Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
9 липня, 2015   ▪   Валерія Бурлакова   ▪   Версія для друку

Незамінні люди

«Люстрація»? Останнім часом це слово викликає хіба що гірку посмішку. Адже у кріслах залишаються ті самі люди, що сиділи в них раніше. Цікаво, що люстрація на український манер має два етапи.
Матеріал друкованого видання
№ 27 (399)
від 9 липня, 2015
Незамінні люди

Перший з них дозволяє залишити особу на її високій чи не дуже посаді, просто не розслідувати скоєні нею особисто злочини чи причетність до дій недемократичного режиму. Етап другий – на випадок, якщо якогось пана все ж таки звільнили за Законом «Про очищення влади», – полягає у скасуванні люстрації. Так, наприклад, 3 липня президент скасував люстрацію екс-начальника київської міліції генерал-майора Олександра Терещука, щасливого власника триповерхового будинку на раптово подарованій Київрадою його дружині та родичам землі. Арсен Аваков підписав відповідний наказ – і бінго! – генерал-майор знову обійняв посаду начальника ГУ МВС у столиці. Терещук одразу вирушив «у бік максимальної відкритості» й зробив (без жартів) перший відповідний вчинок: повідомив про своє призначення у Facebook. А в президента пояснили: це зроблено з урахуванням необхідності забезпечення обороноздатності держави… Перекладаємо: якщо міліціонерами в глибокому київському тилу столиці керуватиме не Терещук, нам гаплик.

Таке пояснення на всі часи й для всіх регіонів. У глибинці, де, напевно, не кожен посадовець напише слово «люстрація» без помилок, усе відбувається ще веселіше. Так, на Черкащині народним улюбленцем був міліціонер Володимир Іващенко. 20 лютого 2014 року саме він примудрився запевнити черкащан у тому, що міліція на боці народу, лише для того, щоб за кілька годин черкаські правоохоронці влаштували на тутешньому блокпосту розгін активістів зі стріляниною та побиттям. Епізод не розслідували, принаймні покараних не видно. Коли ж згодом громадськість постреволюційного міста почала грізно вимагати бодай звільнити Іващенка з високої посади заступника начальника УМВС в області, сам начальник обласної міліції Владислав Пустовар повідомив, що Іващенко – людина незамінна. По-перше, він уже «сім разів їздив на Схід». А по-друге, от, скажімо, приїдуть знову до Умані паломники-хасиди – що тоді робити без Іващенка?! Тільки він має «відповідний досвід». Здобутий, сподіваємося, не в лютому минулого року… Хай там як, а нині черкаська міліція порається без фахівця з хасидів: він сам пішов на пенсію. Хоча й дещо затримався. Як сказав сам Іващенко, «…просили, аби ще якийсь час попрацював, бо такі спеціалісти, як я, були потрібні». «За багаторічну віддану роботу в УМВС за всіх режимів посадовець, очевидно, отримає достойну пенсію, виплати за учасника АТО та визнання і вдячність від держави, – відзначило подію одне з черкаських видань. – Ще довго не забудуть про його службу й довір­ливі черкащани, які, повіривши словам про те, що міліція з народом, заліковували струси, забої та переломи».

Чи довго громадськість терпітиме люстраційні «компроміси»? Чи стихатимуть бурі емоцій від штампованих слів високослужбовців про «деструктивні сили»?

Говорити про міліцію, звісно, можна вічно. І про очільників обласних ГУ МВС, які здебільшого працювали на непоганих посадах і за часів Януковича. І про їхніх заступників. І про рядових міліціонерів, як-от київський капітан Ярослав Бондаренко, котрий поводився як свиня і до Майдану, і на Майдані (що зафіксовано на відео), згодом продовжив бурхливу діяльність, звично керуючи побиттям активістів, а потім не пускаючи на поріг рідного Шевченківського райвідділка журналістів і навіть адвокатів.

Але не міліцією однією…

Наприкінці червня ГУ ДСНС у столиці (Державна служба України з надзвичайних ситуацій, утворена в результаті реорганізації Міністерства надзвичайних ситуацій і Державної інспекції техногенної безпеки України. З 25 квітня 2014-го її діяльність спрямовує і координує Кабінет міністрів через міністра внутрішніх справ. – Ред.) очолив кримчанин Андрій Ватолін. Цікавих фактів у його біографії два. Перший – родина. Син Ватоліна, Андрій Андрійович Ватолін, дуже радів анексії Криму, про що свідчать фото на його сторінці в соцмережі, зрадив присязі й залишився служити в Криму. Там лишилася й дружина Ватоліна-старшого. Рідна сестра Ватоліна була одружена із сьогоднішнім близьким соратником Мотороли, який, кажуть знайомі з родиною, досі залишається другом Ватоліна-молодшого. Тобто зрада присязі з боку сина Ватоліна, схоже, не відбувалася «під бурями лихої долі». Це свідома позиція…

Читайте також: Коли ж прийдуть нові українці?

Утім, у нас батько за сина не відповідає. Тому є другий цікавий факт: відеозаписи, на яких Ватолін роздає коментарі від відомства, а також свідчення працівників, котрі підтверджують, що він був «по той бік» Майдану, зокрема під час подій на Грушевського. Тоді переведений із Криму в 2013 році чоловік обіймав посаду начальника управління у Департаменті реагування на надзвичайні ситуації апарату ДСНС. Чи є висока ймовірність того, що він причетний до «водохрещ»? Чи розслідували використання водометів проти протестувальників у мороз?
Не важливо. Бо коли інформація щодо пана Ватоліна – як службова, так і родинна – була оприлюднена, посадовці схопилися за рятівну соломинку сина. Почав виправдовуватися на своїй сторінці у Facebook голова ДСНС Микола Чечоткін. Про Майдан він не написав жодного слова: ані спростування, ані підтвердження. Зате неможливо без сліз читати його слова про «особисту драму Ватоліна» (сам Ватолін у коментарі ТБ сказав, що його син просто обрав «другоє направлєніє», нічого страшного). Про те, що «це ніяк не впливає на діяльність Андрія Геннадійовича на посаді керівника». І про те, що, зрештою, Ватолін «знає всі професійні тонкощі рятувальної справи». Ймовірно, він ще одна незамінна людина.

Наприкінці «виступу» Чечоткін згадав, що напад – найкраща оборона. Й зазначив, що «деструктивні сили намагаються взяти реванш і розгортають брехливу інформаційну атаку і на МВС, і на МО, а тепер і на ДСНС», щоправда, так і не пояснивши, у чому полягає брехня.
…Що ще? Ще сотні випадків. Наприклад, судді, внесені ТСК Вищої ради юстиції з перевірки судів до списку таких, що зрадили присязі, досі працюють у судах і вирішують людські долі. Хоч про це було сказано вже сто разів, але, вочевидь, говорити треба.
Чи довго громадськість терпітиме такі «компроміси»? Чи стихатимуть бурі емоцій від штампованих слів високослужбовців про «деструктивні сили»? Чи, може, від чесного аваковського «ви за…ли»?   

Читайте також: Люстрація, якої не було

Страшно думати про одне: що ми робитимемо, коли всі незамінні посадовці, які мусять працювати за будь-якого режиму, не дай Боже, спочинуть? Хто тоді вгамує стихійне полум’я, приборкає сепаратистів, хто подбає про безпеку хасидів, хто захистить спокійний сон громадянина, хто отримає погони, ордени-медалі, почесні пенсії?

 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • 18 вересня в Росії відбудуться вибори депутатів Державної думи. Однак передвиборчого ажіотажу в країні не спостерігається. Скандали, інтриги, війна компроматів — усе це не про російські вибори.
    25 серпня, Денис Казанський
  • Кадрові перестановки у Кремлі щось означають. Але що, не знає ніхто
    25 серпня, The Economist
  • Етос служіння як головна ознака профпридатності «верхів»
    25 серпня, Ігор Лосєв
  • Тиждень поспілкувався зі спікером Верховної Ради України Андрієм Парубієм про зміну поколінь у політиці, роботу над помилками минулого й актуальний порядок денний для політичних еліт і всього суспільства
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • Жоден суддя, обвинувачений у переслідуванні активістів Майдану, за два роки так і не був засуджений за винесення неправомірних рішень. Максимальне покарання, яке вони дістали, — звільнення
    25 серпня, Станіслав Козлюк
  • 25 років — час одного покоління. Я пам’ятаю себе частиною покоління, яке зустрічало Незалежність у 1991-му й свідомо робило свій вибір на користь вільної України. 25 років тому нам було важливо, щоб Україна просто була. Сьогодні я відчуваю себе частиною покоління, якому мало, щоб Україна просто була. Нам важливо реалізувати унікальний шанс створити нову країну — Україну Гідності.
    24 серпня, Павло Клімкін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа в киеве, происшествия в украине, Смотри здесь погоду в Самаре на неделю
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено