Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
10 грудня, 2015   ▪   Анна Корбут   ▪   Версія для друку

Сигнал від Джо

На візит американського віце-президента в Україні, затамувавши подих (хто від надій, а хто від нервів), чекали всі.
Матеріал друкованого видання
№ 49 (421)
від 10 грудня, 2015
Сигнал від Джо

Від надій — українці. Вони вкотре відчайдушно сподівалися, що бесіди «животворного Байдена» тет-а-тет за зачиненими дверима з вітчизняними лідерами змусять останніх розібратися з корумпованими генпрокурорами, суддями й діячами провідних парламентських партій, які гальмують реформи. Але навряд чи ці очікування були виправдані: політикам, які тримають на посадах скандальних персон, швидше за все, ніким їх замінити так, щоб і свій імідж поліпшити, і не позбутися зручних схем та інструментів. А якщо й знайдуть гнучких людей на заміну, то громадськість відразу розбере їх по кісточках і з’ясує, чиїм інтересам вони служитимуть: держави чи, як завжди, різних таборів у владі.
Від нервів — політики. Бо чекали критики на свою адресу, а ще приблизно того самого, що й виборці, тільки зі сподіванням, що розбиратися змусять протилежний табір (і протилежний тут аж ніяк не опозиція), а самі таким чином зміцнять позиції біля керма. Ці очікування, схоже, теж необґрунтовані: поки влада фактично стоїть на двох центрах впливу, Захід навряд чи захоче бачити зсув статус-кво в бік будь-якого з них. Адже ні той, ні той не довів своєї надійності, імунітету до спокуси здобути всю повноту влади, спроможності чи бажання пожертвувати власними амбіціями та інтересами у фінансових потоках, щоб реально будувати міцну демократичну державу, а не імітувати процес, роблячи які-не-які кроки виключно під тиском громадськості й закордонних партнерів.  

Незадовго до візиту Байдена в Україні сильно активізувався якийсь дивний інформаційний цирк: скандальні зливи інформації, раптові викриття корупційних схем, які практикують представники уряду й соратники прем’єра, оминання увагою аналогічних практик, тільки з боку тих, кого вважають дружніми до команди президента, відверті інтерв’ю олігархів ні з того ні з сього.

Читайте також: Незакінчена українська революція

Не зрозуміло, чи був розрахунок на те, що такі збурення в політичному та медійному просторі справлять враження на Байдена або ж змусять його якось змінити думку про становище України чи розстановку сил у її політиці. Адже він не довідується про тутешній стан справ виключно з короткотривалих поїздок. Усі західні партнери України, зокрема США, поза сумнівом, уважно й постійно стежать за тутешніми процесами, спілкуються аж ніяк не із самими представниками влади чи офіційних структур і вже непогано орієнтуються в цьому хаосі. Тримати руку на пульсі українських проблем Заходу допомагають люди, які сьогодні зосередилися здебільшого в громадських організаціях та ЗМІ й кваліфіковано моніторять діяльність державного керівництва.

Схоже, що в нас на очах формується новий політичний клас, який може поступово й дедалі дужче витісняти нинішній корумпований

І власне тут у всіх цих політично-медійних шапіто відкривається один позитивний момент: інформація, яка випливає на поверхню, збурює не так західних політиків, як активну громадськість і виборців (навіть якщо не всіх) в Україні. Коли послухати, хто, що й на кого зливає з різних таборів, можна скласти більш-менш цілісну картинку викликів та проблемних людей у державі. Тоді за цю інформацію беруться ті ж таки представники громадянського суспільства, з якими зустрічаються і яких вислуховують усі західні публічні особи й посадовці.

Схоже, що в нас на очах формується новий політичний клас, який може поступово й дедалі дужче витісняти нинішній корумпований. Що більше зливається інформації про корупцію у владі, то більше роботи для такого класу й відповідно він помітніший в очах електорату. Йому великою мірою довіряє Захід, який, попри всі проблемні моменти, є нині ключовим партнером України.

Поки що різних громадських організацій і груп активістів багато, вони мають свої погляди, але все-таки перетинаються, дискутують і, головне, схоже, усвідомлюють спільну мету. Фінансову підтримку їм забезпечує Захід, тримає їх на плаву й робить незалежними від українських бізнес-інтересів — і така допомога, до речі, за ефективністю чи не нарівні з подіями на кшталт візитів американських та європейських високопосадовців. Останнім часом виявляється тенденція, коли активісти не бояться також критикувати Захід за те, як саме він виділяє і на що спрямовує ці транші в Україні: такий фідбек від реципієнтів, яким довіряють, може виявитися корисним для фінального результату.

Тепер питання в тому, наскільки цей потенційно новий політичний клас зможе консолідуватися (зокрема, разом із деякими вже депутатами чи представниками уряду), щоб сформувати якісну й серйозну противагу мейнстримним політсилам. Хочеться сподіватися, що зможе. Ба більше, з баченням і стратегією розвитку України на довгострокову перспективу, яких бракує нинішній владі.

Читайте також: Одкровення від олігархів

Іще одне питання — скільки часу є в нашої країни. Підтримка США поки що не припиняється навіть попри провали вітчизняної влади: не було б громадянського суспільства — зневіра в здатності України до змін настала б на Заході, мабуть, значно швидше. Однак у листопаді 2016-го в Америці президентські вибори. Наступний господар Білого дому навряд чи якось кардинально переінакшить позицію щодо нашої держави, але сам процес і перехід влади на якийсь час відволіче увагу від зовнішніх моментів, зокрема й України. ЄС, схоже, продовжить санкції проти Росії до середини 2016 року (це збиралися зробити автоматично, але під час підготовки статті з’явилися новини, що Італія заявила про бажання провести «політичні дебати» з приводу пролонгації, тож тему відкладено до зустрічі міністрів закордонних справ членів ЄС 14‑го або до саміту президентів країн 17–18 грудня). А ще, за останніми повідомленнями в пресі, Брюссель може надати Україні та Грузії безвізовий режим — теж усередині наступного року. Плюс продовжуватиме підтримку через свої консультативні місії та фінансування реформ і громадянського суспільства. Але в довшій перспективі Україні важливо не втратити принципового політичного сприяння європейців і західних партнерів загалом, аби вони не почали знову бачити Росію (після скасування санкцій, наприклад) єдиним вартим уваги великоваговиком регіону. А для цього знову ж таки потрібне відчуття прогресу в боротьбі з корупцією в Україні. Поки що домінує відчуття протистояння й опору змінам у владі.

Тому найближчі півроку-рік доведеться, з одного боку, робити все, аби західні партнери не вирішили, що в українського суспільства зникає апетит до реформ, а з другого — не давати вітчизняній владі сформувати таке собі летаргічне середовище, у якому вона зможе знайти двійко-трійко компромісних постатей (щоб заспокоїти громадськість і виграти час для дальшого уникання змін). Якщо це вдасться, то за кордоном зміцніє віра в демократичний потенціал України, а вдома — політична вага громадськості, яка сьогодні, власне, і є виразником та представником народу.




Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Колишній аеророзвідник, ветеран АТО Євген Ярило та його брат-шахтар Євген Гущин відкрили в Києві ветеранську тату-майстерню Der Igel (з нім. «їжак»). Обоє кардинально змінили рід занять, дуже цим задоволені й закликають інших займатися тим, чим справді хочеться.
    21 жовтня, Ганна Чабарай
  • Президент Польщі проти свого колишнього керівника
    21 жовтня, The Economist
  • В Україні зростає кількість муніципальних структур, які претендують на виконання функцій поліції
    20 жовтня, Андрій Голуб
  • Майор авіації в відставці, який з 2014 року перебуває у СІЗО Бахмута, нещодавно отримав вирок в десять років позбавлення волі за звинуваченням у здирництві. Підсудний наголошує на тому, що давав свідченням під тискам і тортурами, але уповноважені органи не квапляться розслідувати заяви про катування
    20 жовтня, Єлизавета Гончарова
  • 2017-го минає 25 років як відкрився український офіс глобального лідера юридичних консалтингових послуг, міжнародної компанії Baker McKenzie. На святкування цієї річниці до Києва завітав виконавчий директор компанії Пол Ролінсон, із яким Тиждень розмовляв про глобальні економічні тенденції та пов’язані з ними юридичні виклики.
    20 жовтня, Любомир Шавалюк
  • Учасниця 83-го Міжнародного Конгресу PEN, виконавчий директор Південноафриканського PEN-клубу, дисидентка часів апартеїду Мерґі Орфорд розповіла Тижню про досвід насильства та вразливість демократії, російські впливи в ПАР, біженців і природу криміналу.
    20 жовтня, Ганна Трегуб
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено