Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
16 жовтня, 2014   ▪   Роман Малко   ▪   Версія для друку

Дешевий мейкап влади не спрацює

Чи здатний косметичний ремонт країни, який затіяли політики, задовольнити запити суспільства на зміни правил гри та оновлення?
Матеріал друкованого видання
№ 42 (362)
від 16 жовтня, 2014
Дешевий мейкап влади не спрацює

На Луганщині більш як сотня солдатів знову опинилися в оточенні, у Маріуполі точиться війна і гинуть цивільні, а донецький Call of Duty ледь не щодня переходить на новий рівень і, мабуть, не закінчиться ніколи. Тільки вся ця паралельна реальність навряд чи повинна цікавити країну, яка з головою занурена в найзахопливішу гру під назвою «Вибори» і нарешті починає жити по-новому. Призначений новий міністр оборони, надруковано закон про люстрацію, прийнято антикорупційний пакет і навіть День захисника Вітчизни перенесено указом президента з 23 лютого на Покрову. Про такі дива ще рік тому можна було навіть не мріяти, бо в жодному кошмарному сні не привиділося б таке грандіозне покращення. І все це без перебільшення заслуги нової влади, зокрема президента.

Тільки чомусь останнє засідання парламенту раптом закінчилося захопливим мордобоєм під його стінами, народні обранці, ніби щури, були змушені тікати підземними лабіринтами від вдячного народу, а в шибках храму народовладдя залишилися на згадку дірки від чиїхось пострілів із пістолета чи рогатки. Чомусь знову рвалися петарди, диміли шашки, а хлопці в балаклавах товкли пики міліції, кидали в неї камінням, гамселили ланцюгами, а та у відповідь теж не без задоволення щиро віддячувала не згірш як у часи Майдану. Невже є ще хтось незадоволений таким безпрецедентним поступом країни вперед?

Дивно, але є. Бо, на жаль, подарунки виявилися дешеві й запізнілі. Міністра оборони треба було змінювати відразу після трагедії в Іловайську, люструвати і карати корупціонерів ще навесні. Перед виборами це вже нікому не цікаво. Підкуп гречкою, тільки в масштабі країни, більше не спрацьовує. Ті, чию дорогу вистелено могилами дітей, батьків та друзів, відмовляються грати в примітивні ігри, от тільки влада цього вперто так і не хоче зрозуміти. Можна називати невдоволених провокаторами, і, напевне, серед них їх багато. Але чи не найбільшим провокатором нині видається сама влада, хитро і водночас бездарно повертаючи собі все забране в неї великою кров’ю і намагаючись, мов еквілібрист, балансувати над бездонною прі­рвою.

Читайте також: Радикалізм в асортименті: light Гриценка і hardcore Ляшка

Чого, власне, більше, підлості чи бездарності, годі зрозуміти. Зважаючи на хронологію подій, шальки терезів приблизно на одному рівні. Хіба не знаково, що в переддень призначення міністром оборони керівника Нац­гвардії кілька сотень гвардійців, які взимку ще в шкурі вевешників товкли людей на Майдані й, подейкують, навіть не нюхали пороху на фронті, раптом здійняли голодний бунт. Хіба не дивно, що призначення відбувається перед виборами, щоб краще запам’яталося і без чітких пояснень із приводу винуватців в іловайській катастрофі та ролі в тих подіях самого міністра. Хіба не показово, що після бездарного міліцейського керівництва армією у крісло міністра знову садять вихідця з цього самого середовища, хай навіть і дуже заслуженого. Невже в країні, яка вже півроку воює, не знайшлося жодного бойового офіцера, який міг би обійняти цю посаду? Чи міліціянти в нас краще розуміються на проведенні воєнних операцій? Хоча… Якщо зважити на те, що війни немає, а є лише АТО, то все, звичайно, правильно.

Так, виборчий наркотик починає діяти дедалі сильніше. Країна знову входить у стан сп’яніння, але цього разу вийти з нього їй буде набагато важче, ніж зазвичай

Та чи не найхарактернішим є прощальний реверанс найодіознішого в історії країни парламенту, що без особливих проблем проголосував і за люстрацію, і за боротьбу з корупцією, але категорично відмовився визнати роль УПА в становленні української державності, чию справу нині якраз і продовжують тисячі добровольців на східному фронті. Так, Рада лише підтвердила свою антиукраїнську репутацію і нездатність змінитися, бо горбатого могила виправить, але хоч піти можна було красиво. Попрощатися, розкланятися… А втім, як працювали, так і пішли… Сумнівно, щоправда, що наступна зміна виявиться адекватнішою. Кажуть, бочку гною медом не зіпсуєш.

Нині влада намагається загравати і викручуватися вужем, щоб утриматися і не наразитися на ще більші клопоти. Старанно наводить мейкап і затирає тріщинки, які із завидною впертістю проявляються знову й знову. Треба виграти час і відповідно вибори, щоб потім цілком легально та безапеляційно зайнятися своїми звичними справами. Похвалитися особливо немає чим. Мудрість і розважливість дуже схожі на невмілість, самостійність на залежність, професійність на зраду, а за казками про мир чітко бачаться вуха капітуляції. Навіть у дрібницях і то не проглядаються суттєві зміни, не кажучи вже про перемоги: русифікація процвітає, винних не названо, спонсори сепаратистів на волі й хтозна, чи відбудеться перезавантаження системи, бо закони про люстрацію та корупцію навряд чи запрацюють. Усе і всі на своїх місцях. Саме тому нині, як ніколи раніше, владі треба перевести народну активність у розчарування, а запал погасити відчаєм і збайдужінням. Чи не тому знову у фаворі міліція, чиї найкращі представники, заляпані кров’ю Небесної сотні, так і не були покарані, а скомпрометовані очільники Ген­прокуратури і далі успішно працюють на благо народу. Урок «папєрєдніків», на жаль, не засвоєно, зате успішно продовжується їхнє праве діло, щоправда, не в такому примітивному форматі й не так грубо.

Читайте також: Перемогти бюрократичного монстра

Тільки навряд чи весь цей цирк приведе до бажаного результату. Такі фокуси вже нікого не тішать, а лише дратують, вони вже прочитані, їх давно розкусили. І те, що люди при владі нічого не зрозуміли, абсолютно не означає, що народ також нічого не зрозумів і лишається таким же простакуватим, наївним і дурненьким, якого можна «розводити, як кошенят».

Так, виборчий наркотик починає діяти дедалі сильніше. Країна знову входить у стан сп’яніння, але цього разу вийти з нього їй буде набагато важче, ніж зазвичай. Організм уже відмовляється вживати це оманливе знеболювальне, чудово пам’я­таючи, що кайф рано чи пізно минає, а присмак огиди залишається надовго. Аж до наступної виборчої ін’єкції. А тому не варто дивуватися, що невдоволення лише зростає і там, де раніше обходились інтелігентними пікетами, нині б’ють без попередження і знову кидають бруківку. Яскравий передвиборчий мейкап уже не зможе приховати всю гниль, зашкарублість і сморід, назбираний за роки в конюшнях влади. Обличчя треба мити, перш ніж наносити на нього пудру й тіні. А оскільки митися ніхто навіть не збирається, варто очікувати відповідних наслідків.

Гра триває, ставки зростають, хто кого – покаже час. Але далі обов’язково буде веселіше, бо інакше й бути не може. І хоч би як заяложено, банально та остогидло це звучало, нічого не змінилося і змінюватися не збирається. Принаймні воно так думає…


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Чи й справді найдорожчий у світі шолом для реактивного винищувача такий крутий?
    25 вересня, The Economist
  • 8 вересня, у День звільнення Донбасу, в Макіївці сталася чергова подія, яка ще на енну кількість днів (років?) відсунула від нас перемогу в цій війні. Під перемогою я не маю на увазі українські танки на площі Лєніна в Донецьку з рознесеним вщент пам’ятником, як часто це уявляє собі наша патріотична більшість.
    25 вересня, Станіслав Васін
  • Політичні еліти цього регіону майже не змінюються протягом останніх 20 років і не сформували власного клану
    25 вересня, Богдан Буткевич
  • Як імперські палаци прийшли на зміну маєткам козацької старшини
    24 вересня, Ольга Ковалевська
  • Якщо ви хочете дізнатися середню ціну на новий гаджет, то знайдете сайт, який робить вибірку з усіх пропозицій. Якщо цікавитеся відгуками на нову стрічку, котра тільки-но вийшла в кінотеатрах, — шукатимете їх там-таки, у мережі. Але якщо вам потрібно дістати середнє арифметичне від мови й політики в Україні, ви зобов’язані поїхати на Полтавщину.
    24 вересня, Олекса Коба
  • Думаю, найдосвідченішими розвідниками могли б стати таксисти. Ба навіть уже стали, з єдиною поправкою: всю зібрану інформацію вони перетравлюють самі та згодовують колегам. Від їхньої інфи, що здобута на шляхах війни, жодної користі — лише змарнований настрій та трохи гумору, якщо сам «розвідник» має таке почуття.
    24 вересня, Вікторія Малишева
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено