Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
6 серпня, 2015   ▪   Віталій Рибак   ▪   Версія для друку

"Так" на 90%. Який стан ратифікації Угоди з Україною у країнах ЄС

Абсолютна більшість країн ЄС ратифікувала Угоду про асоціацію з Україною. «Проблемними» залишаються ті, де присутнє потужне російське лобі
Матеріал друкованого видання
№ 31 (403)
від 6 серпня, 2015
"Так" на 90%. Який стан ратифікації Угоди з Україною у країнах ЄС

Подолали спротив

Після підписання Угоди президент Порошенко робив обережний прогноз: три роки. Проте поки що реальність показує, що прогноз цей був песимістичним. Угоду про асоціацію ратифікують швидше, ніж очікувалося. Деякі країни, наприклад Болгарія, Румунія Латвія та Литва, підтримали Україну майже одразу. В інших процес відбувався дещо довше. Загалом же в країнах, які вже ратифікували Угоду, проблем майже не виникало.

Не всюди, звісно, затримка під час ратифікації Угоди мала російський слід. У Швеції проти голосувала фракція партії «Шведські демократи». І не тому, що підтримувала Росію — таких людей там дуже важко знайти. Причина полягає в євроскептицизмі: партія виступає проти розширення Європейського Союзу, адже воно несе міграцію та глобалізацію, що, на думку ультраконсервативних «Шведських демократів», є загрозою для суспільства.

Варто пам’ятати, що швидкість ратифікації Угоди багато в чому залежить від законодавчої процедури в кожній окремій країні та особливостей її політичної системи. У деяких країнах потрібно ухвалити рішення лише в однопалатному парламенті, в інших — у двох палатах, та ще й підписати в президента. Утім, те, що проросійські партії можна знай­ти в парламентах багатьох країн — членів ЄС, — це факт. Усі вони намагалися гальмувати процес ратифікації Угоди про асоціацію.

Читайте також: Тіні минулого

У деяких країнах опозиція не була надто сильною. Наприклад, у Німеччині тільки «Ліві» виступали проти, мотивуючи свою позицію небажанням посилювати конфронтацію з РФ. Вони також повторювали класичну пропутінську мантру, суть якої полягає в тому, що Європа й НАТО спричинили конфлікт на Донбасі своїм «східним розширенням», яке й змусило Росію діяти. Така позиція насправді не викликає здивування, адже «Ліві» є ідео­­логічним нащадком східнонімецьких комуністів, які завжди браталися з Москвою. На щастя, частка прихильників Путіна, або, як їх називають самі німці, «путінферштеєрів», у суспільстві та обох палатах парламенту виявилася недостатньою, щоб завадити Німеччині ратифікувати цей необхідний для нас документ. Але, на жаль, уникнути проблем вдалося не всюди.

Долаємо спротив

Є й країни, у яких проросійський голос звучить значно сильніше. Тут варто відзначити Чехію та Італію, які традиційно мають потужні бізнесові зв’язки з нашим північним сусідом.

У Чехії жодних проблем не виникло під час ратифікації Угоди в Сенаті, верхній палаті, у грудні 2014-го, адже проросійські сили в ньому майже не представлені. Перша ж спроба голосування за ратифікацію в Палаті депутатів 20 травня цього року провалилася через накладене комуністами вето.

Як і німецькі друзі по ідеології, Комуністична партія Чехії та Моравії містить у собі ідеологічний спадок партії часів залізної завіси, у цьому випадку чехословацьких комуністів. У нижній палаті вона має 33 місця із 200. Використавши таку кількість голосів, їй вдалося накласти вето на розгляд питання про ратифікацію Угоди й виключити його з порядку денного взагалі.

Дивіться також інфографіку: Угода про асоціацію в дії

Комуністи провели дуже грамотну інформаційну кампанію, у якій розказали й про «утиски фашистами» Комуністичної партії України, й про інтенсифікацію фашистських настроїв узагалі. Додамо до цього фінансову та інформаційну підтримку російського посольства, лобі російського бізнесу та класичний для країн Вишеградської групи страх імміграції — отримуємо рецепт провалу.

Українське посольство в Чехії, на жаль, не допрацювало. Чехи замало знають про нинішні су­спільні процеси в Україні, й саме від нас необхідна тісніша співпраця як на політичному, так і на культурному рівні. Зараз же, на жаль, інформацію за обома напрямами чехам переважно надає наш північний сусід. Чехія залишається єдиною слов’янською країною, яка досі не дала Угоді про асоціацію «добро».

В Італії ж зволікання з ратифікацією Угоди спричинили багато факторів. «Російський слід» тут, безперечно, є: він простежувався ще раніше, коли італійський уряд довго відмовлявся продовжувати санкції Європейського Союзу проти РФ. Проросійські політичні сили доволі потужно представлені в парламенті: під час голосування за ратифікацію Угоди 11 червня 112 із 388 депутатів висловилися проти. Це були депутати партій опозиції: «П’ять зірок», «Північна ліга» та «Вперед, Італія». Остання є партією Сільвіо Берлусконі, знаного друга Владіміра Путіна.

Проте лише проросійське лобі не пояснює, чому розгляд почався так пізно. Потрібно зауважити, що Італія у 2015 році має цілу низку внутрішньополітичних проблем: це і розкол у правлячій партії «Новий правий центр», і міграційна криза, яка стала наслідком значного зростання чисельності іммігрантів порівняно з 2014-м.

Останні бездіяльні

Внутрішні проблеми — це також вичерпне пояснення того, чому жодних слухань стосовно ратифікації Угоди про асоціацію не відбулось у Греції. Грекам потрібно вибиратися з дна економічної кризи, на якому вони опинилися через безвідповідальну політику прем’єр-міністра Алексіса Ципраса. Зараз навіть не можна точно сказати, чи й за Ципраса греки з кризи пробуватимуть вийти, адже угода, яку він підписав із Європейським Союзом, не лише викликала незадоволення в грецькому суспільстві, а й спричинила розкол у самій правлячій партії «СІРІЗА». Тож не варто відкидати можливість проведення в Греції других поспіль дострокових виборів. За такого сценарію на розгляд Угоди про асоціацію найближчим часом годі й сподіватися.

Читайте також: Річниця підписання Угоди Україна-ЄС: Порошенко перерахував практичні досягнення

У ситуації з Кіпром Росія скористалася про­цедурою прийняття рішень на свою користь: вона передбачає одностайну згоду усіх 28 членів, отже, Путіну достатньо змусити лише одну з країн блокувати процес. Це й сталось у випадку з Кіпром. Спроба Путіна схилити на свій бік президента Кіпру Нікоса Анастасіадіса, схоже, виявилась успішною: жодних спроб ратифікувати Угоду досі не було помічено, хоча посол Кіпру в Україні Вассос Чамберлен не раз обіцяв зрушення в цьому напрямку.

Утім, немає підстав вважати, що Угоду чекає провал через Грецію та Кіпр. Країни, які затягують із ратифікацією, піддаються тиску не лише з боку РФ, а й з боку інституцій та країн — лідерів ЄС. У Росії це розуміють і, швидше за все, навіть не ставлять перед собою завдання зірвати ратифікацію Угоди: у їхніх інтересах просто відтягувати її, наскільки це буде можливо.

Із цієї ситуації можемо винести позитивний досвід та важливе знання: хоча Росія має вплив у багатьох країнах Європи, вона переважно чинить його через ультраправі чи ультраліві політичні сили, у яких мало шансів увійти до правлячих коаліцій у національних парламентах. Це Владімір Путін намагається компенсувати своїми козирями: бізнес-зв’язками та залежністю певних країн від російських енергоносіїв. Саме на це й слід звертати увагу українським дипломатам, і тоді Угода про асоціацію між Україною та ЄС успішно пройде свій непростий шлях.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Корупційні скандали не рідкість і для деяких країн-членів ЄС, особливо, для тих, хто приєднався до спільноти після тривалого перебування в орбіті СРСР.
    10 грудня, Ольга Ворожбит
  • Ліберали намагаються уникнути поразки, підтримуючи протекціонізм і посилення прикордонних режимів
    10 грудня, The Economist
  • Перший російський військовий, якого я побачила, був майже точною копією президента своєї держави. Невисокий, з типовою зовнішністю, усміхнений, але абсолютно холодний до всього, що не стосувалося безпосередньо його. Зовнішність прекрасно підійшла б для розвідника: типовий чоловік між 30 та 40 роками, швидше худорлявий, без виразних ознак ані в рисах обличчя, ані в мові.
    10 грудня, Вікторія Малишева
  • Чому влада зволікає з легалізацією видобутку бурштину
    10 грудня, Денис Казанський
  • Чи зможе Франсуа Фійон подолати Марін Ле Пен?
    9 грудня, The Economist
  • На яких засадах утворилася і функціонує «Воля народу»
    9 грудня, Денис Казанський
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено