Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
21 вересня, 2015   ▪   Богдан Буткевич   ▪   Версія для друку

Олігархічний фронт

Петру Порошенку, звичайно, ще дуже далеко до «звитяги» Віктора Януковича, якому вдалося під кінець каденції через свою жадібність об’єднати проти себе чи не всіх олігархів України. Які, на жаль, й до сьогодні продовжують залишатися повними політичним володарями політикуму, не дивлячись на ритуальні камлання про «деолігархізацію».
Олігархічний фронт
Фото: ЛІГАБізнесІнформ

Однак п’ятий президент України, що й сам досі є олігархом, стрімко цим шляхом йде. Майже всі великі лідери фінансово-промислових угруповань мають наразі з ним чималі конфлікти й побоюються намагань Петра Олексійовича вибудувати свою чітку вертикаль влади. Останні «гранатні» події біля Верховної Ради стали каталізатором процесу, який можна назвати відкриттям такого собі олігархічного фронту проти діючого голови держави, метою якого є щонайменше переформатування уряду та проведення позачергових парламентських виборів навесні 2016 року. Й якнайбільше обмеження влади президента, яка останнім часом й справді посилилася.

Олігархи звикли розкладають яйця по всіх політичних кошиках, тобто, мають, своїх представників у всіх фракціях, навіть тих, що, на перший погляд, не мають до конкретно взятої особи ніякого відношення. Тому ступінь впливу на конкретну фракцію нерідко досить важко оцінити, допоки не розпочинаються якісь реальні дії.

Читайте також: Симеон Дянков: «Олігархи є найбільшими опонентами реформ»

Однак, на даний момент, експерти та політичні плітки чітко пов’язують всі існуючі політичні фракції в парламенті з конкретними лідерами фінансово-промислових груп. Конкретніше, «Радикальну партію» Ляшка – з традиційно Льовочкіним, а з останнього півріччя – ще й з Ігорем Коломойським, «Батьківщину» - наразі, з тим-таки Льовочкіним, «Оппоблок» - з Ахметовим, та, вибачте за повторення, Льовочкіним, «Народний фронт» - з Миколою Мартиненко та Олександром Онищенком. Окрім БПП та «Самопомочі», яка ні під кого остаточно поки що «не лягає» через президентські амбіції свого лідера Андрія Садового, є ще парламентські групи «Воля народу», яка донедавна була підконтрольна померлому Ігорю Єремеєву, а тепер, за чутками, веде досить актині перемовини з Коломойським та група партії «Відродження», яку фінансує, пробачте за тавтологію, той-самий дніпропетровський лідер ФПГ «Приват».

Картина вимальовується досить промовиста. Вже зараз проти президентської БПП та прем’єрського «Народного фронту», які через низькі рейтинги змушені будуть працювати у зв’язці, Ігор Коломойський та Сергій Льовочкін, які мріють про реванш та відплату, можуть зібрати чи не до половини депутатського складу Верховної Ради. А якщо до цього додати могутній медіа-пул, який мають Коломойський-Льовочкін, за підтримки Ахметова – достатньо згадати лише назва підконтрольних телеканалів 1+1, 2+2, Інтер, «Україна» та 112, який, за чутками, ця парочка викупила з «Сім’ї» наприкінці минулого року, то отримуємо потужний кулак.

В кулуарах з’їзду партії «УКРОП», який відбувся в неділю в Києві й яка є партією Коломойського, кореспондентам Тижня вдалося поспілкуватися з одним з високопоставлених членів цієї команди, який поділився приблизними планами на найближче півріччя. Ці слова цілком корелюють з подіями, які вже розпочалися в політикумі. Ці ж висновки підтверджуються нашими джерелами з «радикального» середовища Олега Ляшка. Їх сутність достатньо проста – наразі три великі олігархи, Ігор Коломойський, Сергій Льовочкін та Ринат Ахметов, уклали такий-собі «антипорошенківський пакт», який був формалізований на початку літа. Його мета проста – розвал існуючої парламентської коаліції, блокування створення нової та примушення президента до позачергових виборів до парламенту навесні. Серед проміжних цілей – зміна прем’єр-міністра та переформатування уряду. В цілому, незадоволені олігархи хочуть повернути собі «віджаті» Петром Олексійовичем за останній рік позиції в управлінні державою. Робитися це буде як руками підконтрольних фракцій, так і шляхом укладення ситуативних союзів з позафракційними та «тушкування» провладних фракцій, особливо «Народного фронту». Звичайно, паралельно з роботою на знищення підконтрольних медіа-ресурсів.

Читайте також: Геркулес і стайні

План схематично виглядає просто. Спочатку, на початку жовтня, з коаліції «Європейська Україна» мають вийти три фракції – «радикали» Ляшка (це вже зроблено), «Батьківщина» та «Самопоміч». Що, в свою чергу, має спонукати Банкову на зміни в уряді та якнайбільші електоральні втрати перед виборами. А далі, в листопаді підконтрольні фракції та ситуативні союзники мають два варіанти розвитку – або спробувати створити свою коаліцію, що малоймовірно через недостатність депутатів та крихкість конструкції, або, що набагато більш ймовірно, заблокувати будь-яку можливість створення нової. Що, в результаті, має спровокувати політичну кризу та змусити президента розпустити парламент. А на позачергових виборах олігархічний тріумвірат зробить все, щоб БПП втратило свої чільні, на даний момент, позиції у Верховній Раді.

Отже, план вже почав впроваджуватися у дію – як відомо, після вибуху гранати під ВР Олег Ляшко зі своєю фракцією вийшов зі складу коаліції. Щоправда, невідомо, чи цей вихід планувався саме так – джерела серед «радикалів» стверджують, що, згідно із стратегічним плануванням, розвал коаліції мав початися більш централізовано, на початку жовтня. А нинішнє грюкання дверима багато в чому є вимушеною реакцією Ляшка на негативний бекграунд звинувачень його політичної сили в накручуванні істерії перед голосуванням за зміни в Конституції. Які, зрештою, й призвели до трагедії. Та як би там не було, процес розвалу коаліції пішов, прецедент закладено.

Досить активно заговорили про можливий та скорий вихід з коаліції і в «Батьківщині», що є тактично вигідним перед місцевими виборами та стратегічно – з прицілом на переформатування уряду. Де наразі в «біло-сердечних» аж один міністр спорту Жданов, якого абсолютно не прикро втратити при нагоді. Юлія Тимошенко аж ніяк не зреклася своїх космічних політичних амбіцій й мріє знову зайняти таку жадану прем’єрську посаду, тим більше, в звичній для неї парламентсько-президентській системі влади. Подейкують, що вона має виступити тієї компромісною фігурою між трьома олігархами, яка влаштує всіх, й яка, зможе домовитися з адміністрацією президента. Чи це марення, чи реальний розрахунок, покаже час, але те, що «Батьківщина» знаходиться в коаліції суто формально й просто чекає на зручний привід для виходу з неї, видно просто неозброєним особливим політологічним знанням оком.

Читайте також: Чи почалась насправді боротьба з олігархами

Так само вперто циркулюють чутки про можливий вихід вже на початку жовтня з коаліції й «Самопомочі», яка хоче підвищити свої рейтинги «третьої сили» перед місцевими виборами. Джерела з оточення Коломойського стверджують, що пан Садовий наразі перебуває в процесі перемовин з ним в плані виходу з коаліції. В будь-якому разі, запідозрити цю політичну силу в лояльності Банковій може тільки той, хто зовсім не слідкує за політикою.

Ще одним місцем прикладення зусиль олігархічного тріумвірату є фракція «Народного фронту», який зараз має дуже серйозні рейтингові складнощі, що змусили партію для збереження обличчя відмовитися від походу на вибори. Багато в чому ці проблеми викликані тим, що Олександр Турчинов та Сергій Пашинський, що були одними з творців минулорічного приголомшливого успіху «фронтовиків», фактично, перейшли до команди президента. А Арсеній Яценюк на посту прем’єр-міністра втратив майже всю свою підтримку. В приватних бесідах називається до 10 прізвищ з числа нардепів НФ, які принагідно можуть вийти з коаліції, коли наступить «година Ч».

Звичайно, варто розуміти, що ці плани – це тільки плани, й, враховуючи силу Банкової, яка зараз чимала, Порошенку є чим відповісти на підступи опонентів. Окрім згаданої нещодавно технології «антипроектів», слід додати силу адміністративного ресурсу та прямого тиску. Який вже зараз чиниться щодо ключового гравця в олігархічному гамбіті – «Радикальної партії» Ляшка. Проти членів якої вже відкрито чимало кримінальних проваджень, зокрема, проти Андрія Лозового та Ігоря Мосійчука, якого блискавично, хоча й без дотримання законодавства, арештували минулого тижня в прямо в залі Верховної Ради. Цей арешт – могутній аргумент проти всіх, хто вирішить вийти з коаліції, Порошенко прямо показує всім, що не зупиниться ні перед чим у своєму прагненні втримати нинішній стан речей у державі. Однак навряд чи він здатен зупинити антипорошенківську стратегію товстосумів, що дуже бояться перетворення Петра Олексійовича на Януковича №2, особливо з урахуванням того, що нинішній президент явно набагато більш розумний за минулого.

Читайте також: Між рейтингом і Коломойським

Є свої серйозні важелі впливу й на інших гравців у людей з АП, тому очікувати легкої прогулянки не приходиться. В будь-якому разі, восени на Україну очікує дуже жорсткий політичний клінч, передбачити вихід з якого зараз дуже важко. Головна проблема цього політтайфуну, що невпинно накочується на країну, в тому, що від будь-яких серйозних чвар в політикумі в умовах війни та економічної нестабільності виграє тільки зовнішній ворог – Росія. Хоча це, здається, не хвилює жодну зі сторін конфлікту. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено