Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
19 березня, 2015   ▪   Юлія Олійник   ▪   Версія для друку

Як позбутися «турґєнєвскіх баришень»

Президент Російської Федерації конче мусить бути переконаний у своїй виключній ролі в судьбах «Отєчєства».
Матеріал друкованого видання
№ 11 (383)
від 19 березня, 2015
Як позбутися «турґєнєвскіх баришень»

Можливо, Владімір Путін сам здогадався, що він най-най-най, а може, йому колеги з КГБ-ФСБ підказали, а вірні кадировці підкріпили цю думку. Уся пропагандистська машинерія РФ націлена на те, аби переконати, що ВВП, попрацювавши трохи «как раб на галерах», став найвеличнішим, найсильнішим, найгуманнішим і т. д. І все життя в країні звелося до рішень і самопочуття однієї персони. Захоче – помилує (як Ходорковского), захоче – скарає (як Нємцова). І служиві російські інтелектуали вже цілком серйозно задумуються на питанням «Путін Бог чи ні?». Не монархія, а одна велика «потьомкінская дєрєвня».

Правда, і всі ризики зводяться до існування (байдуже, фізичного чи політичного) однієї людини. Доки імператор живий, він – Бог і з його іменем на чолі кров’ю ліпитимуть до купи імперію. А що робити, коли імператор щезне? І ще не встигли вибудувати таку систему тяглості «імператорства», яка би швидко облаштувала нову «потьомкінскую дєрєвню»?

Ну тоді імператор згодиться на роль цапа-відбувайла. Любов підданих не заперечує їхньої готовності розвінчати його з царства і повінчати когось іншого. А на розвінчаного, до речі, можна не тільки всі фінансові борги списати, а й усі гріхи перекласти. І чим сильніше люблять, тим сильніше ненавидітимуть після розвінчання – кожен за своє.

Тепер це стало лише питанням часу.

Щоб Україна була успішною, недостатньо стіни на кордоні з Росією. Ми мусимо знищити в нас вірус рабства, страх свободи і готовність знову прогинатися

Інша справа – а що нам із того? Щось має змінитися у нашому ставленні до Росії та росіян? Ми спишемо всі наші біди і смерті на «злого» Владіміра Владіміровіча з його соратниками-сілові­камі й імперцями? І все пробачимо? Забудемо? Придумаємо від лукавого міф про щось там спільне: історію, мову, економіку, космос, дєдивоєвалі, щоб знову віддати загарбнику наше місце під сонцем цивілізації?
Поза сумнівом, в Україні рівень негативу у ставленні особисто до Путіна дуже високий: що там казати про всесвітньо відому українську пісню «Путін х*ло», якщо в нас навіть красуні харківського районного масштабу, викладаючи в мережі свої оголені принади, вважають за потрібне підкреслити, що селфі зроблено телефоном із написом «ПТН-ПНХ»?

Неважко здогадатися, але страшно навіть думати, що заспіває український політикум, якщо сьогодні-завтра зникне персоніфіковане втілення «поганої Росії». Та й чи треба йому вигадувати «хорошу Росію», якщо пропозиції у вигляді «Другой России», «Открытой России» та інших Росій уже давно готові, наживка викладена, а Міхаіл Ходорковскій навіть погуляв Майданом під турботливою опікою Юрія Луценка? Наше суспільство занадто довго сприймало світ із російських рук, дивилося на світ російськими очима і навіть мовою спілкування зі світом обирало російську, щоб тепер український політикум усвідомив, хто є нашим ворогом і як нам його перемогти. Ми знаємо, що наші політики мислять себе лише об’єктами, що вони погано освічені, обмежені й нездатні слухати, проте самовпевнені й готові говорити. Ще геть недавно вони ностальгували за Аллою Пуґачовою, говорили про «Європу від Лісабона до Владивостока», мліли від «великої російської культури» – бо ж хіба може бути невеликою культура старшого брата? – від Достоєвского до Нікіти Міхалкова й виказували неабияку набожність перед московським православієм. І ви вірите, що після появи «хорошей России» це не повернеться? Що наші малороси, коли не стане Путіна, не повитягають свою давню любов до «турґєнєвскіх баришень»? І знову не розказуватимуть світові, що «украинцы и русские – это одно и то же»?

Читайте також: Версії "зникнення" Путіна: від державного перевороту до сімейних обставин

Щоб Україна вижила і стала успішною, їй недостатньо стіни на кордоні. Ми мусимо звести Стіну, якою в нас самих відсікти вірус рабства, страх свободи, готовність знову прогинатися чи то заради збагачення, чи то від «ліш-би-нє-било-войни». Так, це непросто після століть нищення і гноблення. Навіть більше: у нас не так багато часу для будівництва Стіни. Але ми справимося і мусимо бути вимогливими й безкомпромісними у ставленні до обраних нами у владу політиків.

А поки що давайте побажаємо Владіміру Владіміровічу доброго здоров’я й царствування доти, доки ми не збудуємо свою Стіну. Доки не виховаємо еліту, яка, по-перше, зрозуміє, що російська імперська державність (а інша поки що нікому невідома) є екзистенційним ворогом України (і не тільки) й не може бути в принципі ніякого «стратегічного партнерства», «братського народу», «спільної історії» і т. д., а по-друге – і головне! – знатиме, якою має бути українська державність, щоб українці ставали успішними, сильними й щасливими.

А тому будьте здорові, Владімір Владіміровіч! Слідуйте й далі обраним Вами курсом! І Ви змусите світ осягнути реальність «потьомкінскіх дєрєвєнь» і розпрощатися з міфом про «турґєнєвскіх баришень». А Стіна, що відмежовує українців від колишнього рабства, зростатиме щосекунди. Всупереч нашим недолугим політикам і чиновникам, які своєю малоросійською провінційністю не можуть не радувати Ваше імператорське серце. Та ми знаємо: наші малороси зійдуть із політичної й історичної арени. А на російській арені з’являться нові імперці, байдуже, як їх зватимуть: Навальний, Ходорковскій, Іванов, Пєтров чи Сідоров.

Читайте також: Світ про Україну: Війна на Донбасі триває через німецьку зарозумілість

Стіна стане непотрібною лише тоді, коли нарешті і в політикумі в нас окреслиться нове покоління – не малоросів, а українців. І коли всім нам уже не треба буде воювати за утвердження незалежності, державності та свободи. 


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • У вівторок, 21 лютого, світові та українські ЗМІ поширили гучну новину: Вищий земельний суд Відня дозволив екстрадицію українського олігарха Дмитра Фірташа до США. Однак, як виявилося, це рішення ще навіть не початок кінця цієї гучної справи.
    22 лютого, Ольга Ворожбит
  • Приглядаючись до нового американського лідера, французи з острахом впізнають своє можливе близьке майбутнє.
    22 лютого, Алла Лазарева
  • Напередодні чергової річниці розстрілу активістів Майдану та втечі Януковича, що послідувала услід за цим, в Україні за традицією знову пожвавилися розмови про нову революцію. При цьому одні заговорили про це зі страхом, а інші з надією.
    22 лютого, Денис Казанський
  • Літературна спільнота дізналася від «модернізованого» журі Національної премії ім’я лауреату 2017 року
    21 лютого, Олена Кухар
  • Другий рік поспіль роковини розстрілів Небесної сотні перетворюються на неабиякий привід для піару із обов’язковими закликами знову вийти на Майдан, аби звалити «злочинну владу».
    21 лютого, Станіслав Козлюк
  • Міста, як і люди, зазнають тиску стереотипів, тільки от, на відміну від нас, вбирають їх і перетравлюють, не страждаючи. Ми ж вибудовуємо досконалі за структурою й виглядом очікування, щоби потім із розгону вгатитися в них – наче в ідеально чисті скляні двері, яких не видно. Іноді місто, яке обіцяє – чудова принадна проекція, ге? – продуктивну працю, вдалу відпустку чи романтичну подорож, стає місцем найбільшого болю. В'язницею. Містом пам'яті про власне безсилля.
    20 лютого, Юлія Кропив’янська
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2017 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено