Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
18 вересня, 2015   ▪   Майкл Бініон   ▪   Велика Британія   ▪   Версія для друку

Фінліядизація - образливий термін

Як розуміють «фінляндизацію» на Заході й у сучасній Фінляндії. Наскільки можливим є відтворення мирного співіснування часів холодної війни в сучасному світі
Матеріал друкованого видання
№ 37 (409)
від 17 вересня, 2015
Фінліядизація - образливий термін
зображення: Особлива дружба. Після Сталіна радянські вожді часто відвідували Гельсінкі. На кожній зустрічі звучали гарні промови й похвала на адресу Брєжнєва або інших керівників

Після Другої світової війни Сталін рішуче налаштувався не допустити на майбутнє жодної воєнної загрози з боку Заходу чи будь-якої іншої країни, що межує з Радянським Союзом. Для забезпечення цього рішення Москва наставила комуністичні уряди в усіх таких країнах, визволених від нацистської окупації. У результаті, як стривожено зауважив Черчилль у 1946 році, залізна завіса розділила Європу «від Щецина на Балтійському морі до Трієста на Адріатичному».
Утім, протягом усієї холодної війни залишалась одна країна з капіталістичною економікою, західним способом життя і довгим спільним кордоном із СРСР, якій вдалося більш-менш мирно співіснувати з гігантським сусідом понад 40 років. Вона жодного разу не зазнала вторгнення, на відміну від східноєвропейських країн, які необачно кидали виклик радянському верховенству, і ніколи не вступала у формальні союзи з Москвою, військові чи економічні. Цією країною була Фінляндія.

У самий розпал холодної війни Європа була поділена надвоє. Західні, особливо американські, політики вважали, що сусіди СРСР були «або з нами, або проти нас». А дивлячись на Фінляндію, вони вирішили, що кілька урядів поспіль у Гельсінкі діставали відносну свободу дій лише тому, що добровільно, безвольно дозволили вихолостити себе, неофіційно ставши мало не ще однією радянською республікою. У 1961 році, після початку Берлінської кризи, західнонімецький науковець Ріхард Левенталь запустив в обіг термін «фінляндизація», попереджаючи про намагання СРСР здобути вплив у Європі тими самими силовими методами, які він застосовував до Фінляндії. Відтоді це слово стало політичною лайкою для зневажливого позначення країн, які не бажали захищати власні права.

Читайте також: Примари «вічного миру»…

Фінів такий термін надзвичайно обурював. Вони стверджували, що це слово недоречне, заявляли, що Фінляндія не сателіт Радянського Союзу і що їхня політика була єдино можливою для забезпечення свободи й західного способу життя. Фіни визнавали, що ціна питання — постійний нейтралітет у всіх сенсах слова, неприєднання до жодного західного альянсу проти Москви, заборона використання своєї території для будь-яких дій, які можна розцінювати як антирадянські. Вони пішли ще далі: Фінляндія ніколи офіційно не засуджувала радянської політики, не голосувала проти Росії в ООН і ніколи не дозволяла своїй пресі й політикам жодних висловлювань проти радянського комунізму. Усіх радянських перебіжчиків, яким вдавалося дістатися до Фінляндії, негайно видавали назад.

після другої світової Фінляндія офіційно не засуджувала радянської політики, не голосувала проти СРСР в ООН і ніколи не дозволяла своїй пресі й політикам жодних висловлювань проти радянського комунізму

Ці суперечки тривали десятиліттями. Але коли Радянський Союз розпався, політика Фінляндії змінилася. Вона перестала ізолювати себе від своїх сусідів на Заході, вступила до Європейського Союзу, почала співпрацювати з НАТО (хоча й не стала членом Альянсу) й надала набагато більшу свободу слова пресі та політикам, скасувала систему двосторонньої торгівлі з Росією. І водночас, використовуючи створену за багато років мережу добросусідських відносин, швидко скористалася новими можливостями інвестувати в Росію і розширити культурний та економічний вплив на її центр. Політика, яку так довго висміювали західні сусіди Суомі, виявилась успішною, заявили фінські державці.

Чи була це життєздатна політика? Чи можна її зараз застосувати в інших країнах, як-от Україна, що перебувають у стані глибокого конфлікту з Росією?

Говорячи про «фінляндизацію», слід пам’ятати два важливих моменти. По-перше, Фінляндія справді намагалася чинити опір радянській військовій експансії. У 1939-му вона вела з Росією Зимову війну і, на здивування зовнішніх спостерігачів, деякий час змогла утримувати Червону армію на відстані. Але до 1940 року росіяни, маючи величезну чисельну перевагу над фінами, почали перемагати. Вони нав’язали Гельсінкі мирний договір, за яким Фінляндія втратила близько 11% своєї території. Для фінів це був гіркий мир.

По-друге, Фінляндія недалекоглядно вступила в короткотривалий союз із нацистською Німеччиною, намагаючись повернути свої землі. Цей альянс був приречений. Фінляндія знову зазнала поразки у так званій війні-продовженні, втративши симпатії та підтримку своїх західних друзів. Тому, коли закінчилася Друга світова, їй довелося сам на сам будувати відносини з Росією.

Рішення офіційного Гельсінкі задобрювати Москву й відмовитися від будь-якої політики, що може викликати ворожу реакцію СРСР, було розроблене урядом президента Паасіківі, який підписав Паризький договір із Росією у 1947-му. Наступного року він підписав із Москвою договір про дружбу, який давав стільки гарантій, що Сталін навіть не вважав за потрібне поставити в цій країні комуністичний уряд. Фінляндія залишилась одна. Фіни вирішили, що найгірше вже позаду. Договір став наріжним каменем державної політики й був гаряче підтриманий президентом Кекконеном, який протягом свого довгого перебування при владі взяв на себе відповідальність за відносини з Москвою і завзято обстоював нейтралітет Фінляндії.

Читайте також: Меморандум джентльмена

Зовні видавалося, що Фінляндії вже не вирватися з радянської орбіти. Так само міркували й росіяни, часто використовуючи для європейців і країн третього світу цей приклад радянської дружби з некомуністичною сусідкою як рекламу: Радянський Союз — неагресивна держава й сповідує мирне співіснування.

Але, поставивши так багато на цю пропагандистську перемогу, росіяни програли й потрапили в пастку. Після Сталіна радянські вожді часто відвідували Гельсінкі. На кожній зустрічі звучали гарні промови й похвала на адресу Брєжнєва або інших керівників. Але Фінляндія нишком, без галасу в газетах, рішуче протистояла всім радянським спробам втручатися у фінські справи. Фінську комуністичну партію було ізольовано. Її зв’язки з Москвою стали надбанням громадськості. І як тільки Росія починала тиснути надто сильно, фіни погрожували заявити про тиск на весь світ, а це викрило б брехливість московських заяв про дружбу. Відомий випадок, коли радянський міністр оборони Дмітрій Устінов у приватній розмові в сауні запропонував Кекконену проводити спільні радянсько-фінські військові навчання. Кажуть, що той розлютився і відповів нецензурною лайкою. Громадськість не почула нічого. Але більше ця пропозиція з радянського боку не звучала. Росія не могла дозволити собі відкритого скандалу з «дружньою Фінляндією».

Щоб посилити свої внутрішні свободи, Фінляндія створила мережу економічних контактів, які ставали дедалі важливішими для Росії. Коли у 1970–1980-ті почався застій радянської економіки, Фінляндія постачала всі життєво необхідні західні споживчі товари, які не могла випускати радянська система. В обмін на енергію, кораблі й сировину вона завозила до Росії все, чого потребували російські споживачі. Торгівля велася в рублях, тож Москві не потрібна була валюта. До середини 1980-х Фінляндія перетворилася на російський Гонконг, ставши такою самою незамінною для економіки Росії, як колишня маленька британська колонія була незамінною для червоного Китаю.

Чи може приклад Фінляндії придатися для України? Тут є багато спільного. Обома країнами колись володіла Росія. Обидві вели криваві війни проти останньої й зазнавали поразок. Обидві усвідомлювали, що приречені жити поряд із гігантським агресором із нападами параної.

Читайте також: Від Мюнхена до Ялти

Якби раптом такий приклад вирішили випробувати, це довелося б робити в той самий спосіб, у який фіни примусили цю політику працювати на себе, а не повністю здаватися диктату Москви (бо саме так багато хто бачить «фінляндизацію»). Найперше це означає, що громадська думка в Україні має бути повністю одностайна, що Росія не отримає жодних розколів чи внутрішніх незгод, які вона могла б використати, і що Україна повинна бути настільки економічно розвиненішою, щоб Росія стала залежною від двосторонньої торгівлі й добрих відносин. Наразі нічого з цього не можна сказати про Україну.

«Фінляндизація» залишається політикою, яка спрацювала лише для однієї країни — Фінляндії. Траплялися речі, які сьогодні вважаються сміховинними: Москва заявляла, що навіть такі жести, як плювки в бік Росії через кордон, — це кримінальний злочин. Але зрештою Фінляндія зрозуміла, що московські вожді не можуть дозволити собі втрачати обличчя. Тому, не загострюючи уваги на розбіжностях, твердо й одностайно стоячи на своїх позиціях і запропонувавши себе як посередника для радянської зовнішньої політики, Фінляндія дістала бажане — власний спосіб життя. В Україні таких перспектив зараз не видно.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Науковці знайшли спосіб спостерігати за трендами в еволюції людини
    24 травня, The Economist
  • Війна — поняття неймовірно багатобічне. У наш час ми маємо прекрасну нагоду спостерігати всю її різноманітність. Практично для кожного є очевидною війна на Донбасі з її матеріальними наслідками та нівеченням людських доль. Для багатьох безсумнівним є факт інформаційної війни. Але зовсім небагато наших громадян усвідомлюють наслідки, до яких вона призводить.
    24 травня, Любомир Шавалюк
  • Улітку 2016-го українці мають шанс зітхнути з полегшенням більш ніж після двох важких років
    24 травня, Олександр Крамар
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про утиски кримських татар, скандальне призначення Луценка, новий план роботи уряду та вірогідність примирення із Росією
    23 травня, Віталій Рибак
  • Добре знайома українському споживачеві модель Toyota змінила імідж
    23 травня, Олександр Пархоменко
  • Алоїз Принц — один із найавторитетніших біографів нашого часу. Автор життєписів Германа Гессе, Франца Кафки, Ісуса Христа, Терези Авільської відвідав цьогорічний «Книжковий Арсенал», на якому презентував переклад книжки «Ханна Арендт або Любов до світу» («Темпора»). Напередодні дебюту Принца в Києві Тиждень поговорив із ним про «Книжковий Арсенал», видавничу справу в Німеччині та імідж України в очах німецьких інтелектуалів.
    23 травня, Богдана Романцова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено