Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи
4 червня, 2015   ▪   Дмитро Крапивенко   ▪   Версія для друку

Час припинити блатну істерику

Смішним режим Януковича був тільки з естетичного погляду. Саме по собі визначення «злочинна влада» жодним чином не було гіперболою чи метафорою. Нинішні перші особи держави, коли ще виконували роль опозиції і стояли на сцені Майдану, зовсім не цуралися цього визначення.
Матеріал друкованого видання
№ 22 (394)
від 4 червня, 2015
Час припинити блатну істерику

Школяреві було зрозуміло, що основою стійкого злочинного угруповання, яке узурпувало владу в країні, була Партія регіонів. І в перші помайданні дні революція йшла за своєю невблаганною логікою: регіонали ліквідовували партійні осередки в областях, розбігалися, залягали на дно. Це нагадувало комуністів у 1991-му, коли вони боялися відплати за їхні злочини, але та фобія швидко минула, дерадянізація в Україні починається тільки зараз, та й то зі скрипом. Що вже казати про кримінальне угруповання, яке міцно вкорінилося і сьогодні має доволі широке представництво в парламенті.

Якими бачаться події 2014–2015 років з позиції досвідчених кримінальників, що раптово втратили контроль над ситуацією? «Пахан» утік, прихопивши із собою значну частку «общака» – у банді починається розбрат. Нагору полізли табірні інстинкти: принцип ЧЧВ (человек человеку волк), закон «помри ти сьогодні, а я завтра» – ми бачили і крокодилячі сльози, і прокльони на адресу Януковича та інші театральні ефекти у виконанні регіоналів. Але все те швидко минуло, коли «братва» зрозуміла, що відповідати по-справжньому не доведеться, а політтехнологи порадили компенсувати імідже­­ві втрати за допомогою ребрендингу: була Партія регіонів – став Опозиційний блок. Баласт зі списків скинули – і знову в Раду.

Кримінальники – непогані психологи. Є ціле мистецтво «пробивання» своїх потенційних жертв чи опонентів. Регіонали боялися натовпу з Майдану: хлопців у балаклавах, що могли увірватись на дачу, зупинити представницьке авто, влаштувати обструкцію під стінами Ради. Домовитися з ними було нереально. Інша річ – представники проєвропейських політичних сил. За табірною класифікацією це «придурки», прошарок людей, віддалених від привілейованої злодійської касти, однак забезпечених усім необхідним, звільнених від важкої фізичної праці, адміністративно-госпо­дар­­­­­ський персонал, одним словом. Знайти спільну мову з ними – жодних проблем. І, судячи з усього, знайшли.
Вже влітку минулого року регіонали почали дозволяти собі звинувачення на адресу українсь­­кої армії, яка «знищує мирне на­­селення на Донбасі», висловлювати співчуття сепаратистам, що «вимушені взяти до рук зброю», закликати до «нормалізації відносин із Росією». Бо відчули безкарність з боку «придурків», а розлючений народ уже був зай­нятий війною, ніби й не до регіоналів.

Політичні погляди не можуть бути предметом кримінального переслідування. Але чи мають політичні погляди «смотрящі»?

Взаємини між проросійсь­­ки­­ми і проєвропейськими політичними силами в Україні нагадують якусь збочену рольову гру: кат і жертва заради демократичності процедури часом неохоче міняються місцями, але, складається враження, лише для того, щоб повернутися до більш звичної моделі, де одні комфортніше почуваються у владних кріслах, а інші в ролі опозиції, яка вкотре закликає до всенародного пов­стання проти злочинного режиму.

Непокарані злочинці готують реванш, і це вже ні для кого не є секретом. Загальне погіршення економічної ситуації в країні створює для цього певне підґрунтя, а нерішучість влади додає впевненості. Найближчий рубіж – місцеві вибори, що стануть плацдармом для подальшого кидка. Не існує жодних демократичних процедур, щоб зупинити їх у цьому. Політичні погляди не можуть бути предметом кримінального переслідування – порушувати цю аксіому можуть хіба що невігласи-дикта­то­­ри. Але чи мають політичні погляди «смотрящі»? Якою є ідеологія партії, котра то на всіх парах поспішає підписати Угоду про асоціацію з ЄС, то потім раптово вирішує зупинитись і згадати про стратегічне партнерство з Росією, партії, чимало членів якої приховано чи відкрито підтримує сепаратизм, партії, що одночасно лобіює інтереси олігархії і бавиться соціалістичним популізмом? Якщо розглядати логіку дій Партії регіонів як злочинного угруповання, то знайдуться і відповідні статті Кримінального кодексу, і місця на лаві підсудних для тих, кого зараз Генпрокуратура лякає, як у дитячій грі, мовляв, «я йду шукати, рахую до трьох. Один, два, два з четвертиною, два з половиною…» Бо за тривалістю процедур і заставами-відкупами вже годі зрозуміти, чи побачимо ми за ґратами бодай когось із одіозних лідерів ПР-ОБ.

Читайте також: Вийти із замкненого кола

Окрім власне кримінальної природи Партія регіонів і її метастази мають також доволі окреслені ознаки п’ятої колони краї­ни-агресора. В Україні діє цілий агентурний спрут, щупальці яко­­го тягнуться від нинішніх російських садиб Януковича і Ко до фінансових потоків у нашій країні, політичного життя як такого. Однак усе це не заважає регіоналам відігравати роль цілком легальної опозиції.

Українці інколи дивуються, чому на Заході донбаських сепаратистів часто називають не терористами, а повстанцями. Мож­­на вибудовувати різні конспірологічні теорії про всемогутнє російське лобі в Європі. Але для чого те лобі, якщо офіційний Київ ско­­ро вже рік як веде переговори з ватажками «ЛНР-ДНР». У цивілізованому світі перемовин із терористами не ведуть. Отже, якщо Київ іде на діалог із сепаратистами, ба більше, торгується з ними про якийсь «особливий статус», то є всі підстави задуматися над точністю термінів щодо проросійських бойовиків.

Так само і з регіоналами. Якщо вони мають статус парламентської опозиції, то годі сумніватися, що їх почують у цивілізованому світі. Варто згадати хоча б недавній візит Юрія Бойка і Вадима Рабиновича до французького Сенату. Там представники Опозиційного блоку виголосили полум’яну промову про утиски свободи слова в Україні.

Читайте також: Коли ж прийдуть нові українці?

З вуст депутатів-опозиціонерів (а європейці завжди зважають на формальний статус) така критика звучить переконливо апріорі. Насправді спічі Бойка – Рабиновича чи Юлії Льовочкіної, виступам якої в ПАРЄ аплодує російська делегація, є не чим іншим, як блатною істерикою. Є таке поняття в криміналістиці, коли затриманий починає поводитися вкрай неадекватно: відверто клеїти дурня, кричати на весь голос про свавілля, яке чинять «мєн­­ти», імітувати гострий психічний розлад. Мета такої поведінки буває різною: виграти час, підбити зеків на бунт, спантеличити слідчого чи конвой, відволікти увагу. На людей вразливих, недосвідчених блатні істерики мають неабиякий вплив, у наївних викликають емпатію. Учорашні регіонали вповні оволоділи цим мистецтвом, ба більше, налагодили його експорт, себто почали застосовувати на зовнішньополітичній арені.

Зупинити блатні істерики, а заразом і реванш регіоналів мож­­на лише у спосіб фактичного засудження злочинного режиму Януковича та його функціонерів. Окремі звинувачення в перевищенні службових повноважень, привласненні майна дадуть ефе­кт стрільби з гармати по горобцях. Для цього потрібно небагато: політична воля і тиск громадянського суспільства. Однак наразі політичної волі бракує навіть для заборони позапарламентських комуністів, які також покладають певні надії на місцеві вибори.


Матеріали за темою:

--> --> -->
Реклама
Останні публікації згорнути
  • 16 січня 2015-го десантники 25-ої бригади отримали наказ здійснити марш зі свого місця розташування до південно-західної околиці Авдіївки (мікрорайон Хімік). Разом з десантниками в цей сектор висунулися й бригадні артилерійські підрозділи.
    28 червня, Анатолій Шара
  • Хто і як сьогодні змінює Конституцію України? Який зв’язок між цими нововведеннями та ключовими реформами в державі? Про це Тижню розповів експерт із конституційного та адміністративного права, голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко
    28 червня, Анна Корбут
  • Протягом тижня західні ЗМІ писали про візит Володимира Гройсмана до Берліну, значення Brexit для України, стабілізацію української економіки та переклад книги Олега Шинкаренка на англійську
    28 червня, Віталій Рибак
  • Багато блогерів та журналістів вже не раз робили аналіз справ «молодих, але невизнаних» республік. Хтось перевіряв бюджети, дехто слідкував за темпами виробництва на окупованих територіях. Інших цікавив політичний бомонд Донецьку чи Луганську.
    28 червня, Павло Василів
  • Чи варто змінювати Конституцію, порушуючи її, і чому нинішні інновації не доведуть до добра? Колишній генпрокурор, суддя КСУ у відставці Віктор Шишкін на прохання Тижня проаналізував новітній конституційний процес в Україні
    28 червня, Роман Малко
  • Чимало проблем, пов’язаних з українським Основним Законом, стали результатом спроб вибудувати його на ґрунті радянської конституційної спадщини, яка не відповідає новим реаліям
    27 червня, Олександр Крамар
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
работа Харьков оптимизатор любовный гороскоп на год Жеральдин Пайя http://avtosale.ua/
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено