Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 листопада, 2015   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Кінець «Новоросії»

Другий тур місцевих виборів засвідчив, наскільки істотно змінилась електоральна мапа Південного Сходу
Матеріал друкованого видання
№ 46 (418)
від 19 листопада, 2015
Кінець «Новоросії»

Місцеві вибори, що так розтяглися в часі через запровадження другого туру, нарешті завершилися. Досі ситуація до кінця не зрозуміла тільки в Кривому Розі, де представники демократичних партій зафіксували масові фальсифікації та збираються оскаржувати результати голосування. В інших містах голоси було пораховано значно швидше, ніж у першому турі, тож результати перегонів уже відомі.

Варто сказати, що загалом, якщо не брати до уваги скандал у Кривому Розі, другий тур відбувася відносно спокійно. І навіть там, де прогнозувалися гарячі точки та серйозні протистояння, виборчий процес завершився напрочуд цивілізовано. У де­яких містах кандидати, які програли, ще до оголошення офіційних результатів визнали поразку та привітали опонентів із перемогою, що для України поки ще не типово.
Другий тур, як і передбачалося, приніс сюрпризи. Головним із них стало зникнення з електоральних мап так званої Новоросії. Якщо в попередні 10 років області Південного Сходу України на різних виборах, як правило, у єдиному пориві віддавали перевагу проросійським кандидатам, то тепер у низці регіонів перемогли представники демократичних партій, орієнтованих на європейський вектор інтеграції України. Відразу в трьох обласних центрах Південного Сходу: Херсоні, Миколаєві та Дніпропетровську — представники колишньої Партії регіонів зазнали поразки. А в одному з найбільших міст України — Кривому Розі — голоси виборців розділилися практично порівну.

Читайте також: Сюрпризи другого туру

Втративши адміністративний ресурс та широкі можливості для фальсифікування, старі клани ви­явилися не здатні утримувати владу у своїх руках. Результатом місцевих виборів у південних областях стало значне збільшення представництва демократичних партій в органах місцевої влади, практично повсюдний провал комуністів, а також кінець політичної монополії представників Партії регіонів та її дочірньої структури — Опозиційного блоку.

Таким чином з’ясувалося, що біло-блакитний Південний Схід, який російська пропаганда видає за «Новоросію», вороже налаштовану до України, по факту є звичайною містифікацією, яка не може існувати без адмінресурсу та фальсифікацій голосування. «Новоросія» виявилася породженням переписаних протоколів та каруселей, і перші ж відносно прозорі вибори вщент розбили міф про її існування. Голосування показало, що український Південний Схід є не єдиним ментальним простором, а дуже різний за своєю суттю. І включає в себе як справді проросійськи налаштовані анклави на кшталт Харкова, Одеси (без областей) та залишків Донбасу, так і великі території, які не сприймають російський імперський міф. Прихильники сепаратизму пояснюють невдачі проросійських партій падінням явки. Мовляв, населення Південного Сходу після Майдану взагалі не бачить жодного сенсу в тому, щоб ходити на українські вибори. Однак насправді ніякого обвалу явки порівняно з попередніми роками не відбулося. Якщо взяти результати останніх місцевих виборів у 2010 році, то стає зрозуміло, що й за Януковича жителі Південного Сходу на вибори ходили дуже погано. Так, у Донецькій області явка тоді становила 44% виборців, Дніпропетровській — лише 40%, Херсонсь­кій — 42,3%, Харківській — 46,8%, Одеській — 45%, Миколаївській — 42,3%.

Цього разу на Одещині проголосувало 41,6% виборців. У Миколаєві в другому турі явка становила 39,85%. Падіння є, але незначне. А якщо відкинемо факти фальсифікацій у 2010-му, то й зовсім не побачимо жодної різниці.

Читайте також: Великі комбінатори

У Дніпропетровській області явка на місцеві вибори цього разу взагалі перевищила показники минулих місцевих перегонів. У першому турі вона становила 42,9%. У другому в Дніпропетровську — 45%. Таким чином, жодного різкого зниження інтересу до виборів з часу втечі Януковича на Південному Сході не відбулося. Понад те, якщо зробити поправку на значні фальсифікації в 2010-му, то виявиться, що інтерес до виборів не тільки не впав, а місцями навіть зріс. Тож пасивність електорату навряд чи якось пов’язана з проросійськими настроями й загалом радше відображає загальну інертність та низьку правову грамотність українського суспільства.

Навіть там, де вихідці з Партії регіонів перемогли, їхню першість швидше можна пояснити застосуванням адмінресурсу, ніж усенародним обожнюванням. У Павлограді та Запоріжжі, де з великою перевагою перемогли ставленики Ріната Ахметова, містяться виробництва, що належать донецькому олігархові. Саме їхні працівники здебільшого й забезпечили такий результат. А в Кривому Розі представникові клану Вілкулів допомогли обійти опонента із «Самопомочі» лише відверті фальсифікації.

Голосування в цьому місті було найскандальнішим. У першому турі чинний мер Юрій Вілкул випередив найближчого переслідувача Юрія Мілобога на 35% і лише трохи не дотягнув до 50%. Здавалося, результат другого туру очевидний. Але, як і передбачав Тиждень (див. № 45), у другому турі результат Мілобога істотно зріс, оскільки навколо нього об’єдналися виборці демократичних сил, а у Вілкула електорального резерву не було.

15 листопада обидва кандидати дістали майже рівну підтримку. Юрій Вілкул випередив амбітного Мілобога лише на 700 голосів. При цьому вирішальну перевагу йому вдалося здобути в Інгулецькому районі. Там була зареєстрована аномально висока явка порівняно з іншими районами, де переміг демократичний кандидат.

Коли стало відомо про протистояння, яке несподівано виникло в Кривому Розі, до міста одразу ви­їхали народні депутати та журналісти, однак постфактум довести, що вибори були сфальсифіковані, тепер буде досить складно. Народний депутат Єгор Фірсов уже визнав у своєму коментарі, що фальсифікаціям у Кривому Розі не вдалося запобігти через те, що ніхто просто не вірив у перемогу Мілобога.
«Вибори пройшли досить брудно, спостерігачі від Мілобога склали кілька десятків скарг. У подібній ситуації в іншому місті відразу почався б скандал і фальсифікації не пройшли б. Але невіра у власні сили в Кривому Розі зіграла з нами злий жарт. Оскільки всі очікували легкої перемоги Вілкула, у Кривий Ріг не приїхали журналісти та дружні депутати. І Юрій Мілобог у вирішальний момент залишився без підтримки.
Фактично він виграв, але коли маєш справу з шахраями зі зграї Януковича, то просто виграти недостатньо. Потрібно ще вміти захистити результат. На жаль, із цим у Кривому Розі головна проблема», — написав Фірсов.

Читайте також: Сумщина: Схід і Захід одразу

Особливу роль у поразці кандидата від «Самопомочі» відіграв криворізький осередок партії «Батьківщина». Його лідер Ольга Бабенко відмовилася підтримувати в другому турі партнерів по коаліції й фактично стала на бік Вілкула. Таке рішення пояснюється тим, що Бабенко давно пов’язують із Вілкулом партнерські відносини. ТОВ «Крост», що належить їй, не раз вигравало великі тендери в період президентства Віктора Януковича та повного панування Вілкулів на Дніпропетровщині. Найбільший куш дістався Бабенко в 2013 році, коли «Крост» виграв тендер на 193 млн грн на реконструкцію спортивного комплексу «Метеор» у Дніпропетровську. Набагато частіше Бабенко отримувала підряди на різні роботи в рідному Кривому Розі.

Після того як ТВК оголосила про перемогу Вілкула на виборах, Бабенко одразу ж у своєму зверненні визнала результати голосування. Однак згодом «Батьківщина» таки приєдналася до вимог демократичних партій про перерахунок голосів у Кривому Розі.

Взагалі ж по Україні обійшлося практично без сюрпризів. У більшості міст другий тур виграли діючі мери. Хіба що в Черкасах міський голова Одарич несподівано поступився представникові «Батьківщини» Бондаренку. Досить передбачувано закінчилося голосування і на Донбасі.

У Сєверодонецьку на Луганщині в другому турі переміг Валентин Казаков, який очолював місто в період воєнних дій і товаришував із представниками сепаратистів. Після звільнення міста від козачих банд добровольці батальйону «Айдар» взяли Казакова в полон і деякий час тримали в підвалі. Однак у правоохоронців запитань до мера-сепаратиста традиційно не виникло, і Казакову ніщо не завадило
повернутися до виконання своїх обов’язків.

У Краматорську вибори виграв представник містоутворюючого підприємства НКМЗ екс-регіонал Андрій Панков, який до війни вже працював заступником міського голови. Його суперник, також колишній регіонал, а нині нардеп із фракції Блоку Петра Порошенка Максим Єфімов, вів агресивну рекламну кампанію, але адмінресурс виявився сильнішим за гроші.

Загалом уведення другого туру мало благотворний вплив на виборчий процес і зіграло на руку в південно-східних областях проєвропейським силам. Традиційна роздробленість демократичних партій у цих регіонах раніше грала на руку регіоналам, проте нові правила допомогли демократам об’єднати зусилля в другому турі.

Залишається сподіватися, що переможцям вдасться скористатися плодами своїх перемог.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Минулого тижня світові ЗМІ писали про передачу Україні права проводити фінал Ліги чемпіонів, мододих українських політиків та спростовували чутки про польських військових на Донбасі
    26 вересня, Ольга Ворожбит
  • Воно не прийме тебе, поки не полюбиш його першим, поки не звикнеш до його характеру, до його камерності й непоказного аристократизму. Замешкати тут — означає зголоситися на те, щоби про тебе тут усі все знали і ти так само все про всіх знав, прийняти неписане правило, що, зрештою, у людей не може бути аж надто багато секретів.
    26 вересня, Ярослава Тимощук
  • Французький політолог розповів Тижню про майбутнє переговорів щодо війни в Україні та перспективи геополітичних змін упродовж наступного року, а також поділився спогадами про власну поїздку на лінію фронту.
    26 вересня, Алла Лазарева
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено