарство, а обмеження землеволодіння латифундій повинне визначатися законодавчо із залученням експертного середовища й агровиробників — тільки тоді запровадження ринку землі стане стимулом для економіки; 4) в Україні мусить врешті-решт з’явитися здорова соціал-демократична сила, яка захищатиме інтереси людей найманої праці й не матиме нічого спільного ні з комуністами Зюґанова — Симоненка, ні із соціалістами Медведчука — Мороза. Тоді популістичні маніпуляції не будуть вирішальними в битвах за електорат; 5) у гуманітарній сфері країна потребує не лише україноцентричної культурної політики, а й відновлювальної українізації.

Читайте також: Газонокосарка для мізків

Бо якщо українців примусово і брутально русифіковували протягом століть, то невже вони не мають права на відновлення історичної справедливості? Політика захисту національної ідентичності — це європейська традиція, тож українцям варто її дотримуватися. Якщо хочемо остаточно позбутися гібридності, ми повинні навчитися відстоювати свої національні інтереси. Зрештою, вибір простий: або Україна колись українізується, або загине. Російська Україна — це оксиморон, іще один гібрид, подарований нам імперією. А ще є військова сфера: якою може бути українська армія? Адже її в нас ніколи не існувало, за винятком кількох героїчних, але коротких періодів у ХХ столітті. А якою має бути зовнішня політика? Бо ж ми завжди вибирали між чужими фарватерами й ніколи не були геополітичним гравцем, хоча маємо для цього потенціал принаймні в Східній Європі.

Ці та безліч інших викликів постануть перед політиками нового покоління у 2016 році. Від їхніх відповідей і залежатиме, як скоро ми позбудемося імперії. А те, що це неминуче, не викликає жодних сумнівів.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено