Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
21 серпня, 2015   ▪   Денис Казанський   ▪   Версія для друку

Нещаслива столиця

Політичні фрики облюбували крісло київського мера. Найближчі вибори дають небагато шансів змінити цю сумну традицію
Матеріал друкованого видання
№ 33 (405)
від 20 серпня, 2015
Нещаслива столиця

Так вийшло, що Києву якось не щастило з мерами. Складно сказати чому, але факт залишається фактом. Вибирати градоначальників киянам було особливо ні з кого. Нещасна столиця завжди із заздрістю дивилася на міста периферії, які не мали ні аналогічного статусу, ні великих бюджетів, але при цьому голосували за куди більш адекватних керівників. Здавалося, Київ мусив би стати вітриною влади, а інші міста — заздрити його блискові. Але сталося якраз навпаки. Кілька обласних центрів відверто перевершили столицю за рівнем благоустрою, тоді як вона поступово перетворювалася на типовий азійський мегаполіс — недоглянутий і хаотичний, що стрімко зростав у широчінь без жодного осмисленого плану.

Олександр Омельченко, який очолював столицю вісім років, запам’ятався дивною реконструкцією Майдану, коли головну площу країни було прикрашено своєрідними архітектурними «шедеврами». Леонід Черновецький просто знущався з містян, незрозумілим чином примудрившись двічі виграти кампанію. Призначений згори Олександр Попов не запам’ятався нічим, окрім безпорадності під час рекордних снігопадів та репутації, заплямованої розгоном Євромайдану. Віталій Кличко, схоже, так і не збагнув за півтора року де він перебуває і що повинен робити, зате встиг перетворитися на об’єкт глузувань.

Читайте також: ЦВК затвердила суму застави для кандидатів у мери

На відміну від провінційних мерів усі столичні очільники неодмінно були з якимись ознаками дурнуватості. Омельченко, наприклад, стояв на голові. Черновецький узагалі «ісполнял» майже без перер­ви, за що ввійшов у історію під прізвиськом Космос. Кличко за короткий час устиг відзначитися низкою яскравих висловлювань і надійно закріпив за собою імідж недалекого дуболома. Певна річ, за всім цим цирком займатися благоустроєм міста було просто ніколи. Складалося враження, що Київ завжди розвивався якось сам собою, паралельно зі світом бюрократів та кабінетів. І наслідки такого керування з часом набули, сказати б, візуальної форми.

Весь центр столиці втиканий своєрідними «пам’ятниками корупції». Так жартома прийнято називати потворні будівлі, зведені невпопад, усупереч усякій логіці. Примітивні хмарочоси, що виросли серед малоповерхової історичної забудови. Кошмарні пластикові коробки торгових центрів, котрі з’явилися замість зруйнованих пам’яток архітектури. Новобудови на місці парків та скверів. Потворні МАФи на будь-якому вільному клаптику землі. Стихійні ринки на сходинках метрополітену. Надбудовані поверхи на старовинних особняках.

Здається, логіка містобудування в столиці від кінця 1990-х полягала тільки в тому, щоб заробити якомога більше грошей тут і зараз. Влада безладно роздавала землі бізнесменам, ті без зволікання знищували історичний вигляд стародавнього міста на догоду легкому ґешефтові. Відтак вулицями міста рідко можна пройти без здригання. Після довгих років будівельного свавілля Київ нагадує сільського жлоба, що раптово розбагатів: несмак, кітч, гламур у пластику. Мало того, не вистачає навіть елементарного благоустрою, що не потребує особливих затрат. Недоглянутим бачиться навіть бульвар Шевченка в самому центрі міста, де досі ростуть старі пірамідальні тополі, а замість газонів — бур’яни та лисини.

Із провінції на столицю часом поглядали зі страхом. Львів, попри хронічну нестачу коштів у бюджеті та економічну кризу, якось тихо й непомітно перетворився на головну вітрину країни, компенсувавши брак коштів компетентністю міських голів та працьовитістю містян. Донецьк, небагатий архітектурою, зробив ставку на благоустрій і до початку подій 2014-го славився в Україні зразковою роботою міської влади та комунальних служб. Вдалося навести відносний порядок у Харкові та Одесі.

Читайте також: Корбана висунули на мера Києва

За останні 15 років на політичному небосхилі Києва, на жаль, так і не знайшлося кандидата, який зрівнявся б у своєму професіоналізмі з Андрієм Садовим, Олександром Лук’янченком або Едуардом Гурвіцом. Навіть одіозний Геннадій Кернес ви­явився загалом непоганим керівником порівняно з мерами столиці. Високий статус зле пожартував із Києвом. За крісло градоначальника тут билися не так менеджери, як політики — яскраві, балакучі, але безпорадні персонажі без жодного управлінського досвіду, які намагалися брати виборця виключно харизмою.
Така традиція, швидше за все, збережеться й на майбутніх перегонах, призначених на цю осінь. Склад учасників обіцяє чергові яскраві, але безглузді «вибори без вибору», в яких слабкому нинішньому мерові протистоятимуть іще слабші кандидати. Соцопитування вже сьогодні віддають значну перевагу Віталію Кличку, який може виграти просто за інерцією, через немічність конкурентів. Навіть недавній скандал, пов’язаний з одіозним керівником штабу Кличка Вадимом Столаром, не змінив розстановки сил. Борислав Береза, головною фішкою якого стало закриття горілчаних генделиків, явно не доріс до градоначальника. Загалом недурного свободівця Юрія Левченка тягне до дна рейтинг його партії, який він сам давно переріс. Хронічний невдаха Анатолій Гриценко, схоже, взагалі бере участь у всіх виборах тільки для сміху. Геннадій Корбан, який нещодавно програв вибори в Чернігові, у Києві перемогти тим більше не має шансів, навіть незважаючи на гори гречки, в очікуванні яких уже тремтять столичні пенсіонери.

У жодного з названих кандидатів ані мінімально осмисленого плану розвитку міста, ані професійної команди. Як найчастіше й буває в українській політиці, вибирати електоратові доведеться не програми, а обличчя. Внести інтригу в цей процес зможе хіба що поява кандидатів-великоваговиків, здатних скласти Кличку серйозну конкуренцію. Ходять чутки про наміри балотуватися на столичних перегонах Юлії Тимошенко та Валентина Наливайченка. Їхня поява могла б дати киянам хоч якусь альтернативу, але чи візьмуть вони участь у виборах насправді, поки що велике запитання.

Кличко тим часом зміцнює власні позиції. Анонсоване злиття Блоку Петра Порошенка та УДАРу, по суті, є поглинанням останнього. Суть угоди проста: посаду мера столиці Кличко виміняв за власну партію, яку з такою помпою створював лишень кілька років тому і в яку вклав стільки коштів. При цьому доля однопартійців лідера, очевидно, не турбує. За інформацією Тижня, у частині регіональних організацій УДАРу через таке рішення Віталія Володимировича зріє бунт. Люди, які витратили багато часу на побудову власної політичної кар’єри, фактично залишилися біля розбитого корита. Сьогодні ударівцям у регіонах запропоновано йти на другі ролі до партії Порошенка або забиратися на всі чотири сторони. І влаштовує це аж ніяк не всіх.

Читайте також: Кличко заявив про готовність брати участь у виборах мера Києва

Проте виграш самого Кличка від угоди очевидний. На виборах мер дістає додатковий адмінресурс, який з огляду на слабкість конкурентів практично гарантує йому новий термін. Крім того, партії влади, швидше за все, вдасться взяти під повний контроль і міську раду. Хай там як, а гроші на кампанію виділені серйозні, і нас, найімовірніше, чекає черговий атракціон небаченого гречкосійства.

Утім, було б несправедливо нарікати тільки на політиків. Чимало провини в ситуації, що склалася, і самих киян. Журналісти давно вже відзначали своєрідний київський парадокс: попри велику кількість жителів з активною громадянською позицією, які підтримали Майдан, у столиці так і не виникло жодної бодай скількись значущої масової громадської організації, здатної впливати на події в місті й формувати порядок денний. Свавілля забудовників і загальна недоглянутість Києва, засилля МАФів та стихійної торгівлі, земельний дерибан і занедбані парки – все це насамперед наслідок потурання киян, які не можуть сьогодні захистити своє місто та свої права, добровільно віддаючи ініціативу поганим політикам. Містян зазвичай вистачає тільки на дуже локальні виступи на кшталт захисту Гостинного двору.

Отже, доки ця ситуація в столиці не буде змінена руками самих мешканців, не варто очікувати чогось нового і в зовнішньому вигляді Києва. Утім, ця формула правильна не тільки для найбільшого міста України, а й для всієї держави, що потерпає від тих самих проблем.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • Пострадянська автократія намагається перетворити чорне золото на модерність
    29 травня, The Economist
  • За перипетіями Великодня і травневих свят залишилася майже непоміченою одна не менш знакова подія, яку оминули увагою вітчизняні ЗМІ. 6 травня Арсєній Павлов, відомий більшості під позивним Моторола, лідер батальйону «Спарта», що стратив 15 наших бійців в аеропорту, отримав ключі від квартири в самісінькому центрі Донецька у висотній новобудові.
    29 травня, Станіслав Васін
  • Деякі західні оглядачі останнім часом порушують питання про те, чи є Туреччині місце в НАТО і чи надійний вона партнер для Альянсу. Скептики в країні (особливо наближені до влади) також аналізують вигоди від союзництва, яке триває десятки років, та обстоюють більш незалежний підхід до зовнішніх відносин. Утім, останні події показують: сторони потрібні одна одній у контексті масштабних глобальних викликів, щоб успішно пройти період неспокою.
    29 травня, Пінар Севінчлідір
  • Тиждень поспілкувався з головою Проектного Офісу Реформ Міністерства оборони про перспективи реформування оборонної сфери в співпраці із західними партнерами.
    28 травня, Богдан Буткевич
  • Позаблокова Фінляндія адаптує свою оборонну стратегію відповідно до вимог часу
    28 травня, Анатолій Шара
  • 14 травня у кварталі Сонячний у Луганську в приміщенні супермаркету «Абсолют», що працював ще кілька днів тому, відкрився великий і сяючий новими кольорами «Спар» із величезною вивіскою «7:00 — 22:00». Якщо брати мірки довоєнні, то хіба це подія? Так, відкриття чергового супермаркету у великому місті — майже буденне явище.
    28 травня, Яна Вікторова
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено