Тиждень.ua
Новини Політика Економіка Світ Суспільство Культура Історія Подорожі Авто Спецтеми Війна Колонки Архів журнал «Український тиждень» Передплата Пошук Галерея Інфографіка Відео Прес-релізи Приватна урбаністика
2 жовтня, 2014   ▪   Алла Лазарева   ▪   Страсбург   ▪   Версія для друку

Новий світовий порядок

Прогнозованим у Раді Європи було майже все. Крім розгубленості. Вона відчувалась не лише у виступах адекватних учасників дебатів про Україну, а й практично у всьому. Звичний затишок Страсбурга бринів тривогою й очевидним нерозумінням, що робити далі: з війною, з Україною та Росією, з цілим світом.
Новий світовий порядок

“Вони намагаються щось придумати, але не знають, просто не знають, як бути далі,” - знайомий дипломат з багаторічним досвідом роботи в Раді Європи замислено сьорбав капучіно, яке йому помилково принесла буфетниця. Ну не виливати ж!

“Зрозумій: світ ще не бачив такої ситуації. Південна Осетія та Абхазія все ж формально вважаються частиною Грузії, Нагорний Карабах — це предмет конфлікту між двома сусідніми державами, Придністров”я на всіх картах світу також є частиною Молдови. А от Крим — це просто анексована й привласнена земля. Не передбачені механізми провідних міжнародних організацій під розв’язання подібних проблем!” - намагався виправдати колег по Раді Європи знайомий.

І дійсно: нехай Рада Європи опікується виключно правами людини та демократичними стандартами. Візьмемо інші, потужніші структури: ОБСЄ та ООН. ОБСЄ не зможе вжити радикальних заходів проти Росії, бо політичні наддержавні рішення уквалюються там лише консенсусом. Сама ж Росія і заблокує. Подібна ситуація з Організацією Об’єднаних Націй, де Росія є постійним членом Ради Безпеки. Залишається НАТО, яке зовсім не поспішає йти на відверту конфронтацію з Москвою, та ще імовірні антикремлівські коаліції, якби в когось знайшлася політична воля їх організовувати.

Що ж залишається? Залишається думати, шукати принципово нових рішень, вигадувати на ходу нову дипломатію інформаційного (чи може пост-демократичного?) суспільства. Лабораторією таких ідей могла б стати Рада Європи. Якби не вага російського впливу, що відчувається, навіть коли формально депутати з російської делегації відсутні.

Читайте також: Тоомас Ільвес: Росія буде вже зовсім іншим партнером

В обговоренні української кризи, що відбулася цієї, осінньої сесії, забажали виступити аж 60 осіб. Десь половина з них — або активні прихильники “діалогу з Росією”, або такі політики, хто часом згоджується виступати ситуативним союзником Москви. “Я вважаю це помилкою та дуже шкодую, що в залі нема з нами російської делегації”, - передбачувано проголосив Майк Хенкок. Той самий, що засвітився у скандалі зі своєю секретаркою, Катериною Затуливітер, яку британські спецслужби звинуватили в шпигунстві на користь РФ. Пан Хенкок щосесії виступає адвокатом Кремля. Він і нині спробував переконати залу, що “не варто в усьому звинувачувати Путіна” та що “треба визнати існування російських інтересів в Україні”.

З пропозиціями “почути Росію”. “зрозуміти Росію”, “зважати на Росію” виступили представник об”єднаних лівих Андрєй Гунько з Німеччини та британський соціаліст Дональд Андерсон, член групи “європейських демократів”, до яких входять українські регіони та “Єдина Росія” Едвард Лейх та німецька соціалістка Уте Фінк-Крамер... А ще — багато інших, які висловлювалися в тому дусі, що Україні не варто обіцяти кандидатство в НАТО, і з Євросоюзом їй не треба напряму працювати, бо чого хоче Путін — бажає, може, не Бог, але якась нездоланна субстанція, потужніша за все.

Молдованин Грігор Петренко договорився до того, ніби в Києві чути вітання “зіг хайль”, а “нацистська київська влада” винищує комуністів та забороняє використовувати російську мову. Йому ніхто не став заперечувати, і зорганізувати прес-конференцію з аналогічними меседжами також ніхто не завадив. А що? Плюралізм так плюралізм, навіть якщо хтось використовує принцип свободи висловлювань як свободу брехні.

Читайте також: Лібор Дворжак: «Путін – це російська національна трагедія»

“Так шкода, що ніхто від української делегації не подумав зібрати свою прес-конференцію! - ледь не плакала співробітниця прес-служби ПАСЄ. - Ми, на рівні простих адміністраторів, не можемо завадити жодному з депутатів зібрати пресу. - Але Україна мусить не тільки виправдовуватися від брехливих звинувачень. Україні потрібна своя активна комунікаційна стратегія. Й не тільки комунікаційна”.

За вікном бавилось промінням безжурне осіннє сонечко. Чепурненький Страсбург жив своїм милим провінційним життям. Депутати — учасники дебатів щосили не бажали вірити, що світ вже, сьогодні, безповоротно змінився. Недоторканість кордонів, де факто, виведена за межі міжнародного права. Рада Безпеки ООН перетворилася на зловісну парасольку, яка, по суті, захищає право хижака безкарно захоплювати території сусідньої країни та щодня вбивати людей. Нові правила, що їх нав”язує світові російський диктатор, передбачають жорстоку гру без правил. В її розпалі може запросто навіки зникнути лагідний затишок західного життя. Схоже, споживачі комфорту зовсім не готові виступити на його захист.


Матеріали за темою:

Реклама
Останні публікації згорнути
  • Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, –кажусвоєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
    6 грудня, Анастасія Левкова
  • Як функціонує схема заволодіння допоміжними приміщеннями в столиці
    6 грудня, Тарас Кінько
  • Недореформована пострадянська Україна забезпечила ідеальні умови для виникнення та відтворення тіньової економіки
    5 грудня, Олександр Крамар
  • Про переваги Hyundai Tucson 2016 року випуску
    5 грудня, Олександр Пархоменко
  • У розмові з Тижнем Девід Кровлі, професор Школи гуманітарних наук Королівського коледжу мистецтв у Лондоні, розповів про старі та нові медіа, постправду й андеграунд у країнах соцтабору.
    4 грудня, Ганна Трегуб
  • Відомий лозунг «Хліба і видовищ!» у «молодих державах» до кінця 2016-го повністю віджив себе. Тепер тут хочуть тільки хліба. Причому видовища, якими так славляться «народні республіки», вже викликають у вчорашніх глядачів лише блювотний рефлекс. Особливо цей рефлекс видно, коли «впарюють» успіхи «республіки».
    4 грудня, Станіслав Васін
Новини партнерів 24tv.ua
Новини партнерів RedTram
Зворотний зв'язок
Тиждень дуже цінує думки своїх читачів і намагається враховувати їхню думку. Відгуки, коментарі і просто враження від прочитаного матеріалу ви можете надіслати за допомогою системи зворотнього зв 'язку. Редакція сайту обіцяє уважно вивчати ваші повідомлення — найцікавіші з них ми публікуватимемо у спеціальних статтях. Дякуємо за увагу та співпрацю.
 
©2007-2016 Тиждень.ua
Передрук або будь-яке інше комерційне використання сайту можливе лише з дозволу редакції.
RSS
Interfax

Будь-яке копiювання, публiкацiя, передрук чи наступне поширення iнформацiї, що мiстить посилання на "Iнтерфакс-Україна", суворо забороняється. Передрук, копіювання або відтворення інформації, яка містить посилання на агентство "Українські Новини", в будь-якому вигляді суворо заборонено